Постанова

від 16.04.2024 по справі 2-2745/10

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-2745/10 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/398/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Черняк О. В.,

з участю:

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою Приватного підприємства «Захід» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Приватне підприємство (далі ПП) «Захід» в особі свого представника адвоката Ліпкевича І. В. звернулося а суд із скаргою на дії державного виконавця, яка обґрунтована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2010 року в справі №2-2745/10 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Захід» про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалено стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 893 085,36 грн, витрати на конвертацію валюти по 649,99 грн та судовий збір.

На виконанні Локачинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження № 22032411 про солідарне стягнення з ПП «Захід» в користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 893 085,36 грн.

01 листопада 2010 року заступником начальника Локачинського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист направлений за належністю до ВПВР Головного управління юстиції у Волинській області, а 06 квітня 2015 року була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. Згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчий лист у справі № 2-2745/10 від 24 вересня 2010 року повторно до виконання стягувачем не пред`являвся та на виконанні не перебуває.

На даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний арешт на все нерухоме майно ПП «Захід», що перешкоджає підприємству вільно володіти та розпоряджатися нерухомим майном, що перебуває у його власності.

Посилаючись на зазначені обставини та на те, що Відділ державної виконавчої служби відмовляється зняти арешт з майна підприємства, боржник просив суд поновити ПП «ЗАХІД» строк для подання скарги на дії державної виконавчої служби та зобов?язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти (скасувати) арешт із всього нерухомого майна приватного підприємства.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2024 року постановлено поновити ПП «Захід» строк на подання скарги на дії державного виконавця.

Зобов?язано посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти (скасувати) арешт із всього нерухомого майна, а саме вид обтяження арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження 10186491, що було зареєстровано 20 жовтня 2010 року державним реєстратором Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області Силкою Т. Ю.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, Відділ примусового виконання судових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав апеляційну скаргу на постановлену ухвалу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ПП «Захід».

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

У судовому засіданні представник боржника адвокат Ліпкевич І. В. апеляційну скаргу заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце засідання суду, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника боржника та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін з таких підстав.

За положеннями статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Судом за матеріалами справи встановлено, що 05 листопада 2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 22432347 про солідарне стягнення із ПП «Захід» в користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 893 085,36 грн заборгованості за кредитним договором на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено виконавчий лист за належністю у Відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Волинській області (а. с. 12).

06 квітня 2015 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області прийнята постанова про повернення виконавчого листа № 2-2745 від 24 вересня 2010 року стягувачу (а. с. 13), виконавчий лист повторно до виконання стягувачем не пред?являвся, про що свідчать дані з автоматизованої системи виконавчих проваджень (а. с. 16, 17).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта від 20 жовтня 2023 року на все нерухоме майно ПП «Захід» накладено арешт (а. с. 14-15).

Як убачається із повідомлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 03 квітня 2017 року за вихідним № 114/9-0-00/33 29 березня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» був укладений договір відступлення права вимоги № 114/7-4415, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору всі права вимоги за кредитним договором № 014/1101/82/37175 від 31 липня 2007 року щодо боржника ОСОБА_2 . Разом з відступленням права вимоги за кредитним договором новому кредитору були відступлені також права за договором поруки № 014/1101/82/37175/П від 31 липня 2007 року, який був укладений з ПП «Захід» в забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором (а. с. 18-24).

Судом, крім того, встановлено, що станом на 29 березня 2017 року новим кредитором у зобов?язанні слід вважати не Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», а ТзОВ «Арма Факторинг» у зв`язку із укладення між останніми договору комісії від 29 березня 2017 р (а. с. 27).

Національний банк України у своєму листі від 23 червня 2023 року повідомив, що згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11 квітня 2017 року № 1028 ТзОВ «Арма Факторинг» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу. В подальшому відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 18 липня 2019 року № 1383 (набрало чинності з 18 серпня 2019 року) ТзОВ «Арма Факторинг» було анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу. Згідно із розпорядженням Нацкомфінпослуг від 29 жовтня 2019 року № 2161 ТзОВ «Арма Факторинг» було виключено з Державного реєстру фінансових установ. До свого листа Національний банк України також долучив повідомлення про передачу права вимоги, з якого убачається, що 30 березня 2017 року ТзОВ «Арма Факторинг» передало всі права вимоги громадянину України ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/1101/82/37175 від 31 липня 2007 року, який був укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 та за договором поруки № 014/1101/82/37175/П від 31 липня 2007 року, який був укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Захід». Підстава набуття права вимоги договір комісії від 29 березня 2017 року (а. с. 33-34).

Таким чином, ТзОВ «Арма Факторинг» передало всі права вимоги громадянину України ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/1101/82/37175 від 31 липня 2007 року та договорами забезпечення.

У довідці, складеній новим кредитором ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), останній зазначив, що він фінансових та майнових претензій до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Захід» за договорами кредиту та поруки не має (а. с. 36).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 17 жовтня 2022 року серія НОМЕР_2 (а. с. 37).

Згідно із відомостями із автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у Відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 22432347 за виконавчим листом Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 2-2745/10 про солідарне стягнення із ПП «Захід» в користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 893 085,36 грн заборгованості за кредитним договором.

Крім того судом встановлено, що 06 квітня 2015 року заступник начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Волинській області прийняв постанову про повернення виконавчого листа № 2-2745 від 24 вересня 2010 року стягувачу, зазначений виконавчий лист повторно до виконання стягувачем не пред`являвся та на виконанні не перебуває. (а. с. 46).

Відділ з примусового виконання рішень повідомив представника боржника ПП «Захід» адвоката Ліпкевича І. В. про те, що у зв?язку із не стягненням виконавчого збору за виконавчим провадженням № 22432347, можливістю поновлення строків для пред?явлення виконавчого документа до примусового виконання та відсутністю інших підстав для зняття арешту передбачених статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для зняття арешту із майна ПП «Захід» відсутні (а. с. 50-51).

За положеннями частини 6 статі 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла станом на дату завершення виконавчого провадження № 22432347) у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

При цьому судом встановлено, що виконавче провадження № 22432347 було завершене 06 квітня 2015 року, виконавчий лист у справі № 2-2745 про стягнення боргу із ПП «Захід» повторно до відділу ДВС стягувачем не пред?являвся та на виконанні не перебуває, строк на пред?явлення виконавчого листа до виконання у даній справі закінчився ще 07 квітня 2018 року, постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 22432347 до виконання не пред?являлась, на виконанні не перебуває, борг по виконавчому документу перед стягувачем відсутній.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 49 та частини 7 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов?язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов?язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 523/19204/19 (провадження № 61-3844св22), постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), в постановах від 29 липня 2020 року в справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20), від 20 січня 2021 року в справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19), у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726к19).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

Статтею 391 цього Кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, судом встановлено, що виконавчий лист з виконання рішення суду про стягнення з боржника ПП «Захід» заборгованості за кредитним договором повернуто стягувачу, виконавчий лист повторно до виконання не пред?являвся і новий кредитор ОСОБА_4 до своєї смерті не заявляв своїх претензій до боржника ПП «Захід».

За таких обставин та з врахуванням того, що протягом тривалого часу не скасовано арешт на майно боржника ПП «Захід», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги боржника ПП «Захід» на дії державного виконавця і зобов?язання органу державної виконавчої служби зняти арешт з нерухомого майна приватного підприємства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність судового рішення.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді