Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/9014/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/9014/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар М.М. за ордером;

від відповідача: Тихонов О.А. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 (повний текст складено 11.10.2023)

у справі №910/9014/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполіхім"

про внесення змін до договору,

УСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шакур" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполіхім" (далі - відповідач) про внесення змін до підпункту 1.1 розділу 1 Договору №1908/ШЗб. відповідального зберігання від 19 серпня 2022 року, що укладений між відповідачем та позивачем на наступних умовах, а саме: "ЗБЕРІГАЧ зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому ВЛАСНИКОМ рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки добрив КАС-32, у кількості до 570,000 тон (далі по тексту - Товар) і повернути даний Товар ВЛАСНИКУ на першу його вимогу.".

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для внесення змін до укладеного між сторонами спору договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки підпунктом 1.1 Договору передбачено передача на зберігання мінеральних добрив марки КАС-32, однак фактично відповідач передав на зберігання позивачу мінеральні добрива, які не відповідають вказаній марці і сертифікатам якості, тому для повернення товару фактично позивач за власні кошти повинен був би закупити добрива марки КАС-32 в кількості 518,22 тон.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що для зберігання позивачу були передані мінеральні добрива марки КАС-32, однак внаслідок неналежного зберігання товар втратив свої властивості настільки, що більше не може використовуватися за призначенням; істотної зміни обставин, як підстави для змін договору, не було та не могло бути, а під такими обставинами позивач має на увазі звичайну майнову відповідальність зберігача, який допустив нестачу (пошкодження) товару та власне небажання нести таку відповідальність.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шакур" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у товарно-транспортних накладних (ТТН) відсутня інформація щодо фактичного місця завантаження та якісні показники товару, і відповідач ухилився від участі в прийманні товару на місці його зберігання; відповідач не в повному обсязі оплатив послуги по зберіганню товару; відповідачем не були надані сертифікати якості та не повідомив позивача, що товар, який переданий на зберігання, відмінний від марки добрив КАС-32; гарантійний строк зберігання переданих добрив закінчився за понад три місяці до передачі товару позивачу і відповідач не повідомив про цю обставину та не ініціював перед позивачем перевірку товару на відповідність вимогам до технічних умов (ТУ); проведеними лабораторними дослідженнями встановлено, що відповідач передав рідкі мінеральні добрива відмінні від марки КАС-32; позивачем доведено наявність всієї сукупності обставин, які є підставою для зміни договору; суд вказав, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, що не відповідає фактичним обставинам справи; відповідач на момент передачі товару не надав жодного документу, який би засвідчував його якісні характеристики згідно вимог ТУ; нормами ТУ заводу-виробника встановлений гарантійний строк збереження в межах 6 місяців з дня виготовлення, після закінчення якого товар має бути перевірений на відповідність ТУ; саме відповідач перед відвантаженням товару на зберігання був зобов`язаний його на відповідність нормам ТУ; за результатами дослідження трьох арбітражних проб встановлено, що всі зразки не відповідають нормам ТУ, а четвертий зразок є нікчемним; позивач вбачає свідому підміну відповідачем наданих експерту зразків товару з метою отримання вигідного експертного висновку на свою користь. Також заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта Юрченка Є.М. від 05.10.2023 та клопотання про виклик вказаного експерта для роз`яснення висновку.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що бланк ТТН взагалі не містить розділів для зазначення якості товару, а визначення якості відбувається лише за допомогою лабораторних випробувань, на проведення яких необхідний певний час; ТТН на товар, прийнятий позивачем на зберігання, оформлювалися постачальником - ТОВ "Минералис" і зазначення в якості отримувача ТОВ "Інтерполіхім" замість ТОВ "Шакур" не впливає на якість товару; під час приймання товару позивач не заявляв будь-яких зауважень або претензій щодо змісту ТТН; договір не передбачає, що разом з товарно-супровідними документами необхідно передавати сертифікат якості; твердження про те, що переданий на зберігання товар відмінний від марки КАС-32 є неспроможними, оскільки проведені як відповідачем так і позивачем лабораторні дослідження зразків, відібраних з автоцистерн під час приймання товару, цілком спростовують це твердження; наведений в скарзі опис "змін істотних обставин" є вигаданим та неспроможним і позивач намагається підмінити поняття "істотна зміна обставин" іншим - "зміна істотних обставин" і таким чином зняти з себе звичайний комерційний ризик; позивач протягом 15 років здійснює діяльність із збереження рідких мінеральних добрив, тобто має усвідомлювати підприємницький ризик, пов`язаний з прийняттям на зберігання товару без попереднього визначення його якості; вказані у скарзі обставини, пов`язані з лабораторними дослідженнями якості товару, також містять свідомо недостовірні відомості та абсурдні за змістом висновки; гарантійний термін не є визначальним для якісних показників товару, не змінився протягом дії договору, а сплинув ще до його підписання; жодної істотної зміни обставин не було, позивач прийняв добрива, які відповідали вимогам щодо якості марки КАС-32 і ця обставина вбачається із результатів лабораторних досліджень; зазначення у тексті рішення про правовідносини за договором поставки є явною технічною опискою, оскільки далі за текстом рішення суд вказує про правову природу саме договору зберігання; доводи апелянта не містять вказівок на неправильне застосування судом норм матеріального або порушення норм процесуального права; суд обґрунтовано відхилив клопотання позивача про зупинення розгляду справи до отримання висновку експертизи, оскільки позивач мав подати докази разом з позовною заявою; єдиною метою позивача є затягування розгляду справи; замість захисту своїх прав та інтересів у справі №910/8162/23 (щодо стягнення вартості товару переданого на зберігання) позивач подав окремий позов, в межах якого намагається начебто встановити ті самі обставини, які треба встановлювати у справі №910/8162/23. Також до відзиву додано ряд нових доказів (листів і протоколу випробувань).

17.11.2023 позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта ОСОБА_1 від 07.11.2023 та виклик вказаного експерта для роз`яснення висновку.

29.11.2023 позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи протоколів випробувань Вінницької філії ДУ "Держгрунтохорона" від 22.11.2023 та інших документів.

18.12.2023 позивачем подано клопотання про долучення доказів - доказів направлення експертам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 питань по їх висновкам;

11.01.2024 позивач подав клопотання про долучення доказів - клопотання представника відповідача від 14.12.2023 у справі №910/8162/23 з із переліком питань для експертів, відповіді експертів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 питання позивача і відповідача тощо.

19.01.2024 позивач подав клопотання про долучення доказів - відповіді експерта ОСОБА_2 у справі №910/8162/23.

23.01.2024 відповідач подав додаткові пояснення, в яких вказує, що всі документи, додані позивачем до клопотань від 18.12.2023, 11.01.2024, 19.01.2024, подавались ним у справі №910/8162/23 за позовом ТОВ "Інтерполіхім" до ТОВ "Шакур" про стягнення вартості товару та збитків і у вказаній справі відповідач надавав пояснення щодо висновків експертів. До пояснень відповідачем додано ряд пояснень і заперечень зі справи №910/8162/23.

23.01.2024 позивач подав додаткові пояснення, в яких просить приєднати до справи узагальнені письмові пояснення ТОВ "Шакур" від 23.01.2024 щодо нових пояснень експертів ОСОБА_2, ОСОБА_1 та листів ПрАТ "Азот".

25.01.2024 позивач подав письмові пояснення, в яких просить приєднати до справи узагальнені письмові пояснення ТОВ "Шакур" від 25.01.2024 щодо нових пояснень ТОВ "Інтерполіхім".

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник позивача (апелянта) у судовому підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, також просив долучити до матеріалів справи докази, які додані до апеляційної скарги та додаткових пояснень.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, також заперечив проти залучення нових доказів.

Частиною 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем в процесі апеляційного розгляду справи надані до суду наступні документи у копіях: лист ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" від 09.10.2023 з висновком експерта ОСОБА_3 від 05.10.2023; листи позивача від 13.10.2023 та від 16.10.2023 Сумському державному університету - Директору науково-дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів ОСОБА_1 ; договір про надання наукових послуг від 19.10.2023; висновок експертного дослідження від 07.11.2023, складений ОСОБА_1 ; заявка позивача від 14.11.2023 на проведення експертизи; лист позивача від 14.11.2023; лист відповідача від 15.11.2023; акт відбору зразків (пробу) від 15.11.2023; заявка позивача від 05.11.2023 на проведення (дослідження) експертизи; протоколи випробувань від 22.11.2023; ухвалу від 11.12.2023 у справі №910/8162/23; лист позивача від 13.12.2023 з питаннями до експерта ОСОБА_1 ; лист позивача від 13.12.2023 з питаннями до експерта ОСОБА_2 ; клопотання відповідача від 14.12.2023 у справі №910/8162/23; лист ОСОБА_1 на ухвалу від 111.12.2023 у справі №910/8162/23 з копією титульних листів технічних умов; лист ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" від 28.12.2023 з відповідями експерта ОСОБА_2 у справі №910/8162/23; відповіді експерта ОСОБА_1 на питання, викладені в ухвалі суду від 11.12.2023 у справі №910/8162/23; заява експерта ОСОБА_1 від 08.12.2023 про долучення документів у справі №910/8162/23; лист ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" від 10.01.2024 з відповідями експерта ОСОБА_2 у справі №910/8162/23; відповідь експерта ОСОБА_1 на лист ТОВ "Шакур" від 10.01.2024 у справі №910/8162/23; листи ПрАТ "Азот" від 22.11.2023, від 09.01.2024; узагальнені пояснення ТОВ "Шакур" від 23.01.2024 щодо вказаних нових пояснень експертів ОСОБА_2, ОСОБА_1. та листів ПрАТ "Азот"; узагальнені пояснення ТОВ "Шакур" від 25.01.20244 щодо нових пояснень відповідача від 23.01.2024.

Відповідачем, у свою чергу, в процесі апеляційного розгляду справи надані до суду наступні документи у копіях: лист відповідача від 02.11.2023; лист ДУ "Інститут охорони ґрунтів" від 02.11.2023 з протоколом випробувань від 26.11.2023; додаткові пояснення ТОВ "Інтерполіхім" від 08.01.2024 у справі №910/8162/23 (щодо протоколів випробувань зразків від 22.11.2023); пояснення ТОВ "Інтерполіхім" щодо висновку експертного дослідження від 07.11.2023 і відповідей експерта ОСОБА_1.; клопотання ТОВ "Інтерполіхім" від 09.01.2024 у справі №910/8162/23 про долучення листів ТОВ "Інтерполіхім" від 28.12.2023, 19.11.2023, 29.11.2023 до ПрАТ "Азот" та листа ПрАТ "Азот" від 09.01.2024; додаткові пояснення ТОВ "Інтерполіхім" від 21.01.2024 у справі №910/8162/23; заперечення до пояснень ТОВ "Шакур" від 10.01.2024 у справі №910/8162/23.

Вказані докази не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вони складені після прийняття оскаржуваного рішення, проте така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Оскільки судом не прийняті подані позивачем висновків експертів, не підлягає задоволенню клопотання позивача про виклик експерта ОСОБА_2 для роз`яснення висновку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.08.2022 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шакур", як зберігачем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерполіхім", як власником, було укладено договір №1908/ШЗб (далі - договір), відповідно до умов якого зберігач зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому власником рідкі мінеральні добрива, а саме, КАС-32 у кількості до 570,00 тн і повернути даний товар замовникові на першу його вимогу (п.1.1 договору).

Згідно з п. 1.2.1 договору кількість товару, приймання, розміщення, зберігання, відвантаження товару відповідача здійснюється на виробничо-складських площах позивача, розташованих за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, м. Бар, вул. Залізнична, 5-А.

Відповідно до п.3.2 договору товар передається на строк до 31.05.2023.

Згідно з п. 3.3 договору позивач зобов`язаний прийняти товар, одержаний від відповідача у відповідності з умовами даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору власник оплачує зберігачу послуги по збереженню та завантаженню товару в автотранспорт. Вартість послуг становить:

- приймання (злив) товару з автоцистерн - 30,00 грн за 1 тонну, з ПДВ;

- зберігання товару по складу в м. Бар - з дати прибуття - 85,20 грн за 1 тонну за місяць, з ПДВ;

- залив КАС в автотранспорт, зважування автотранспорту - 32,40 грн за 1 тонну з урахуванням ПДВ;

- зважування автотранспорту - 162,00 грн за одне зважування автотранспорту.

Згідно Технічних умов "Добрива рідкі азотні (КАС)" ТУ У 20.1-00203826-024:2020 , затверджених ПрАТ "Азот", КАС - це добрива рідкі азотні, які складаються з водних розчинів карбаміду (сечовини) і аміачної селітри (амонію нітрату), процес виробництва яких здійснюється шляхом безперервного змішування розчину аміачної селітри (амонію нітрату), розчину карбаміду (сечовини), технологічної води та інгібітору корозії. КАС призначені для застосування в сільському господарстві в якості мінерального добрива під усі сільськогосподарські культури.

На виконання п. 1.1 договору позивач прийняв від відповідача на зберігання товар "КАС-32" в зальному розмірі 518,22 тонн наступними партіями, а саме:

- 24,960 тонн товару були передані відповідачем, а позивачем прийняті на зберігання, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі на відповідальне зберігання майна № 1 ВІД 20.08.2022 року;

- 98,560 тонн товару були передані відповідачем, а позивачем прийняті на зберігання, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі на відповідальне зберігання майна № 2 ВІД 23.08.2022 року;

- 24,060 тонн товару були передані відповідачем, а позивачем прийняті на зберігання, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі на відповідальне зберігання майна №3 ВІД 24.08.2022 року;

- 99,360 тонн товару були передані відповідачем, а позивачем прийняті на зберігання, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі на відповідальне зберігання майна № 4 ВІД 25.08.2022 року;

- 99,140 тонн товару були передані відповідачем, а позивачем прийняті на зберігання, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі на відповідальне зберігання майна №5 ВІД 01.09.2022 року;

- 97,280 тонн товару були передані відповідачем, а позивачем прийняті на зберігання, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі на відповідальне зберігання майна № 6 ВІД 02.09.2022 року;

- 74,860 тонн товару були передані відповідачем, а позивачем прийняті на зберігання, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі на відповідальне зберігання майна №7 від 03.09.2022 року.

У вказаних актах, які підписані представниками зберігача і власника, вказано склад зберігання - Вінницька область, м.Бар, вул.Залізнична, 5-А, а також у пункті 2 всіх актів зазначено, що сторони не мають взаємних претензій по кількості і якості переданого майна.

Перевезення товару на зберігання здійснювалось автомобільним транспортом, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, замовником і вантажоодержувачем за якими є ТОВ "Інтерполіхім", вантажовідправником ТОВ "Мінераліс", а пунктом розвантаження вказано Вінницьку область, м.Бар.

На виконання п. 4.1 договору відповідач оплатив позивачу послуги по збереженню товару в загальному розмірі 329 617,63 грн наступними траншами, а саме:

- 13 109,10 грн були перераховані 01.09.2022 року відповідачем позивачу, як оплата за прийомку і зберігання товару у серпні 2022 року згідно з рахунком № КИСфШ-116 від 31.08.2022 та Актом № КИОУ-00059 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2022, про що свідчить виписка по рахунку позивача за 01.09.2022 року;

- 51 594,49 грн були перераховані 05.10.2022 року відповідачем позивачу, як оплата за прийомку і зберігання товару у вересні 2022 року згідно з рахунком № КИСфШ-130 від 30.09.2022 та Актом № КИОУ-00073 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2022, про що свідчить виписка по рахунку позивача за 05.10.2022 року;

- 44 152,34 грн були перераховані 09.11.2022 року відповідачем позивачу, як оплата за прийомку і зберігання товару у жовтні 2022 року згідно з рахунком № КИСфШ-135 від 31.10.2022 та Актом № КИОУ-00080 здачі-прийняття робіт (надання послуг) ВІД 31.10.2022, про що свідчить виписка по рахунку позивача за 09.11.2022 року;

- 44 152,34 грн були перераховані 01.12.2022 року відповідачем позивачу, як оплата за прийомку і зберігання товару у листопаді 2022 року згідно з рахунком № КИСфШ-140 від 30.11.2022 та Актом № КИОУ-00083 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2022, про що свідчить платіжна інструкція №18688 відповідача від 01.12.2022 року;

- 44 152,34 грн були перераховані 03.01.2023 року відповідачем позивачу, як оплата за прийомку і зберігання товару у грудні 2023 року згідно з рахунком № КИСфШ-147 від 31.12.2022 та Актом № КИОУ-00087 здачі-прийняття робіт (надання послуг) ВІД 31.12.2022, про що свідчить платіжна інструкція №18740 відповідача від 03.01.2023 року;

- 44 152,34 грн були перераховані 08.02.2023 року відповідачем позивачу, як оплата за прийомку і зберігання товару у січні 2023 року згідно з рахунком № КИСфШ-149 від 31.01.2023 та Актом № КИОУ-00003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2023, про що свідчить платіжна інструкція № 18794 відповідача від 08.02.2023 року;

- 44 152,34 грн були перераховані 10.03.2023 року відповідачем позивачу, як оплата за прийомку і зберігання товару у лютому 2023 року згідно з рахунком № КИСфШ-158 від 28.02.2023 та Актом № КИОУ-00007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2023, про що свідчить платіжна інструкція № 18843 відповідача від 10.03.2023 року;

- 44 152,34 грн, були перераховані 06.04.2023 року відповідачем позивачу, як оплата за прийомну і зберігання товару у березні 2023 року згідно рахунку № КИСфШ-175 від 31.03.2023 та Акту № КИОУ-00012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2023, про що свідчить платіжна інструкція № 18887 відповідача від 06.04.2023 року.

Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем послуги по зберіганню товару у квітні-травні місяці, надані позивачем, не були оплачені, тобто, борг за два місяці зберігання товару становить 88 304,68 грн (44 152,34 грн + 44 152,34 грн).

Крім того, позивач зазначав, що відповідач регулярно не повертає та не підписує акти приймання-передачі послуг, навіть вже сплачених.

Також позивач вказав, що відповідачем в порушення пункту 3.9 договору, під час його укладення, не було повідомлено позивача про істотні обставини, а саме що товар (рідкі мінеральні добрива), який переданий на зберігання, відмінний від марки добрив КАС-32.

На підтвердження вказаного позивач послався на те, що 27.12.2022 під час проведення позивачем планових контрольних замірів в резервуарному парку було виявлено, що в резервуарі РВС400 №3 густина товару становить 1,25 г. см3, в резервуарі РВС400№2 густина 1,217 г. см3, тобто, відбулося стрімке падіння густини товару, що не притаманно для добрив марки "КАС-32" до ТУ У 20.1-00203826.024-2020 виробництва ПрАТ "Азот" (м. Черкаси), якого відповідач заявив, як виробника даного товару.

У цей же день позивачем в телефонному режимі було доведено до відома відповідача про стрімке падіння густини товару, що не притаманно для добрив марки КАС-32.

28.12.2022 року та 02.01.2023 року позивач шляхом надсилання на електронну адресу відповідача agrohim3000@gmail.com запиту запросив сертифікати якості даного товару у відповідача.

Позивач також повідомив відповідача й письмово, а саме листом №1/Ін/2 від 12.01.2023 року шляхом його надіслання поштою, а також повторним листом №1/Ін/3 від 01.02.2023 року також шляхом його надіслання поштою.

Відповідачем 10.01.2023 та 13.01.2023 року було надано позивачу шляхом надсилання на електронну адресу sveta@shakur.com.ua та maris2005er@gmail.com запитувані сертифікати/паспорти якості, у тому числі залізничні накладні на товар.

Позивач зазначає, що як вбачається із наданих відповідачем сертифікатів та паспортів якості, окрім першого паспорта якості №56 на товар в кількості 49,250 т., практично весь товар, який переданий на зберігання був виготовлений у листопаді 2021 року, тобто, з листопада місяця 2021 року виготовлення продукту шестимісячний гарантійний термін його зберігання закінчився у травні місяці 2022 році.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач передав позивачу на зберігання товар, у якого уже понад як три місяці закінчився гарантійний строк зберігання, та в момент передачі товару на зберігання відповідач жодним чином не повідомив позивача про цю істотну обставину та жодним чином не ініціював перед позивачем перевірку товару на відповідність вимогам технічних умов ТУ У 20.1-00203826.024-2020, адже вказаний товар після закінчення гарантійного строку його зберігання уже може бути відмінним від марки добрив КАС-32, який згідно з договором був переданий на зберігання.

Позивач вважає, що згідно з сертифікатами якості та залізничними накладними одержувачами товару є підприємства відмінні від відповідача, а саме, ТОВ "Хім-Трейд" та ТОВ "Компанія Зерноторг", що відповідно надає підстави позивачу припустити можливість того, що надані відповідачем сертифікати якості та залізничні накладні взагалі не відносяться до товару, який був переданий відповідачем позивачу на зберігання, тобто, товар скоріш за все є невідомого походження (виробника) та відповідно немає жодних документів.

Також позивач зазначає, що лабораторії ТОВ "УКРХІМАНАЛІЗ", Вінницької філії ДУ "Держгрунтохорона", ТОВ "Науково-Сервісна Фірма "ОТАВА", Сумського державного університету та ДП "Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України" під час дослідження зразків товару, що були відібрані і опломбовані, як з автомобілів замовлених відповідачем для перевезення товару, під час приймання товару на зберігання так із резервуарів позивача в яких зберігається товар встановили, що товар, який був переданий відповідачем позивачу на зберігання, не відповідає та/або при тривалому зберігання буде не відповідати добриву марки КАС-32 до ТУ та сертифікатам якості, наданим відповідачем, тобто, відповідач передав позивачу рідкі мінеральні добрива відмінні від марки КАС-32,

Разом з тим, листом №1/Ін/4 від 06.03.2023 року позивач повідомив відповідача, що з резервуару РВС-400 №2, в якому знаходиться частина продукту КАС-32, що належить позивачу, має намір здійснити відбір проб, для чого просив відповідача прислати його представника для комісійного розпломбування резервуару.

Однак відповідач так і не направив свого представника для участі в розпломбуванні резервуару та відібранні позивачем частини продукту КАС-32, що йому належить, та не повідомив про причини відсутності представника.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з листом-пропозицією (офертою) №1/Ін/5 від 07.03.2023 року, в якому просив внести зміни до п.п. 1.1 розділу 1 договору №1908/ШЗб відповідального зберігання від 19.08.2022 року, виклавши його в такій редакції:

"1.1. ЗБЕРІГАЧ зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому ВЛАСНИКОМ рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки добрив КАС-32, у кількості до 570,000 тон (далі по тексту - товар) і повернути даний товар ВЛАСНИКУ на першу його вимогу.".

До листа пропозиції (оферти) позивач надав відповідачу два проекти підписаної зі сторони позивача угоди про внесення змін від 07 березня 2023 року до договору №1908/ШЗб відповідального зберігання від 19.08.2022 року для підписання відповідачем та повернення другого примірника позивачу.

Листом №1/Ін/6 від 07.03.2023 року позивач додатково повідомив відповідача про те, що при написанні листа №1/Ін/3 від 01.02.2023 року з боку позивача була допущена помилка, а саме, в абзаці: "Під час прийомки та зливу товару було злито: - в резервуар РВС-400 №3 - 472,29 тон; - в резервуар РВС-400 №2 - 45,92 тонн" було випадково переплутано номери резервуарів, тому правильним потрібно вважати: "Під час прийомки та зливу товару було злито: - в резервуар РВС-400 №3 - 45,92 тон; - в резервуар РВС-400 №2 - 472,29 тонн".

Відповідач листом №67 від 28.03.2023 року відмовив позивачу у прийнятті пропозиції (оферти) щодо внесення змін до договору №1908/ШЗб відповідального зберігання від 19.08.2022 року.

Також відповідач надіслав позивачу лабораторні дослідження, а саме: протокол випробувань № 3/28-А-476-23/1638/32 від 20.03.2023 зразків товару, що були спільно сторонами відібрані 04.03.2023 з резервуарів позивача, в яких зберігається товар, які проведені ДП "Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України", про що свідчить лист №68 від 13.2023 року.

Листом (претензією) №70 від 10.04.2023 року відповідач повідомив позивача про свою відмову від товару, що був переданий на зберігання та виставив вимоги про відшкодування 14 556 562,63 грн вартості товару та 1 690 048,95 грн як відшкодування збитків (упущеної вигоди).

Позивач листом №1/Ін/7 від 10.04.2023 року виклав свою позицію щодо заперечень на лист (претензією) №70 від 10.04.2023 відповідача та відмовив відповідачу в повному обсязі у задоволенні його вимог про відшкодування 14 556 562,63 грн вартості товару та 1 690 048,95 грн як відшкодування збитків за їх безпідставністю і недоведеністю.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд внести зміни до підпункту 1.1 розділу 1 Договору №1908/ШЗб. відповідального зберігання від 19 серпня 2022 року, що укладений між відповідачем та позивачем на наступних умовах, а саме: "ЗБЕРІГАЧ зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому ВЛАСНИКОМ рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки добрив КАС-32, у кількості до 570,000 тон (далі по тексту - Товар) і повернути даний Товар ВЛАСНИКУ на першу його вимогу.".

Позивач зазначив, що підставами даного позову є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки однією із істотних обставин, що змінилася, є сплив шестимісячного гарантійного терміну зберігання товару (на дату відвантаження), чого позивач не знав та не міг передбачити в момент укладення договору та відповідно відмовитись від обов`язку приймати на зберігання товар із закінченим гарантійним терміном зберігання, та другою із істотних обставин, що змінилася є те, що товар, який був переданий відповідачем позивачу на зберігання, не відповідає та/або при тривалому зберіганні добриву марки КАС-32 до ТУ та сертифікатам якості, наданим відповідачем, тобто, позивач зазначає, що якби знав або міг передбачити вказані істотні обставини він не уклав би договір з відповідачем або уклав би його на інших умовах. Також вказує, що розірвання договору завдасть значної шкоди позивачу, оскільки у цьому випадку зобов`язаний буде повернути товар, а саме рідкі мінеральні добрива марки КАС-32, які після зміни істотних обставин стали такими, що не відповідають добриву марки КАС-32 до ТУ та сертифікатам якості, наданим відповідачем, тобто фактично позивач за власні кошти повинен би був закупити добрива марки КАС-32 в кількості 518,22 тонн для передачі їх відповідачу.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що для зберігання позивачу були передані мінеральні добрива марки КАС-32, однак внаслідок неналежного зберігання товар втратив свої властивості настільки, що більше не може використовуватися за призначенням.

Також відповідач вказував, що істотної зміни обставин, як підстави для змін договору, не було та не могло бути, а під такими обставинами позивач має на увазі звичайну майнову відповідальність зберігача, який допустив нестачу (пошкодження) товару та власне небажання нести таку відповідальність.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності обставин, з якими закон пов`язує необхідність зміни умов договору.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору на Договору №1908/ШЗб. відповідального зберігання від 19 серпня 2022 року, який за своєю правовою природою є господарським договором зберігання.

Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення, визначаючи правову природу договору, помилково вказав, що між сторонами укладено договір поставки, що є явною опискою, оскільки в решті мотивувальної частини рішення суд посилається на норми ЦК України, що регулюють відносини зберігання, тому вказана описка може бути виправлена судом у відповідності до положень ст.243 ГПК України.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Цивільні правовідносини щодо зберігання врегульовані главою 66 Цивільного кодексу України.

Так, згідно положень ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Основним видом діяльності позивача є складське господарство (КВЕД 52.10) і позивач, за його доводами, протягом 15 років здійснює діяльність із збереження рідких мінеральних добрив, отже він є професійним зберігачем у розумінні положень ч. 2 ст.936 ЦК України.

Частиною 2 ст. 940 ЦК України встановлено, що зберігач звільняється від обов`язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв`язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності. Якщо річ мала бути передана на зберігання в майбутньому, зберігач звільняється від обов`язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв`язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності.

З наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі вбачається, що на виконання договору позивач у період з 23.08.2022 по 03.09.2022 прийняв на зберігання належні відповідачу рідкі мінеральні добрива марки КАС-32 в кількості 518,22 тон і у всіх актах зазначено, що сторони не мають взаємних претензій по кількості і якості переданого майна.

Згідно частини 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частинами 1, 2 ст. 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Позивач вказує, що 27.12.2022 під час проведення планових контрольних замірів в резервуарному парку було виявлено, що відбулося стрімке падіння густини товару, що не притаманно для добрив марки КАС-32 до ТУ У 20.1-00203826.024-2020 виробництва ПрАТ "Азот" (м. Черкаси), якого відповідач заявив, як виробника даного товару.

Згідно частин 1, 2 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зі змісту позовних вимог та доводів позивача вбачається, що він вважає, що відповідач передав на зберігання рідкі мінеральні добрива, відмінні від добрив марки КАС-32, що призвело до стрімкого падіння їх густини, а із доводів відповідача вбачається, що він заперечує проти вказаних доводів позивача, вказуючи, що передав на зберігання саме добрива марки КАС-32, а погіршення їх якості сталось внаслідок неналежного зберігання.

Відповідно до частини 2 ст. 951 ЦК України якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідач, як поклажодавець, скористався своїм правом, відмовився від переданого на зберігання товару та вимагав від позивача відшкодування 14 556 562,63 грн вартості товару та 1 690 048,95 грн як відшкодування збитків (упущеної вигоди). Вказані вимоги відповідача є предметом розгляду у справі №910/8162/23, рішення у якій наразі не набрало законної сили.

Предметом же розгляду даної справи є матеріально-правова вимога позивача про внесення змін до договору зберігання шляхом зазначення у пункті 1.1 договору, що на зберігання передаються рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки добрив КАС-32.

За змістом частин 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною та інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 ЦК України); істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

Частиною 1 ст. 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило би заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частиною 4 ст. 652 ЦК України передбачено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 наголошувала, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 926/1646/22.

У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №910/5029/22, від 19.01.2023 у справі №910/14623/21, від 20.06.2023 у справі № 910/7583/22, від 17.05.2023 у справі № 914/865/22.

Отже, за змістом наведених законодавчих норм зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 910/18402/20, від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19, від 12.10.2023 у справі № 910/5029/22.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №916/1592/22 викладений висновок про те, що стаття 652 ЦК України не містить дефініції переліку таких обставин, чи їх прикладів, вдаючися лише до їх характеризуючих ознак. Оскільки істотна зміна обставин є оціночною категорією, то щодо тлумачення змісту обставин як підстави для застосування статті 652 ЦК України, колегія суддів Верховного Суду вдається також до аналізу змісту Принципів міжнародних комерційних контрактів (УНІДРУА), які розроблені для впорядкування питань, на яких не зосереджувалася увага законодавців.

Стаття 6.2.2 (Визначення ускладнення) принципів УНІДРУА визначає, як загальноприйняте, те положення, що ускладнення має місце тоді, коли виникають події, які істотно змінюють рівновагу договірних зобов`язань або у зв`язку зі зростанням вартості виконання, або у зв`язку зі зменшенням цінності виконання, яке отримує сторона, а також: a) події, що виникають чи стають відомими стороні, яка опинилась у невигідному становищі, після укладення договору; b) події, які до укладення договору не могли бути розумно враховані стороною, що опинилась у в невигідному становищі; c) події поза контролем сторони, що опинилась у невигідному становищі; та d) якщо ризик настання таких подій не припускався стороною, що опинилась у невигідному становищі.

За статтею 6.2.3 (Наслідки ускладнення) (1) У випадку ускладнення сторона, яка опинилась у невигідному становищі, має право звернутися з проханням про проведення переговорів щодо перегляду договору. Звернення має бути зроблено без невиправданої затримки і повинно містити обґрунтування, на яких воно базується. (2) Звернення щодо проведення переговорів про перегляд договору не дає саме по собі права стороні, що опинилась у невигідному становищі, притримати виконання. (3) У разі недосягнення згоди в розумний строк кожна зі сторін може звернутися до суду.

Назване визначення "ускладнень" принципів міжнародних комерційних контрактів, що практично може бути використано для тлумачення статті 652 ЦК України, відповідає як змісту наведеної статті, що пов`язує зміну обставин з ускладненням у виконанні сторонами договору, так і з наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №363/1834/17.

При цьому, аналіз статті 652 ЦК України свідчить про те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Позивач, посилаючись на наявність одночасно чотирьох умов, необхідних для зміни договору, посилається на те, що:

1) він приймає товар, гарантійний термін зберігання якого не закінчився, а товар відповідає та при тривалому зберіганні буде відповідати добриву марки КАС-32 до ТУ та сертифікатів якості;

2) позивач не в змозі відновити гарантійний термін зберігання товару та незважаючи на належні умови зберігання товару, позивач не в змозі забезпечити відповідність товару добриву марки КАС-32 до ТУ та сертифікатам якості, наданим відповідачем;

3) при виконанні договору на первісних умовах, а саме повернення товару, який при тривалому зберіганні й надалі буде залишатися рідким мінеральним добривом марки КАС-32, на що розраховував позивач, призводить до порушення співвідношення майнових інтересів позивача із майновими інтересами відповідача, оскільки у зв`язку із істотною зміною обставин, під час тривалого зберігання товар уже не є рідким мінеральним добривом КАС-32 з незалежних від позивача причин, але позивач за умовами договору зобов`язаний повернути зі зберігання саме добриво КАС-32;

4) договір не містить умов, що ризик зміни обставин несе саме позивач, окрім п.5.1 в якому вказано, що позивач несе відповідальність за погіршення якості товару у разі встановлення його вини, однак жодної вини позивача у тому, що товар втратив свої якості, притаманні добриву КАС-32, немає.

Вказані доводи позивача обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з наступних мотивів.

Так, відповідно до п. 10.2 Технічних умов "Добрива рідкі азотні (КАС)" ТУ У 20.1-00203826-024:2020 строк гарантійного зберігання КАС-32 становить шість місяців з дня виготовлення, проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, сплив шести місяців не означає, що товар перестає відповідати вимогам щодо якості. Цей же пункт ТУ передбачає, що після закінчення гарантійного строку зберігання продукт перед застосуванням має бути перевірений на відповідність вимогам цих технічних умов.

Згідно з п. 6.3-6.5 вказаних Технічних умов КАС підлягає приймально- здавальним та періодичним випробуванням. Всі фізико-хімічні показники КАС є обов`язковими для приймально-здавальних випробувань і визначаються у кожній партії. Для споживача партією вважається кожна цистерна. Тобто, вирішальним чинником у визначенні якості товару та відповідності вимогам ТУ є не сам по собі гарантійний строк, а результати перевірки якісних показників карбамідно-аміачної суміші.

Позивач зазначає, що приймав товар на зберігання лише з визначенням його густини та здійснював "частковий відбір і опломбування зразків товару, що приймався на зберігання", проте пунктом 6.4 ТУ передбачено обов`язковість приймально-здавальних випробувань всіх показників КАС та проведення таких випробувань для кожної партії, і партією вважається кожна цистерна.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, для перевірки товару на відповідність вимогам ТУ позивачу належало не очікувати від відповідача "ініціювання перевірки товару", а виконати вимоги ТУ У 20.1-00203826-024:2020 в частині приймально-здавальних випробувань.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/2376/18.

Таким чином, позивач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем договір, усвідомлював зміст підпункту 1.1 розділу 1 договору, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, "істотні обставини", про які вказує позивач у позовній заяві, обґрунтовано та очікувано могли та повинні були бути передбачувані ним, оскільки він є професійним зберігачем з багаторічним досвідом здійснення своєї основної діяльності. Позивач не міг не знати вимог Технічних умов в частині зберігання та приймання карбамідно-аміачної суміші, вимог щодо випробувань кожної партії товару, а також він не міг не передбачати, що товар, який приймається ним на зберігання від контрагентів, може не відповідати якісним показникам, встановленим ТУ.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно до листа ПрАТ "Азот" (виробника добрив) від 21.03.2023 № 132-202/2 термін придатності на КАС виробником взагалі не встановлюється, оскільки ця суміш, при дотриманні відповідних умов зберігання, має стабільні якісні показники. В паспортах якості ПрАТ "Азот" зазначає, що при довготривалому правильному зберіганні КАС не втрачає своїх властивостей.

Пунктом 3.2 спірного договору встановлено, що товар передається на зберігання до 31.05.2023, тобто, на строк більше дев`яти місяців з моменту приймання товару на зберігання (першу цистерну прийнято 20.08.2022).

Отже, посилання позивача на закінчення гарантійного строку зберігання товару не знайшли свого підтвердження.

Крім того, позивач зазначав, що в момент укладення договору зберігання він виходив з того, що товар відповідає або при тривалому зберіганні буде відповідати добриву марки КАС-32, проте якість товару на момент приймання його позивачем для зберігання повністю відповідала вимогам ТУ У 20.1-00203826-024:2020, що підтверджено випробуваннями арбітражних проб товару, відібраних самим же позивачем, а у актах приймання-передачі сторони вказали про відсутність взаємних претензій щодо якості переданого майна.

Таким чином, як вірно відзначив суд першої інстанції, очікування позивача про те, що товар відповідає вимогам КАС-32, повністю виправдалися, і в цій частині не відбулося будь-яких істотних змін обставин, якими він керувався при укладенні договору.

Твердження позивача про те, що він не може забезпечити відповідність товару добриву марки КАС-32, з посиланням висновки лабораторій, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вказані твердження суперечать як змісту документів, складених за наслідками випробувань добрив, так і змісту технічних умов на карбамідно-аміачну суміш. Жодна лабораторія не робила таких висновків, а з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що всі арбітражні проби, відібрані з автоцистерн під час передачі товару на зберігання, містять рідину, яка за фізико-хімічними характеристиками відповідає вимогам КАС-32 за ТУ У 20.1-00203826-024:2020 (розробник - ПрАТ "Азот", м. Черкаси). Це, зокрема, підтверджує факт того, що на момент передачі на зберігання позивачу добриво за сукупністю родових ознак відносилося саме до карбамідно-аміачної суміші КАС-32.

Разом з тим, за результатами досліджень зразків, відібраних з резервуарів ТОВ "Шакур", також вбачається, що під час зберігання показники якості КАС-32 (окрім лужності) суттєво погіршилися, і жодна проба за висновками жодної лабораторії не відповідає вимогам навіть найнижчої за якісними характеристиками марки (КАС-26).

Таким чином, доводи позивача і обставини, якими позивач намагається обґрунтувати свої вимоги, прямо суперечать доказам, що містяться в матеріалах справи.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними.

Однак, позивач істотну зміну обставин пов`язує саме із поведінкою сторін, вважаючи, що відповідач передав для зберігання майно неналежної якості, що суперечить наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про відсутність істотної зміни обставин, передбачених ст. 652 ЦК України як підстави для змін договору, оскільки під такими обставинами позивач має на увазі звичайну майнову відповідальність зберігача, який допустив нестачу (пошкодження) товару, зокрема, своє власне небажання нести таку відповідальність.

Отже, наведені у позові обставини не можуть бути підставою для зміни договору, тому позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи, оскільки у суду не виникало питань, які потребують спеціальних знань.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.04.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко