Постанова

від 23.10.2024 по справі 503/189/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 503/189/22

провадження № 61-6514св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року у складі судді Калашнікової Т. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» (далі- ТОВ «Соковий завод Кодимський») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

Позови обґрунтовано тим, що чоловік позивачки ОСОБА_2 та батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 з 27 липня 2021 року працював на посаді водія автотранспортного цеху ТОВ «Соковий завод «Кодимський».

23 вересня 2021 року о 16 год 12 хв стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, несумісні з життям. Того ж дня о 22 год 10 хв він помер в КНП «Кодимська лікарня».

Відповідно до акту форми Н-1/П від 23 жовтня 2021 року спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 вересня 2021 року, нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_3 , відповідно п.п. 1, 2 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17 квітня 2019 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (перебування потерпілого на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, протокол засідання комісії № 2 від 12 жовтня 2021 року). Основною причиною нещасного випадку комісія визначила порушення водієм ОСОБА_4 правил експлуатації автонавантажувача, а саме: рух передом в умовах обмеженої оглядовості та перевищення швидкості руху, чим відповідно ним порушено вимоги п. 46 НПАОП 0.00-1.83-18 «Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів», розділ І НПАОП 15.9-1.28-17 «Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв», п.3.5 Інструкції з охорони праці для водіїв автонавантажувачів, затвердженої наказом виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» від 21 грудня 2020 року, тобто в умовах обмеженої оглядовості не застосовано рух заднім ходом, не використано допомогу сигнальника та не дотримання дозволеної швидкості руху.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що смерть ОСОБА_3 завдало їм сильного нервового потрясіння та призвела до зміни звичайного способу життя, вплинула на емоційний стан та стан їх здоров`я. Вони постійно перебувають у напруженому психічному стані. Після смерті чоловіка позивачка ОСОБА_2 залишилася без його піклування та матеріальної підтримки, оскільки як пенсіонер з інвалідністю має низький матеріальний дохід.

Вказані обставини завдали їм глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя чоловіка та батька вони завжди розраховували на нього у будь-якій ситуації, але його смерть змінила їх життя.

Враховуючи характер та тривалість їх моральних страждань, позивачі оцінюють завдану їм моральну шкоду у 500 000,00 грн кожному.

На думку позивачів, саме на ТОВ «Соковий завод «Кодимський» покладається обов`язок відшкодування моральної шкоди, враховуючи, що нещасний випадок стався на виробництві.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 16 травня 2022 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 503/190/22 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Соковий завод Кодимський» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, з цивільною справою № 503/189/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Соковий завод Кодимський» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника. Об`єднаній справі присвоєно № 503/189/22.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Соковий завод Кодимський» на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Соковий завод Кодимський» на користь ОСОБА_2 300 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Соковий завод Кодимський»на користь держави 6 000,00 грн судового збору.

Стягнуто з ТОВ «Соковий завод Кодимський»на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн та після набрання рішенням суду законної сили відповідно до пункту 3 Договору про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року, що був укладений між адвокатом Люльком В. П. та ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 % від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду та складає суму в розмірі 15 000,00 грн, а також 6 500,00 грн за проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза).

Стягнуто з ТОВ «Соковий завод Кодимський»на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн та після набрання рішенням суду законної сили відповідно до пункту 3 Договору про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року, що був укладений між адвокатом Люльком В. П. та ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду та складає суму в розмірі 15 000,00 грн, а також 6 500,00 грн за проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов та визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості, справедливості та врахував характер та обсяг душевних страждань позивачів у зв`язку зі смертю близької людини, погіршення їх стану здоров`я внаслідок пережитого стресу та зміну звичного способу життя.

Крім того, суд взяв до уваги й те, що позивач ОСОБА_1 отримав від відповідача матеріальну допомогу в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується відповідною розпискою про отримання матеріальної допомоги від 27 жовтня 2021 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Соковий завод Кодимський» оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Соковий завод Кодимський» задоволено частково.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року в частині стягнення з ТОВ «Соковий завод Кодимський» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 % від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто по 15 000,00 грн на користь кожного, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 % від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що складає по 15 000,00 грн на користь кожного з позивачів.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, а тому у суду були відсутні підстави для покладення на відповідача відшкодування вказаних витрат.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

05 травня 2024 року ТОВ «Соковий завод Кодимський» в системі «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що з 17 вересня 1983 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 17 вересня 1983 року, актовий запис № 68.

ОСОБА_2 з 13 жовтня 2021 року має статус особи з інвалідністю ІІІ-ї групи загального захворювання довічно. Дана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 13 жовтня 2021 року та копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 723331 № 723331.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 13 вересня 1984 року, актовий запис № 132.

21 липня 2021 року ОСОБА_3 на підставі наказу № 44-К-П від 20 липня 2021 року був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів у ТОВ «Соковий завод «Кодимський».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 06 жовтня 2021 року Кодимським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса).

Відповідно до акту форми Н-1/П від 23 жовтня 2021 року нещасний випадок стався за наступних обставин: «23 вересня 2021 року начальником транспортного відділу ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_8 працівнику підприємства ОСОБА_4 було поставлено завдання автонавантажувачем HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_4 здійснити перевезення тари - так званих бінів, з відкритого майданчика до складу готової продукції. О 16 год. 12 хв., що зафіксовано камерою зовнішнього спостереження, ОСОБА_4 з вантажем бінів вирушив з відкритого майданчика у бік складу готової продукції, по діагоналі перетнув внутрішньозаводську дорогу, що веде від складу цеху асептики ОСОБА_4 рухався звичайним порядком, вантаж бінів знаходився попереду та заважав огляду шляху. З пояснення ОСОБА_4 вбачається, що він вирішив зупинитись на іншому боці дороги з метою відвідування побутового приміщення. Перетинаючи дорогу, ОСОБА_4 бачив на шляху руху навантажувача працівника заводу ОСОБА_3 , але потім втратив його з поля зору. О 16 год. 12 хв. 59 сек. ОСОБА_4 здійснив наїзд на ОСОБА_3 . Почувши крик останнього, ОСОБА_4 зупинив автонавантажувач, покликав на допомогу працівників заводу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викликав швидку медичну допомогу.» ОСОБА_3 був доставлений о 16 год. 40 хв. до КНП «Кодимська лікарня» з чисельними тілесними ушкодженнями, несумісними з життям. В ході спеціального розслідування нещасного випадку комісією було встановлено, що автонавантажувач HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_4 орендується ТОВ «Соковий завод «Кодимський» у ТОВ «Зевс» та на момент його передачі орендарю знаходився у справному стані. Крім того, аналізом матеріалів відеонагляду визначено, що відстань від місця складування бінів до місця нещасного випадку (приблизно 32,5 метрів) ОСОБА_4 проїхав за 8 секунд, тобто рухався зі швидкістю до 14,6 кілометрів на годину (32,5х3600:8:1000). Стан дороги на місці нещасного випадку не відповідає вимогам розділу І НПАОП 15.9-1.28-17 Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв, тобто ОСОБА_4 не мав права рухатись зі швидкістю понад 10 кілометрів на годину. Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 вересня 2021 року о 16 год. 12 хв. 59 сек. нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_3 , відповідно п.п.1,2 п.52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17 квітня 2019 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (перебування потерпілого на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, протокол засідання комісії № 2 від 12 жовтня 2021 року). Основною причиною нещасного випадку комісія визначила порушення водієм ОСОБА_4 правил експлуатації автонавантажувача, а саме рух передом в умовах обмеженої оглядовості та перевищення швидкості руху, чим відповідно ним порушено вимоги п. 46 НПАОП 0.00-1.83-18 «Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів», розділ І НПАОП 15.9-1.28-17 «Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв», п. 3.5 Інструкції з охорони праці для водіїв автонавантажувачів, затвердженої наказом виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» І. П. Пацан від 21 грудня 2020 року, тобто в умовах обмеженої оглядовості не застосовано рух заднім ходом, не використано допомогу сигнальника та не дотримання дозволеної швидкості руху».

За наслідками нещасного випадку ОСОБА_3 отримав численні ушкодження, які були небезпечними для життя та згідно з п.п.2.1.1. (а), 2.1.3 (л), 2.1.3 (н), 2.1.3 (о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Зазначені ушкодження, з урахуванням їх масивності, поєднаності, множинності, локалізації та механізму утворення (ударна дія) могли бути заподіяні в результаті дії тупих, твердих предметів, якими могли бути деталі і поверхні рухомого транспортного засобу, а також металевої конструкції, яку перевозив автонавантажувач, яким було скоєно наїзд на ОСОБА_3 , а також за рахунок, подальшого співударяння тіла з поверхнею дорожнього покриття. Смерть ОСОБА_3 перебуває у прямому причинному зв`язку з вищевказаними тілесними ушкодженнями. Вказане підтверджується висновком експерта № 183/183 від 24 вересня 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 зверталася до приватного невролога ОСОБА_7 зі скаргами на сильні головні болі, запаморочення, відсутність сну, плаксивість, яким при первинному огляді 24 вересня 2021 року встановлено, що остання захворіла гостро після смерті чоловіка, загальний статус: середньо важкий, діагноз: гостра реакція на стрес, астенічний синдром.

Також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до приватного невролога ОСОБА_7 зі скаргами на сильні головні болі, дратівливість, коливання артеріального тиску, яким при первинному огляді 28 вересня 2021 року встановлено, що у останнього була стресова ситуація, помер батько, загальний статус: середньо важкий, діагноз: реакція на стрес.

Згідно висновку соціально-психологічного дослідження № 30/1-01-22 від 08 лютого 2022 року, моральна шкода ОСОБА_2 оцінюється в розмірі 591 500,00 грн при добровільній виплаті до ухвалення рішення суду, та 845 000,00 грн при відмові від добровільної виплати.

Згідно висновку соціально-психологічного дослідження № 30/2-01-22 від 08 лютого 2022 року, моральна шкода ОСОБА_1 оцінюється в розмірі 500 500,00 грн при добровільній виплаті до ухвалення рішення суду, та 715 000,00 грн при відмові від добровільної виплати.

27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Соковий завод «Кодимський» 100 000,00 грн в якості матеріальної допомоги сім`ї померлого.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в касаційному порядку лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в іншій частині вимог оскаржувані судові рішення не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині відповідають не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, які і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України.

Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Такого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Разом з тим постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).

Доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

У справі, яка переглядається, комісією з розслідування нещасного випадку 23 жовтня 2021 року складено акт спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П.

Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 вересня 2021 року о 16 год. 12 хв. 59 сек. нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_3 , відповідно п.п.1,2 п.52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17 квітня 2019 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (перебування потерпілого на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, протокол засідання комісії № 2 від 12 жовтня 2021 року). Основною причиною нещасного випадку комісія визначила порушення водієм ОСОБА_4 правил експлуатації автонавантажувача, а саме рух передом в умовах обмеженої оглядовості та перевищення швидкості руху, чим відповідно ним порушено вимоги п. 46 НПАОП 0.00-1.83-18 «Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів», розділ І НПАОП 15.9-1.28-17 «Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв», п. 3.5 Інструкції з охорони праці для водіїв автонавантажувачів, затвердженої наказом виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» І. П. Пацан від 21 грудня 2020 року, тобто в умовах обмеженої оглядовості не застосовано рух заднім ходом, не використано допомогу сигнальника та не дотримання дозволеної швидкості руху.

За наслідками нещасного випадку ОСОБА_3 отримав численні ушкодження, які були небезпечними для життя та згідно з п.п.2.1.1. (а), 2.1.3 (л), 2.1.3 (н), 2.1.3 (о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Зазначені ушкодження, з урахуванням їх масивності, поєднаності, множинності, локалізації та механізму утворення (ударна дія) могли бути заподіяні в результаті дії тупих, твердих предметів, якими могли бути деталі і поверхні рухомого транспортного засобу, а також металевої конструкції, яку перевозив автонавантажувач, яким було скоєно наїзд на ОСОБА_3 , а також за рахунок, подальшого співударяння тіла з поверхнею дорожнього покриття. Смерть ОСОБА_3 перебуває у прямому причинному зв`язку з вищевказаними тілесними ушкодженнями.

Таким чином, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на ТОВ «Соковий завод Кодимський» обов`язку по відшкодуванню позивачам завданої моральної шкоди.

При цьому слід зазначити, що порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівника не може бути підставою для відмови у задоволенні позову його рідних про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди (постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 174/181/20 (провадження № 61-4648св22), від 18 січня 2023 року у справі № 206/3460/21 (провадження № 61-4321св22)).

Визначаючи розмір моральної шкоди, судами враховано вищевказані обставини, характер та обсяг душевних страждань позивачів у зв`язку зі смертю близької людини, погіршення стану їх здоров`я внаслідок пережитого стресу та зміну звичного способу життя.

При цьому суди виходили із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Крім того, судами взято до уваги й те, що позивач ОСОБА_1 27 жовтня 2021 року отримав від відповідача 100 000,00 грн в якості матеріальної допомоги сім`ї померлого.

При таких обставинах суди обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивачів по 300 000,00 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, залишити без змін.

Щодо судових витрат

В касаційній скарзі відповідач посилається, зокрема, на порушення судами процесуальних норм при розподілі судових витрат, понесених відповідачами.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно пункту 3 Договорів про надання правової допомоги, укладених 17 січня 2022 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвокатом Люлюко В. П., за надання адвокатом правничої допомоги за цим Договором клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, з урахуванням об`єму виконаної роботи необхідні для виконання цього Договору за домовленістю, а саме: за підготовку позову та розгляд справи в суді першої інстанції виплатити гонорар в сумі 5 000,00 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивачів по 5 000,00 грн кожному на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ними при розгляді справи у суді першої інстанції, Кодимський районний суд Одеської області обґрунтовано виходив із наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними та обґрунтованими.

Разом з тим, частково задовольнивши позовні вимоги (на 60 %), суд першої інстанції повинен був, відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, стягнути на користь позивачів суму витрат на професійну правничу допомогу, понесених ними при розгляді справи в місцевому суді, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3 000,00 грн кожному (60% від 5 000,00 грн)

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне зменшити розмір стягнутих судом першої інстанції з ТОВ «Соковий завод Кодимський» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу з 5 000,00 грн до 3 000,00 грн кожному.

Визначена судом сума є співмірною з наданими учаснику справи послугами, що відповідає принципу розподілу судових витрат.

З огляду на викладене також підлягає зменшенню сума стягнутих судом першої інстанції з ТОВ «Соковий завод Кодимський» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат за проведення соціально-психологічного експертного дослідження моральної шкоди з 6 500,00 грн до 3 900,00 грн кожному (60% від 6 500,00 грн).

При цьому, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Соковий завод Кодимський» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат за проведення соціально-психологічного експертного дослідження моральної шкоди, оскільки вказані висновки експертів були долучені до матеріалів справи і враховані судами при ухваленні судових рішень.

Разом із тим, суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення з відповідача на користь держави 6 000,00 грн судового збору, оскільки таке стягнення здійснено у відповідності до приписів частин першої, шостої статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року в незміненій при апеляційному перегляді частині, яка стосується задоволених позовних вимог, було зупинено ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі, необхідно поновити його дію в незміненій при апеляційному та касаційному перегляді частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» задовольнити частково.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, залишити без змін.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, змінити, зменшивши розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу з 5 000,00 грн до 3 000,00 грн кожному та витрат за проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза) з 6 500,00 грн до 3 900,00 грн кожному.

Поновити виконання рішення Кодимського районного суду Одеської області від 05 вересня 2023 року в незміненій при апеляційному та касаційному перегляді частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов