Постанова

від 23.04.2024 по справі 523/7285/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3386/24

Справа № 523/7285/19

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

учасники справи: позивач - Міністерство інфраструктури України, відповідачі ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Зілковська Катерина Леонідівна, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Громадська організація «Причал № 193 «Ярмарочна», Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2023 року, постановлену Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Кисельова В.К. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Зілковської Катерини Леонідівни, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Громадська організація «Причал № 193 «Ярмарочна», Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» про витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Міністерство інфраструктури України звернулось з позовом до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Зілковської Катерини Леонідівни, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Громадська організація «Причал № 193 «Ярмарочна», Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року позовні вимоги Міністерства інфраструктури України задоволено частково.

Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України нерухоме майно у вигляді 69/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № 193, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, які складаються з кімнати № 156 в літері «Е» у складі приміщень: II поверх - 6 - основне площею 13,2 кв.м, 7 - основне площею 9,5 кв. м, загальною площею - 22,7 кв.м, основною площею - 22,7 кв.м, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 травня 2016 року з індексним номером 29768092, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 права власності на 69/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, які складаються з кімнати № 156 в літері «Е» у складі приміщень: II поверх - 6 - основне площею 13,2 кв.м, 7 - основне площею 9,5 кв.м, загальною площею - 22,7 кв.м, основною площею - 22,7 кв.м.

Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

28 вересня 2023 року Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України звернулось до суду із заявою щодо виправлення описки в рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року, посилаючись на те, що при поданні позову Міністерством було заявлено дві окремі позовні вимоги про: витребування майна з володіння та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, однак наведене рішення суду має один висновок щодо двох позовних вимог Міністерства в одному об`єднаному рішенні, що унеможливлює його звернення до примусового виконання, оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання, що стало підставою для повернення головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ільченко О.В. виконавчого листа без прийняттядо провадження, та має негативний вплив на законні вимоги Міністерства повернути майно до державної власності.

Отже позивач вважає, що суд допустив описку в рішенні суду та просить виправити описку в рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року у справі № 523/7285/19 шляхом роз`єднання задоволених судом вимог окремо за кожною заявленою вимогою.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2023 року заяву представника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо виправлення описки в рішенні суду від 30 листопада 2021 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України вважає оскаржувану постанову постановлену з порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, ухвалити нове рішення, яким заяву Мінінфраструктури про виправлення описки в судовому рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року задовольнити.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при відмові у виправленні описки неповно враховано висновки рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року у справі № 523/7285/19, яким здійснено ефективний захист порушених прав Мінінфраструктури, водночас, об`єднано дві позовні вимоги Міністерства в одну. Оскільки судом ухвалене законне по суті рішення, яким задоволені позовні вимоги Мінінфраструктури, таким чином у Міністерстві відсутні правові підстави для його оскарження у розумінні норм ЦПК, не оскаржено вказане рішення і іншими учасниками справи.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відмову у виправленні описки застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 січня 2021 року у справі № 905/2135/19, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, водночас невірно їх розтлумачив, чим допустив порушення норм матеріального права, а додавання до судового рішення сполучника «ТА» при роз`єднанні задоволених судом позовних вимог жодним чином не змінить змісту ухваленого судового рішення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 19 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерство інфраструктури України звернулось з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Зілковської Катерини Леонідівни, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: громадська організація «Причал № 193 «Ярмарочна», державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» про витребування майна з незаконного володіння та просило: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України нерухоме майно у вигляді 69/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № 193, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, які складаються з кімнати № 156 в літері «Е» у складі приміщень: II поверх - 6 - основне площею 13,2 кв.м, 7 - основне площею 9,5 кв.м, загальною площею - 22,7 кв.м, основною площею - 22,7 кв.м; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 травня 2016 року з індексним номером 29768092, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково та судом було вирішено:

- витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України нерухоме майно у вигляді у вигляді 69/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, які складаються з кімнати № 156 в літері «Е» у складі приміщень: II поверх - 6 - основне площею 13,2 кв.м, 7 - основне площею 9,5 кв.м, загальною площею - 22,7 кв.м, основною площею - 22,7 кв.м,

шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 травня 2016 року з індексним номером 29768092, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 права власності на 69/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, які складаються з кімнати № 156 в літері «Е» у складі приміщень: II поверх - 6 - основне площею 13,2 кв.м, 7 - основне площею 9,5 кв.м, загальною площею - 22,7 кв.м, основною площею - 22,7 кв.м.

Відмовляючи в задоволенні заяви щодо виправлення описки в рішенні суду від 30 листопада 2021 року, суд першої інстанції зазначив про відсутність допущених описок, оскільки зміст резолютивної частині рішення це позиція суду, а не описка, посилаючись на те, що в рішенні суду було вмотивовані підстави ухваленого судового рішення, а також визначено спосіб захисту порушених прав.

Також зазначено, що в рішенні господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2017 року по справі № 916/887/17, а також в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 16 січня 2018 року по справі № 916/887/17 було встановлено, що об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та адресою: АДРЕСА_1 , є тотожними.

Однак Державі Україна в особі Міністерства інфраструктури України ніколи не належали об`єкти нерухомості саме за адресою: АДРЕСА_1 , а так само і 69/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки реєстрація права власності за продавцем Громадською організацією Причал №193 «Ярмарочна» за даною адресою була здійснена незаконно.

В позовних вимогах позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України нерухоме майно у вигляді 69/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № НОМЕР_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, які складаються з кімнати № 156 в літері «Е» у складі приміщень: II поверх - 6 - основне площею 13,2 кв.м, 7 - основне площею 9,5 кв.м, загальною площею - 22,7 кв.м, основною площею - 22,7 кв.м ,

Фактично належний відповідачці кімната № 156 в літері «Е» у складі приміщень: II поверх - 6 - основне площею 13,2 кв.м, 7 - основне площею 9,5 кв.м, загальною площею - 22,7 кв.м, основною площею - 22,7 кв.м є складовою частиною об`єкту нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 2331,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що належать позивачу, а не за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак позовних вимог про витребування майна за адресою: АДРЕСА_2 позивач не заявляв, а тому суд визначив ефективний спосіб захисту порушених прав, відповідно до обставин справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до частини першоїстатті 269ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішеннічи ухваліопискичи арифметичні помилки.

Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру -опискита очевидні арифметичні помилки. Виходячи із системного аналізу приписів ЦПК України,описка- це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).Виправленнюпідлягають лише тіописки,які мають істотний характер і можуть ускладнити виконання рішення. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Таким чином,опискатрактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі№ 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення,можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішенняабо ухвалу.

Описки- це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише тіописки,які мають істотний характер.

До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-якаопискамає істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Не єопискоюграматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання провиправленняописок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності,які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи (фактично дублюють доводи заяви про виправлення описки), що були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Зі змісту рішення суду від 30 листопада 2021 року вбачається, що суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 5 ЦПК України відповідно до викладеної в позові вимоги Міністерства визначив у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, а додавання до судового рішення сполучника «Та» при роз`єднання задоволених позовних вимог змінить наведений зміст судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною першою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Зі змісту зазначеної процесуальної норми вбачається, що незрозумілим є судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Підставою для роз`яснення судового рішення є утруднення чи неможливість його виконання.

Отже, суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.

Відповідно до ст.375ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, тому ухвалу суду, відповідно до вимогст. 375 ЦПК Українинеобхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови 23 квітня 2024 року.

Судді: М.В Назарова

В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко