Рішення

від 25.04.2024 по справі 276/133/24

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/133/24

Провадження по справі №2/276/114/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю: секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за договором оренди землі,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить: розірвати договір оренди землі від 20 жовтня 2013 року № б/н, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся», код ЄДРПОУ 38580846, на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 1821155100:05:003:0056, площею 2,0037 га, яка розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирської області; розірвати договір оренди землі від 23.05.2014 року № б/н, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся», на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки № 1821155100:05:003:0056 площею 2,0037 га, яка розташована на території Хорошівеької селищної ради Житомирської області; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся», на її користь 4063,48 гривень заборгованості за договором оренди землі від 20.10.2013, а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1821155100:05:003:0056, загальною площею 2,0037 га, що знаходиться на території Хорошівської селищної ради Житомирської області. 20 жовтня 2013 року між нею та ТОВ «Агріс Полісся» (надалі - відповідач) укладено договір оренди вказаної земельної ділянки на строк 5 років, орендна плата становила 596,39 гривень. У подальшому, строк дії зазначеного договору продовжено до 14 років. Додатковою угодою 2017 року внесено зміни до п.9 договору оренди земельної ділянки, що укладався 20.10.2013 року, згідно яких орендна плата склала - 1787,72 гривень. На виконання укладеного договору орендар повністю сплатив розмір оренди з часу укладення договору до 2022 року. Однак, починаючи з 2022 року відповідач перестав вносити орендну плату за користування земельною ділянкою, чим в односторонньому порядку допустив порушення умов укладеного договору. На момент звернення з позовною заявою до суду за орендарем рахується заборгованість за 2022 та 2023 роки. Відповідач ігнорує її зверненння щодо необхідності сплати орендної плати. У зв`язку з цим позивач була змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, що свідчить про відсутність заперечень проти позову.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25.04.2024 на підставі заяви позивача закрито провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі від 23.05.2014 року № б/н, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки № 1821155100:05:003:0056 площею 2,0037 га, яка розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирської області.

У судовому засіданні позивач та представник позивача просили задовольнити решту позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, керуючисьположеннями ст.280,281 ЦПК України, суд ухваливпровестизаочнийрозглядданоїсправи.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно достатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихстаттею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

За змістом частини 1статті 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1821155100:05:003:0056, загальною площею 2,0037 га, що знаходиться на території Хорошівської селищної ради Житомирської області. Зазначене підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯА №884308 (а.сп.9).

20 жовтня 2013 року між позивачем та ТОВ «Агріс Полісся» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1821155100:05:003:0056, загальною площею 2,0037 га, на строк 5 років (а.сп.10-12). Цього ж дня складено акт приймання-передачі об`єкта оренди вказаної земельної ділянки (а.сп.16).

Відповідно до п.9 Договору орендна плата становила 596,39 гривень. Пунктом 11 Договору визначено, що орендар вносить орендну плату один раз на рік, до 25 грудня поточного року.

У подальшому сторони на підставі додаткової угоди від 10.11.2016 про внесення змін до договору оренди землі продовжили строк дії зазначеного вище Договору оренди землі до 14 років, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.сп.25-26).

У грудні 2017 року сторони уклали додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2013, згідно з якою до п.9 Договору внесено зміни, які передбачали, що орендна плата складає - 1787,72 гривень (а.сп.17).

В травні, липні та вересні 2023 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача з вимогами про сплату заборгованості по орендній платі та про розірвання договору оренди, проте, її вимоги не було задоволено, відповіді не надано (а.сп.18-22).

Як зазначила позивач у судовому засіданні, за 2022-2023 роки відповідач не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою. Разом з цим, до 2022 року відповідачем сплачувалась орендна плата у більшому розмірі, ніж визначений у п.9 Договору.

Частиною 1статті 14 ЦК Українивизначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах,встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно достатті 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ізстаттею 629 ЦК України,договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 651 ЦК України,зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі»в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13Закону України «Про оренду землі»,договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22Закону України «Про оренду землі»,орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

За положеннями ст. 24 Закону України «Прооренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі»у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК України,підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Правова позиція Верховного суду з даного приводу викладена в постанові від 25.04.2018 року по справі № 378/556/16-ц, в якій зазначено, що системний аналіз зазначених положень законодавства та порядок врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема положень ЦК України, дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору. У зобов`язанні з виплати орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою позивач є кредитором, відповідач є боржником. З огляду на це в частині виконання цього зобов`язання саме відповідач був зобов`язаний довести його належне виконання, вчинене вчасно та у повному обсязі. Доказів цього суду не надано, такі обставини не встановлено. В оцінці поведінки цієї сторони Верховним Судом має бути враховано, взявши до уваги, що таке зобов`язання є грошовим, що боржник не використав альтернативний спосіб виконання свого зобов`язання шляхом внесення суми боргу в депозит нотаріуса, що мало ним бути застосовано за правилами статті 537 ЦК України.

Виходячи з аналізу вище вказаних норм права та відповідних висновків Верховного Суду, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Так, зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Судом встановлено, що TOB «Агріс Полісся» не виконує взяті на себе зобов`язання за договором оренди від 20.10.2013 року, а саме не здійснює виплату орендної плати два роки поспіль (2022-2023 роки), сплата якої є істотною умовою договору оренди. Вказане свідчить про систематичність порушення орендарем умов договору та є підставою для його розірвання.

З урахуванням наявних в справі доказів, якими підтверджується належність на праві приватної власності земельної ділянки позивачу, перебування земельної ділянки в оренді у відповідача, враховуючи не надання суду відповідачем доказів на підтвердження факту виплати орендної плати протягом 2022-2023 років, суд вважає, що наявні підстави для висновку про систематичну несплату визначеної договором орендної плати за користування земельною ділянкою, а томупозовна вимога про розірвання договору оренди землі підлягає задоволенню.

Також обґрунтованою є позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті орендної плати за два роки в сумі 3575 грн 44 коп. Зазначені обставини відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано, доказів про сплату орендної плати відповідач суду не надав, вказана сума боргу відповідає сумі орендної плати за 2022-2023 роки, яку TOB «Агріс Полісся» було зобов`язане сплатити за використання землі.

Разом з цим, позивачем невірно розраховано інфляційні втрати, які підлягають стягненню за прострочення грошового зобов`язання.

Так, частиною другою ст.625ЦКУкраїни передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625ЦКУкраїни визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо сплати оренди за 2022 рік, починаючи з 26.12.2022, а щодо орендної плати за 2023 рік починаючи з 26.12.2023.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою:

ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де

ІІ1 індекс інфляції за перший місяць прострочення; ІІ2 індекс інфляції за другий місяць прострочення; ІІ3 індекс інфляції за третій місяць прострочення; ІІZ індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Провівши розрахунок інфляційних нарахувань за період з 26.12.2022 по 22.01.2024 (день звернення з позовом до суду) на заборгованість по орендній платі, яка склала 1787,72 грн, судом встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період складають: 1788,00 x 1.05504139 (індекс інфляції за весь період) - 1788,00 =98,41 гривень.

Розрахунок інфляційних нарахувань за період з 26.12.2023 по 22.01.2024 на заборгованість по орендній платі, яка склала 1787,72 грн, судом встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період складають: 1788,00 x 1.00400000 - 1788,00 =7,15 гривень.

Відтак, з ТОВ «Агріс Полісся» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість за договором оренди землі від 20 жовтня 2013 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, у сумі 3681 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

На підставістатті 141ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 2308 гривень 30 копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 76-79, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273,280,281,284ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 14, 526, 628, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 15, 21, 22, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за договором оренди землі задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 20 жовтня 2013 року № б/н, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 1821155100:05:003:0056, площею 2,0037 га, яка розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 20 жовтня 2013 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, у сумі 3681 (три тисячі шістсот вісімдесят одну) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 2308 гривень 30 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся», адреса місцезнаходження: вул. Заводська, 24, с. Рижани, Житомирського району Житомирської області; Код ЄДРПОУ 38580846.

Суддя А.М. Збаражський