Постанова

від 24.04.2024 по справі 804/5871/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 804/5871/17

адміністративне провадження № К/9901/52152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Прудника С.В. від 27 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Малиш Н.І., суддів Щербака А.А., Баранник Н.П. від 05 квітня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажспецконструкція» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажспецконструкція» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2017 року №0006141403 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 556602,00 грн., з яких за основним платежем - 449489,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107113,00 грн., та №0006151403 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у розмірі 624290,00 грн., з яких за основним платежем - 499432,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 124858,00 грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 12 травня 2017 року №4882/04-36-14-03/36607407, у якому, окрім іншого, зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 2, 3 статті 4, пункту 6 статті 8, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, внаслідок чого занижено податок на прибуток у 2014 році на суму 74781,00 грн., у 2015 році на суму 235263,00 грн. та у 2016 році на суму 139445,00 грн., а також ПДВ у сумі 499432,00 грн., у тому числі за серпень 2014 року - 23733,00 грн., листопад 2014 року - 17190,00 грн., грудень 2014 року - 42167,00 грн., липень 2015 року - 93146,00 грн., листопад 2015 року - 153793,00 грн., грудень 2015 року - 14464,00 грн., лютий 2016 року - 61884,00 грн., червень 2016 року - 60708,00 грн., вересень 2016 року - 21514,00 грн., грудень 2016 року - 10833,00 грн.

У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав показників податкового обліку за операціями із контрагентами ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Буд Камп», ТОВ «Дует Альянс» та ТОВ «Промтрансінвест», оскільки перевіркою документально не підтверджено такі господарські відносини, обґрунтовуючи це: проведеним аналізом в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та отриманою податковою інформацією, яка свідчить про відсутність у контрагентів ресурсів, економічно необхідних для проведення спірних операцій, враховуючи їх зміст та обсяг; ненаданням документів щодо допуску працівників контрагентів на відповідні об`єкти замовників, зобов`язання Товариства перед якими зумовило укладення ним угод із вказаними підприємствами, згод (погоджень) на залучення субпідрядних організацій, як і відсутністю об`єктивної необхідності для цього в силу наявності в Товариства можливості їх проведення власними силами; ненаданням проектної документації, складення (виготовлення) якої обумовлювалося укладеною із ТОВ «Промтрансінвест» угодою; наявністю вироку Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року у справі №757/9289/16-к, яким засновника та керівника ТОВ «Укрінжинірінг Він» (код ЄДРПОУ 39474831) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України) - створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, а також інформацією щодо ознак фіктивності інших контрагентів, про що у Єдиному реєстрі досудових розслідувань внесено відомості про кримінальні провадження від 23 вересня 2014 року за №32014040000000110 та від 16 квітня 2015 року за №32015130010000036, за ознаками злочинів, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 212 КК України.

На підставі акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення, незгода з якими й стала підставою для звернення Товариства до суду із цим позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 31 травня 2017 року №0006141403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 304080,50 грн. та за штрафними санкціями на суму 76020,12 грн., №0006151403 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ за податковими зобов`язаннями на суму 273672,65 грн. та за штрафними санкціями на суму 107113,00 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення операцій між Товариством та ТОВ «Буд Камп», ТОВ «Дует Альянс», ТОВ «Промтрансінвест» по придбанню в останніх робіт, послуг й подальше їх використання у власній господарській діяльності, тому Товариство, зменшивши оподатковуваний дохід на суму витрат та віднісши розмір ПДВ до податкового кредиту за результатами таких відносин, дотрималося передбачених законодавством умов при формуванні показників податкової звітності; зазначили, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання цими контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення останнім правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Натомість, взявши до уваги вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року у справі №757/9289/16-к, яким засновника та керівника ТОВ «Укрінжинірінг Він» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, частиною 1 статті 205 КК України, й, проаналізувавши наведені у ньому обставини, суд зазначив, що первинні документи, надані позивачу цим контрагентом, не можуть визнаватись такими, що посвідчують придбання робіт, послуг.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення сум податкових зобов`язань, які стосуються взаємовідносин із ТОВ «Буд Камп», ТОВ «Дует Альянс», ТОВ «Промтрансінвест», прийняття судами рішень у цій частині за неправильного застосування норм матеріального права та оцінки зібраних у справі доказів. Посилається на обставини, викладені у акті перевірки Товариства, у відповідності до яких здійснення розглядуваних господарських операцій, на підставі яких формувалися податкові вигоди, не підтверджена належними і допустимими доказами.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Стверджує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалені у відповідності до процесуальних норм.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій (до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII, який набрав чинності з 29 липня 2015 року), зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Законом України №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, слова «з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку» виключено.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII): дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними - згідно із внесеними змінами Законом України №71-VIII) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом (у абзаці першому цього пункту - у відповідності до змін, внесених Законом України №71-VIII) документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що визначальною ознакою господарської операції, яка зумовлює наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод (витрат та податкового кредиту), є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути відображеною у належним чином оформлених первинних документах, які зазвичай супроводжують операцію певного виду. Для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише дійсний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди.

Законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних доказів.

Умовою належного документального підтвердження операцій є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а поставка товарів (робіт, послуг) відбулася. З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність.

Такий же підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2023 року по справі №820/4281/18 та від 12 квітня 2023 року по справі №807/2118/16.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що з метою виконання робіт (окремих робіт) на користь ТОВ «МК-Монтаж», ТОВ «БК «ПДСП-10», ТОВ «Ф-7 Груп», ТОВ «СГ «Нібулон», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» позивачем, як замовником, укладено із ТОВ «Буд Камп», ТОВ «Дует Альянс», ТОВ «Промтрансінвест», як виконавцями, наступні договори, а саме:

із ТОВ «Буд Камп» від 26 жовтня 2015 року №2610 та від 05 січня 2016 року №05012016 на виготовлення та поставку металоконструкцій для будівництва громадсько-торговельного центру «Блокбастер Молл» на умовах DDP (згідно «Інкотермс 2000») за адресою: м. Київ, пр. Московський, 36;

із ТОВ «Дует Альянс» від 01 серпня 2014 року №1/08 на виготовлення та поставку металоконструкцій для об`єкту «Будівництво «Миколаївський портовий елеватор. Вузол приймання зерна з автотранспорту потужністю 250 тон за годину - Перша черга будівництва» згідно з кресленням КМД з матеріалів замовника;

із ТОВ «Промтрансінвест» від 03 травня 2016 року №03/05, від 20 січня 2016 року №20/01.16, від 17 жовтня 2016 року №17/10.16, від 01 вересня 2016 року №1/09.16 на розробку документації, а саме: «Проект виконання робіт з ремонту міксера №2 конвертерного цеху ПАТ «АрселорМіттіл Кривий Ріг», «Розробка проектної документації по об`єкту «Перевантажувальний термінал, відвантаження зернових та олійних культур на річковий транспорт ТОВ «СП «Нібулон», «Розробка проектної документації по об`єкту «Складська будівля ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Екософт», «Розробка проектної документації по об`єкту «Ремонт міксера №2 ПАТ «АрселорМіттіл Кривий Ріг», «Розробка проектної документації по об`єкту «ремонт електорлізера СЕК-40 №3 кисневого виробництва ПАТ «АрселорМіттіл Кривий Ріг», «Розробка проектної документації по об`єкту «Ремонт конвертора №3 конверторного цеху ПАТ «АрселорМіттіл Кривий Ріг», «Розробка проектної документації по об`єкту «Ремонт металоконструкцій шляхів дверезйомної машини КБ №3, №4 коксохімічного виробництва ПАТ «АрселорМіттіл Кривий Ріг».

За висновком судів операції по придбанню позивачем у вказаних підприємств робіт (послуг) по виготовленню і поставці металоконструкцій, а також розробці проектної документації, за якими сформовані відповідні суми податкових вигод, підтверджуються всіма необхідними документами (специфікаціями, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі виконаних робіт та проектної документації, протоколами погодження договірних цін, робочою та проектною документацією, технічними кресленнями, товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами тощо) й такі оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. У виписаних контрагентами податкових накладних присутні усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення останні були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Буд Камп», ТОВ «Дует Альянс», ТОВ «Промтрансінвест», суди зазначили, що наявні податкові накладні та первинні документи підписані уповноваженими особами, дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто такі у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов договорів, реальне здійснення спірних господарських операцій, обумовлених ними. Дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів, за результатами діяльності з яким Товариством сформовано показники податкової звітності, або ж суттєвих недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, судами не виявлено.

У ході розгляду справи з`ясовано, що з метою виконання ТОВ «Буд Камп» та ТОВ «Дует Альянс» зобов`язань по виготовленню і поставці металоконструкцій позивачем надавалася останнім відповідна проектна документація згідно актів приймання передачі, а також поставлялась на їх адресу сировина (металопрокат), перевезення якої, як і в подальшому доставка готових конструкцій в зворотному напрямку здійснювалося транспортом Товариства (автомобілем МАЗ державний номер АЕ 6603 НІ), що підтверджується залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними. Про вчинення зобов`язань ТОВ «Промтрансінвест» свідчать проекти виконання та організації робіт, проектна документація та креслення, погоджені головним інженером Товариства Добровенським С.О. Виконання контрагентами робіт (послуг) за угодами, укладеними із позивачем, не вимагало отримання згод (погоджень) від осіб, з якими Товариство, у свою чергу, мало відповідні договірні відносини.

Придбані у контрагента роботи (послуги), як установили суди, використані позивачем у власній господарській діяльності з метою виконання взятих на себе зобов`язань за договорами, укладеними із третіми особами, що підтверджується наявними відповідними доказами.

Також суди виходили з того, що відповідачем не здійснювалась перевірка згаданих контрагентів на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки ж контролюючого органу про неможливість здійснення вказаними підприємствами господарських операцій із позивачем ґрунтуються виключно на оцінці податкової інформації, що, як визнали суди, не є достатнім для об`єктивного встановлення дійсних обставин.

При цьому суди надали оцінку посиланням контролюючого органу на відомості про кримінальні провадження, у яких, начебто фігурують певні суб`єкти господарювання, і визнали їх такими, що, у даному випадку, не можуть слугувати належним підтвердженням відсутності руху активів у процесі вчинення розглядуваних господарських операцій, враховуючи, при цьому, ненадання відповідачем доказів прийняття процесуальних рішень за наслідками здійснення відповідних досудових розслідувань.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин цієї справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише гіпотетичні припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Враховуючи зазначене, мотиви касаційної скарги, які фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі підстави вважати помилковою позицію судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість частини позовних вимог відсутні.

Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер