Рішення

від 19.04.2024 по справі 752/5392/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5392/21

Провадження № 2/752/389/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

19 квітня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Гненик К.П.

преставника відповідача- ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Льввської міської ради ( відділ у справах дітей Франківської районної адміністрації Львіської міської ради ) про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми т визначення способу участі батька у вихованні дітей, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визначити його участь у спілкуванні та вихованні дітей у такий спосіб:

- щотижня у будні дні усіма доступними засобами зв`язку або за місцем знаходження дітей: з 08-00 до 22-00 кожного дня;

- щомісячно за місцем його проживання або перебування: з 20-00 кожної першої п`ятниці до 08-00 кожного першого понеділка та з 20-00 кожної третьої п`ятниці до 08-00 кожного третього понеділка, та, коли випадає, з 20-00 кожної п`ятої п`ятниці до 08-00 кожного п`ятого понеділка;

- у дні народження дітей у непарні роки з 10-00 до 20-00;

- щорічно 30 днів під час літнього періоду для спільного відпочинку з 08-00 01 липня по 20-00 30 липня;

- 10 днів під час зимового періоду для спільного відпочинку з 08-00 30 грудня непарного року до 20-00 08 січня парного року.

Посилається в позові на те, що перебуває в шлюбі з відповідачкою, з 22 червня 2020 року проживають окремо.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народився син ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_5 .

Відповідачка проживає з дітьми і систематично чинить йому перешкоди у спілкуванні з ними.

Він бажає зберегти для дітей звичну систему виховання, а тому визнає доцільність їхнього проживання з відповідачем за умови дотримання останньою прав дітей та його батьківських прав.

З вересня 2020 року відповідач почала надавати йому можливість бачитись із дітьми, але на її умовах, обмежуючи вільний доступ до дітей та їхнє можливе спілкування без її присутності.

Вона висловлювала хвилювання щодо можливої фіксації її відмови у зустрічах із дітьми, тому вона самостійно і щоразу знімала кожну зустріч на телефон.

Разом із тим, він помітив, що діти стали заручниками конфлікту батьків і всіляко, по-дитячому, намагаються впливати на відповідача, захищаючи перед нею батька.

Кожну зустріч йому доводилось випрошувати у відповідача, яка продовжувала ігнорувати його дзвінки та повідомлення.

Для того, щоб приймати активну участь у житті дітей, він винаймає двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , де створені всі необхідні умови для перебування та проживання двох малолітніх дітей.

Він хоче, аби діти не відчували на собі зміни у стосунках батьків і мали можливість отримувати виховання батьків у тому об`ємі і тієї якості, яке було у них до припинення подружніх стосунків батьків.

Саме тому вважає, що інтересам дітей буде відповідати можливість щоденного і безперешкодного спілкування з батьком будь-якими засобами зв`язку, коли вони цього потребуватимуть.

При цьому він усвідомлює, що його спілкування з дітьми має корегуватись із особистим життям відповідача і не створювати незручностей.

Він вважає за необхідне, аби діти мали можливість на вихідних проводити час із ним за місцем його проживання або ж у його батьків, де для них все є звичним та рідним. Це потрібно за для того, аби діти бачили наочний приклад життя батька, його інтереси і цінності, вподобання та пріоритети, які формуватимуть у дітях позитивний життєвий досвід.

При цьому він зважає на те, що дітям перед школою необхідно поступово налаштовуватись на відповідний графік дня і саме тому для літнього відпочиноку просить надати йому липень місяць.

Враховуючи, що зимовий відпочинок дітей короткотривалий через шкільні канікули, то для балансу участі батьків у вихованні просить визначити за ним 10 днів зимового відпочинку у парні роки, а у непарні таку можливість спільного відпочинку залишити за відповідачем.

Це ж стосується і днів народження дітей.

Враховуючи доцільність безперервності навчання у школі і неможливість батьків одночасно влаштовувати дітям свято, вважає за доцільне визначити за ним можливість святкування дитячих днів народжень у непарні роки, а за відповідачем - у парні роки.

Зазначає, що його право, як батька, на безперешкодне спілкування з дітьми не є обмеженим законом.

Таке право станом на сьогодні обмежується прямими діями відповідача.

Вважає, що інтересам дітей відповідатиме максимально можливе збереження того рівня батьківського виховання, яке вони отримували, коли вони проживали однією сім`єю.

Вважає недопустимим обмеження його спілкування з дітьми під час спору сторін, так як за цей період діти можуть суттєво втрати психоемоційний зв`язок з батьком, а також можуть бути налаштовані відповідачем на негативне ставлення до нього.

В умовах окремого проживання, проживання дітей з відповідачем, він, як батько, який буде розлучений із дітьми, вважає, що суду необхідно максимально захистити право дітей підтримувати з ним зв`язок на регулярній основі у формі особистих відносин та прямих контактів, а тому запропонований ним графік максимально відповідає інтересам дітей.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований канцелярією суду 25 лютого 2021 року і відповідно до с.33 ЦПК України був визначений склад суду.

Ухвалою від 01 березня 2021 року в справі було відкрито провадження за парвилами загального позовного провадження.

Сторонам було направено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу та третім особам додатково копію позову з додатками.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам пояснень на позов.

31 березня 2021 року відповідач подала відзив на позов, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що нею ніколи не чинилися позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми.

У зв`язку з насильством, яке застосовував позивач щодо неї, нею було прийнято рішення про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з нею.

Зазначає, що впродовж двох літніх місяців, після 22 червня 2020 року, позивач не вчинив жодної дії, направленої на побачення з дітьми, а в вересні 2020 року попросив її влаштувати йому зустріч з дітьми у формі пікніка.

До вересня 2020 року позивач повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не приймав участі у оздоровленні та лікуванні дітей, у підготовці до нового навчального року, у визначені гуртків та секцій, до яких діти мали ходити протягом всього навчального 2020 - 2021 року.

З урахування цього вважає, що жодних перешкод з її боку у зустрічах позивача з дітьми вона не чинила та не чинить, однак у 2020 році позивач звернувся до суду з штучним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у вихованні дітей, який судом був залишений без розгляду .

Вважає, що позивач з метою помсти свідомо створював ситуації про, начебто, перешкоди з її боку в його спілкуванні з дітьми, оскільки він щотижня по декілька разів спілкується та зустрічається з дітьми, що підтверджується фото та відеозйомкою таких зустрічей.

З урахуванням цього вважає, що права позивача на спікування з дітьми не є порушеними і будь-яких доказів порушення таких прав позивач не надає.

Щодо бажаного позивачем графіку спілкування з дітьми вважає, що він завдасть шкоду правам та охоронюваним законом інтересам дітей, оскільки буде порушено: їх звичайний життєвий уклад та фізичний зв`язок із матір`ю, програму навчання, лікування та медичної реабілітації дітей, значно звузить їх право на обрання на власний смак дозвілля у вихідні дні, тощо.

Звернула увагу на те, що фахівці Органу опіки та піклування не відвідували місця проживання сторін та не складали Акти обстеження умов проживання з метою встановлення психоемоційного зв`язку дітей з кожним із батьків, не залучався сімейний (дитячий) психолог, не вирішувалось питання щодо проведення між сторонами по справі сімейної медіації.

Крім того, висловила сумнів щодо можливості позивача оплачувати витрати, пов`язані з забезпеченням відпочинку з дітьми та створенням дітям належних умов проживання, харчування, навчання, лікування, тощо під час такого спільного відпочинку.

Обгунтовує вказане тим, що розмір аліментів, сплачених позивачем у січні 2021 року, становив 2808,00 грн., а згідно договору оренди квартири від 27.09.2020 року позивач разом з товаришем сплачують також 8000.00 грн. щомісячно за двокімнатну квартиру.

Крім того, позивач має ще забезпечити власне харчування, лікування, проїзд та інші витрати.

Зазначила також, що позивач неодноразово повідомляв її, що втрачав свідомість через важку хронічну хворобу органів дихання, з літа 2020 року постійно проходить лікування, хвороба дуже важка і загрожує його життю, фактично він перебуває на грані життя і смерті.

Зазначені обставини викликають в неї занепокоєння щодо того, що у позивача у будь-який момент може статись напад у присутності малолітніх дітей, які не зможуть йому допомогти і разом з тим будуть також перебувати у небезпеці.

Крім того, суттєвою проблемою зазанчила те, що позивач у відносинах з дітьми надає перевагу у спілкуванні та емоційних проявах любові доньці, фактично його відношення до сина має дискримінаційний характер.

Через те, що позивач в агресивній формі у присутності дітей кричить на неї та застосовує лайку, коли вважає за потрібне приходить та голосно стукає у двері квартири і вимагає негайно впустити його, діти отримують психологічні травми, адже у них на очах батько ображає їх маму та лякає їх.

Зазначила також, що в даному випадку мають бути враховані саме інтерес дітей, а тому графік спілування з батьком має відповідати саме їх інтересам.

Крім того, діти за станом здоров`я потребують щорічного оздоровлення в умовах субтропічного морського та гірського клімату та потребують дотримання відповідного режиму дня та спеціального дієтичного харчування, обмеження психоемоційного навантаження, відповідного лікування та систематичного медичного спостереження та обстеження з боку лікарів, у яких діти тривалий час проходить лікування.

Звернула увагу на те, що позивач ніколи особисто не доглядав за дітьми, не займався їх лікуванням, не готував дітям їжу, не має навичок надання першої необхідної медичної допомоги дітям, крім того, позивач не працевлаштований, не має власного доходу та не забезпечений житлом.

Вважає запропонований графік зустрічей з дітьми таким, що порушує інтереси дітей, їх режим дня, а перебування дітей по декілька днів поза місцем проживання направлена на задоволення власних егоїстичних бажань позивача.

Привела графік життя дітей, з урахуванням якого вважає за доцільне визначити наступний спосіб спілкування позивача з дітьми: до досягнення ними 10-ти річного віку, тобто до 24 вересня 2022 року для сина та до 28 грудня 2024 року для доньки:

- кожну другу та кожну четверту неділю місяця, з урахуванням бажання дітей та стану їх здоров`я, за попередньою домовленістю з матір`ю дітей та в присутності матері, впродовж дня протягом 3 (трьох) годин;

- щорічно в день народження доньки та сина з урахуванням бажання дітей в присутності матері, впродовж 3 (трьох) годин;

- в дні загальнодержавних свят (вихідні дні) за попередньою домовленістю з матір`ю та враховуючи бажання дітей і стан їх здоров`я, впродовж 3 (трьох) годин.

- в дошкільному закладі освіти, школі (гімназії), у гуртках, секціях, різноманітних навчальних дитячих центрах під час проведення свят, змагань, олімпіад, тощо, організованих вихователями/вчителями або адміністрацією відповідного закладу;

- за попередньою домовленістю з матір`ю дітей можуть бути визначені інші дні та години зустрічей та спільного відпочинку батька з дітьми.

Зобов`язати при цьому позивача не допускати дій та розмов проти неї, як матері дітей.

13 квітня 2021 року позивач подав відповідь на відзив, у якому заперечив будь-які прояви домашнього насильства з його сторони на адресу відповідача, яка не надала будь-яких доказів цьому.

Заперечує проти тверджень відповідача про самоусунення ним від виконання батьківських обов`язків та небажання оплатити дітям оздоровлення.

Звернув увагу на те, що відповідач налаштовує дітей проти нього.

Зазначив також, що відповідач поінформована про його стан здоров`я, оскільки він показував їй відповідні документи, а тому вважає, що відповідач маніпулює темою його здоров`я.

Заперечує твердження відповідача про те, що він не працевлаштований, не має власного доходу та не забезпечений житлом.

Висловив також заперечення проти погодинного спілкування з дітьми у присутності відповідача, оскільки останньою не доведена доцільність подібних обмежень.

Зазначає, що має постійне місце роботи, хоч за основним місцем роботи працює неофіційно, однак має додаткову роботу на фрілансі.

Його дохід надає йому можливість нести витрати на утримання двох дітей в сумі 2808,00 грн, орендну плату за квартиру в сумі 8000.00 грн., витрати на гуртки, навчання, спільний відпочинок з дітьми.

Він не має жодних медичних показань до обмеження у спілкуванні з дітьми та виконанні батьківських обов`язків чи реалізації батьківських прав.

Треті особи своїм правом не скористалися, пояснень на позов не подали.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представники третіх осіб у судові засідання не з`являлися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в їх ідсутності.

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.

Згідно з ч. 6 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Частиною 7 ст. 7 СК України визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

За змістом ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.

У відповідності до ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами 1 та 2 ст.159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 18 квітня 2012 року.

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З червня 2020 року сторони проживають окремо, діти проживають з матір`ю.

З цього моменту між сторонами тривають спори щодо участі батька в спілкуванні з дітьми, способу такого спілкування та тривалості.

Крім того, судом також встановлено, що з початком вторгнення Росії на територію України та початком воєних дій відповідач з дітьми проживає в Чехії.

Позивач, у свою чергу, боронить країну в лавах Збройних Сил України.

Сторони, в тому числі позивач, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в судовому засіданні підтвердили, що позивач неодноразово провідував дітей за місцем їх знаходження і будь-яких перешкод у цьому відповідач не чинила.

( т.1, а.с. 21 - 23; 79 - 80; т.2. а.с.159 - 187; т.3, а.с. 73 - 77; 169 - 172 )

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Разом з тим, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації Висновком від 29 червня 2021 року вважає за доцільне визначити позивачу наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дітьми:

- непарні тижні року: з 20:00 п`ятниці по 08:00 понеділка батько проводить час із дітьми без присутності матері, не порушуючи режим дня дітей;

- дні народження дітей: непарні роки батько поводить час з дітьми з 10:00 до 20:00.

- літні канікули щорічно спільний відпочином батька з дітьми з 08:00 01 липня до 20:00 30 липня;

- зимові канікули через рік спільний відпочинок батька з дітьми з 08:00 30 грудня непарного року до 20:00 08 січня парного року;

- безперешкодне спілкування батька з дітьми засобами телефонного та електронного зв`язку.

( т. 2, а.с.10 - 15 )

Суд враховує, що при вирішенні спору між сторонами не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що спілкування відповідача з дітьми буде перешкоджати їх нормальному розвитку, а тому суд приходить до переконання, що спілкування позивача з дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєвих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дітей та регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав відповідача, але і буде відповідати інтересам дітей.

Приймаючи до уваги відносини, які склалися між сторонами, як батьками дітей, конфліктну ситуацію та різне бачення ними припинення їх існування, як сім`ї, неможливість сторін в добровільному порядку вирішити порядок спілкування батька з дітьми, рівність їх прав на спілкування з дітьми та участі у їх вихованні незалежно від того, з ким вони проживають, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення порядку участі батька в спілкуванні з дітьми та їх вихованні.

Частиною 6 ст. 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналізуючи висновок Органу опіки та піклування, суд виходить з наступного.

Висновок побудований на парних та непарних тижнях та роках, важкий до сприйняття.

Однак, суд звертає увагу на те, що у ньому лише приведений аналіз судових спорів між сторонами, навчальні заклади, в яких навчаються діти, а також запропонований кожною із сторін порядок участі батька в вихованні та спілкуванні з дітьми.

При цьому будь-яке обгрунтування запропонованого в висновку способу участі батька в спілкуванні з дітьми відсутнє.

Суд вважає, що приведений у висновку спосіб спілкування суперечить як інтересам батька та дітей, так і інтересам відповідача, як матері.

Суд вважає також неприпустими спілкування дітей з батьком один раз на два тижні, тим більше до 08:00 ранку понеділка, коли діти в цей час уже мають бути зайняті учбовим процесом у школі.

Крім того, суд вважає, що такий висновок зроблений без урахування інтересів самих дітей, які також мають право на власне дозвілля та відпочинок у вихідний день.

Суд також вважає, що зазначена у висновку тривалість літніх та зимових канікул дітей з батьком також не сприятиме інтересам дітей, оскільки не враховує їх нормального, звичайного для дітей середовища, в якому вони знаходяться та спілкуються з однолітками, та порушує принцип рівності прав батьків при участі у вихованні та спілкуванні дітей.

Суд при цьому враховує режим дня дітей, приведений у відзиві на позов, а також спосіб життя дітей такого віку, який має враховуватися судом з метою забезпечення працездатності дітей та захищати нервову систему від перевтоми.

Суд також враховує вік дітей, у якому одним із основних занять є навчальний процес у школі, підготовка до навчального процесу вдома, необхідність додаткових занять і відпочинку.

Вважаючи ці обставини, суд вважає неприпустимим знаходження дітей поза місцем свого постійного проживання в шкільний час, оскільки це негативо впливатиме на їх розпорядок дня та навчальну дисципліну.

( т.1, а.с. 172 - 174 )

Щодо безперешкодного спілкування засобами телефонного та електронного зв`яку, в висновку не приведено будь-яких обставин, які б свідчили про перешкоди в такому спілкуванні.

Крім того, суд враховує, що діти сторін забезпечені сучасними засобами зв`язку, мають такий вік, який дозволє їм користуватися ними та в будь-який зручний для них час спілкуватися з батьком.

Крім того, суд також важає, що такий висновок суперечить ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, згідно з якою дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за доцільне, з урахуванням інтересів як сторін, так і дітей, визначити порядок участі позивача в спілкуванні з дітьми наступним чином:

- кожної першої та третьої суботи місяця з 11:00 години до 17:00 години без присутності матері.

За бажанням дітей, батько має право забирати дітей за місцем свого проживання до 12:00 години наступного дня.

- щотижня у вівторок та четвер з 15:00 години до 18:00 години за місцем проживання дітей.

Батько забирає дітей зі школи та приводить за місцем проживання з матір`ю, не порушуючи режиму дня дітей.

- в період літніх канікул - 15 днів без присутності матері для сумісного відпочинку батька з дітьми за погодженням з матір`ю;

- в період зимових канікул - 5 днів без присутності матері для сумісного відпочинку батька з дітьми за погодженням з матір`ю;

- день народження дітей: непарні роки організовує батько з можливістю матері бути присутньою і привітати дитину; парні роки організовує мати з можливістю батька бути присутнім і привітати дитину.

Суд при цьому не вбачає підстав, з урахуванням віку дітей, в присутності матері при спілкуванні батька з дітьми.

Такі висновки суду ґрунтуються, в тому числі, і на рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», в якому зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При вирішенні спору суд також ваховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Крім того, суд також враховує, що ст. ст. 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Тобто, рівними є не тільки права, а й обов`язки сторін у справі.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Звертаючись до суду, будь-яких доказів, які б свідчили про перешкоди з боку відповідача в його спілуванні з дітьми, позивач не надав.

Кім того, позивачем не спростовані твердження відповідача про те, що такі спілкуваня є безперешкодними з її боку і позивач на даний час користується своїми правами.

З урахування цього суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Що стосується приведених у відзиві заперечень проти позову, вони не можуть бути перешкодою для спілкування позивача з дітьми, яке гарантоване йому законом і на яке він має рівне право з відповідачем.

Щодо решти приведених у відзиві тверджень, суд виходить з того, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Це ж підтверджується чисельними рішеннями Європейського суду з прав людити та Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 2, 3,7, 19, 141, 153, 157, 158, 159 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_2 наступні способи участі в спілкуванні та вихованні дітей, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення зустрічей з дітьми:

- кожної першої та третьої суботи місяця з 11:00 години до 17:00 години без присутності матері.

За бажанням дітей, батько має право забирати дітей за місцем свого проживання до 12:00 години наступного дня.

- щотижня у вівторок та четвер з 15:00 години до 18:00 години за місцем проживання дітей.

Батько забирає дітей зі школи та приводить за місцем проживання з матір`ю, не порушуючи режиму дня дітей.

- в період літніх канікул - 15 днів без присутності матері для сумісного відпочинку батька з дітьми за погодженням з матір`ю.

- в період зимових канікул - 5 днів без присутності матері для сумісного відпочинку батька з дітьми за погодженням з матір`ю;

- день народження дітей: непарні роки організовує батько з можливістю матері бути присутньою і привітати дитину; парні роки організовує мати з можливістю батька бути присутнім і привітати дитину.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2024 року.

Суддя К.В. Машкевич