Рішення

від 24.04.2024 по справі 280/1905/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2024 року Справа № 280/1905/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (даліпозивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач (з урахуванням уточнень) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 серпня 2023 року № 084450006927 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, ОСОБА_1 періоди її роботи в ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС" на посаді «підсобний працівник» у період з 25 грудня 1995 року по 31 травня 2001 року без записів у трудовій книжці на підставі наданих документів (довідки ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС" від 13 квітня 2012 року № 01/04 та трудового договору від 25 грудня 1995 року ОСОБА_1 з ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, ОСОБА_1 періоди її роботи з 01 червня 1992 року по 28 липня 1993 року та з 03 травня 1999 року по 10 квітня 2000 року в колгоспі "Родіна» (з 1993 КСП) «Родіна» Гуляйпільського району Запорізької області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, ОСОБА_1 періоди отримання матеріальної допомоги в Гуляйпільському районному центрі зайнятості Запорізької області, за період з 22 квітня 2004 року по 18 жовтня 2004 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи із дня першого звернення за призначенням пенсії -21 березня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи із дня першого звернення за призначенням пенсії 21 березня 2023 року.

Також, просить стягнути на користь позивача, ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області витрати зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), оскільки досягла пенсійного віку та має необхідний страховий стаж. Дії пенсійного органу в частині відмови у призначенні пенсії вважає протиправними та такими, що порушують її конституційне право на одержання пенсійних виплат. Позов просить задовольнити.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із її невідповідністю вимогам статті 161 КАС України.

14 березня 2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 19 березня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

03 квітня 2024 року представником ГУ ПФУ в Запорізькій області до суду подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, обов`язкова наявність якого вимагається чинним законодавством України. Зазначає, що надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком документи не підтверджують факт наявності у відповідача необхідного страхового стажу. У задоволенні позову просить відмовити.

Також, у прохальній частині відзиву на позов заявлено клопотання про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у якості співвідповідача по справі.

08 квітня 2024 року представником позивача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відповідь на відзив у якій останній не погоджується із доводами представника відповідача щодо відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за віком, викладених у відзиві на позов. Також, вказує про відсутність підстав для залучення ГУ ПФУ в Хмельницькій області у якості співвідповідача по справі.

Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення співвідповідача по справі відмовлено.

На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено такі обставини.

21 березня 2023 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28 березня 2023 року № 084450006927 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

25 серпня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 серпня 2023 року № 084450006927 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058 в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно вищезазначеного рішення страховий стаж позивача складає 25 років 5 місяців 22 дні, в той час як чинним законодавством у особи, яка досягла 60 років вимагається наявність страхового стажу не менше 30 років.

Також, вказаним рішенням позивача повідомлено про те, що за доданими до заяви про призначення пенсії за віком документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 25 грудня 1995 року по 31 травня 2001 року в ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС" згідно довідки від 13 квітня 2012 року № 01/04, оскільки період роботи відсутній в трудовій книжці. Зазначена довідка потребує перевірки;

- період роботи з 01 червня 1992 року по 28 липня 1993 року та з 03 травня 1999 року по 10 квітня 2000 року в колгоспі «Родіна» згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 22 червня 1987 року, оскільки відсутня підстава в записі про прийняття на роботу (03 травня 1999 року), а також відсутні інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві та довідка про реорганізацію;

- період отримання матеріальної допомоги в Гуляйпільському районному центрі зайнятості, за період з 22 квітня 2004 року по 18 жовтня 2004 року, оскільки згідно статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено виплату матеріальної допомоги тільки у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Не погодившись із рішенням пенсійного фонду в частині відмови у призначенні пенсії за віком, а також не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи та отримання матеріальної допомоги в Гуляйпільському районному центрі зайнятості Запорізької області, позивач звернулась до суду із позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до частин 1-4 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містяться і у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 року (далі Порядок № 637).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.6 Інструкції №58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою відмови у призначенні пенсії позивачу є відсутність необхідного страхового стажу - не менше 30 років, оскільки до страхового стажу позивача, зокрема, не зараховано період роботи з 01 червня 1992 року по 28 липня 1993 року та з 03 травня 1999 року по 10 квітня 2000 року в колгоспі «Родіна» згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 22 червня 1987 року, оскільки відсутня підстава в записі про прийняття на роботу (03 травня 1999 року), а також відсутні інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві та довідка про реорганізацію.

Зазначені підстави відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи позивача є не обґрунтованими з огляду на таке.

Як вказувалося судом, згідно з пунктом 2.4. Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом.

Отже, відповідальним за ведення трудової книжки є роботодавець, а не працівник, а тому останній не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

У свою чергу, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак, позивач не може нести відповідальність за невнесення роботодавцем в трудову книжку інформації щодо зазначення підстав в записі про прийняття на роботу.

З приводу доводів відповідача відсутності інформації про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві та довідка про реорганізацію у якості підстав відмови для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01 червня 1992 року по 28 липня 1993 року та з 03 травня 1999 року по 10 квітня 2000 року в колгоспі «Родіна» суд зазначає наступне.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 22 червня 1987 року ОСОБА_1 у період з 01 червня 1992 року по 28 липня 1993 року та з 03 травня 1999 року по 10 квітня 2000 року працювала в колгоспі «Родіна» Гуляйпільського району Запорізької області.

Записи щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та фактично відпрацьований позивачем час роботи у в колгоспі «Родіна» Гуляйпільського району Запорізької області у вищезазначеній трудовій книжці відсутні.

Суд зазначає, що відсутність записів у трудовій книжці щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та фактично відпрацьований позивачем час роботи у такому господарстві робить неможливим здійснити зарахування до страхового стажу період роботи в колгоспі "Родіна" з 01 червня 1992 року по 28 липня 1993 року та з 03 травня 1999 року по 10 квітня 2000 року, так як відповідно частини 2 статті 56 Закону № 1788-XII, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у рішенні від 31серня 2023 року № 084450006927 вказало, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 червня 1992 року по 28 липня 1993 року та з 03 травня 1999 року по 10 квітня 2000 року, необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні), довідку про реорганізацію колгоспу.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області приймаючи рішення не скористалося своїм правами, передбаченими частиною 3 статті 44 № 1058-IV щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій для визначення права позивача на пенсію, а також від пенсійного органу, що здійснював приймання від позивача документів при його зверненні із заявою про призначення пенсії за віком, для здійснення таких дій законодавцем передбачено збільшення строку для прийняття рішення за результатами розгляду заяви.

В свою чергу суд бере також до уваги та зауважує, що при прийманні від позивача заяви про призначення пенсії за віком та документів в підтвердження його права на таке призначення, працівник органу пенсійного фонду, як уповноважена на такі дії посадова особа, не виконав належним чином вимоги пункту 4.2 Порядку № 22-1, щодо порядку приймання документів працівником структурного підрозділу пенсійного органу, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Таким чином дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства призвели до прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення від 31 серпня 2023 року № 084450006927, яке порушує право позивача на одержання пенсії за віком, в зв`язку із тим, що воно не установлено на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З приводу доводів представника позивача, відносно надання позивачем до органу пенсійного фонду архівної довідки Державного архіву Запорізької області від 27 листопада 2023 року № 05-07/М-2362, а також архівної довідки Державного архіву Запорізької області від 27 листопада 2023 року № 05-07/М-2362 суд зазначає наступне.

Враховуючи дату оскаржуваного в адміністративній справі рішення (31 серпня 2023 року), а також дату видачі вищезазначених архівних довідок (27 листопада 2023 року), вказані довідки були надані відповідачу після прийняття оскаржуваного рішення, а відтак відповідач був позбавлений можливості дослідити їх зміст та розглянути їх у якості документу, підтверджуючого наявність у позивача стажу роботи в КСП «Родіна».

Також, суд зазначає, що копії вказаних довідок позивачем до позовної заяви та уточненої позовної заяви не надавались, що позбавляє суд можливості дослідити вказані докази під час розгляду адміністративної справи № 280/1905/24.

Окрім того, з урахуванням наданих відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 19 березня 2024 року документів, вищезазначені архівні довідки до органу пенсійного фонду разом із заявою про призначення пенсії за віком не надавались, що також позбавляє суд можливості дослідити зміст вказаних архівних довідок.

З огляду на вказане, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01 червня 1992 року по 28 липня 1993 року та з 03 травня 1999 року по 10 квітня 2000 року в колгоспі "Родіна» (з 1993 КСП) «Родіна» Гуляйпільського району Запорізької області .

В той же час, відповідачем безпідставно не зарахований до страхового стажу період роботи позивача з 25 грудня 1995 року по 31 травня 2001 року з ТОВ «ТЕХМАШСЕРВІС» у зв`язку із відсутністю вказаного періоду в трудовій книжці, оскільки з урахуванням Порядку 637 позивачем, на підтвердження факту роботи у ТОВ Фірма «ТЕХМАШСЕРВІС» позивач надала відповідачу довідку ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС" від 13 квітня 2012 року № 01/04 та трудовий договір від 25 грудня 1995 року.

Так, згідно трудового договору від 25 грудня 1995 року, укладеного між позивачем та ТОВ фірма «ТЕХМАШСЕРВІС», копія якого міститься в матеріалах справи, з 25 грудня 1995 року по 25 грудня 1996 року позивача прийнято на посаду «підсобний робітник».

Пункт 2 Розділу «Додаткові умови» вищезазначеного договору містить інформацію щодо пролонгації договору у разі не виявлення сторонами бажання припинити (розірвати) такий договір.

Окрім того, згідно довідки ТОВ Фірма «ТЕХМАШСЕРВІС» від 13 квітня 2012 року № 01/14, яка містить печатку підприємства та підпис його директора, позивач прийнята на роботу наказом № 4 від 25 грудня 1995 року на посаду «підсобний робітник». Із вказаної посади позивача звільнено наказом № 1 від 31 травня 2001 року.

З вищевикладеного вбачається, що надані позивачем довідка та трудова угода містять інформацію щодо роботи позивача у період з 25 грудня 1995 року по 31 травня 2001 року на ТОВ Фірма «ТЕХМАШСЕРВІС» на посаді «підсобний працівник».

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку № 637, у разі відсутності записів у трудовій книжці, трудові угоди та довідки підприємства, які містять інформацію щодо періоду роботи, приймаються органом пенсійного фонду для підтвердження трудового стажу.

При цьому, необхідність проведення перевірки довідки або відмова підприємства роботодавця у допуску до проведення перевірки не може слугувати підставою не зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки право особи на гарантоване Конституцією і Законами України пенсійне забезпечення не може ставитися в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може контролюватися нею, відмови роботодавця у наданні дозволу на проведення перевірки документів на підприємстві, тому на цю особу не може покладатися відповідальність за збереження документів або дії роботодавця.

Також, суд бере до уваги той факт, щ позивачем вживались заходи щодо одержання з Державного архіву Запорізької області оновлених довідок про період роботи на ТОВ Фірма «ТЕХМАШЕРВІС», наказів про прийняття на роботи та звільнення з неї, а також довідок щодо реорганізації підприємства. Проте, витребувані документи не були надані позивачу з незалежних від неї причин.

З огляду на вказане, період роботи з 25 грудня 1995 року по 31 травня 2001 року на ТОВ фірма «ТЕХМАШСЕРВІС» підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Також, оскаржуваним рішенням відповідача позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги з 22 квітня 2004 року по 18 жовтня 2004 року, оскільки згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплату матеріальної допомоги передбачено тільки у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Із вказаного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У період з 22 квітня 2004 року по 18 жовтня 2004 року правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначав Закон України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-XII (далі-Закон № 803-XII).

Статтею 25 Закону № 803-XII передбачались наступні види компенсацій, як сприяння держави незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата стипендій в період професійної підготовки або перепідготовки і включення цього періоду до загального і безперервного трудового стажу; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю; г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім`ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Таким чином, існувало два види компенсацій: допомога по безробіттю; матеріальна допомога безробітному громадянину і членам його сім`ї. Такі види допомоги є різними за характером та правовою природою.

При цьому, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який визначав на той момент періоди, які підлягають зарахуванню до страхового стажу, визначав, що до стажу роботи зараховувався період одержання допомоги по безробіттю.

Аналогічні положення щодо зарахування до страхового стажу періоду одержання допомоги по безробіттю наразі містять і положення частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV.

Як зазначалось у рішенні раніше, за приписами пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до підпункту «е» пункту 2.19 Інструкції № 58, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи, зокрема, безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю - заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.

Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 22 червня 1987 року містить записи про призначення та припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю з 22 квітня 2004 року по 18 жовтня 2004 року Гуляйпільським районним центром зайнятості. У трудовій книжці зазначено, на підставі чого внесено записи, - наказ (розпорядження), його дата і номер. Записи затверджено підписом працівника державної служби зайнятості та її печаткою.

Тобто, період з 22 квітня 2004 року по 18 жовтня 2004 року, коли позивач фактично отримувала допомогу по безробіттю, підлягає зарахуванню до трудового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії, а оскаржуване у даній справі рішення підлягає скасуванню.

Доводи представника позивача щодо надання до органу пенсійного фонду архівної довідки від 22 листопада 2023 року № 2453/01-25 про перебування в Гуляйпільському районному центрі зайнятості судом до уваги не беруться, оскільки враховуючи дату прийняття оскаржуваного в даній справі рішення (31 серпня 2023 року) та дату видачі архівної довідки (22 листопада 2023 року), вказана довідка була надана до пенсійного органу після відмови позивачу у призначені пенсії, а відтак відповідач не мав змоги врахувати вказані довідки під час прийняття оскаржуваного рішення.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 серпня 2023 року № 084450006927 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи в ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС" на посаді «підсобний працівник» у період з 25 грудня 1995 року по 31 травня 2001 року без записів у трудовій книжці на підставі наданих документів (довідки ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС" від 13 квітня 2012 року № 01/04 та трудового договору від 25 грудня 1995 року ОСОБА_1 з ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС) та періоди отримання матеріальної допомоги в Гуляйпільському районному центрі зайнятості Запорізької області, за період з 22 квітня 2004 року по 18 жовтня 2004 року, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 25 серпня 2023 року.

Відповідно до приписів частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким прийнято протиправне рішення на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 1453,44 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 серпня 2023 року № 084450006927 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи в ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС" на посаді «підсобний працівник» у період з 25 грудня 1995 року по 31 травня 2001 року без записів у трудовій книжці на підставі наданих документів (довідки ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС" від 13 квітня 2012 року № 01/04 та трудового договору від 25 грудня 1995 року ОСОБА_1 з ТОВ фірма "ТЕХМАШСЕРВІС) та період отримання матеріальної допомоги в Гуляйпільському районному центрі зайнятості Запорізької області з 22 квітня 2004 року по 18 жовтня 2004 року, та повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком від 25 серпня 2023 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення в адміністративній справі № 280/1905/24.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1453,44 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 24 квітня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов