Постанова

від 09.07.2024 по справі 910/9014/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9014/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А.А., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_4 (керівник);

Боднар М.М. (адвокат)

відповідача - Тихонов О.А. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполіхім"

про внесення змін до договору.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шакур" (далі - ТОВ "Шакур", позивач) у червні 2023 звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполіхім" (далі - ТОВ "Інтерполіхім", відповідач) про внесення змін до підпункту 1.1 розділу 1 Договору №1908/ШЗб відповідального зберігання від 19.08.2022, який укладений між відповідачем та позивачем на наступних умовах, а саме: "ЗБЕРІГАЧ зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому ВЛАСНИКОМ рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки добрив КАС-32, у кількості до 570,000 тонн (далі - Товар) і повернути даний Товар ВЛАСНИКУ на першу його вимогу.".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для внесення змін до укладеного між сторонами спору договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки пунктом 1.1 Договору передбачено передачу на зберігання мінеральних добрив марки КАС-32, однак фактично відповідач передав на зберігання позивачу мінеральні добрива, які, на думку позивача, не відповідають вказаній марці і сертифікатам якості, тому для повернення товару фактично позивач за власні кошти повинен був би закупити добрива марки КАС-32 в кількості 518,22 тон.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 (суддя Андреїшина І. О.) у позові відмовлено повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (колегія суддів: Козир Т. П., Агрикова О. В., Мальченко А. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Шакур", не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку 4.3. Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- "щодо застосування пункту 10.2 ТУ У 20.1-00203826.024-2020. Гарантійний строк зберігання становить шість місяців з дня виготовлення. Після закінчення гарантійного строку зберігання продукт перед застосуванням має бути перевірений на відповідність вимогам цих технічних умов;

- щодо застосування пунктів 6.3, 6.4 та 6.5 ТУ У 20.1-00203826.024-2020. КАС підлягає приймально-здавальним та періодичним випробуванням. Всі показники Таблиці 1 є обов`язковими для приймально-здавальних випробувань і визначаються у кожній партії. КАС приймають партіями. Партією вважається будь-яка кількість однорідного за своїми показниками продукту, який супроводжується одним документом про якість. Для споживача партією вважається кожна цистерна".

4.4. Скаржник також вказує на те, що суди попередніх інстанцій "не детально дослідили докази помилково дійшовши висновків, що істотні обставини могли та повинні були бути передбачувані позивачем".

4.5. ТОВ "Шакур" також зазначає про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи та відкладення розгляду справи для отримання висновку експерта, клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (висновки експертів, результатів повторних лабораторних досліджень, тощо).

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу (документ сформовано в системі "Електронний суд" 21.06.2024) ТОВ "Інтерполіхім" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між позивачем - ТОВ "Шакур", як зберігачем, та відповідачем - ТОВ "Інтерполіхім", як власником, 19.08.2022 укладено договір №1908/ШЗб (далі - Договір), відповідно до умов якого зберігач зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому власником рідкі мінеральні добрива, а саме, КАС-32 у кількості до 570,00 тн і повернути даний товар замовникові на першу його вимогу (підпункт 1.1 Договору).

6.2. Згідно з Технічними умовами "Добрива рідкі азотні (КАС)" ТУ У 20.1-00203826-024:2020, затвердженими ПАТ "Азот", КАС - це добрива рідкі азотні, які складаються з водних розчинів карбаміду (сечовини) і аміачної селітри (амонію нітрату), процес виробництва яких здійснюється шляхом безперервного змішування розчину аміачної селітри (амонію нітрату), розчину карбаміду (сечовини), технологічної води та інгібітору корозії. КАС призначені для застосування в сільському господарстві в якості мінерального добрива під усі сільськогосподарські культури.

6.3. У актах, які підписані представниками зберігача і власника, вказано склад зберігання - Вінницька область, м.Бар, вул.Залізнична, 5-А, а також у пункті 2 всіх актів зазначено, що сторони не мають взаємних претензій по кількості і якості переданого майна.

6.4. Позивач звернувся до відповідача з листом-пропозицією (офертою) від 07.03.2023 №1/Ін/5, в якому просив внести зміни до піпункту 1.1 розділу 1 договору №1908/ШЗб відповідального зберігання від 19.08.2022, виклавши його в такій редакції:

"1.1. ЗБЕРІГАЧ зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому ВЛАСНИКОМ рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки добрив КАС-32, у кількості до 570,000 тонн (далі по тексту - товар) і повернути даний товар ВЛАСНИКУ на першу його вимогу.".

6.5. До листа пропозиції (оферти) позивач надав відповідачу два проекти підписаної зі сторони позивача угоди про внесення змін від 07.03.2023 до Договору для підписання відповідачем та повернення другого примірника позивачу.

6.6. Відповідач листом від 28.03.2023 №67 відмовив позивачу у прийнятті пропозиції (оферти) щодо внесення змін до Договору.

6.7. Також відповідач надіслав позивачу лабораторні дослідження, а саме: протокол випробувань від 20.03.2023 № 3/28-А-476-23/1638/32 зразків товару, що були спільно сторонами відібрані 04.03.2023 з резервуарів позивача, в яких зберігається товар, які проведені ДП "Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України".

6.8. Листом (претензією) від 10.04.2023 №70 відповідач повідомив позивача про свою відмову від товару, що був переданий на зберігання, та виставив вимоги про відшкодування 14 556 562,63 грн вартості товару та 1 690 048,95 грн як відшкодування збитків (упущеної вигоди) (стягнення яких є предметом судового розгляду у справі № 910/8162/23 ).

6.9. Позивач листом від 10.04.2023 №1/Ін/7 виклав свою позицію щодо заперечень на лист (претензією) від 10.04.2023 №70 відповідача та відмовив відповідачу в повному обсязі у задоволенні його вимог про відшкодування 14 556 562, 63 грн вартості товару та 1 690 048,95 грн як відшкодування збитків за їх безпідставністю і недоведеністю.

6.10. У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд внести зміни до підпункту 1.1 розділу 1 Договору, що укладений між відповідачем та позивачем на наступних умовах, а саме: "ЗБЕРІГАЧ зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому ВЛАСНИКОМ рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки добрив КАС-32, у кількості до 570,000 тонн (далі по тексту - Товар) і повернути даний Товар ВЛАСНИКУ на першу його вимогу".

6.11. Позивач зазначив, що підставами даного позову є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки однією із істотних обставин, що змінилася, є сплив шестимісячного гарантійного терміну зберігання товару (на дату відвантаження), чого позивач не знав та не міг передбачити в момент укладення договору та відповідно відмовитись від обов`язку приймати на зберігання товар із закінченим гарантійним терміном зберігання, та другою із істотних обставин, що змінилася є те, що товар, який був переданий відповідачем позивачу на зберігання, не відповідає та/або при тривалому зберіганні добриву марки КАС-32 до ТУ та сертифікатам якості, наданим відповідачем, тобто, позивач зазначає, що якби знав або міг передбачити вказані істотні обставини, він не уклав би договір з відповідачем або уклав би його на інших умовах. Також вказує, що розірвання договору завдасть значної шкоди позивачу, оскільки у цьому випадку зобов`язаний буде повернути товар, а саме рідкі мінеральні добрива марки КАС-32, які після зміни істотних обставин стали такими, що не відповідають добриву марки КАС-32 до ТУ та сертифікатам якості, наданим відповідачем, тобто фактично позивач за власні кошти повинен би був закупити добрива марки КАС-32 в кількості 518,22 тонн для передачі їх відповідачу.

6.12. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що для зберігання позивачу передані мінеральні добрива марки КАС-32, однак внаслідок неналежного зберігання товар втратив свої властивості настільки, що більше не може використовуватися за призначенням.

6.13. Також відповідач вказував, що істотної зміни обставин, як підстави для змін договору, не було та не могло бути, а під такими обставинами позивач має на увазі звичайну майнову відповідальність зберігача, який допустив нестачу (пошкодження) товару та власне небажання нести таку відповідальність.

7. Касаційне провадження

7.1. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024, який наявний в матеріалах справи.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.2. Апеляційним господарським судом встановлено, що права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору від 19.08.2022 №1908/ШЗб відповідального зберігання, який за своєю правовою природою є господарським договором зберігання.

9.3. Предметом позову в цій справі є внесення змін до договору.

9.4. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

9.5. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України, де за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

9.6. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

9.7. Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин регулюється приписами статті 652 ЦК України, згідно з частиною першою якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

9.8. Відповідно до статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина друга).

9.9. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта).

9.10. З наведеного слідує, що положення статті 652 ЦК України застосовуються як при розгляді справ, предметом спору в яких є вимоги про зміну правочину, так і при подачі позову з вимогами про його розірвання.

9.11. Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема змістом постанов Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, № 910/17639/21, № 920/475/23.

9.12. За висновками Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у наведених справах при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

9.13. Укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

9.14. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (припис абз. 2 частини першої статті 652 ЦК України).

9.15. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними.

9.16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності обставин, з якими закон пов`язує необхідність зміни умов договору.

9.17. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, зокрема, про те, що:

- підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною та інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України); істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

- позивач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем договір, усвідомлював зміст підпункту 1.1 розділу 1 договору, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину;

- "істотні обставини", про які вказує позивач у позовній заяві, обґрунтовано та очікувано могли та повинні були бути передбачувані ним, оскільки він є професійним зберігачем з багаторічним досвідом здійснення своєї основної діяльності. Позивач не міг не знати вимог Технічних умов в частині зберігання та приймання карбамідно-аміачної суміші, вимог щодо випробувань кожної партії товару, а також він не міг не передбачати, що товар, який приймається ним на зберігання від контрагентів, може не відповідати якісним показникам, встановленим ТУ;

- суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність істотної зміни обставин, передбачених статтею 652 ЦК України, як підстави для змін договору, оскільки під такими обставинами позивач має на увазі звичайну майнову відповідальність зберігача, який допустив нестачу (пошкодження) товару, зокрема, своє власне небажання нести таку відповідальність;

- наведені у позові обставини не можуть бути підставою для зміни договору, тому позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, шо не підлягають задоволенню.

9.18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підпунктом 1.1 розділу 1 Договору передбачено, що зберігач зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому власником рідкі мінеральні добрива, а саме КАС-32 у кількості до 570,00 тн і повернути даний товар замовникові на першу його вимогу (пункт 1.1 Договору).

9.19. Позивач просить внести зміни до підпункту 1.1 розділу 1 Договору на наступних умовах, а саме: зберігач зобов`язався на умовах, встановлених цим договором, за винагороду прийняти на відповідальне зберігання передані йому власником рідкі мінеральні добрива, відмінні від марки добрив КАС-32, у кількості до 570,000 тонн (далі - Товар) і повернути даний Товар власнику на першу його вимогу.

9.20. Отже, у справі, яка розглядається, причиною виникнення спору стало питання внесення змін до Договору у підпункт 1.1, який встановлює його предмет та визначає товар, який переданий на відповідальне зберігання.

9.21. Верховний Суд звертає увагу на те, що за відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

9.22. Обставини, на які вказує позивач у цій справі, як на змінені істотні обставини, не можуть бути підставою для внесення змін до Договору у розумінні приписів статті 652 ЦК України.

9.23. Суди попередніх інстанцій вдаючись у дослідження обставин, зокрема, щодо сплати по збереженню товару, гарантійного терміну його зберігання, технічних умов (ТУ У 20.1-00203826-024:2020), сертифікатів якості, результатів досліджень зразків; залишили поза увагою, що ці обставини не входять до предмету дослідження в контексті спірних правовідносин в цій справі в межах заявленого позову про внесення змін до договору.

9.24. Щодо доводів касаційної скарги стосовно відсутності правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає таке.

9.25. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

9.26. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

9.27. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки доводи касаційної скарги стосуються виключно необхідності переоцінки доказів та зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

9.28. Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах.

9.29. Верховний Суд звертає увагу на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо формування висновку Верховного Суду у питанні застосування пунктів 6.3-6.5,10.2 ТУ У 20.1-00203826-024:2020 є необґрунтованою, адже технічні умови (розроблені і затверджені ПАТ "АЗОТ") не є нормами права, в розумінні пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, а доводи скаржника у цій частині фактично зводяться до необхідності здійснення переоцінки встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду справи, передбачені статтею 300 ГПК України.

9.30. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.

9.31. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

9.32. Верховний Суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

9.33. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

9.34. Проте, як уже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, а тому і підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.

9.35. Щодо доводів касаційної скарги ТОВ "Шакур" (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України) щодо необґрунтованого відхилення судом клопотань позивача, а саме: на переконання скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи та відкладення розгляду справи для отримання висновку експерта; а також необґрунтовано відхилене клопотання щодо долучення судом апеляційної інстанції до матеріалів справи доказів (експертних висновків та результати повторного лабораторного дослідження, тощо), то слід зазначити таке.

9.36. Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, зазначив, зокрема, що заявником не обґрунтовано дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування по даній справі. З огляду на те, що в процесі підготовчих засідань у суду не виникало питань, які потребують спеціальних знань і в матеріалах справи відсутні докази, які є взаємно суперечливими, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи.

9.37. Крім того, з матеріалі справи вбачається, що місцевий господарський суд 13.09.2023 протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу позивачу для подання у матеріали справи висновку експерта, який буде складено.

9.38. Щодо відхилень клопотань судом апеляційної інстанції, то суд апеляційної інстанції, відмовляючи у клопотаннях, виходив, зокрема, з того, що в розумінні статті 269 ГПК України, апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам сторін, які не заявлялися у місцевому господарському суді та доказам, які не були подані до суду першої інстанції і не розглядалися цим судом.

9.39. Так, з оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що позивачем в процесі апеляційного розгляду справи надані до суду наступні документи у копіях: лист ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" від 09.10.2023 з висновком експерта Юрченка Ю.М. від 05.10.2023; листи позивача від 13.10.2023 та від 16.10.2023 Сумському державному університету - Директору науково-дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів Вакалу С.В. ; договір про надання наукових послуг від 19.10.2023; висновок експертного дослідження від 07.11.2023, складений Вакалом С.В. ; заявка позивача від 14.11.2023 на проведення експертизи; лист позивача від 14.11.2023; лист відповідача від 15.11.2023; акт відбору зразків (пробу) від 15.11.2023; заявка позивача від 05.11.2023 на проведення (дослідження) експертизи; протоколи випробувань від 22.11.2023; ухвалу від 11.12.2023 у справі № 910/8162/23; лист позивача від 13.12.2023 з питаннями до експерта Вакала С.В. ; лист позивача від 13.12.2023 з питаннями до експерта Юрченка Є.М. ; клопотання відповідача від 14.12.2023 у справі № 910/8162/23; лист Вакала С.В. на ухвалу від 11.12.2023 у справі № 910/8162/23 з копією титульних листів технічних умов; лист ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" від 28.12.2023 з відповідями експерта Юрченка Є.М. у справі № 910/8162/23; відповіді експерта Вакала С.В. на питання, викладені в ухвалі суду від 11.12.2023 у справі № 910/8162/23; заява експерта Вакала С.В. від 08.12.2023 про долучення документів у справі № 910/8162/23; лист ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" від 10.01.2024 з відповідями експерта Юрченка Є.М. у справі № 910/8162/23; відповідь експерта Вакала С.В. на лист ТОВ "Шакур" від 10.01.2024 у справі № 910/8162/23; листи ПАТ "Азот" від 22.11.2023, від 09.01.2024; узагальнені пояснення ТОВ "Шакур" від 23.01.2024 щодо вказаних нових пояснень експертів Юрченка Є.М., Вакала С.В. та листів ПАТ "Азот"; узагальнені пояснення ТОВ "Шакур" від 25.01.2024 щодо нових пояснень відповідача від 23.01.2024.

9.40. Вказані докази судом апеляційної інстанції не прийнято, оскільки вони складені після прийняття оскаржуваного рішення, проте така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскільки судом не прийняті подані позивачем висновків експертів, не підлягає й задоволенню клопотання позивача про виклик експерта Юрченка Є.М. для роз`яснення висновку.

9.41. Із доводів, наведених у касаційній скарзі, та із оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди необґрунтовано відхилили клопотання скаржника. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні клопотань, наводили відповідні обґрунтування.

9.42. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

9.43. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

9.44. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

9.45. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10.2. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову є правильними по суті і підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові, а подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

11. Судові витрати

11.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 910/9014/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос