Рішення

від 24.04.2024 по справі 520/2040/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 квітня 2024 року Справа № 520/2040/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» (надалі за текстом - ТОВ «ТК «Партнер Плюс», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (надалі за текстом - Львівська митниця, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100759/1 від 08.12.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003079 від 08.12.2023;

Крім того, позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Партнер Плюс» понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 10 000 гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору - 6056 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення №UA209000/2023/100759/1 від 08.12.2023 та картка відмови № UA209230/2023/003079 від 08.12.2023 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представником Львівської митниці 13.02.2024 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній, посилаючись на безпідставність позовних вимог та вважаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості цілком обґрунтованим та законним, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того від представника позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 16.02.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано правову позицію заявлену в обґрунтування позовних вимог.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що митний декларант ТОВ «ДМ-АДВАНС» (надалі за текстом - Декларант), подав для митного оформлення митну декларацію (надалі за текстом - МД) №23UA209230128171U4 від 08.12.2023 з метою ввезення ТОВ «ТК «Партнер Плюс» в Україну молочних продуктів.

Вартість товару була визначена за ціною договору (контракту) (Договір № UM/22/001404 від 30.12.2022) у розмірі 3 327 256,85 грн. (82 217,36 євро за курсом НБУ).

Разом із митною декларацією Декларант надав до Львівської митниці ДМС України документи для підтвердження митної вартості товару і обрав метод її визначення (основний метод - за ціною, визначеною у договорі).

Для митного оформлення товару і підтвердження заявленої митної вартості товару Позивач надав Відповідачу повний пакет документів та інформації, передбачений ст. 53 Митного кодексу України (надалі - МК України), а саме: Пакувальний лист № PL/000437228/23/0301 від 30.11.2023; Рахунок-проформу № UA-28/2023 від 28.11.2023; Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) PL/000437228/23/0301 від 30.11.2023; Автотранспортну накладну (Road consignment note) № 304909 від 30.11.2023; Міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinary certificate) 2002/00263/23/04/UA від 30.11.2023; Книжку МДП (TIR Carnet) ХЕ.85497591 від 30.11.2023; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1) № PL/MF/AT 0215082 від 30.11.2023; Замовлення № 29/11/2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.11.2023; Платіжне доручення № 73 від 30.11.2023; Рахунок на оплату № 148 від 07.12.2023 (транспортні послуги); Довідку про транспортні витрати № 29 від 07.12.2023; Прайс-лист №б/н від 28.11.2023; Договір купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022; Специфікацію № UA-28/2023 від 28.11.2023; Специфікацію № UA-28/2023 від 30.11.2023; Договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020; Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 07/09/21 від 07.09.2021; 1 8. Заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 08.12.2023; Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 10814429 від 08.12.2023; Заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 08.12.2023; Копію митної декларація країни відправлення № 23РК311010Е0586451 від 30.11.2023.

Після подання МД та аналізу наданих до неї документів та інформації Відповідач розпочав процедуру консультацій із Декларантом шляхом формування електронного повідомлення №08582413-5bс5-4d87-9376-63е4203dае00 від 08.12.2023 про надання додаткових документів, а саме: рахунку-фактури (інвойсу) або рахунку-проформи (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу); якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України; за власним бажанням - додаткові наявні у Декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларант у відповідь на окреслене повідомлення надіслав лист № 08/01 від 08.12.2023, у якому повідомив, що до митного оформлення були надані всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів по ВМД вн.н.7314, номер наданий митницею 23UА209230128171U4, а саме: договір купівлі-продажу; інвойс та специфікація па відвантажену продукцію; рахунок-проформа та специфікація на попередню оплату товару; банківській платіжній документ з відмітками банку, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, а саме: договір перевезення, заявку на перевезення, довідку транспортних витрат, рахунок на оплату транспортних послуг; копію митної декларації країни відправлення; прайс-лист від постачальника.

Крім того зазначено, що протягом 10 днів додаткові документи надаватися не будуть, тому Декларант попросив Відповідача визнати заявлену митну вартість та завершити митне оформлення МД № 23UА209230128171U4.

Декларант разом з листом надав митному органу судові рішення №520/9914/23 від №520/15596/23 від 08.08.2023 та ухвали до них, які набрали законної сили, на підтвердження скасування рішень про коригування митної вартості ідентичних товарів, які ввозились по даному контракту.

Відповідач 08.12.2023 у відповідь на лист Декларанта надіслав повідомлення №77е6а91f-а211-4d113-8423-b5аа78аеf822, в якому повідомив про проведення консультації з Декларантом згідно зі ст. 57 МК України, зміну методу визначення митної вартості товарів і джерела інформації для коригування митної вартості товарів.

За результатами проведеного контролю визначення митної вартості Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100759/1 від 08.12.2023.

Згідно цього рішення (графа 31) Відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості.

Коригування вартості вчинено на підставі наявної цінової інформації за наступними фактами митних оформлень, а саме:

Для товару № 1 слугувала митна декларація від 13.11.2023 № UА209140/2023/031705, де вартість подібного товару становить 8,02 дол. США/кг.;

Для товару № 2 слугувала митна декларація від 15.09.2023 № UА209230/2023/098462, де вартість подібного товару становить 7,3786 дол. США/кг.;

Для товару № 3 слугувала митна декларація від 11.09.2023 № UА209140/2023/025135, де вартість подібного товару становить 8,2716 дол. США/кг.;

Для товару № 4 слугувала митна декларація від 08.09.2023 № UА209230/2023/095361, де вартість подібного товару становить 5,75 дол. США/кг.

Зі змісту рішення слідує, що коригування на обсяг партії й комерційні рівні не проводилось.

Відповідач надав Позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003079 від 08.12.2023.

Відмову обґрунтовано невірністю заповнення граф 12, 43, 44, 45, 46, 47 МД та необхідністю подання нової МД із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100759/1 від 08.12.2023.

З урахуванням корегувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100759/1 від 08.12.2023, Позивач подав скореговану МД № 23UА209230128275118 від 08.12.2023.

Позивач не погодився з висновками Відповідача, у рішенні про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вважаючи їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що призвело до збільшення розміру митних платежів на 17463,96 грн. та звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за захистом порушених прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257Митного кодексу України).

Згідно положень ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч.3, 4 ст.64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного Кодексу України.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що при ухваленні спірного рішення митний орган посилався на те, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності. Проте, відповідач не вказав яким чином зазначене впливає на правильність визначення митної вартості.

Розглядаючи доводи заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, наведені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Стосовно тверджень Відповідача, що відповідно до п. 3.5 контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 передбачено надання Заявки на поставку товару, в якій має зазначатись асортимент товару та його вартість».

Суд зазначає, що пункт 3.5. Договору від 30.12.2022 № UM/22/001404 має наступний зміст: «Покупець надає Продавцю заявку на поставку Товару. На основі отриманої Продавцем Заявки Покупця на поставку партії Товару Сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії Товару шляхом підписання Специфікації.

На підставі заявки Покупця та укладеної Сторонами Специфікації Продавець зобов`язується виставити Інвойс-Проформу для здійснення попередньої оплати Покупцем за цю партію Товару».

Таким чином узгодження асортименту і вартості товару відбувається шляхом підписання специфікації.

Стосовно тверджень Відповідача, що платіжну інструкцію в іноземній валюті № 73 від 30.11.2023 неможливо пов`язати з даною поставкою.

Суд зазначає, що у п. 2.3. Договору, умови оплати за товар 100% передоплата на підставі Invoice проформи Продавця.

Аналогічний порядок оплати товару зазначено у п. 3.5. Договору. В графі 70 платіжної інструкції зазначено реквізити зазначені реквізити проформи-інвойсу № UA-28/2023 від 28.11.2023.

Відповідно до графи 44 МД № 23UA209230128171U4 від 08.12.2023 до митного оформлення подавався документ під кодом 0325 № UA-28/2023 від 28.11.2023.

Згідно з вищезгаданим Класифікатором документів під кодом 0325 розуміється документ - Рахунок-проформа (Proforma invoice).

Аналогічний документ Відповідач вказав у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003079 від 08.12.2023. Також в ній вказано, що митний орган опрацював всі документи, які у ній зазначені.

Таким чином до митного оформлення подавалася Invoice проформа, на яку йде посилання у банківському платіжному документі.

Суд констатує, що Верховним Судом під час розгляду справ про коригування митної вартості неодноразово висловлювались правові позиції щодо умов оплати за товар. Зокрема, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови розрахунків між сторонами безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Тому вони не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.

Стосовно розбіжностей, що в графі 22 МД № 23UA209230128171U4 від 08.12.2023 зазначено суму 82217,36 євро, а в рахунок-проформі № UA-28/2023 від 28.11.2023 і платіжній інструкції в іноземній валюті № 73 від 30.11.2023 - 82454,07 євро суд зазначає, що відповідно до вищезгаданого Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа у графі 22 МД зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи.

У графі 42 МД з точністю до чотирьох знаків у дробовій частині наводиться фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, що визначають вартість товар.

З наведеного вбачається, що рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є об`єктом купівлі-продажу.

Між тим, враховуючи, що імпортований ТОВ «ТК «Партнер Плюс» товар є об`єктом купівлі-продажу, то Позивач правомірно визначив митну вартість поставленого товару на підставі наданого комерційного інвойсу.

Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду у справі №815/5599/17 від 14.05.2019.

За матеріалами зазначеної справи однією з підстав коригування митної вартості товарів митним органом було зазначено розбіжність між сумою у графі 22 МД та сумою, зазначеною у проформі-інвойсі.

Проте Верховний Суд наголосив на тому, що рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є об`єктом купівлі-продажу. Між тим, враховуючи, що імпортований товар є об`єктом купівлі-продажу, товариством правомірно визначено митну вартість поставленого товару на підставі наданого комерційного інвойсу.

Таким чином, аргументація Відповідача в цьому аспекті є безпідставною та такою, що не відповідає приписам митного законодавства, а наведена судова практика не є релевантною до справи № 520/2040/24.

Стосовно тверджень Відповідача, що наявні розбіжності і неточності в документах, поданих до митної декларації, що перешкодило Відповідачу встановити митну вартість товару, а саме не відображення в рахунку-фактурі від 30.11.2023 витрат на послугу з отримання ветеринарного сертифікату Продавцем є неправомірним, адже в Договорі прямо не зазначається, що такі витрати включені в ціну договору.

Суд зазначає, що згідно з п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща (ІНКОТЕРМС-2010) з зазначенням місця доставки у підписаній Сторонами Специфікації на поставку кожної окремої партії Товару.

Митне, ветеринарне та інше оформлення Товару у країні відправлення здійснюється своїми силами та за власні кошти Продавцем.

Оплату витрат на митне, ветеринарне та інше оформлення Товару у країні отримання здійснює Покупець.

Зазначені умови поставки підтверджуються матеріалами справи, а також пакувальним листом № PL/000437228/23/0301 від 30.11.2023.

Відповідно до умов поставки FCA, контракту № UM/22/001404 від 30.12.2022 та наданих до митного оформлення документів експортні та ветеринарні витрати несе Продавець товару «Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego», оскільки місцем поставки товару є країна Продавця, а тому ці витрати вже включені в ціну товару.

Щодо позиції Відповідача, що умовами контракту прямо не передбачено, що експортні та ветеринарні витрати входять в ціну товару, зазначає, що п. 3.5. контракту № UM/22/001404 від 30.12.2022 прямо встановлено, що: «Митне, ветеринарне та інше оформлення Товару у країні відправлення здійснюється своїми силами та за власні кошти Продавцем».

Таким чином виставляти ці витрати Покупцю Продавець не мав права.

Стосовно тверджень Відповідача, щодо використаних джерел коригування суд зазначає наступне.

У Постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 816/1999/15 зазначено, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний висновок було зроблено Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а.

Відповідач як в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100759/1 від 08.12.2023, так і у відзиві на позов не надав жодних розрахунків.

Він не вказав, який саме товар у МД, що використовувались як джерела для коригування митної вартості товару, є ідентичним товару за МД № 23UA209230128171U4 від 08.12.2023, щодо якої ухвалене оскаржуване рішення.

Верховний Суд у Постановах від 09.09.2020 у справі № 400/3133/18, від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Графа 33 оскаржуваного рішення № UA209000/2023/100759/1 від 08.12.2023 окрім зазначення номеру та дати митних декларацій, за якою здійснено коригування, не містить пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії порівнюваних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Таким окреслена правова позиція відповідача судом не приймається.

Принагідно суд зазначає, що в картці відмові № UA209230/2023/003079 від 08.12.2023 відсутнє роз`яснення причин відмови в пропуску товарів, а лише двічі містяться вимоги про внесення змін у певні графи МД № 23UA209230128171U4 від 08.12.2023.

Таким чином спірна картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні.

Відповідач підтвердив, що він не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними.

Стосовно тверджень Відповідача, що надані Позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з цим митний орган не зміг перевірити числові значення митної вартості товару, оскільки вони не підлягають обчисленню.

Суд зазначає, що ні в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100759/1 від 08.12.2023, ні у відзиві на позовну заяву Відповідач не зазначив, які ж з наданих до митного оформлення документів містять розбіжності, що завадили йому здійснити перевірку митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржуване рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100759/1 від 08.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003079 від 08.12.2023, суд вважає, що вони підлягають скасуванню, оскільки прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання вимог законодавства.

Стосовно питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Партнер Плюс» понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 10 000 гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору - 6056 гривень 00 копійок суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити саме з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Такий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження надання адвокатом позивачу правничої допомоги до суду надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ за №1168109 від 22.01.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською дальністю №2043; договір про надання правової (правничої) допомоги №2021/03/06 від 25.03.2021; додаткова угода №17 від 11.01.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №2021/03/06 від 25.03.2021; рахунок на оплату № 2 від 11.01.2024; платіжна інструкція № 2313 від 12.01.2024.

Пунктом 2 Додаткової угоди визначається обсяг послуг, що надаються.

Сторони у пункті 5.1. Додаткової угоди визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 10000,00 грн. яка сплачується протягом 5 календарних днів з моменту підписання Додаткової угоди на підставі рахунку Адвокатського об`єднання.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт суд зазначає, що сума надання послуг правничої допомоги можна вважати співмірною зі складністю предмета спору.

Тобто, суму надання послуг правничої допомоги можна вважати співмірною зі складністю предмета спору та обсягом наданих послуг.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та додаткових угод, а також і зміст наданих послуг за вищенаведеним звітом з описом наданих послуг з урахуванням позиції, висловленій Європейським судом з прав людини у його рішенні наведеному вище, суд приходить до висновку, що визначення їх обсягу і розміру у загальній сумі 10000,00 грн. відповідає критеріям розумності та обґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позов задоволено, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума є співмірною зі складністю предмета спору, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн..

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 139 КАС України позивачеві належить відшкодувати судові витрати в розмірі 6056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100759/1 від 08.12.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003079 від 08.12.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч гривень) 00 копійок.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 24.04.2024.

СуддяСупрун Ю.О.