Постанова

від 02.04.2024 по справі 503/189/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2633/24

Справа № 503/189/22

Головуючий у першій інстанції КалашніковаТ.О.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Кодимського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

Позов обґрунтовано тим, що чоловік позивача ОСОБА_2 та відповідно батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 з 27 липня 2021 року працював на посаді водія автотранспортного цеху ТОВ «Соковий завод «Кодимський». 23 вересня 2021 року о 16 годині 12 хвилин стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, несумісні з життям. Того ж дня о 22 годині 10 хвилин останній помер в КНП «Кодимська лікарня». Відповідно до акту форми Р-1 нещасний випадок стався за наступних обставин: «23 вересня 2021 року начальником транспортного відділу ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_4 працівнику підприємства ОСОБА_5 було поставлено завдання автонавантажувачем HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_1 здійснити перевезення тари - так званих бінів, з відкритого майданчика до складу готової продукції. О 16 годині 12 хвилин, що зафіксовано камерою зовнішнього спостереження, ОСОБА_5 з вантажем бінів вирушив з відкритого майданчика у бік складу готової продукції, по діагоналі перетнув внутрішньозаводську дорогу, що веде від складу цеху асептики ОСОБА_5 рухався звичайним порядком, вантаж бінів знаходився попереду та заважав огляду шляху. З пояснення ОСОБА_5 вбачається, що він вирішив зупинитись на іншому боці дороги з метою відвідування побутового приміщення. Перетинаючи дорогу, ОСОБА_5 бачив на шляху руху навантажувача працівника заводу ОСОБА_3 , але потім втратив його з поля зору. О 16 годині 12 хвилин 59 секунд ОСОБА_5 здійснив наїзд на ОСОБА_3 . Почувши крик останнього, ОСОБА_5 зупинив автонавантажувач, покликав на допомогу працівників заводу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , викликав швидку медичну допомогу». ОСОБА_3 був доставлений о 16 годині 40 хвилин до КНП «Кодимська лікарня» з чисельними тілесними ушкодженнями, несумісними з життям. В ході спеціального розслідування нещасного випадку комісією було встановлено, що автонавантажувач HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_1 орендується ТОВ «Соковий завод «Кодимський» у ТОВ «Зевс» та на момент його передачі орендарю знаходився у справному стані. Крім того, аналізом матеріалів відеонагляду визначено, що відстань від місця складування бінів до місця нещасного випадку (приблизно 32,5 метрів) ОСОБА_5 проїхав за 8 секунд, тобто рухався зі швидкістю до 14,6 кілометрів на годину (32,5х3600:8:1000). Стан дороги на місці нещасного випадку не відповідає вимогам розділу І НПАОП 15.9-1.28-17 Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв, тобто ОСОБА_5 не мав права рухатись зі швидкістю понад 10 кілометрів на годину. Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 вересня 2021 року о 16 годині 12 хвилин 59 секунд нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_3 , відповідно п.п. 1, 2 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, затвердженого Постановою КМУ №337 від 17.04.2019 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (перебування потерпілого на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, протокол засідання комісії № 2 від 12 жовтня 2021 року). Основною причиною нещасного випадку комісія визначила порушення водієм ОСОБА_5 правил експлуатації автонавантажувача, а саме: рух передом в умовах обмеженої оглядовості та перевищення швидкості руху, чим відповідно ним порушено вимоги п.46 НПАОП 0.00-1.83-18 «Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів», розділ І НПАОП 15.9-1.28-17 «Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв», п .3.5 Інструкції з охорони праці для водіїв автонавантажувачів, затвердженої наказом виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» І.П. Пацан від 21.12.2020 року, тобто в умовах обмеженої оглядовості не застосовано рух заднім ходом, не використано допомогу сигнальника та не дотримання дозволеної швидкості руху. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що смерть батька та відповідно чоловіка завдало їм сильного нервового потрясіння та призвела до зміни звичайного способу життя. Усвідомлення невідворотності нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3 , який підтримував свою сім`ю, вплинуло на емоційний стан та стан їх здоров`я, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 в перші дні після смерті батька вимушений був звернутися до лікаря-невролога. Позивачі постійно перебувають у напруженому психічному стані. Після смерті чоловіка позивач ОСОБА_2 залишилася без його піклування та матеріальної підтримки, оскільки як пенсіонер з інвалідністю має низький матеріальний дохід та до цього часу терпить матеріальні нестатки. Вказані обставини завдали їм глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя чоловіка та батька вони завжди розраховували на нього у будь-якій ситуації, але його смерть змінила їх життя. Враховуючи характер та тривалість їх моральних страждань позивачі оцінюють завдану їм моральну шкоду в розмірі по 500 000 гривень кожному з них. На думку позивачів та їх представника, саме на ТОВ «Соковий завод «Кодимський» покладається обов`язок відшкодування моральної шкоди, враховуючи, що нещасний випадок стався на виробництві.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23, офіс 518, місце знаходження: 66000, м. Кодима Подільського району Одеської області, вул. Стуса, 1, код ЄДРПОУ 36788318, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , - 300 000 (триста тисяч) грн моральної шкоди.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", код ЄДРПОУ 36788318, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , - 300 000 (триста тисяч) грн моральної шкоди.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", код ЄДРПОУ 36788318, на користь держави 6000 (шість тисяч) грн.. судового збору.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23, офіс 518, місце знаходження: 66000, м. Кодима Подільського району Одеської області, вул. Стуса, 1, код ЄДРПОУ 36788318, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. та після набрання рішенням суду законної сили відповідно до п. 3 Договору про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, що був укладений між адвокатом Люльком Володимиром Пантелеймоновичем та ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду та складає суму в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн, а також 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн за проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза).

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23, офіс 518, місце знаходження: 66000, м. Кодима Подільського району Одеської області, вул. Стуса, 1, код ЄДРПОУ 36788318, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн та після набрання рішенням суду законної сили відповідно до п. 3 Договору про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, що був укладений між адвокатом Люльком Володимиром Пантелеймоновичем та ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду та складає суму в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн, а також 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн за проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 02.04.2024 року на 14:30 год позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, про причини не явки не повідомили, заяви про розгляд справи в режимі відеоконференцзв`язку та про відкладення розгляду справи з викладенням відповідних обґрунтувань до суду не подавали.

Присутній в судовому засіданні представник відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський». просив розглянути апеляційну скаргу без присутності належним чином повідомлених позивачів, які не повідомили про причину неявки.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин неучасті в судовому засіданні 02.04.2024 року о 14:30 год позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції документально не встановлена, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав осіб, які не з`явилися до судового засідання або не прийняли участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» на користь кожного з позивачів моральну шкоду завданої смертю працівника на виробництві по 300 000 грн, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості, справедливості та врахував характер та обсяг душевних страждань позивачів у зв`язку зі смертю близької людини, перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання, стан здоров`я внаслідок пережитого стресу та зміну звичного способу життя, враховуючи медичну документацію за результатами огляду лікаря-невролога ОСОБА_9 щодо стану здоров`я обох позивачів у перші дні після смерті ОСОБА_3 та зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 станом на 28.09.2021 року та відповідно станом на 24.09.2021 року мали діагноз «Гостра реакція на стрес», позивач ОСОБА_2 з 13.10.2021 року ще має статус інваліда ІІІ-ї групи загального захворювання довічно та внаслідок смерті свого чоловіка фактично позбавлена годувальника.

Крім того, суд взяв до уваги й те, що позивач ОСОБА_1 отримав від виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_10 матеріальну допомогу в розмірі 100 000 гривень, що підтверджується відповідною розпискою про отримання матеріальної допомоги від 27.10.2021 року (т. 1 а.с. 198).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, стягуючи з відповідача на користь кожного з позивачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 5 000 грн та після набрання рішенням суду законної сили відповідно до п. 3 Договору про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, що був укладений між адвокатом Люльком Володимиром Пантелеймоновичем та кожним з позивачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду, що складає суму в розмірі по 15 000 грн, а також за проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза) по 6 500 грн, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Колегія суддів не може у повній мірі погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- з 17 вересня 1983 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 17.09.1983 року Кодима р/о ЗАГС (на російській мові), актовий запис № 68 (т. 1 а.с. 95);

- ОСОБА_2 з 13.10.2021 року має статус інваліда ІІІ-ї групи загального захворювання довічно. Дана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 від 13.10.2021 року (т. 1 а.с. 96) та копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 723331 (т. 1 а.с. 97);

- ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 13 вересня 1984 року Кодма р/о ЗАГС (на російській мові), актовий запис № 132. Відповідно до копії вищевказаного свідоцтва про народження в графі «батько» вказаний ОСОБА_11 (на російській мові) (т. 1 а.с. 6);

- 21.07.2021 року ОСОБА_3 на підставі наказу № 44-К-П від 20.07.2021 року був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів у Товариство з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Кодимський», що підтверджується відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_7 , виданої 05.10.2015 року на ім`я ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 12 зворот);

- ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 06.10.2021 року Кодимським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т. 1 а.с. 27);

- відповідно до акту форми Н-1/П від 23.10.2021 року (т. 1 а.с. 13-21) нещасний випадок стався за наступних обставин: «23 вересня 2021 року начальником транспортного відділу ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_4 працівнику підприємства ОСОБА_5 було поставлено завдання автонавантажувачем HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_1 здійснити перевезення тари - так званих бінів, з відкритого майданчика до складу готової продукції. О 16 годині 12 хвилин, що зафіксовано камерою зовнішнього спостереження, ОСОБА_5 з вантажем бінів вирушив з відкритого майданчика у бік складу готової продукції, по діагоналі перетнув внутрішньозаводську дорогу, що веде від складу цеху асептики ОСОБА_5 рухався звичайним порядком, вантаж бінів знаходився попереду та заважав огляду шляху. З пояснення ОСОБА_5 вбачається, що він вирішив зупинитись на іншому боці дороги з метою відвідування побутового приміщення. Перетинаючи дорогу, ОСОБА_5 бачив на шляху руху навантажувача працівника заводу ОСОБА_3 , але потім втратив його з поля зору. О 16 годині 12 хвилин 59 секунд ОСОБА_5 здійснив наїзд на ОСОБА_3 . Почувши крик останнього, ОСОБА_5 зупинив автонавантажувач, покликав на допомогу працівників заводу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , викликав швидку медичну допомогу.» ОСОБА_3 був доставлений о 16 годині 40 хвилин до КНП «Кодимська лікарня» з чисельними тілесними ушкодженнями, несумісними з життям. В ході спеціального розслідування нещасного випадку комісією було встановлено, що автонавантажувач HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_1 орендується ТОВ «Соковий завод «Кодимський» у ТОВ «Зевс» та на момент його передачі орендарю знаходився у справному стані. Крім того, аналізом матеріалів відеонагляду визначено, що відстань від місця складування бінів до місця нещасного випадку (приблизно 32,5 метрів) ОСОБА_5 проїхав за 8 секунд, тобто рухався зі швидкістю до 14,6 кілометрів на годину (32,5х3600:8:1000). Стан дороги на місці нещасного випадку не відповідає вимогам розділу І НПАОП 15.9-1.28-17 Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв, тобто ОСОБА_5 не мав права рухатись зі швидкістю понад 10 кілометрів на годину. Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 вересня 2021 року о 16 годині 12 хвилин 59 секунд нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_3 , відповідно п.п.1,2 п.52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, затвердженого Постановою КМУ №337 від 17.04.2019 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (перебування потерпілого на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, протокол засідання комісії №2 від 12 жовтня 2021 року). Основною причиною нещасного випадку комісія визначила порушення водієм ОСОБА_5 правил експлуатації автонавантажувача, а саме рух передом в умовах обмеженої оглядовості та перевищення швидкості руху, чим відповідно ним порушено вимоги п.46 НПАОП 0.00-1.83-18 «Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів», розділ І НПАОП 15.9-1.28-17 «Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв», п.3.5 Інструкції з охорони праці для водіїв автонавантажувачів, затвердженої наказом виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» І.П. Пацан від 21.12.2020 року, тобто в умовах обмеженої оглядовості не застосовано рух заднім ходом, не використано допомогу сигнальника та не дотримання дозволеної швидкості руху;

- відповідно до копії висновку експерта №183/183 від 24.09.2021 року (т. 1 а.с.22-26) тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 , які ускладнилися розвитком шоку, у вигляді закритої травми грудної клітки і живота: садно задньої поверхні грудної клітки справа, синець лівої поперекової ділянки, обширний крововилив у м`які тканини задньої поверхні грудної клітки справа та зліва, обширний крововилив у м`які тканини лівої поперекової ділянки, переломи правих 7-12-го ребер по лопатковій лінії, переломи 6-12-го лівих ребер по лівій лопатковій лінії та 7-10-го лівих ребер по лівій задній паховій лінії, крововиливи під пристінкову плевру в проекції переломів, розриви пристінкової плеври в проекції переломів 7-11-го лівих ребер по лівій задній паховій лінії, крововиливи в обидві плевральні порожнини (в лівій - 200 мл, в правій - 170 мл рідкої, темно-червоної крові), крововилив в міждольову плевру лівої легені, обширний крововилив у брижу крововилив у судинну ніжку селезінки, розрив вісцеральної поверхні селезінки з крововиливом у черевну порожнину (250 мл темно-червоної, рідкої крові), крововилив у правий наднирник, крововиливи у жирові капсули обох нирок, крововилив у судинні ніжки обох нирок; у вигляді закритої травми тазу: багато осколковий перелом крила правої клубової кістки, верхньої гілки правої лобкової кістки, повний розрив лівої крижово-клубового зчленування, багатоуламковий перелом крила лівої клубової кістки, осколковий перелом зовнішньої та середньої третини верхньої гілки лівої лобкової кістки, з обширними крововиливами у навколишні м`які тканини, крововилив у товщу тканини сечового міхура; у вигляді травми кінцівок: синці та садна верхніх та нижніх кінцівок, перелом правої малогомілкової кістки з крововиливом у навколишні м`які тканини, заподіяні одночасно по одному механізму, складають єдиний комплекс ушкоджень, і тому оцінюються разом, були небезпечними для життя та згідно з п.п.2.1.1. (а), 2.1.3 (л), 2.1.3 (н), 2.1.3 (о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Зазначені ушкодження, з урахуванням їх масивності, поєднаності, множинності, локалізації та механізму утворення (ударна дія) могли бути заподіяні в результаті дії тупих, твердих предметів, якими могли бути деталі і поверхні рухомого транспортного засобу, а також металевої конструкції, яку перевозив автонавантажувач, яким було скоєно наїзд на ОСОБА_3 , а також за рахунок, подальшого співударяння тіла з поверхнею дорожнього покриття. Смерть ОСОБА_3 перебуває у прямому причинному зв`язку з вищевказаною поєднаною травмою тулуба, тазу та кінцівок у вигляді двосторонніх переломів ребер з крововиливами пристінкову плевру та плевральні порожнини, крововиливу у брижу кишківника, розриву селезінки, крововиливу у правий наднирник, крововиливів у жирові капсули та судинні ніжки обох нирок, закритої травми тазу у вигляді багатоосколкових переломів крила правої клубової кістки, верхньої гілки правої лобкової кістки, повного розриву лівого крижово-клубового зчленування, багатоуламкового перелому крила лівої клубової кістки, осколкового перелому зовнішньої та середньої третини верхньої гілки лівої лобкової кістки, крововиливу у товщу тканини сечового міхура; травми правої нижньої кінцівки у вигляді закритого осколкового перелому правої малогомілкової кістки. При цьому, безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 став шок, що підтверджують морфологічні дані, виявлені при експертизі трупа (тканина нирок на розрізі світло-коричнева, малокрівна «шокова») та судово-гістологічному дослідженні (еритроцитарні стази та саджі, лейкостази у просвітах деяких судин легені, жирова емболія судин легені середнього ступеню).

Колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Конституційний Суд України визнав, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008).

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини "STANKOV v. BULGARIA", № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України.

Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Такого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про охорону праці" охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України "Про охорону праці" поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України "Про охорону праці").

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України "Про охорону праці").

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 9 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (статті 76, 89 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував роз`яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", конкретні обставини, внаслідок яких настала смерть працівника ОСОБА_3 відповідно чоловіка та батька позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , характер, глибину і тривалість моральних страждань позивачів, родичів померлого та, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 300 000,00 грн на користь кожного у рахунок відшкодування моральної шкоди.

При цьому колегія суддів зазначає, що порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівника не може бути підставою для відмови у задоволенні позову його рідних про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди (постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 174/181/20, від 18 січня 2023 року у справі № 206/3460/21.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував факт відсутності вини роботодавця у нещасному випадку, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості й тяжкості, незворотності втрати, пов`язаних зі смертю чоловіка та батька, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

При визначенні розміру відшкодування районний суд врахував баланс інтересів сторін та обставини цієї справи, дійшов до висновку, що відмова позивачам у виплаті компенсації моральної шкоди, завданої смертю найдорожчої для них людини, перед інтересами підприємства була б непропорційною.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення в частині стягнення моральної шкоди у розмірі по 300 000 грн. на користь кожного з позивачів відповідають вимогам вмотивованості.

Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином апеляційна скарга на рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів моральної шкоди завданої смертю працівника на виробництві по 300 000 грн підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в цій частині - без змін.

Що стосується рішення суду в частині розподілу судових витрат, то колегія суддів виходить з такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3.10.2019 р. по справі № 922/445/19, дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України адвокатом позивачів разом з заявою подано до суду Договори про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, укладені між адвокатом Люлько В.П. та позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Згідно з п. 3 Договорів про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, за надання Адвокатом правничої допомоги клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, з урахуванням об`єму виконаної роботи необхідні для виконання цих Договорів за домовленістю, а саме: за підготовку позову та розгляд справи в суді першої інстанції виплатити гонорар в сумі 5000 гривень. Після розгляду справи та набрання рішенням законної сили кошти в сумі 5% від суми коштів, що підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду (т. 1 а.с. 28-29; 121-122).

Враховувавши складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, ту обставину, що розмір гонорару визначений за погодженням адвоката з клієнтом та обумовлений умовами відповідних Договорів, такі витрати є реальними та співмірними з ціною позову, суд обґрунтовано вважав, що з ТОВ «Соковий завод «Кодимський» на користь позивачів належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п. 3 Договорів про надання правової допомоги від 17.01.2022 року.

При цьому ОСОБА_12 на виконання п. 3 Договорів про надання правової допомоги від 17.01.2022 року сплатив адвокату Люлько В.П. обумовлений умовами вказаного правочину гонорар в сумі 5000 гривень за підготовку позову та розгляд справи в суді першої інстанції. Ця обставина підтверджується копією квитанції б/н від 27.01.2022 року (т. 1 а.с. 31).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду в цій частині рішення про розподіл судових витрат про стягнення витрат на правничу допомогу по 5 000 грн.

Крім того, врахувавши, що відповідно до квитанцій № 25 від 27.01.2022 року (т. 1 а.с. 74; 166) позивачі сплатити витрати за проведення соціально-психологічного дослідження № 30/1-01-22 та № 30/2-01-22 від 08.02.2022 року моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза) кожен в розмірі 6500 гривень, що суд стягнув дані витрати на користь кожного з позивачів з відповідача.

Доводи апеляційної скарги, що суд не мав підстав для стягнення даних витрат з відповідача на користь позивачів, оскільки не взяв до уваги висновки соціально-психологічного дослідження № 30/1-01-22 та № 30/2-01-22 від 08.02.2022 року моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза) є неспроможними з огляду на таке.

Дійсно суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що висновки соціально-психологічного дослідження № 30/1-01-22 та № 30/2-01-22 від 08.02.2022 року моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза), мають лише рекомендаційний характер та не мають заздалегідь встановленої сили та оцінюються разом з іншими доказами і при цьому не є тими належними та допустимими доказами, які б за відсутності інших доказів у справі, можуть беззаперечно визначити розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди, так як спеціалісти цієї громадської організації не мають статусу експертів та не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, шо ставить під сумнів об`єктивність та правильність інформації, вказаній у таких висновках.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивачів адвокат Люлько В.П., посилаючись на постанову ВС від 14.12.2020 року у справі № 754/4142/18 в обґрунтування своїх вимог та доводів з приводу визначення розміру моральної шкоди зазначив, що законодавство України не визначає неналежність доказів розміру моральної шкоди, а будь-який доказ, що підтверджує міркування позивача щодо розміру завданої йому моральної шкоди, є належним доказом у справі. З огляду на це, подані ним висновки соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілих, надані громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», не мають заздалегідь встановленої сили, мають лише рекомендований характер та оцінюються судом в комплексі з іншими доказами у справі.

Тобто суд першої інстанції фактично погодився з твердженнями щодо рекомендаційного характеру висновків соціально-психологічного дослідження № 30/1-01-22 та № 30/2-01-22 від 08.02.2022 року моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза), які наведені у поясненнях представника позивачів.

Разом з тим, хоча висновки соціально-психологічного дослідження № 30/1-01-22 та № 30/2-01-22 від 08.02.2022 року моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза) і мають рекомендаційний характер, але мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

Оскільки зміст цих висновків узгоджується з встановленими обставинами справи і підтверджує наявність моральної шкоди, завданої позивачам смертю їх чоловіка та батька внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановивши, що позивачами були понесені документально підтверджені витрати на їх виготовлення у розмірі по 6500 грн кожним, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув дані витрати на користь позивачів з відповідача.

Доводи апеляційної скарги правильність висновку суду в цій частині не спростовують і зведені лише о незгоди з таким висновком суду без наведення обставин і без надання доказів, які б спростовували цей висновок суду.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування з відповідача на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду та складає суму в розмірі по 15 000 грн, так званий «гонорар успіху.

Між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвокатом укладені договори про надання правничої допомоги, предметом яких є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних їх прав та законних інтересів.

Згідно з п. 3 Договорів про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, за надання Адвокатом правничої допомоги клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, з урахуванням об`єму виконаної роботи необхідні для виконання цих Договорів за домовленістю, а саме за підготовку позову та розгляд справи в суді першої інстанції виплатити гонорар в сумі 5000 гривень. Після розгляду справи та набрання рішенням законної сили кошти в сумі 5% від суми коштів, що підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування "гонорар успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на положення статті 137 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що "гонорар успіху" не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, а тому у суду були відсутні підстави для покладення на відповідача відшкодування «гонорару успіху», який сплачують заявники на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто по 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн на користь кожного - скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у стягненні витрат на правову допомогу в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» - задовольнити частково.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто по 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн на користь кожного - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що складає по 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. на користь кожного з позивачів.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 19.04.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова