Справа №760/5637/23
2/760/5202/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року м. Київ
Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс Україна» про стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ «Курапрокс Україна» про стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії.
Свої вимоги мотивує тим, що з 23 січня 2020 року вона займала посаду директора ТОВ «Курапрокс Україна».
08 липня 2022 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено керівника ТОВ «Курапрокс Україна» та новим директором зазначено ОСОБА_2
10 серпня 2022 року вона направила товариству заяву з вимогою ознайомити її з наказом про звільнення з посади директора та видати його копію, а також провести з нею повний розрахунок.
Разом з тим, відповіді на вказану заяву вона не отримала.
19 серпня 2022 року вона повторно направила заяву із зазначеними вимогами. Проте, відповіді нею отримано не було.
21 жовтня 2022 року на адресу ТОВ «Курапрокс Україна» було направлено адвокатський запит.
Листом від 30 листопада 2022 року ТОВ «Курапрокс Україна» запропонувало їй прибути до приміщення товариства 15 грудня 2022 року о 12 годині 00 хвилин.
На зустрічі 15 грудня 2022 року вона передала директору ТОВ «Курапрокс Україна» 2 круглі печатки товариства та документи, що у неї зберігалися, що підтверджується актом прийому-передачі від 15 грудня 2022 року.
Разом з тим, із наказом про звільнення її не ознайомлено. У зв`язку з цим, 18 січня 2023 року на адресу ТОВ «Курапрокс Україна» був направлений адвокатський запит, відповідь на який вона не отримала.
На її електронну адресу вона отримала сканкопію рішення № 1 та рішення № 2 ТОВ «Курапрокс Україна», відповідно до яких її відсторонено з 01 березня 2022 року від виконання повноважень та обов`язків директора товариства, а з 21 березня 2022 року її звільнено.
Вважає, що трудовий договір розірвано з нею у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
При звільненні їй не було виплачено шестимісячний середній заробіток, передбачений ст. 44 КЗпП України.
Просить суд ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність ТОВ «Курапрокс Україна» щодо невидачі їй копії наказу (розпорядження) про звільнення з посади директора ТОВ «Курапрокс Україна»;
- зобов`язати ТОВ «Курапрокс Україна» видати їй копію наказу (розпорядження) про звільнення з посади директора ТОВ «Курапрокс Україна»;
- стягнути з ТОВ «Курапрокс Україна» на її користь шестимісячний середній заробіток у сумі 84635 гривень 76 копійок.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 17 березня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 29 лютого 2024 року вирішено питання про витребування доказів у справі.
Відповідач копію позову з додатками отримав (а.с. 57), відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що з 23 січня 2020 року ОСОБА_1 займала посаду директора ТОВ «Курапрокс Україна», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20 травня 2022 року (а.с. 14-16).
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08 лютого 2023 року вбачається, що керівника ТОВ «Курапрокс Україна» змінено та новим директором зазначено ОСОБА_2 (а.с. 11-13).
10 серпня 2022 року позивач направила товариству заяву з вимогою ознайомити її з наказом про звільнення з посади директора та видати його копію, а також провести з нею повний розрахунок (а.с. 17).
З позову вбачається, що відповіді на вказану заяву ОСОБА_1 не отримала.
27 вересня 2022 року позивач повторно направила заяву із зазначеними вимогами (а.с. 19). Проте, відповіді нею отримано не було.
21 жовтня 2022 року на адресу ТОВ «Курапрокс Україна» було направлено адвокатський запит (а.с. 22-24).
Листом від 30 листопада 2022 року ТОВ «Курапрокс Україна» запропонувало ОСОБА_1 прибути до приміщення товариства 15 грудня 2022 року о 12 годині 00 хвилин (а.с. 28).
З позову вбачається, що на зустрічі 15 грудня 2022 року позивач передала директору ТОВ «Курапрокс Україна» 2 круглі печатки товариства та документи, що у неї зберігалися, що підтверджується актом прийому-передачі від 15 грудня 2022 року (а.с. 30).
Разом з тим, із наказом про звільнення позивача не ознайомлено. У зв`язку з цим, 18 січня 2023 року на адресу ТОВ «Курапрокс Україна» був направлений адвокатський запит (а.с. 31-32), відповідь на який позивач не отримала.
Позивач зазначає, що на її електронну адресу вона отримала сканкопію рішення № 1 та рішення № 2 ТОВ «Курапрокс Україна», відповідно до яких її відсторонено з 01 березня 2022 року від виконання повноважень та обов`язків директора товариства, а з 21 березня 2022 року її звільнено (а.с. 43-44).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14).
Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Підставами припинення трудового договору згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Тобто, підставою для розірвання договору згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.
Системний аналіз положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та ч. 3 ст. 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
Розірвання трудового договору згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.
Таким чином, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття «припинення повноважень» не є тотожним поняттю «звільнення».
Разом із цим, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19.
Рішенням № 1 одноособового учасника ТОВ «Курапрокс Україна» від 21 березня 2022 року відсторонено ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року від виконання повноважень та обов`язків директора товариства, передбачених статутом товариства (а.с. 43).
Рішенням № 1 одноособового учасника ТОВ «Курапрокс Україна» від 21 березня 2022 року звільнено директора товариства ОСОБА_1 з 21 березня 2022 року (а.с. 44).
З позову вбачається, що позивач дізналась про зміну керівника товариства з відкритих джерел, а саме з сервісу Опендатабот.
Суд вважає, що позивача було звільнено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки саме така підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення та з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення.
Будь-які пояснення у позивача не відбирались, про звільнення вона не попереджалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
З позову вбачається, що наказ про звільнення ОСОБА_1 видано не було.
Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.
З огляду на наведене, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності ТОВ «Курапрокс Україна» щодо невидачі їй копії наказу (розпорядження) про звільнення з посади директора ТОВ «Курапрокс Україна» та зобов`язання відповідача видати їй копію наказу підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з ТОВ «Курапрокс Україна» на її користь шестимісячний середній заробіток у сумі 84635 гривень 76 копійок.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У матеріалах справи містяться довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7 (а.с. 36-41), з яких вбачається, що у березні 022 року позивачу була виплачена заробітна плата за 21 календарний день.
Заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці (січень та лютий 2022 року) роботи складала 28211 гривень 92 копійки (13211,92 + 15000 = 28211,92). Відповідно середня заробітна плата становить 14105 гривень 96 копійок (28211,92/ 2 = 14105,96).
Таким чином, шестимісячний середній заробіток становить 84635 гривень 76 копійок (14105,96 х 6= 84635,76).
За таких обставин, з ТОВ «Курапрокс Україна» підлягає стягненню на користь позивача шестимісячний середній заробіток у розмірі 84635 гривень 76 копійок.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 2147 гривень 20 копійок судового збору.
Керуючись статтями 21, 36, 41, 44, 47, 115-117 КЗпП України, статтями 15, 99 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс Україна» (м. Київ, просп. Перемоги, 67, корп. В, оф. 207А, код ЄДРПОУ 43466789) про стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс Україна» (м. Київ, просп. Перемоги, 67, корп. В, оф. 207А, код ЄДРПОУ 43466789) щодо невидачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) копії наказу (розпорядження) про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс Україна» (м. Київ, просп. Перемоги, 67, корп. В, оф. 207А, код ЄДРПОУ 43466789).
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Курапрокс Україна» (м. Київ, просп. Перемоги, 67, корп. В, оф. 207А, код ЄДРПОУ 43466789) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) копію наказу (розпорядження) про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс Україна» (м. Київ, просп. Перемоги, 67, корп. В, оф. 207А, код ЄДРПОУ 43466789).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс Україна» (м. Київ, просп. Перемоги, 67, корп. В, оф. 207А, код ЄДРПОУ 43466789) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шестимісячний середній заробіток у розмірі 84635 гривень 76 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс Україна» (м. Київ, просп. Перемоги, 67, корп. В, оф. 207А, код ЄДРПОУ 43466789) на користь держави 2147 гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Суд | Солом'янський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.04.2024 |
Оприлюднено | 26.04.2024 |
Номер документу | 118611845 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Солом'янський районний суд міста Києва
Українець В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні