Постанова

від 11.04.2024 по справі 295/2533/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/2533/23 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 72 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Кузьменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/2533/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чайковської Ружени Анатоліївни, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 6 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що з 25 березня 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року шлюб між ними розірвано.

Позивачка вказує, що після розірвання шлюбу відповідач жодного разу не бачився із сином, не надає матеріальної допомоги на його утримання, не приймає участі у вихованні дитини. Син ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, проте відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про сина, не цікавиться його успіхами, навчанням та реабілітацією.

Також зазначає, що ОСОБА_2 надав згоду на усиновлення ОСОБА_5 іншою особою, що підтверджується змістом його заяви. Окрім того, між нею та відповідачем укладено договір про наміри, згідно з яким вона зобов`язувалася відкликати з органів виконавчої служби виконавчий лист про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , а відповідач погодився надати згоду на усиновлення ОСОБА_5 іншим чоловіком. Однак у подальшому, внаслідок певних об`єктивних обставин, усиновлення малолітнього сина іншим чоловіком не відбулося.

Після надання згоди на усиновлення ОСОБА_2 з червня 2019 року жодного разу не поцікавився результатами розгляду даного питання та не виявляв бажання спілкуватися з дитиною.

ОСОБА_1 стверджує, що не чинить відповідачеві перешкод у спілкуванні із сином, отже його ухилення від виконання батьківських обов`язків не пов`язане з об`єктивними перешкодами, а свідчить про його свідомі та умисні дії.

Враховуючи вищезазначене, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 6 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній представник ОСОБА_1 - адвокат Чайковська Р.А., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зокрема, зазначає, що позивачкою надано пояснення щодо того, що ініціатором розірвання шлюбу був відповідач, і навіть у позовній заяві останній просив залишити неповнолітнього сина ОСОБА_3 проживати з матір`ю.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, керувався тим, що відповідач звертався до Органу опіки та піклування з питанням щодо встановлення йому побачень з дитиною, але судом не взято до уваги пояснення про те, що такі дії відповідача та його бажання бачити дитину проявилися у нього як засіб помсти через поданий до нього позов про стягнення аліментів.

Судом неналежно оцінено подальші дії відповідача та причини звернення до відповідних органів, а також подання ним позовної заяви про встановлення двогодинних побачень з дитиною, яку суд залишив без розгляду за відсутності спору.

Судом проігноровано доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач не цікавився навчанням сина та інтересами, натомість останнього цікавили лише аліменти, які він платити не хотів, про що свідчить переписка між сторонами.

Посилання відповідача на відсутність у нього можливості спілкуватися з дитиною внаслідок заперечень матері дитини та надання ним матеріальної допомоги не спростовує факт винної поведінки (бездіяльності) батька, яка виразилася у свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками щодо виховання дитини та самоусуненні від їх виконання. Надання матеріального забезпечення та звернення до органів опіки з проханням вигадати якусь можливість спілкування батька з дитиною не замінює соціального та психологічного контакту з дитиною і не компенсує невиконання інших батьківських обов`язків.

Судом не було взято до уваги необхідність для дитини пройти курс лікування у психіатричному закладі, проте відповідачем це було проігноровано, і позивачка була змушена звертатися до Органу опіки та піклування для отримання відповідного висновку для лікування дитини, тому збереження спорідненості у даному випадку не відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_3 .

Судом при дослідженні всіх обставин справи, пояснень позивачки та свідків не було належним чином досліджено доводи відповідача, хоча останній давав неправдиві свідчення. Так, він написав, що діяв лише в інтересах дитини, і надав дозвіл на усиновлення, що не відповідає дійсності. Коли син тяжко захворів у віці 6 місяців, відповідач не надавав кошти на його утримання та лікування, морально насміхався над позивачкою, яка прийняла рішення розірвати шлюб. Коли дитині виповнилося півтора року, ОСОБА_1 почала зустрічатися з іншим чоловіком, та відповідачем було запропоновано, щоб дитину усиновив на той час чоловік позивачки ОСОБА_6 , а вона, у свою чергу, зобов`язувалася відмовилася від стягнення аліментів. Знаючи, що дитина хвора, відповідач спеціально створював ситуацію, щоб змусити позивачку погодитися на будь-які його умови.

Посилається на покази свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що відповідач не надавав гроші на утримання та лікування дитини, і після встановлення дитині медичного діагнозу всіляко намагався усунутися від виконання батьківських обов`язків. Свідок ОСОБА_8 стверджувала, що ніколи не бачила інтересу батька і добровільної допомоги сину. Проте дані свідчення були судом також проігноровані.

Влітку 2019 року виникла необхідність поставити сина ОСОБА_5 на облік до психоневрологічного диспансеру, для чого була потрібна згода батька. Відповідач виставив рахунок у 4000 грн, називаючи це вартістю своїх послуг, а також поцікавився, чому таку згоду не надає чоловік позивачки, який мав намір усиновити дитину. Отже, заява відповідача про те, що він не спілкувався з позивачкою та нічого не знав про те, що після надання ним згоди на усиновлення дитини його син так і не був усиновлений іншим чоловіком, не відповідає дійсності.

Крім того, відповідач, скориставшись нагодою, після початку війни надав у відповідні органи документ про інвалідність дитини й таким чином отримав відстрочку від мобілізації.

Будучи обізнаним про заборону усиновлювання під час воєнного стану, ОСОБА_2 жодного разу не поцікавився у позивачки, чи потрібна їй допомога з дитиною-інвалідом. ОСОБА_1 була вимушена звернутися до відповідача для отримання нотаріальної довіреності для виїзду дитини на лікування, проте останній у цьому відмовив, зіславшись на великі черги до відповідних органів за кордоном, та порекомендував їй звернутися до органів опіки та піклування України. Такий дозвіл оформлювався тривалий час, тому всі строки збігли та дитина залишилася без лікування.

Наголошує, що у кожному випадку, коли доведеться приймати важливе рішення з приводу покращення стану здоров`я дитини, ОСОБА_1 буде вимушена звертатися до органів опіки та піклування або ж благати батька дитини про надання такого дозволу.

Таким чином, вважає, що відповідач не готовий піклуватися про свого сина та приймати участь у його утриманні й вихованні ані морально, ані фізично.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Антонович О.М., зазначила, що апеляційна скарга є безпідставною, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_5 .

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали апеляційну скаргу.

Зокрема, ОСОБА_1 пояснила, що відповідач з початку 2022 року перебуває за межами України. З народження дитини лише вона піклувалася про сина, який потребує постійного медичного нагляду та лікування. Відповідачеві достеменно було відомо про те, що усиновлення дитини іншим чоловіком не відбулося, проте він не виконував батьківські обов`язки стосовно ОСОБА_5 .

Місто Одеса, в якому вона проживає разом із сином, потерпає від постійних обстрілів військами російської федерації, однак відповідач, перебуваючи за межами України, не вживає жодних дій для збереження життя та здоров`я сина ОСОБА_5 . Він не бажає повернутися в Україну для того, щоб хоча б побачити дитину, пропонуючи зустрітися з дитиною на території іншої держави, куди вона має привезти сина. Однак, враховуючи стан здоров`я дитини, вона позбавлена можливості забезпечити у такий спосіб побачення батька із сином.

ОСОБА_1 переконана у тому, що позбавлення відповідача батьківських прав стосовно ОСОБА_5 надасть їй можливість забезпечити своєчасне проходження дитиною курсів лікування та медичної реабілітації, адже у такий спосіб вона уникатиме необхідності щоразу звертатися до відповідача з проханнями надати відповідний дозвіл. Досить часто траплялися випадки, коли на її звернення до ОСОБА_2 з метою вирішення певних питань, пов`язаних із лікуванням чи вихованням дитини, відповідач ставив умови про відшкодування можливих понесених ним витрат (проживання, проїзд тощо).

Також зауважила, що відповідач погодився надати згоду на усиновлення сина ОСОБА_5 лише за умови, якщо вона звернеться до органів ДВС із заявою про повернення виконавчого листа, на підставі якого з нього стягуються аліменти на утримання дитини.

Представник позивачки - адвокат Чайковська Р.А., пояснила, що відповідач не має наміру повертатися до України, й вимагає від позивачки забезпечити спілкування з дитиною в режимі офлайн. Однак, враховуючи особливості розвитку дитини, яка має розлад спектру аутизму, забезпечити таке дистанційне спілкування сина з відповідачем є утрудненим. ОСОБА_4 не знає батька й змусити дитину спілкуватися з незнайомою йому людиною за допомогою електронних засобів комунікації є вкрай проблематичним та навряд чи відповідатиме інтересам дитини.

Наголошує на тому, що з долученої до матеріалів справи переписки сторін у соціальній мережі чітко встановлено, що відповідачеві у квітні 2019 року достеменно було відомо про те, що усиновлення ОСОБА_5 іншим чоловіком не відбулося. Однак, й в подальшому він не цікавився життям дитини та умисно не виконував свої батьківські обов`язки.

Відповідач в судовому засіданні не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснив, що з початку лютого 2022 року перебуває за межами України. На запитання суду щодо місця свого перебування, зазначив, що не бажає повідомляти точне місце перебування та країну, в якій він на даний час проживає. Окрім того, не повідомив про склад своєї сім`ї, місце роботи, причини, які зумовлюють необхідність його перебування за межами України, а також термін такого перебування.

Також пояснив, що належним чином піклується про свого сина ОСОБА_5 , турбується про його життя та здоров`я. Оскільки він періодично спілкується з позивачкою, йому достеменно відомо про те, що син, проживаючи в м. Одесі, перебуває у безпеці та його життю й здоров`ю нічого не загрожує.

Наполягає на тому, що твердження ОСОБА_1 про те, що він вимагав компенсації йому певних матеріальних витрат, є безпідставним. Після надання ним згоди на усиновлення ОСОБА_5 іншим чоловіком, він, на виконання домовленості із позивачкою, не турбував її та вважав, що усиновлення відбулося. Однак, з`ясувавши, що ОСОБА_4 не був усиновлений чоловіком ОСОБА_1 , він продовжує піклуватися про сина, цікавиться його життям. Вважає безпідставним посилання позивачки на ту обставину, що у квітні 2019 року йому було відомо про те, що усиновлення не відбулося.

На його переконання, незалежно від того, чи має намір він повернутися до України, чи проживати за її межами, позивачка зобов`язана забезпечити йому можливість спілкуватися із сином у дистанційному режимі. Стан здоров`я дитини не є перешкодою у такому спілкуванні.

Представник відповідача - адвокат Волков А.В., в судовому засіданні не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначивши, що з врахуванням інтересів дитини суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Звернув увагу на ту обставину, що відповідач сплатив борг за аліментами, приймає участь у вихованні та утриманні дитини.

На даний час в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа за його позовом до ОСОБА_1 про визначення способів його участі у вихованні сина ОСОБА_5 та у спілкуванні з дитиною.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а факт його заперечення щодо заявленого позову та вжиті ним інші заходи свідчать про його дійсну заінтересованість у питанні збереження зв`язку з дитиною, що, у свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України « Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені статтею 164 СК України.

Так, частиною першою даної норми передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголікам або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Аналіз змісту статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як у сукупності, та й кожен окремо, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька ( матері), так і для дитини, й застосовується судом лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 25 березня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 березня 2015 року шлюб між ними розірвано.

Малолітній син сторін є дитиною з інвалідністю, хлопчику встановлено діагноз: органічне ураження головного мозку, затримка психологічного розвитку, розлад спектру аутизму.

Позивачка разом із дитиною зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1399 грн. щомісячно, починаючи з 24 червня 2016 року й до досягнення дитиною повноліття.

Матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_2 у грудні 2016 року звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні із сином та його вихованні, а також визначення способу його участі у вихованні сина ОСОБА_5 та спілкуванні з ним. 5 липня 2017 року його позовну заяву залишено без розгляду.

15 вересня 2018 року відповідач звернувся до Органу опіки та піклування за місцем проживання дитини із заявою, в якій просив встановити порядок його участі у вихованні сина та спілкуванні з ним.

На підставі висновку Органу опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради від 16 листопада 2018 року визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожну першу та третю суботу і неділю, з 12-00 год. до 18-00 год., у присутності матері, а також у дні народження, святкові дні та канікули, за попередньою домовленістю між батьками.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що після розірвання шлюбу з відповідачем вона створила нову сім`ю, уклавши шлюб із ОСОБА_10

3 червня 2019 року відповідач надав згоду на усиновлення його малолітнього сина ОСОБА_11 .

Судом також встановлено, що станом на 1 жовтня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 за аліментами на утримання сина ОСОБА_5 становила 79743 грн. Вказана заборгованість виникла за період з 1 січня 2019 року по 1 жовтня 2023 року. Протягом жовтня-листопада 2023 року відповідач сплачував кошти на погашення цієї заборгованості й станом на 8 лютого 2024 року заборгованість відсутня.

Наявна в матеріалах справи довідка ТОВ « Магнітом» містить інформацію про те, що малолітній ОСОБА_12 проходить курси лікування у медичному центрі «Магнітом». Мати разом з дитиною регулярно відвідує лікаря, дуже відповідально виконує всі рекомендації. Дитина завжди охайно вдягнена, доглянута. З дня народження дитина потребує особливого догляду і лікування. Все необхідне для лікування і покращення стану дитини, мати виконує. За весь час лікування дитини батько жодного разу не був присутнім на прийомі у лікаря, не цікавився станом дитини та його потребами.

Судом також досліджувалася довідка ОПДНЗ Центр розвитку дитини «ВИРОСТАЙ -КА» ПЗ, яка свідчить про те, що вихованець цього навчального закладу ОСОБА_12 регулярно відвідує заняття з 1 червня 2022 року . Дитина завжди охайна, доглянута. Мати дитини спілкується з вихователями та педагогами, які навчають сина, цікавиться дошкільним життям та успіхами дитини. Батько контакту із дошкільним закладом, де вчиться дитина, не підтримує, із вихователями та педагогами не спілкується. Дитину до дошкільного закладу приводить і забирає мати.

Окрім того, долучена до матеріалів справи довідка центру «Стриж» містить інформацію про те, що малолітній ОСОБА_12 з травня 2019 року відвідує цей навчальний заклад й проходить заняття з логопедії, малювання, сенсорної інтеграції, підготовки до школи. Батько дитини не підтримує контакт з навчальним закладом, успішністю дитини не цікавиться, із спеціалістами не спілкується. Дитину на заняття до закладу приводить і забирає мати, кошти за проведені заняття також сплачує мати.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_12 з 23 серпня 2019 року відвідує групу №4 Одеського спеціального закладу дошкільної освіти «Ясла-Садок» №193 компенсуючого типу. Психолого-педагогічна характеристика хлопчика містить інформацію про те, що він виховується у неповній сім`ї. Виховує тільки мати. Дитина належним чином забезпечена всім необхідним, мати багато уваги приділяє розвитку та вихованню дитини. Батько дитини контакту із садочком не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вихователями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину до садочка приводить і забирає мати, на виклики до дошкільного закладу приходить теж мати. Батька дитини за всі роки відвідування дитиною садочка ніхто не бачив.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що до виїзду за кордон відповідач належним чином виконував батьківські обов`язки стосовно сина ОСОБА_5 . Відсутні й докази того, що внаслідок об`єктивних перешкод він був позбавлений можливості виховувати дитину, піклуватися про нього, належним чином матеріально утримувати сина. Заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина , яка існувала з січня 2019 року, була погашена відповідачем вже після пред`явлення даного позову.

Звернення ОСОБА_2 до Органу опіки та піклування із заявою про встановлення способу участі у вихованні дитини, а також звернення з відповідним позовом до суду, не свідчить про те, що йому чинилися перешкоди у спілкуванні з дитиною та вихованні сина, адже у подальшому його позов був залишений без розгляду, а встановлений у листопаді 2018 року Органом опіки та піклування спосіб участі у вихованні дитини шляхом систематичних зустрічей із сином не був реалізований відповідачем.

Відповідач в судовому засіданні наголошував на тому, що після надання згоди на усиновлення ОСОБА_5 він не бачився із сином з тих підстав, що виконував досягнуту із ОСОБА_1 домовленість та був переконаний, що дитина усиновлена іншим чоловіком. Однак, колегія суддів вважає такі доводи непереконливими, оскільки матеріали справи свідчать, що сторони спілкувалися у соціальних мережах та відповідач, будучи біологічним батьком дитини, зобов`язаний був з`ясувати дану обставину та мав можливість це зробити.

Обгрунтовуючи ту обставину, що з початку 2022 року він не відвідує сина та не бачиться з ним, ОСОБА_2 пояснив, що перебуває за кордоном, проте відмовився надавати пояснення щодо необхідності його перебування за межами України та причин, з яких він не може прибути на територію України для безпосередньої участі у вихованні сина, спілкуванні з ним та виконанні інших батьківських обов`язків, в тому числі й вжиття заходів для збереження життя та здоров`я дитини.

Отже, за відсутності таких поважних причин ( сімейний стан, стан здоров`я, режим роботи тощо), враховуючи, що малолітній ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю й потребує підвищеної турботи й піклування, особливо в умовах воєнного стану в країні, вказані обставини свідчать про те, що відповідач умисно та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно сина.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала суду копію « договору про наміри», укладеного між нею та відповідачем 4 грудня 2018 року, яким передбачений обов`язок батька протягом періоду з 1 травня 2019 року до 30 травня 2019 року надати дозвіл на усиновлення дитини, а також обов`язок матері відмовитися від стягнення аліментів на утримання дитини, що включає звернення до органів державної виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого листа у виконавчому провадженні №53423020 протягом періоду до 14 грудня 2018 року, отримання виконавчого листа та довідки про зупинене виконавче провадження №53423020 у період до 28 грудня 2018 року, надання вказаної довідки батьку у період до 30 січня 2019 року.

В силу приписів законодавства України вказаний договір не регулює сімейні правовідносини та не створює жодних правових наслідків для учасників таких правовідносин, однак його зміст вказує на суб`єктивне ставлення відповідача до самого факту усиновлення сина іншою особою та спростовую його пояснення про те, що згода на усиновлення ОСОБА_5 була наданим ним з виключно з метою дотримання якнайкращих інтересів дитини.

Факт укладення цього договору в сукупності з іншими обставинами було враховано Органом опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, який у своєму висновку від 9 серпня 2023 року вказав про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслуговує на увагу та обставина, що за час розгляду даної справи відповідач, окрім заперечення проти позбавлення його батьківських прав, погашення боргу за аліментами та звернення до суду з позовом про визначення способу участі у вихованні сина шляхом спілкування із дитиною в соціальних мережах, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про наявність у нього інтересу до виховання сина, спілкування з ним, проведення з ним часу, готовності надавати допомогу при проходженні дитиною реабілітації, лікування та соціальної адаптації.

Суд також наголошує, що та обставина, що відповідач перебуває за межами України, жодним чином не звільняє його від виконання батьківських обов`язків. Спілкування з дитиною в соціальній мережі не може замінити безпосереднє спілкування з батьком та не є альтернативним способом участі у вихованні дитини, піклуванні про неї.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивачкою доведена необхідність застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 .

Враховуючи вищезазначене, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чайковської Ружени Анатоліївни, задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 6 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 25 квітня 2024 року