Постанова

від 25.04.2024 по справі 908/2758/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2758/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 (повний текст складено та підписано 22.06.2023 суддя Дроздова С.С.) у справі №908/2758/22

за позовом Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД, м. Запоріжжя

про стягнення 9 537 грн 03 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Концерн Міські теплові мережі звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД 6762 грн 73 коп. основного боргу, 2 356 грн 76 коп. інфляційних втрат, 417 грн 54 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-прдажу теплової енергії в гарячій воді №501354 від 01.09.2006.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі №908/2758/22 у задоволенні позову Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач погодив встановлену в приміщенні відповідача систему теплової енергії, тому і підписав договір, згідно умов якого передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних встановлених розрахунковим способом.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаними рішеннями, Концерн Міські теплові мережі звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Скаржник не погоджуючись з прийнятим рішенням, в зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в ході розгляду справи було прийнято за основу позицію Відповідача, тому таке рішення підлягає скасуванню у повному обсязі.

Скаржником було надано до суду всі необхідні дані для повного та всебічного розгляду справи, як-то детальну інформацію щодо нарахувань за послуги з постачання теплової енергії, Акт перевірки стану вузла розподільчого обліку теплової енергії по закінченню опалювального періоду 2022-2023 рр. та Акт обстеження системи теплоспоживання від 14.04.2023 р. у поясненнях Концерну «МТМ» від 17.04.2023, розрахунок витрат тепла на потреби опалення у клопотанні Концерну «МТМ» від 19.04.2023 та інші документи разом з позовом.

Позивачем до суду першої інстанції разом з поясненнями від 17.04.2023 надана детальна інформація щодо нарахувань за послугу з опалення споживачу ТОВ «Грант ЛТД» за адресую м. Запоріжжя, вул. О. Говорухи (Радгоспна), 32 згідно якого позивач не здійснював нарахування відповідачу сум за період з грудня 2019 по квітень 2020, в яких показання власного приладу обліку споживача не змінні у приміщенні «кафе».

Нарахування здійснювалися за вищевказаний період тільки за стояки до власного приладу обліку споживача шляхом розподілення між споживачами від комерційного приладу обліку опалення.

Скаржником разом з позовом надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої площа нежилого приміщення ТОВ «Грант-ЛТД» V підвалу та цокольного поверху літ. А-6 за адресою м. Запоріжжя, вул. Радгоспна (О. Говорухи), буд. 32 складає 609,1 кв.м.

Таким чином, позивачем належними і допустимими доказами у суді першої інстанції доведено надання послуги відповідачу з теплопостачання з штрафними на суму 9 537,03 гри. у спірний період, що є підставою для задоволення позову.

Всі ці обставини, на думку Скаржника, є підставами для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 по справі № 908/2758/22 та задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач у своєму позові посилався на те, що на виконання умов договору теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з грудня 2019 року по квітень 2021 року на загальну суму 18928 грн 26 коп. Споживач вніс часткову плату за спожиту теплову енергію у розмірі 12165 грн 53 коп. Загальна заборгованість основного боргу відповідача перед позивачем склала 6 762 грн 73 коп., в зв`язку з чим позивачем було нараховано 417 грн 54 коп. 3 % річних та 2356 грн 76 коп. втрат від інфляції. Проте, зазначене не відповідає дійсності.

В матеріалах справи містяться акти та рахунки на оплату теплової енергії за Договором, які, виставлялись відповідачу, а саме: за грудень 2019 від 31.12.2019 на суму 1263 грн 85 коп., за січень 2019 від 31.01.2020 на суму 220 грн 88 коп., за лютий 2020 від 28.02.2020 на суму 1075 грн 33 коп., за березень 2020 від 31.03.2020 на суму 497 грн 69 коп., за квітень 2020 від 30.04.2020 на суму 140 грн 33 коп., за листопад 2020 від 30.11.2020 на суму 1550 грн 89 коп., за грудень 2020 від 31.12.2020 на суму 881 грн 57 коп., за січень 2021 від 31.01.2021 на суму 4636 грн 61 коп., за лютий 2021 від 28.02.2021 на суму 4349 грн 38 коп., за березень 2021 від 31.03.2021 на суму 3301 грн 88 коп., за квітень 2021 від 30.04.2021 на суму 1009 грн. 85 коп. Під час розгляду справи Позивач посилався на те, що відповідач лише частково здійснив оплату отриманої теплової енергії в розмірі 12165 грн 53 коп., а саме: за грудень 2019 687 грн 73 коп., за грудень 2020 881 грн 57 коп., за січень 2021 3727 грн 10 коп., за лютий 2021 3493 грн 16 коп., за березень 2021 2569 грн 55 коп., за квітень 2021 806 грн 42 коп. Проте, це не відповідає дійсності, оскільки оплата здійснювалася Відповідачем згідно приладу обліку теплової енергії, що прямо випливає з укладеного Договору.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що при наявності комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до показань приладу обліку відповідача за період з грудня 2019 по квітень 2020 показання були на рівні 0011,297 та не змінювались. В листопаді 2020 показання становили 0015,486, в грудні 2020 - 0022,621, в січні 2021 - 0032,863, в лютому 2021 0042,464, в березні 2021 0049,525, в квітні 2021 0051,741. Відповідно до рахунків, які були надані позивачем відповідачу за листопад 2020 нараховано 1091 грн 06 коп., за грудень 2020 1343 грн 22 коп., за січень 2021 нараховано 3727 грн 10 коп., за лютий 2021 нараховано 3493 грн 16 коп., за березень 2021 нараховано 2569 грн 55 коп., за квітень 2021 нараховано 806 грн 42 коп. Відповідно до банківської виписки вбачається, що відповідачем були в повному обсязі та своєчасно оплачені суми за виставлені позивачем рахунки.

З огляду на викладене, позивач здійснив відповідачу нарахування сум за місяці, в яких показання приладів обліку були не змінні та з грудня 2019 по квітень 2020 були на рівні 0011,297.

Таким чином, судом вірно застосовані норми матеріального права при вирішенні питання щодо здійснення Відповідачем оплати з теплопостачання.

Судом першої інстанції повно та всебічно вивчені всі обставини справи та надано належну правову оцінку щодо опалювальної площі приміщення, яке належить саме Відповідачу на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу майна, 1078 посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізбкої області 05.05.2001.Лучко Н.Г.

Додаток № 3 від 19.11.2012 року до договору № 501354 від 01.09.2006, є невід`ємною частиною договору. Розділом П Додатку № 3 передбачено, що усі інші умови договору, які не стосуються цієї додаткової угоди, є незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 3 від 19.11.2012, а не за Додатком № 1 до договору, як зазначив позивач.

До суду Відповідачем було надані всі документи, які свідчать про встановлення приладу обліку теплової енергії в приміщеннях відповідача. Між сторонами було підписано, а з боку відповідача були виготовлені наступні документи: акт приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 01.11.2012р., акт про приймання в експлуатацію відокремленої системи від 01.11.2012; акт на включення теплопостачання від 01.11.2012р.; технічна документація комплекту робіт по установці приладу обліку теплової енергії на потреби теплопостачання;акт про прийняття вузла розподільного обліку приладу розподілювача теплової енергії на абонентський облік; паспорт на теплолічильник.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем належними, допустимими та достатніми доказами правових підстав для стягнення з відповідача 6762 грн 73 коп. основного боргу та як наслідок 417 грн. 54 коп. 3 % річних, 2356 грн. 76 коп. інфляційних втрат.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою суду від 27.07.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/2758/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2758/22.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Іванова О.Г., Чус О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №1706/23 від 17.08.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Березкіної О.В.

У зв`язку з усуненням обставин, що зумовили перерозпоріл справи, а саме виходом з відпустки суддів Іванова О.Г. та Чус О.В., у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 24.04.2024, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Іванов О.Г.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2024 справу №908/2758/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Іванов О.Г., Чус О.В. Призначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2006 між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація) та Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД (Споживач) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501354 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є їх невід`ємними частинами.

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлено цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України Про теплопостачання, Правилами користування тепловою енергією, Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду, Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, та іншими актами цивільного законодавства і нормативноправовими актами та документами (п. 1.2 Договору).

В розумінні Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Додатком № 1а до договору визначено, що договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об`єкту - V підвалу та цокольного поверху літ. А-6 розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Олександра Говорухи (Радгоспна) буд. 32 (далі - об`єкт теплопостачання). Теплове навантаження на вказане приміщення, відповідно до Додатку 1 до договору відпускається споживачу в Гкал.

Об`єкт теплопостачання належить на праві власності ТОВ Гранд-ЛТД, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Розділом 6 Договору визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Згідно п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 Договору Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що при наявності комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встанволення обставин того, що 01.09.2006р. між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація) та Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД (Споживач) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501354 (Договір).

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що при наявності комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до показань приладу обліку відповідача за період з грудня 2019 по квітень 2020 показання були на рівні 0011,297 та не змінювались. В листопаді 2020 показання становили 0015,486, в грудні 2020 - 0022,621, в січні 2021 - 0032,863, в лютому 2021 0042,464, в березні 2021 0049,525, в квітні 2021 0051,741.

Відповідно до рахунків, які були надані позивачем відповідачу за листопад 2020 нараховано 1091 грн 06 коп., за грудень 2020 1343 грн 22 коп., за січень 2021 нараховано 3727 грн 10 коп., за лютий 2021 нараховано 3493 грн 16 коп., за березень 2021 нараховано 2569 грн 55 коп., за квітень 2021 нараховано 806 грн 42 коп.

Відповідно до банківської виписки вбачається, що відповідачем були в повному обсязі та своєчасно оплачені суми за виставлені позивачем рахунки.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив нарахування відповідачу сум за місяці, в яких показання приладів обліку були не змінні та з грудня 2019 по квітень 2020 були на рівні 0011,297.

Запорізька міська рада є власником всього житлового будинку по вул. Говорухи,32 м. Запоріжжя і жодним чином не стосується тих приміщень, які належать ТОВ Грант, ЛТД на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу майна, 1078 посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізбкої області 05.05.2001.Лучко Н.Г.

Загальна площа будинку складає - 609,1 кв.м., і ніяким чином не відноситься до опалювальної площі приміщення розташованого за адресою : м. Запоріжжя вулиця Говорухи Олександра (вул. Радгоспна),32, що складається з цокольного поверху приміщення розміром 438 кв.м та приміщення підвалу Vr-164,3 кв.м., яке належить відповідачу у справі.

Таким чином, є суттєва різниця щодо опалювальної площі приміщення відповідача, яке складає Vr-164,3 кв.м. В даному приміщенні є окремий прилад обліку щодо спожитої теплової енергії.

Додаток № 3 від 19.11.2012 року до договору № 501354 від 01.09.2006, є невідємною частиною договору.

Розділом П Додатку № 3 передбачено, що усі інші умови договору, які не стосуються цієї додаткової угоди, є незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 3 від 19.11.2012, а не за Додатком № 1 до договору, як зазначив позивач.

Пунктом 8.1 договору, передбачено, що розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням, укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин обсягів теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутися до суду для вирішення спірного питання.

З матеріалів справи вбачається, що під час встановлення приладу обліку теплової енергії в приміщення відповідача у справі між сторонами було підписано, а з боку відповідача були виготовлені наступні документи: акт приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 01.11.2012р., акт про приймання в експлуатацію відокремленої системи від 01.11.2012; акт на включення теплопостачання від 01.11.2012р.; технічна документація комплекту робіт по установці приладу обліку теплової енергії на потреби теплопостачання;акт про прийняття вузла розподільного обліку приладу розподілювача теплової енергії на абонентський облік; паспорт на теплолічильник.

Позивач погодив встановлену в приміщенні відповідача систему теплової енергії, тому і підписав договір, згідно умов якого передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних встановлених розрахунковим способом.

Відповідно, докази надані відповідачем на спростування позовних вимог є більш вірогідними ніж докази надані позивачем на підтверження фактичних обставин, з він пов`язує наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ч. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, стверджуванні позивачем обставини щодо недоплати відповідачем теплової енергії на заявлену суму покладають на позивача тягар доказування (обов`язок довести) факту та розміру спожитих відповідачем відповідних послуг у заявлених у спірних правовідносинах періодах.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Грант-ЛТД" суми основного боргу за теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №501354 від 01.09.2006 в розмірі 6762,73 грн. за період з грудня 2019 року по квітень 2021 року у зв`язку з недоведеністю.

Оскільки вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 2356,76грн. та 3% річних в розмірі 417,54грн. є похідними від основного боргу, у стягненні якого судом першої інстанції було правомірно відмовлено, то й вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних також не підлягають задоволенню.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що

«….Позивачем було надано до суду всі необхідні дані для повного та всебічного розгляду справи, як-то детальну інформацію щодо нарахувань за послуги з постачання теплової енергії, Акт перевірки стану вузла розподільчого обліку теплової енергії по закінченню опалювального періоду 2022-2023 рр. та Акт обстеження системи теплоспоживання від 14.04.2023 р. у поясненнях Концерну «МТМ» від 17.04.2023, розрахунок витрат тепла на потреби опалення у клопотанні Концерну «МТМ» від 19.04.2023та інші документи разом з позовом.

Вважаємо, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушення норм матеріального права, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в ході розгляду справи було прийнято за основу позицію Відповідача, тому таке рішення підлягає скасуванню у повному обсязі....

... Позивачем до суду першої інстанції разом з поясненнями від 17.04.2023 надана детальна інформація щодо нарахувань за послугу з опалення споживачу ТОВ «Грант ЛТД» за адресую м. Запоріжжя, вул. О. Говорухи (Радгоспна), 32 згідно якого позивач не здійснював нарахування відповідачу сум за період з грудня 2019 по квітень 2020, в яких показання власного приладу обліку споживача не змінні у приміщенні «кафе» (див. таблиця 1 інформації щодо нарахувань у поясненнях від 17.04.2023).

Нарахування здійснювалися за вищевказаний період тільки за стояки до власного приладу обліку споживача шляхом розподілення між споживачами від комерційного приладу обліку опалення...

... Позивачем разом з позовом надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої площа нежилого приміщення ТОВ «Грант-ЛТД» V підвалу та цокольного поверху літ. А-б за адресою м. Запоріжжя, вул. Радгоспна (О. Говорухи), буд. 32 складає 609,1 кв.м.

Згідно ст. 79 ГПК України вважаємо вищевказані докази достатніми, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування обсягу наданої послуги у спірний період. Таким чином, позивачем належними і допустимими доказами у суді першої інстанції доведено надання послуги відповідачу з теплопостачання з штрафними на суму 9 537,03 гри. у спірний період, що є підставою для задоволення позову.

Але суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув, що стало підставою для ухвалення неправильного рішення у справі...».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі №908/2758/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Концерну Міські теплові мережіна нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3721,50 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі №908/2758/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі №908/2758/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3721,50 грн покласти на Концерн Міські теплові мережі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.04.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов