Постанова

від 25.04.2024 по справі 915/158/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/158/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керівника Миколаївської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 № 915/158/24, постановлену суддею Алексєєвим А.П., м. Миколаїв, про повернення

позовної заяви Керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації)

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

2. Ольшанської селищної ради;

про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання незаконними і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Керівник Миколаївської окружної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (далі Миколаївська ОДА) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі Держгеокадастр) та Ольшанської селищної ради (далі Рада), в якому просив суд:

- усунути перешкоди Миколаївській ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Держгеокадастру від 09.10.2019 № 7560/0/14-19-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), розташованих в межах території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області загальною площею 612,1338 га, на підставі якого сформовано земельну ділянку площею 9 га з кадастровим номером 4824286000:06:000:0007;

- усунути перешкоди Миколаївській ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Держгеокадастру від 10.12.2020 № 41-ОТГ в частині передачі територіальній громаді в особі Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 9 га з кадастровим номером 4824286000:06:000:0007 (№ 26 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Ольшанської селищної ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу);

- усунути перешкоди Миколаївській ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 01.10.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4824286000:06:000:0007, площею 9 га, розташованої в межах території Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Фактично відбулось вилучення земельної ділянки із земель державного лісового фонду поза волею належного розпорядника держави. За таких підстав, накази Держгеокадастру від 09.10.2019 № 7560/0/14-19-СГ та від 10.12.2020 № 41-ОТГ видано з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2024 № 915/158/24 вищевказану позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України, як таку, що подана з порушенням вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України (позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують вказані у ній обставини), встановлено заявнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

29.02.2024 від прокурора надійшла заява (вх № 2366/24), в якій зазначено, що позовна заява відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а в ухвалі суду від 19.02.2024 не наведено недоліків позовної заяви, які перешкоджають суду розглянути справу по суті.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 № 915/158/24 позовну заяву прокурора повернуто на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України (не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом).

Не погодившись з ухвалою суду, прокурор подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги прокурор посилається на незаконність оскаржуваної ухвали, зазначаючи, що у позовній заяві прокурором повно та послідовно викладено обставини, якими обґрунтовані вимоги, із зазначенням доказів, що підтверджують ці обставини. Це свідчить про виконання вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України. За змістом і формою позовна заява відповідає вимогам ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали № 915/158/24, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.

26.03.2024 матеріали надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 № 915/158/24 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено іншим учасникам строк до 19.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Одночасно витребувано у прокурора оригінал позовної заяви від 13.02.2024 № 50-982ВИХ-24 50-73-184-24 (вх № 1874/24 від 16.02.2024), з додатками, яку йому було повернуто ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 № 915/158/24.

16.04.2024 на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції від прокурора надійшов оригінал позовної заяви від 13.02.2024 № 50-982ВИХ-24 50-73-184-24 (вх № 1874/24 від 16.02.2024), з додатками.

За проміжок часу з 01.04.2024 по 19.04.2024 будь-яких заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою повернуто без розгляду позов прокурора на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України (не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом в ухвалі від 19.02.2024 про залишення позовної заяви без руху).

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Приписами ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною 1 ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Приписами ст. 174 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Разом з тим, ч. 4 ст. 174 ГПК України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у вигляді повернення позовної заяви без розгляду, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена до апеляційного суду, а разом із постановою апеляційного суду, прийнятою за результатами її апеляційного перегляду, - і до суду касаційної інстанції.

Як вже зазначалось, у лютому 2024 року прокурор в інтересах держави в особі Миколаївської ОДА звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Держгеокадастру та Ради, в якому просив суд усунути перешкоди Миколаївській ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним і скасування наказів Держгеокадастру від 09.10.2019 № 7560/0/14-19-СГ та від 10.12.2020 № 41-ОТГ, а також скасування вчиненої 01.10.2019 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Фактично відбулось вилучення земельної ділянки із земель державного лісового фонду поза волею належного розпорядника держави. За таких підстав, накази Держгеокадастру від 09.10.2019 № 7560/0/14-19-СГ та від 10.12.2020 № 41-ОТГ видано з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2024 № 915/158/24 вищевказану позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що вона (позовна заява) не містить зазначення доказів, що підтверджують вказані у ній обставини.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 № 915/158/24 позовну заяву прокурора повернуто без розгляду з підстав не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду та зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на підтвердження підстав формування спірної земельної ділянки та передачі її у комунальну власність прокурор посилається на: наказ Держгеокадастру від 09.10.2019 № 7560/0/14-19-СГ, інформацію Держгеокадастру від 23.10.2023 № 10-14-0.61-3633/2-23, запит окружної прокуратури від 12.10.2023 № 50-6106вих-23 (додаток 5); наказ Держгеокадастру від 10.12.2020 № 41-ОТГ; акт приймання-передачі земельних ділянок від 10.12.2020; витяг з Переліку земельних ділянок (додаток 4); поземельна книга (додаток 21); витяг з технічної документації (додаток 20).

На підтвердження підстав та обставини оформлення права комунальної власності на земельну ділянку за територіальною громадою прокурор посилається на: запит окружної прокуратури від 19.08.2022 № 50-4470вих-22 та відповідь Ради від 14.09.2022 № 430-04.03 з додатками, витяг з Переліку земельних ділянок (додаток 4) та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (додаток 1).

На підтвердження підстав та обставини часткового накладення земельної ділянки на землі державного лісового фонду прокурор посилається на: запит окружної прокуратури від 20.01.2022 № 50-370вих-22, відповідь Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.01.2022 № 83 (додаток 3); запит окружної прокуратури від 10.02.2023 № 50-662вих-23 та відповідь Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.02.2023 № 103, з додатками, в частині спірної земельної ділянки (викопіювання, матеріали лісовпорядкування по спірній земельній ділянці) (додаток 6); запит окружної прокуратури від 06.01.2022 № 50-49вих-22 та відповідь ВО «Укрдержліспроект» від 21.01.2022 № 61 з додатками (викопіювання щодо спірної земельної ділянки) (додаток 7); запит окружної прокуратури від 20.01.2022 № 50-384вих-22 та відповідь ДП «Миколаївське ЛГ» від 03.02.2022 № 42 з додатками, в частині спірної земельної ділянки (додаток 8); запит окружної прокуратури від 27.11.2023 № 50-7257вих-23 та відповідь Південного лісового офісу від 03.01.2024 № 1042 з додатками (додаток 14); інформацію Південного лісового офісу ДП «Ліси України» від 06.02.2024 № 85/24-ВЛ з додатками (акт на право користування землею, кольорові фотознімки спірної земельної ділянки) (додаток 16); кольоровими викопіюваннями з баз даних (додатки 18, 19).

В обґрунтування порушення порядку вилучення земель державного лісового фонду та зміни їх цільового призначення прокурор посилається на запит окружної прокуратури від 20.01.2022 № 50-370вих-22 та відповідь Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.01.2022 № 83 (додаток 3); запит окружної прокуратури від 10.02.2023 № 50-662вих-23 та відповідь Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.02.2023 № 103 (додаток 6); запит окружної прокуратури від 20.01.2022 № 50-384вих-22 та відповідь ДП «Миколаївське ЛГ» від 03.02.2022 № 42 (додаток 8); запит окружної прокуратури від 03.02.2022 № 50-782вих-22 та відповідь Секретаріату Кабінету Міністрів України (додаток 9); запит окружної прокуратури від 03.02.2022 № 50-783вих-22 та відповідь Миколаївської обласної державної адміністрації від 15.02.2022 № 05-67/488/5-22 (додаток 10); запит окружної прокуратури від 27.11.2023 № 50-7257вих-23 (додаток 14); інформацію Державного агентства лісових ресурсів України від 28.12.2023 № 02-18/7227-23 (додаток 15); інформацію Південного лісового офісу ДП «Ліси України» від 06.02.2024 № 85/24-ВЛ (додаток 16).

На підтвердження підстав невжиття Миколаївською ОДА в судовому порядку заходів та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави прокурор посилається на: запит окружної прокуратури від 03.02.2022 № 50-783вих-22 та відповідь Миколаївської ОДА від 15.02.2022 № 05-67/488/5-22 (додаток 10); запит окружної прокуратури від 18.08.2022 № 50-4450вих-22 та відповід Миколаївської ОДА від 26.08.2022 № 05-67/1862/5-22 (додаток 11); запит окружної прокуратури від 02.11.2023 № 50-6689вих-23 та відповідЬ Миколаївської ОДА від 13.11.2023 № 05-67/2993/5-23 (додаток 12); запит окружної прокуратури від 27.12.2023 № 50-7880вих-23 та відповідь Миколаївської ОДА від 02.01.2024 № 05-67/8/5-24 (додаток 13); лист на адресу Миколаївської ОДА про встановлення підстав для представництва (додаток 23).

До позовної заяви прокурором додані, зокрема: інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363095841 та з Національної кадастрової системи по спірній земельній ділянці; відповіді запити окружної прокуратури; інформації Державного агентства лісових ресурсів України від 28.12.2023 № 02-18/7227-23, Південного лісового офісу ДП «Ліси України» від 06.02.2024 № 85/24-ВЛ з додатками (акт на право користування землею, кольорові фотознімки спірної земельної ділянки); наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 987 «Про припинення державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» (оригінал наявний в Державному агентстві лісових ресурсів України); кольорові викопіювання з відкритого вебпорталу геоінформаційної системи «Ліси України» та з Національної кадастрової системи; витяг з технічної документації; поземельну книгу.

Отже позовна заява містить виклад обставин, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, що свідчить про виконання прокурором п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Також колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання.

При цьому, з`ясування обставин справи та дослідження доказів відбувається на стадії розгляду справи по суті, виходячи з положень § 3 «З`ясування обставин справи та дослідження доказів» глави 6 ГПК України.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до статті 237 ГПК, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях господарського процесу.

Аналогічний правовий висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 у справі №990/114/23.

ГПК України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.1985, § 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01.03.2002).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» («Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд зауважує, що такі питання, як не зазначення посилання на докази, якими підтверджуються викладені у позовній заяві обставини, має вирішуватись при розгляді справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження та не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху, а в подальшому і повернення позовної заяви.

Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурора без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви - скасуванню із передачею матеріалів позовної заяви на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судового збору має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Миколаївської окружної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 № 915/158/24 про повернення позовної заяви Керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Ольшанської селищної ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання незаконними і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки - скасувати.

Матеріали № 915/158/24 передати Господарському суду Миколаївської області на розгляд.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська