Рішення

від 15.04.2024 по справі 160/2448/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 рокуСправа №160/2448/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/2448/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, шосе Дніпропетровське, буд. 16, код ЄДРПОУ: 20260022) про визнання протиправними відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради Управління праці та соціального захисту населення про видачу мені посвідчення сім ї загиблого згідно ст. 10 п.1 згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

- зобов`язати виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради Управління праці та соціального захисту населення видати мені посвідчення сім ї загиблого згідно ст. 10 п.1 згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з числа звернення.

Позовна зайва обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача у видачі позивачу посвідчення сім ї загиблого згідно ст. 10 п.1 згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі Закон №3551-XII). Позивач зазначає, що має право на отримання такого посвідчення, а відповідач безпідставно не здійснює його видачу.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/2448/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2448/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

12 березня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що згідно листа Міністерства ветеранів України від 08.01.2024 року №379\1.3.1/5.1-24 надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абзацем першим пункту 1 частини першої статті 10 Закону №3551-XII дружинам осіб, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Законом №3551-XII не передбачено. В свою чергу до відповідача не надійшли документи відповідно до вимог абзацу 2 п. 2 ст. 10 Закону №3551-XII.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Паспортом громадянина України позивача від 05.07.2002 року серії НОМЕР_2 позивач 22.08.1981 року уклала шлюб з ОСОБА_3 1960 року народження. Також ця обставина підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 22.08.1981 року НОМЕР_3 .

Згідно військового квитка від 11.05.1979 року НОМЕР_4 ОСОБА_3 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 30.08.1986 року по 10.11.1986 року, отримана доза опромінення 23 750 мкр.

Відповідно до посвідчення від 17.11.2021 року серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.

Згідно посвідчення від 06.03.2023 року серії НОМЕР_6 , виданого відповідачем, ОСОБА_3 є інвалдом І-Б групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни (п. 1 ст. 7).

Посвідченням від 30.03.2023 року серії НОМЕР_7 підтверджується, що ОСОБА_3 є учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році(категорія 1), має інвалідність першої групи.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 27.09.2023 року серії НОМЕР_8 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на чорнобильській АЕС від 06.11.2023 року №8571 на засідання від 26.10.2023 року №111 померлому ОСОБА_3 встановлено основний діагноз: злоякісне новоутворення с/долі бронху або легені. Інтоксикація. Висновок: Захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

03 січня 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу їй посвідчення члена сім`ї загиблого згідно п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII. Вказала, що є вдовою інваліда війни І групи, ветерана військової служби та ліквідатора аварії на ЧАЕС 1986 року, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою та виконанням військової служби. До заяви додано «копій посвідчень на трьох аркушах».

Листом від 09.01.2024 року №6/15-4 відповідач розглянув відповідну заяву позивача та вказав, що згідно роз`яснення Міністерства у справах ветеранів України від 08.01.2024 року №379/1.3.1/5.1-24 надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №3551-XII дружинам осіб, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Законом не передбачено. Зазначено, що відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 10 Закону №3551-XII його чинність поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю, внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю незалежно від часу смерті особи з інвалідністю. Розглянути позитивно питання встановлення відповідного статусу можливо за умови надання документів, які відповідають вимогам абз. 2 п. 2 ст. 10 Закону №3551-XII.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 1 п.1 ст. 10 Закону №3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: 1) сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

В свою чергу згідно ст. 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Лист Міністерства у справах ветеранів України від 09.01.2024 року №6/15-4 має індивідуальний характер та направлений відповідачу стосовно конкретної юридичної ситуації позивача. Цей лист дійсно містить твердження, які відповідач процитував в своєму листі, в т.ч. про те, що в юридичній ситуації позивача надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII дружинам осіб, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не передбачено.

Згідно ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно, вказаний лист від 09.01.2024 року не є джерелом права, в свою чергу судом надається окрема правова оцінка правомірності дій відповідача в аспекті положень саме Закону №3551-XII, оскільки його нормами вичерпно врегульовано спірні правовідносини.

Так, наявність у позивача права на отримання спірного посвідчення належить встановлювати шляхом перевірки дотримання позивачем умов, вказаних в абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII.

Вказане є суттєвим, оскільки позивач в тексті позовної заяви зосередила увагу на належності її чоловіка до ст. 7 Закону №3551-XII, однак належність до «сімей померлих ветеранів війни» встановлюється за наявності сукупності обставин:

1) член сім`ї особи, яка належить до ст. 7 Закону №3551-XII;

2) така особа померла за обставин, які вказані саме у ст. 10 Закону №3551-XII.

Отже, ці обставини перевіряються судом почергово.

1. Дотримання умови належності до категорії «сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону».

Згідно абз. 6 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Так, позивач є «одним з подружжя», при цьому докази на підтвердження одруження вдруге в матеріалах справи відсутні, а відповідач не обґрунтовував спірну відмову цим аргументом. Отже, позивач належить до категорії «сім`ї осіб».

Щодо належності чоловіка позивача до осіб, зазначених у ст. 7 Закону №3551-XII суд зазначає, що ця норма, серед іншого, включає в себе таку категорію осіб як «військовослужбовці …, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних … з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи…» суд звертає увагу на таке.

Згідно посвідчення від 30.03.2023 року чоловік позивача належить до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В цьому ж посвідченні в наявності відмітка про першу групу інвалідності.

Також згідно виданого самим відповідачем посвідчення від 06.03.2023 року №016970 чоловік позивача належить до «п. 1 ст. 7» Закону №3551-XII.

Отже, чоловік позивача належить до категорії «військовослужбовці …, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних … з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи…».

Відповідно, позивачем дотримано умов належності до категорії «сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону»

2. Дотримання умови «загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів».

Згідно експертного висновку від 06.11.2023 року №8571 чоловік позивача мав захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Саме з цього аспекту справи і виник спір, що розглядається судом, оскільки чоловік позивача помер від захворювання, а вказана норма права передбачає лише категорію «захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів». Тобто, саме для захворювання прямо не передбачено групи випадків, який мав місце в ситуації позивача. Вказана норма передбачає «захворювання пов`язане з перебуванням на фронті» та «захворювання, одержане в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів»,

В тексті позовної заяви позивач акцентувала увагу на словах абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII «виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків)», однак ці слова стосуються таких причин смерті як «поранення, контузії чи каліцтва». В свою чергу чоловік позивача помер від захворювання, а ця причина смерті згадується окремо далі по тексту абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII.

На цій же обставині і обґрунтовано лист Міністерства у справах ветеранів України що смерть в результаті захворювання (не поранення, контузії чи каліцтва) для цілей абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII, яке або має бути пов`язана з перебуванням на фронті, або бути одержавим в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів. А позивач в свою чергу згадувала слова «одержаних під час виконання інших обов`язків військової служби», що стосується не захворювання, а саме поранення, контузії чи каліцтва. Тобто, самим текстом абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII виділено дві групи причин смерті: 1 поранення, контузія чи каліцтво; 2 захворювання. І для кожної групи причин визначено свої окремі ознаки: для першої «одержані під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків)», а для другої «пов`язане з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів». Позивач же ознаки групи «поранення, контузія чи каліцтво» застосувала до групи «захворювання», адже її чоловік помер саме через захворювання, що підтверджується наданим експертним висновком.

Тобто, для юридичної ситуації позивача абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII є релевантним в наступній частині: «до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім`ї осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів».

Відповідно, формально відповідач обґрунтовано вказав, що згідно з абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII не передбачено надання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни для осіб, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки «виконання обов`язків військової служби» дійсно стосується випадків смерті в результаті отримання поранення, контузії чи каліцтва, а не захворювання.

Проте, відповідач не врахував, що чоловік позивача відповідає юридичній категорії «померлий внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій» і саме за цим критерієм позивач має право на отримання відповідного посвідчення.

Передусім суд зауважує, що обсяг поняття «воєнні дії» міститься лише в Законі України «Про оборону», при цьому відповідна категорія діє лише з 01.01.2022 року та передбачає наступне визначення - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України.

Так, п. 1 ст. 7 Закону №3551-XII фактично ототожнено для цілей цього закону щодо захисту прав відповідних осіб категорії «захист Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди» та «захист Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи», тобто прирівняно захист Батьківщини та виконання інших обов`язків, пов`язаних з перебуванням на фронті та ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.

Наведене, відповідно до телеологічного тлумачення положень Закону №3551-XII в їх системному взаємозв`язку свідчить, що законодавець мав намір прирівняти ліквідацію Чорнобильської катастрофу із захистом Батьківщини та перебуванням на фронті, що повною мірою відповідає як масштабу трагедії, так і ступеню ризику та небезпеки для задіяних осіб. Відповідно, ліквідатори наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС для цілей захисту їх прав в межах Закону №3551-XII прирівняні до осіб, які здійснювали захист Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди. Відповідно, і члени сімей таких осіб в ст. 10 Закону №3551-XII користуються рівним ступенем захисту їхніх прав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Більш того, відомості про залучення позивача до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відображено саме у його військовому квитку, а не будь-яких інших документах щодо обліку відповідних дій позивача, а залучення позивача до таких заходів здійснювалося шляхом проведення військових зборів (а не, наприклад, добровільно чи в інший спосіб). Тобто, ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи є унікальною подією, якій законодавець надав таку юридичну характеристику, що дозволяє прирівняти участь в такій ліквідації із воєнними діями.

Також включення діяльності залучених осіб з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи до категорії «воєнні дії» є належним виходячи з фактичної подібності ознак такої діяльності до властивостей вказаної категорії, оскільки йдеться про діяльність військовослужбовців, яка координується та реалізується військовим командуванням, спрямована на захист населення від загальної небезпеки найвищого рівня. Обмеження прав таких ліквідаторів в спірній юридичній ситуації (щодо членів їх сімей) являло б собою порушення принципу верховенства права та не відповідало гарантіям прав людини, які закріплені законодавством України.

Отже, чоловік позивача входить до категорії осіб, які «померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій» виходячи з фактичного включення законодавцем в рамках Закону №3551-XII ліквідаторів наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС до осіб, які брали участь у воєнних діях для цілей соціального захисту таких осіб та використання ними гарантій, що визначені в цьому законі.

З огляду на вищевикладене обраний відповідачем спосіб правозастосування зводиться до надання переваги форми над змістом, в свою чергу судом констатується обґрунтованість позиції позивача в цій справі в цілому, попри хибність викладених доводів позовної заяви.

За таких обставин наявні правові підстави для висновку про протиправність спірної відмови відповідача.

Аналогічне правозастосування за його фактичним результатом здійснено і Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.04.2024 року у справі №580/11682/23.

Щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.

Оскільки відповідач вже використав наявний у нього обсяг повноважень в юридичній ситуації позивача, зобов`язання його прийняти конкретне рішення, яке є єдиним можливим в наявній юридичній ситуації, не являтиме собою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд також зауважує, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства, що забезпечити ефективний захист прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 09.02.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, шосе Дніпропетровське, буд. 16, код ЄДРПОУ: 20260022) про визнання протиправними відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно абз. 1 п. 1 ст. 10 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно абз. 1 п. 1 ст. 10 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII згідно заяви від 03.01.2024 року.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, шосе Дніпропетровське, буд. 16, код ЄДРПОУ: 20260022) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко