Постанова

від 23.04.2024 по справі 351/1174/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 351/1174/23

Провадження № 22-ц/4808/507/24

Головуючий у 1 інстанції ПОСОХОВ І. С.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

Головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів Максюти І.О., Томин О.О.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Снятинського районного суду від 16 лютого 2024 року, постановлену в складі судді Посохова І.С. в м. Снятині, повний текст складено 21 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні онуки та визначення способу участі діда у вихованні онуки та спілкуванні з нею,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 треті особи Орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні онуки та визначення способу участі діда у вихованні онуки та спілкуванні з нею.

Позовна заява мотивована тим, що його син - ОСОБА_3 , взяв шлюб із ОСОБА_4 22.08. 2015 року в Балинецькій сільській раді Снятинського району, актовий запис N1 3. В шлюбі народилася внучка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27.04.2018року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було розірвано, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з матір`ю ОСОБА_2 . ОСОБА_3 регулярно і систематично сплачує аліменти присуджені судом в сумі 1050 грн щомісячно. Він постійно робить кроки на зближення із внучкою, але мати постійно протягом семи років перешкоджає зустрічі з внучкою. Просив дозволити ОСОБА_1 брати активну участь у житті та вихованні внучки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення 18-річного віку.

Ухвалою Снятинського районного суду від 16 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні онуки та визначення способу участі діда у вихованні онуки та спілкуванні з нею залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконну ухвалу. Вказує, що судом затягувався розгляд справи та справа розглядалась протягом трьох місяців з моменту подання позову. Спростовує факт повторної неявки в судове засідання, що стало підставою для залишення позовної заяви без розгляду, тому така ухвала є передчасною.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнитискаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які берутьучастьурозглядісправи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно дост. 367 ЦПК Українинаведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Постановляючи ухвалупро залишеннябез розглядупозовну заяву ОСОБА_1 ,суд першоїінстанції виходивз того,що впризначені судовізасідання позивач систематично , а саме: 21.11.2023, 22.12.2023, 19.01.2024, 16.02.2024 не з`являвся. За таких обставин, ураховуючи, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче судове засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні онуки та визначення способу участі діда у вихованні онуки та спілкуванні з нею підлягає залишенню без розгляду.

Висновок суду не відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до положень статей55,124 Конституції Українитаст.4 ЦПКкожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи убачається, що 24 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом ОСОБА_2 треті особи Орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні онуки та визначення способу участі діда у вихованні онуки та спілкуванні з нею

Ухвалою Снятинського районного суду від 03 липня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15 серпня 2023 року (а.с.23-24).

Розгляд справи відкладався на 13.10.2023 року, 21.11.2023 року, 22.12.2023 року, 19.01 2024 року та 16.02.2024 року.

Згідно ч.3 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Частинами 1, 2 ст. 130 ЦПК України передбачено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Встановлено що у судове засідання призначене на 22 грудня 2023 року позивач не з`явився, проте судова повістка про виклик на дане засідання повернулась у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.72-73), тобто позивач не був проінформований про дане судове засідання. Про судове засідання на 19 січня 2024 року позивач не був повідомлений та відсутні докази того, що позивачу направлялись повідомлення про виклик у судове засідання, немає поштового повідомлення чи розписки від позивача, тобто він чи його представник не були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи.

Таким чином, відсутні докази про належне, із дотриманням правил, установлених ст.ст. 128, 130 ЦПК України, повідомлення про дату, час і місце розгляду справи на 22 грудня 2023 року та 19 січня 2024 року. За таких обставин, у суду не було підстав для застосування положень частини 5 статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, оскільки відсутні докази щодо повторної поспіль неявки в судове засідання позивача за умови його належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов незаконного висновку залишивши без розгляду позовну заяву у цій справі, так як не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про судове засідання, яке призначалось на 22 грудня 2023 року та 19 січня 2024 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом п.п.1,3,4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставнин, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам зазначеного закону, тому підлягає скасуванню з направлення справи суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 374, 379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Снятинського районного суду від 16 лютого 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.О.Максюта

О.О.Томин