Постанова

від 22.04.2024 по справі 916/3445/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3445/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2024 (повний текст складено 18.01.2024)

по справі №916/3445/23

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буджак-мастерс"

про витребування майна та стягнення заборгованості,

(суддя першої інстанції: Желєзна С.П., дата та місце ухвалення рішення: 05.01.2024 року, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буджак-мастерс» (далі - ТОВ «Буджак-мастерc») про витребування у відповідача транспортного засобу - марка Range Rover, модель, серійний номерНОМЕР_2, рік виробництва 2021; стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 85 992,53 грн. (несплачене відшкодування частини вартості предмета лізингу за фактичний строк користування).

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 в частині сплати лізингових платежів, що стало підставою для розірвання договору позивачем в односторонньому порядку та звернення до суду із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2024 по справі №916/3445/23 позов задоволено частково, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Буджак-мастерс" на користь Акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" транспортний засіб - марка Range Rover, модель - Evoque, серійний номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буджак-мастерс" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" судовий збір у розмірі 26 706,42 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що транспортний засіб був набутий ТОВ «Буджак-мастерс» згідно з договором №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021. Проте, після розірвання договору за ініціативою АТ КБ «ПриватБанк» правова підстава для користування майном відпала. Таким чином, після розірвання договору у відповідача виник обов`язок повернути позивачеві предмет лізингу згідно з приписами ст. 1212 ЦК України.

Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених АТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог в частині витребування у відповідача транспортного засобу - марка Range Rover, модель - Evoque, серійний номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021.

В іншій частині місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення Банком лізингові платежі у розмірі 85 992,53 грн. є платежами, які мають сплачуватись в рахунок викупу майна. Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, про відсутність підстав для відшкодування вартості об`єкта лізингу у зв`язку з розірванням договору, у задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення із відповідача лізингових платежів у розмірі 85 992,53 грн. суд першої інстанції відмовив.

Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2024 по справі №916/3445/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення в цій частині - про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк».

Апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Заявник апеляційної скарги вказує, що у випадку розірвання Договору лізингу, Лізингоодержувач зобов`язується повернути майно Банку у випадках, передбачених Договором, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору (п. 7.2.6 Договору лізингу).

На переконання позивача, сторони в Договорі передбачили, що лізингові платежі в разі розірвання договору підлягаються поверненню, у зв`язку з чим поверненню підлягають лізингові платежі в цілому (в тому числі й в частині щодо викупу майна).

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції невірно застосовано висновки, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, дослідженню підлягають не лише структура лізингового платежу, а й інші умови договору, зокрема ті, що стосуються випадку розірвання договору та долі лізингових платежів після такого розірвання. Структура лізингового платежу в будь-якому випадку буде включати вартість майна, однак в справі, яка розглянута Великою Палатою, це не стало на заваді для стягнення відповідних коштів.

Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції невірно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, а відтак висновки суду першої інстанції щодо відмови у стягненні лізингових платежів у сумі 85992.53 грн., є помилковими.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2024 по справі №916/3445/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3445/23.

15.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3445/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2024 по справі №916/3445/23 на: 22.04.2024 року о 11-30 год.

Відповідач не скористався своїм правом та не надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2021 між ТОВ «Буджак-мастерс» (Лізингоодержувач) та АТ КБ «ПриватБанк» (Банк) було укладено Договір фінансового лізингу №ODO0FLOWW3FMN-1, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Банк зобов`язується набути у власність у ТОВ «Віннер-Одеса» (Продавець) майно, спеціально придбане у Продавця відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікації(-й) (додаток №1) та умов та передати його у володіння та користування Лізингоодержувачу на визначений строк (строк лізингу), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти майно та сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором. Строк лізингу - 36 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна Лізингоодержувачу.

Договір фінансового лізингу №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 підписаний ТОВ «Буджак-мастерс» та АТ КБ «ПриватБанк» кваліфікованими електронним підписами, що підтверджується протоколом перевірки підписів від 20.07.2023.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 Договору фінансового лізингу №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 вартість майна за цим договором становить 1 559 124,50 грн., ПДВ 311 824,90 грн., усього 1 870 949,40 грн. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором і додатком № 2 до нього.

Умовами п. 3.6 Договору визначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі до Лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майно, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання. Банк не несе відповідальності перед третіми особами, в т.ч. за завдані майном смерть, шкоду здоров`ю або псування майна третіх осіб в результаті експлуатації майна.

Відповідно до п. 4.1 Договору протягом усього строку цього договору майно є власністю Банка. Майно переходить у власність Лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна.

Згідно з пп. 6.3.1 п. 6.1 Договору фінансового лізингу №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 Банк має право відмовитись від договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача та/або вимагати повернення майна, у тому числі, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса у передбачених договором випадках, стягнути з Лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов`язується повернути майно Банку у випадках, передбачених договором, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши Банку заборгованість по поточним платежам в строк не пізніше розірвання договору.

Згідно з пп. 9.1.2 п. 9.1 Договору фінансового лізингу №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача в наступних випадках: невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п.7.2.1-7.2.5, п.7.2.8 цього договору; економічно необґрунтованого зменшення розміру активів на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром активів, зазначеним у відповідній річній звітності за попередній рік, якщо порушення не буде усунуто впродовж 30 (тридцяти) календарних днів; повної або часткової несплати лізингового платежу згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів тощо.

У Додатку №1 (специфікації №1) до Договору фінансового лізингу №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 сторонами було визначено характеристику майна, яке має бути придбано Банком для передачі відповідачу (транспортний засіб - марка Range Rover, модель - Evoque, серійний номер - НОМЕР_1, рік виробництва - 2021). Вартість майна згідно специфікації складає 1 780 428,00 грн.

У Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 викладено графік погашення лізингових платежів. Згідно вказаного графіку останній платіж має бути сплачений відповідачем 24.11.2024.

30.11.2021 між ТОВ «Буджак-мастерс» та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано акт приймання майна на відповідальне зберігання, відповідно до якого Банк на виконання Договору №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 передав відповідачу транспортний засіб - марка Range Rover, модель - Evoque, серійний номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021

Крім того, 30.11.2023 між ТОВ «Буджак-мастерс» та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано акт приймання-передачі майна за договором №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 у лізинг.

Акти приймання майна на відповідальне зберігання від 30.11.2021 та приймання-передачі майна від 30.11.2021 також були підписані сторонами кваліфікованими електронним підписами.

12.08.2022 між ТОВ «Буджак-мастерс» та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір про внесення змін до договору №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021, згідно умов п. 1 якого Лізингоодержувач підтверджує свої зобов`язання перед Банком щодо погашення заборгованості за договором, яка складається з суми несплачених лізингових платежів в рахунок викупу переданого в лізинг майна - 1 086 213,01 грн., суми нарахованої до 10.08.2022 та не сплаченої винагороди за користування майном - 65 179,39 грн.

Пунктом 2 договору від 12.08.2022 про внесення змін до Договору №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 встановлено, що погашення Лізингоодержувачем заборгованості за договором, розмір якої визначено згідно п. 1, здійснюється в строки/терміни, встановлені в графіку лізингових платежів, що наведений в додатку №1 до цього договору про внесення змін (що є Додатком №2 до Договору).

У Додатку №1 до Договору від 12.08.2022 про внесення змін до Договору №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 сторонами було викладено новий графіку сплати лізингових платежів, згідно якого останній платіж має бути сплачений відповідачем 24.11.2024.

Договір від 12.08.2022 про внесення змін до договору №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 був підписаний ТОВ «Буджак-мастерс» та АТ КБ «ПриватБанк» кваліфікованими електронним підписами, що підтверджується протоколом перевірки підписів від 20.07.2023.

На підтвердження факту часткової сплати відповідачем заборгованості за лізинговими платежами позивачем було надано виписку по банківському рахунку відповідача за період з 25.11.2021 по 19.07.2023.

З вказаної виписки вбачається, що після укладення 12.08.2022 сторонами Договору про внесення змін до Договору №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 ТОВ «Буджак-мастерс» було сплачено платежів на суму 87 482,71 грн. (дата останнього платежу - 30.06.2023).

10.04.2023 АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до ТОВ «Буджак-мастерс» із повідомленням про відмову від договору, відповідно до якого Банк повідомив про настання події дефолту (підстави для розірвання договору) за договором №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021, а саме: наявність у відповідача прострочення із сплати лізингових платежів більше ніж 60 календарних днів, що є підставою для повернення ТОВ «Буджак-мастерс» предмета лізингу до 10.06.2023 та сплати заборгованості. При цьому, у повідомленні вказано, що договір вважається розірваним з 11.06.2023.

Слід зазначити, що за період з 25.08.2022 по 25.03.2023 ТОВ «Буджак-мастерс» згідно нового графіку сплати лізингових платежів мало перерахувати на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» платежів на суму 65 179,39 грн.

Повідомлення про відмову від договору було 28.04.2023 направлено АТ КБ «ПриватБанк» на поштову адресу відповідача, що підтверджується листом з описом вкладення.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Судова колегія звертає увагу, що рішення місцевого господарського суду оскаржується АТ КБ «Приватбанк» в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме - в відмови в задоволенні вимог про стягнення відповідача заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 85 992,53 грн. (несплачене відшкодування частини вартості предмета лізингу за фактичний строк користування), у зв`язку з чим, відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України переглядається судовою колегією саме в цій частині, в межах доводів та вимог в апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 та статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Судом першої інстанції з`ясовано, що правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу.

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частин другої та третьої статі 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг". За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (на яку посилається скаржник), лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

У справі № 904/5726/19 суди дослідили, що до моменту розірвання договору лізингодавець виставляв до оплати рахунки-фактури, до складу яких входило відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, проценти та комісії.

З урахуванням статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" суд касаційної інстанції у наведеній постанові зазначив, що враховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.

Враховуючи встановлену у справі № 904/5726/19 структуру лізингових платежів, а також положення умов контракту, відповідно до якого у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу (пункт 6.18 загальних умов), що за висновком суду касаційної інстанції з урахуванням частини першої статті 627, статті 629 ЦК України узгоджується з правовим регулюванням договору оренди (найму), Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості по сплаті за користування об`єктом лізингу (до складу якої входило відшкодування частини вартості об`єкта лізингу) до припинення дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено, зокрема, вимогу про стягнення 85992,53 гривень заборгованості за лізинговими платежами як несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування.

Як зазначалося раніше, згідно з п. п. 2.1, 2.2 Договору фінансового лізингу №ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021 вартість майна за цим договором становить 1 559 124,50 грн., ПДВ 311 824,90 грн., усього 1 870 949,40 грн. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором і додатком № 2 до нього.

Умовами п.7.2.6 Договору лізингу передбачено, що у випадку розірвання Договору лізингу, Лізингоодержувач зобов`язується повернути майно Банку у випадках, передбачених Договором, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору.

Таким чином, сторони в Договорі передбачили, що лізингові платежі в разі розірвання договору підлягаються поверненню, тому поверненню підлягають лізингові платежі в цілому (в тому числі й в частині щодо викупу майна).

11.08.2022 сторони підписали Договір про внесення змін до Договору фінансового лізингу № ODO0FLOWW3FMN-1 від 25.11.2021, яким, окрім іншого, погодили графік лізінгових платежів. Однак порядок розірвання договору залишився той самий.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що в даному випадку, враховуючи, що сторони погодили у Графіку сплату спочатку заборгованості за винагородою, а потім по лізингових платежах в рахунок викупу майна, вказане не нівелює обов`язок відповідача сплатити заборгованість по лізингових платежах в рахунок викупу майна на поточну дату.

Враховуючи вищевикладене, а також умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає слушними доводи скаржника про те, що з урахуванням наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, при вирішенні питання відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) у випадку розірвання договору, слід аналізувати як умови договору так і структуру лізингових платежів.

Вказана позиція узгоджується також з позицією, викладеною у постанові КГС ВС від 19.09.2023 у справі №905/1065/22.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що сума 85992,53 гривень є заборгованістю з відшкодування вартості предмету лізингу з моменту припинення здійснення платежів до моменту розірвання договору, яка входить до складу (структури) лізингових платежів.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в частині несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу в розмірі 85992,53 гривень на підставі п.7.2.6 Договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, відмовляючи у стягненні на користь позивача платежів в рахунок викупу майна до моменту розірвання договору, наведеній умові договору взагалі оцінки не надав та констатував неможливість одночасно вимагати повернути об`єкт лізингу та вимагати відшкодування вартості об`єкта лізингу, не звернувши при цьому уваги на правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що в такому випадку слід оцінювати умови договору та структуру лізингових платежів на предмет врегулювання сторонами порядку стягнення лізингових платежів у разі розірвання договору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині - про задоволення вимог про стягнення 85992,53 грн.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2024

по справі №916/3445/23 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині - про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення 85992,53 грн. заборгованості по лізинговим платежам.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2024 по справі №916/3445/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2024 по справі №916/3445/23 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2024 по справі №916/3445/23 в редакції суду апеляційної інстанції:

« 1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Буджак-мастерс" (68700, Одеська область, м. Болград, пр. Соборний, буд. 107, офіс 9; ідентифікаційний код 40965101) на користь Акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570) транспортний засіб - марка Range Rover, модель - Evoque, серійний номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буджак-мастерс" (68700, Одеська область, м. Болград, пр. Соборний, буд. 107, офіс 9; ідентифікаційний код 40965101) на користь Акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 85992,53 грн. /вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві грн. 53 коп./ та судовий збір у розмірі 27 996,31 /двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість грн. 31 коп./.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буджак-мастерс" (68700, Одеська область, м. Болград, пр. Соборний, буд. 107, офіс 9; ідентифікаційний код 40965101) на користь Акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 /чотири тисячі двадцять шість/ грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст..286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2024 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош