Рішення

від 23.04.2024 по справі 380/28131/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 рокусправа № 380/28131/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення);

зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, у розмірі 76 084, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу на посаді начальника групи зберігання відділу медичного постачання (регіону) Військово-медичного клінічному центру Західного регіону.

Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №130 від 11.07.2018 позивача виключено зі списків особового складу Центру та усіх видів забезпечення.

Позивач стверджує, що при звільненні з військової служби відповідач не здійснив з позивачем повного розрахунку з грошового забезпечення (виплати індексації грошового забезпечення).

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 380/10364/22 (залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 в частині нарахування індексації) відповідач нарахував та виплатив позивачу 25.11.2023 індексацію грошового забезпечення у розмірі 153 921.96 грн.

Враховуючи несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за період затримки такого розрахунку.

Ухвалою від 04.12.2023 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що при нарахуванні та виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, тому вважає, що підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП відсутні. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника групи зберігання відділу медичного постачання (регіону) Військово-медичного клінічному центру Західного регіону.

Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №130 від 11.07.2018 позивача виключено зі списків особового складу Центру та усіх видів забезпечення.

При звільненні з військової служби (виключені зі списків особового складу частини) відповідач не здійснив з позивачем повного розрахунку з грошового забезпечення (виплати індексації грошового забезпечення).

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 380/10364/22 (залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 в частині нарахування індексації) відповідач нарахував та виплатив позивачу 25.11.2023 індексацію грошового забезпечення у розмірі 153 921.96 грн.

Позивач вважає, що має право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у зв`язку з затримкою виплати індексації грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно статті 117 КЗпП України у чинній редакції у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року у справі №21-1765а15 зазначав, що аналіз статей 116-117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 було висловлено правову позицію, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби військової служби.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 20 січня 2021 року у справі № 200/4185/20-а, від 20 січня 2021 року у справі № 240/12238/19, від 05 березня 2021 року у справі № 120/3276/19-а, від 31 березня 2021 року у справі № 340/970/20

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Військово-медичного центру Західного регіону та всіх видів забезпечення 11.07.2018, станом на цей день відповідач протиправно не виплатив позивачу у належному розмірі індексацію грошового забезпечення.

На виконання рішення суду відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення 25.11.2023 у сумі 153 921,96 грн.

Затримка виплати зазначеної суми заробітної плати є підставою для стягнення з відповідача коштів за затримку розрахунку.

Обчислюючи період затримки розрахунку індексації грошового забезпечення суд враховує, що Військово-медичний центр Західного регіону провів повний розрахунок при звільненні 25.11.2023.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП у чинній редакції відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Шестимісячний термін визначений відповідно до ст. 117 КЗпП - 184 кал.дні.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 , яку видав Військово-медичний центр Західного регіону, заробітна плата позивача у травні 2018 року становить 12 452,90 грн., у червні 2018 року 12 770,80 грн., разом 25 223,70 грн.

Кількість календарних днів за травень - червень 2018 року становить 61 днів.

Відтак середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 413,50 грн (25 223,70 грн/61 календарних дні).

Таким чином, середнє грошове забезпечення у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за 6 місяців становить 76 084,00 грн (413,50 грн х 184 календарних днів).

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Суд враховує, що обраний ним засіб захисту прав позивача повинен бути ефективним, а рішення суду таким, що не викликатиме на стадії його виконання нових спорів між сторонами. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому суд, встановивши несвоєчасну виплату роботодавцем працівнику належних при звільненні сум, повинен стягнути з відповідача на користь позивача конкретну суму штрафних санкцій, а не зобов`язувати відповідача нараховувати розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 76 084,00 грн.

Суд враховує, що розмір середнього заробітку, який підлягає до виплати позивачу не перевищує суму невиплачених коштів та зменшенню не підлягає.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з врахуванням обраного способу захисту прав позивача та меж позовних вимог суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (адреса: вул. Личаківська, 26, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79008, ЄДРПОУ 08160677) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) 76 084,00 грн середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (адреса: вул. Личаківська, 26, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79008, ЄДРПОУ 08160677) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна