Постанова

від 22.04.2024 по справі 910/16719/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Справа№ 910/16719/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.02.2024

у справі №910/16719/23 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн»

до Держави України в особі Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Господарський суд міста Києва

про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 800 000 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" (далі - ТОВ "Арома Юкрейн", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - Казначейство, відповідач) про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 800 000,00 грн, завданої незаконним рішенням Господарського суду міста Києва, що порушує права позивача.

Ухвалою Північного апеляційного Господарського суду від 07.11.2023 визначено підсудність справи №910/16719/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Арома Юкрейн до Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 800 000,00 грн за Господарським судом Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено Господарський суд міста Києва до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/16719/23 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в сумі 1 800 000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено склад правопорушення як обов`язкової умови настання цивільно-правової відповідальності суду за заподіяння товариству шкоди та, відповідно, її стягнення, тобто наявності передбачених статтею 1176 Цивільного кодексу України підстав для покладення на державу відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями Господарського суду міста Києва у справі № 910/8158/22, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" про стягнення 1 800 000,00 грн моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/16719/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Арома Юкрейн" про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1 800 000,00 грн, завданої незаконними рішеннями Господарського суду міста Києва у справі № 910/8158/22, що порушили його права на "ефективний засіб правового захисту в національному органі" (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що ТОВ "Арома Юкрейн" вказує на незаконність процесуальних дій суду першої інстанції під час розгляду справи №910/8158/22, які полягали у:

- не застосуванні положень статті 56 Конституції України, статей 16, 23, 91, 94, 201, 1167, 1173, 1176 ЦК України;

- врахуванні висновків у постановах Верховного Суду, правовідносини у яких не є подібними із правовідносинами у цій справі, а також стосуються інших питань, які не мають відношення до питань, що розглядалися у цій справі;

- неправильному застосуванні положення частини 4 статті 236 ГПК України, вимогам якої оскаржувані рішення не відповідають, оскільки при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносинах суд має враховувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду, однак не виконувати вказівки в цих постановах Верховного Суду;

- в порушення вимог пункту 2 частини 4 статті 238 ГПК України не зазначено мотивів відхилення доказів,

- неправильному застосуванні положення частини другої статті 316 ГПК України, оскільки, посилаючись в оскаржуваних рішеннях на висновки в постановах Верховного Суду в інших справах щодо застосування частини шостої статті 1176 ЦК України, суд першої інстанції не врахував, що відповідні висновки в постановах Верховного Суду не є нормою права, а лише посиланням на вказану норму, а тому такий висновок не може підміняти або скасовувати цю норму і закон, зокрема, норму частини шостої статті 1176 ЦК України, а також Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду";

- необґрунтованих висновках суду про те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження доводів ТОВ "Арома Юкрейн" та недоведення позивачем матеріальної шкоди, адже зазначені позивачем статті ЦК України, КК України, КПК України, ГПК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", рішення ЄСПЛ та Конституційного Суду України свідчать про протилежне.

- ігноруванні судом фактів, що необхідно було застосувати до вимоги позивача Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду";

- не зверненні уваги, що право на відшкодування виникло у позивача на підставі рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970, "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001, "Міхалкова та інші проти України" від 13.01.2011, "Лашманкін та інші проти Росії" від 07.02.2017 та рішень Конституційного Суду України, які підтверджують незаконні дії Господарського суду міста Києва при розгляді справи №910/8158/22, що порушили право позивача на ефективний захист, тому порушення Господарським судом міста Києва права ТОВ "Арома Юкрейн" на ефективний судовий захист є приниженням його ділової репутації.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Відповідач та третя особа не надали відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 справа № 910/16719/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В. Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/16719/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання сторонам копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення до Господарського суду міста Києва.

15.03.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків позову, до якої він додав докази надсилання сторонам копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення до Господарського суду міста Києва.

Разом з тим, ТОВ "Арома Юкрейн" зазначило у заяві про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Майданевича А.Г., Суліма В.В., Коротун О.М. у розгляді апеляційної скарги позивача у справі № 910/16719/23.

Заява про відвід суддів мотивована тим, що, на думку скаржника, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з підстав, які свідчать про затягування розгляду справи та порушення права апелянта на доступ до суду. Тому у апелянта виникли сумніви щодо неупередженості та безсторонності суддів Майданевича А.Г., Суліма В.В.,Коротун О.М.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням поданої скаржником заяви щодо усунення недоліків, дійшла висновку, що подані матеріали достатні для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/16719/23 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 визнано необґрунтованим, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" відвід суддів Майданевича А.Г., Суліма В.В., Коротун О.М. у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/16719/23. Матеріали справи № 910/16719/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою з метою розгляду заяви про відвід.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024, зазначену заяву про відвід колегії суддів передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., суддів: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 у задоволенні заяви ТОВ "Арома Юкрейн" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Майданевича А.Г., суддів Суліма В.В., Коротун О.М. відмовлено, оскільки наведені заявником доводи, в розумінні статей 35, 36 ГПК України не можуть бути підставою для відводу, є непідтвердженими та ґрунтуються виключно на припущеннях заявника. Матеріали справи №910/10692/22 повернуто на розгляд колегії суддів у складі: головуючого - судді Майданевича А.Г., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ "Арома Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/16719/23 підлягала розгляду у судовому засіданні 22.04.2024, про що зазначено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024.

Явка учасників справи

Представник позивача у судове засідання 22.04.2024 не з`явився, проте надав заяву, в якій підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та просив розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника позивача.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 22.04.2024 не з`явилися, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належний чином шляхом доставлення електронного документу до електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками про доставку документу.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що в обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірність дій судді Господарського суду м. Києва при розгляді справи №910/8158/22, які призвели до порушення прав позивача на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження та мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, з огляду на що, позивач просив відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету моральну шкоду у розмірі 1 800 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24 січня 2023 року у справі №910/8158/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» до Держави України в особі Державної казначейської служби про стягнення 1 800 000,00 грн відмовлено повністю.

Також позивач посилався на те, що приймаючи ухвалу від 30 серпня 2022 року у справі №910/8158/22 про залишення позову без руху є порушенням права позивача на доступ до суду і справедливий судовий захист, що є ознаками тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 382 КК України та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 та ч. 1 ст. 364 КК України.

Крім того позивач зауважував, що копії ухвал від 04 жовтня 2022 року та від 30 вересня 2022 року у порушення норм процесуального права, за адресою позивача не було надіслано, що є ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 та ч. 1 ст. 364 КК України.

Приймаючи рішення від 24 січня 2023 року у справі №910/8158/22 суддя Картавцева Ю.В. неправомірно застосувала Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, що є самоуправством та має ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 і ч. 1 ст. 364 КК України;

- внесла до рішення завідомо неправдиві відомості, а саме:

- вимогами п. 3 ч. 3 ст. 320 ГПК України, де зазначено: підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є... встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення,

- висновками Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, що пов`язані зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013, де зазначено: «крім того, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що судді, незважаючи на гарантії недоторканості і статусу незалежності при здійсненні правосуддя, у випадку вчинення конкретних дій, які у чинному КК визнаються злочинами, притягуються до відповідальності й несуть передбачене законом покарання, що є ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст. 366 КК України.

При прийнятті рішення суддя Картавцева Ю.В. умисно не застосувала вимоги ч. 2 ст. 6 Конституції України.

В результаті чого суддя, у порушення вимог п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України не зазначила норми права, які застосував суд.

Також, суддя умисно проігнорувала ч. 1 ст. 91, п. 9 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 23 ЦК України, п.1 ст. 1, п. 1-1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», порушивши вимоги ч. 10 ст. 11 ГПК України.

В якості підстави для відмови у задоволенні позову суддя Картавцева Ю.В. у рішенні від 24.01.2023 року відзначила, що позивач не обґрунтував розмір шкоди, що підлягає стягненню, у сумі 1 500 000,00 грн..

Однак суддя в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 234 ГПК України, не зазначила Закону, який визначає Методику розрахунку моральної шкоди;

- суддя умисно проігнорувала доводи заявника, зазначені у позовній заяві від 15.08.2022 року;

- проігнорувала постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.10.2019 року у справі № 757/53996/17 (провадження № 61-6127св19);

- проігнорувала факт, що моральна шкода у розмірі 1 500 000,00 грн. є достатнім для розумного задоволення потреб позивача на локалізацію негативних наслідків порушення Печерським районним судом м. Києва його права на ефективний засіб правового захисту в національному органі при розгляді справи №757/45046/20-к..., що є ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 і ч. 1 ст. 364 КК України.

Таким чином, на думку позивача, суддя Господарського суду міста Києва Картавцева Ю.В. при розгляді справи №910/8158/22 за позовною заявою позивача від 15.08.2022:

- навмисно порушила права позивача, які зазначені в ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановити обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, що є ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 і ч 1 ст. 364 КК України.

Суддею не виконано рішення Європейського суду з прав людини у справі Делькур проти Бельгії від 17 січня 1970 року та у справі Гофман проти Німеччини від 11 жовтня 2001 року щодо права особи на доступ до суду; рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі Михалкова та інші проти України та від 07 лютого 2017 року у справі Лашманкін та інші проти Росії; рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2019 року №4-р(ІІ)/2020 у справі №3-180/2018(1644/18) щодо гарантій, регламентованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про забезпечення ефективного доступу до судів; рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №12/2003, що є ознаками тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 382 КК України.

У зв`язку з чим, позивач вважає, що у результаті незаконним рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8158/22 йому було завдано моральну шкоду.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Арома Юкрейн" вказує, що моральна шкода у розмірі 1 800 000,00 грн є достатнім для розумного задоволення потреб позивача на локалізацію негативних наслідків рішень Господарського суду міста Києва у справі № 910/8158/22, що порушують його право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), незаконність чого підтверджується тим, що вони мають ознаки тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 382 КК України, та кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст. 366 КК України, що в свою чергу підриває принцип верховенства права, зазначеного у ст. 8 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Суд першої інстанції встановив, що за твердженням позивача, спір виник стосовно моральної шкоди, заподіяної позивачу, незаконністю вчинення процесуальних дій Господарським судом міста Києва при розгляді та прийнятті судового рішення у справі №910/8158/22.

З урахуванням доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції у цій справі постало питання щодо змісту предмета доказування, розподілу обов`язку доказування та повноважень господарського суду при вирішенні спору стосовно відшкодування моральної шкоди відповідно до статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України через ухвалення судами рішень в іншій справі № 910/8158/22.

У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Правовідносини з відшкодування шкоди також врегульовані положеннями ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано також висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язкова наявність інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. А тому необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, а також немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, що полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Отже, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві моральної шкоди у цій справі позивачу належить довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, до поки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

Отже, з огляду на викладене, в межах даного господарського процесу суд не досліджує дотримання/порушення законодавства Господарським судом міста Києва при розгляді та прийнятті судового рішення у справі №910/8158/22.

Судом встановлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Арома Юкрейн на рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2023 р. у справі № 910/8158/22 з доданими документами повернуто заявникові без розгляду.

Ухвалою КГС у складі ВС від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Арома Юкрейн вих. №1-06/2 від 01.06.2023 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі № 910/8158/22 повернути скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.

Тобто, рішення Господарського суду міста Києва від 24 січня 2023 року зі справи №910/8158/22 є чинним та набрало законної сили 09 травня 2023 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що зазначена позивачем підстава для відшкодування шкоди не належить до вичерпного переліку випадків застосування цієї норми, наведеного у частині першій статті 1176 ЦК України, а саме випадків: незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, чого не встановлено у цій справі.

Порушене позивачем питання про незаконність процесуальних дій Господарським судом міста Києва при розгляді та прийнятті судового рішення у справі №910/8158/22, яке набуло законної сили не підлягає розгляду і вирішенню у господарському судочинстві, зокрема за позовом про відшкодування шкоди, завданої скаржнику.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не обґрунтував із посиланням на відповідні докази, яким чином судові рішення у справі № 910/8158/22, завдали моральної шкоди, принизили ділову репутацію позивача як юридичної особи, в чому саме полягало таке приниження та який його зв`язок із рішенням Господарського суду міста Києва у зазначеній справі. Також позивач не зазначив, в чому саме полягала діяльність ТОВ "Арома Юкрейн", та яким чином вона змінилася (у бік погіршення) через відмову у задоволенні позову Товариства у справі № 910/8158/22.

Зокрема, позивачем не надано доказів, зокрема, довідок (актів, звітів тощо) про зменшення вартості нематеріальних активів; свідоцтв про зменшення вартості котирування акцій юридичної особи; висновків судової експертизи; експертної оцінки вартості нематеріальних активів; повідомлень в засобах масової інформації; результатів проведення перевірок контрольними органами (якщо ці перевірки були викликані діями відповідачів) тощо, на підтвердження того, що дії відповідача призвели до приниження ділової репутації, зниження престижу чи підрив довіри до діяльності ТОВ "Арома Юкрейн".

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц).

Позивач не обґрунтував розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, не вказав, чим керувався при визначенні суми 1 800 000,00 грн, не повідомив як саме та скільки часу, зусиль необхідно йому для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, існувала до порушеного права.

За таких обставин, суд першої інстанції, застосовуючи до правовідносин приписи статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, на підставі оцінки доводів позивача дійшов висновку про недоведення позивачем тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, та відмовив позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Колегія суддів зауважує, що порушене позивачем питання про незаконність і необґрунтованість судових рішень у справі № 910/8158/22, які набрали законної сили і не скасовані, не підлягає розгляду, і вирішенню у межах цієї справи - за позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої скаржнику.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскарження дій і бездіяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені (пункт 78-80 постанови від 08.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц; пункти 62-64 постанови від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц).

Аналогічну позицію викладено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.

Отже, в межах даного господарського процесу судом не можуть досліджуватись питання дотримання/порушення законодавства Господарським судом міста Києва при розгляді та прийнятті судових рішень у справі № 910/8158/22, що буде фактичним переглядом судового рішення, а тим більше встановлювати наявність у діях суддів кримінальних правопорушень за ознаками, передбачених частиною 1 статті 356, частиною 1 статті 366 та частиною 4 статті 382 Кримінального кодексу України, оскільки це має бути підтверджено вироком суду.

Крім того, як неоднаразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, застосування положення частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов`язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду (постанови від 03.02.2021 у справі №454/192/17, від 22.04.2020 у справі № 454/3206/16-ц, від 25.04.2019 у справі № 757/25713/16-ц, від 10.01.2018 у справі № 454/1642/16-ц.

Отже, незгода скаржника із судовим рішенням у справі № 910/8158/22 не може обґрунтовувати позовні вимоги щодо незаконності дій та рішень судів під час вирішення вказаної справи, а відтак позивачем не доведено наявності такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправної поведінки, яка порушує його права.

Таким чином, не вдаючись до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, або додаткової перевірки доказів, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на підставі оцінки доводів позивача дійшов правильних висновків про недоведення ним усієї обов`язкової сукупності елементів складу деліктного зобов`язання (зокрема незаконності судових рішень, що не скасовані і набрали законної сили, та шкоди (у т. ч. її розміру) та причинно-наслідкового зв`язку із діями/рішенням відповідача) у спірних правовідносинах відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України.

Посилання скаржника на те, що господарським судом не враховано рішень ЄСПЛ "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970, "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001, "Міхалкова та інші проти України" від 13.01.2011, "Лашманкін та інші проти Росії" від 07.02.2017, рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 та від 17.06.2019 № 4-р (ІІ)/2020, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зроблений судом першої інстанції висновок по суті спору не суперечать загальним правовим висновкам щодо права на відшкодування шкоди, де учасники відповідних правовідносин повинні реалізовувати в порядку, визначеному спеціальними правовими нормами, зокрема статями 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України та статтями 13, 74, 86 ГПК України.

Решта доводів апеляційної скарги, що зводяться до цитування змісту правових норм, рішень ЄСПЛ та Конституційного Суду України (що ухвалені не стосовно позивача чи обставин цієї справи), не є доказами завдання шкоди ТОВ "Арома Юкрейн" в розумінні статей 73, 74 ГПК України та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про недоведення позивачем усієї обов`язкової сукупності елементів складу деліктного зобов`язання у спірних правовідносинах відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України, а скаржник під час апеляційного оскарження судового рішення у цій справі цих висновків не спростував.

Аргументи скаржника стосовно ненадання судом першої інстанції належної оцінки окремим фактам і доказам за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи скаржника про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у спірних правовідносинах, а також про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2024 у справі №910/16719/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2024 у справі №910/16719/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2024 у справі №910/16719/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2024 у справі №910/16719/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/16719/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 24.04.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун