Рішення

від 17.04.2024 по справі 914/3296/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 Справа № 914/3296/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей", с.м.т. Гребінки Білоцерківського району Київської області

до відповідача: Приватного підприємства "Галичина Агроресурси", м. Глиняни Львівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 150 641,09 грн.

Представники сторін:

від позивача: Борисенко А.М. - адвокат, договір про надання правничої допомоги від 20.10.2023 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей" до відповідача: Приватного підприємства "Галичина Агроресурси" про стягнення заборгованості в розмірі 161 891,95 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 р., справу № 914/3296/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 13.12.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 17.01.2024 р.

17.01.2024 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву за вх. № 1618/24.

Крім того, 17.01.2024 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 1624/24, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

Судове засідання, призначене на 17.01.2024 року не відбулося, у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 07.02.2024 р.

29.01.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд відповідь на відзив з додатками за вх. № 2562/24.

У відповіді на відзив за вх. № 2562/24 від 29.01.2024 р. позивач зазначає, що відповідачем 17.12.2023 р. частково оплачено перед позивачем основну заборгованість в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1052 від 17.12.2023 р. на суму 10 000,00 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи. На підставі наведеного, позивач просить суд закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Протокольною ухвалою суду від 07.02.2024 р. задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву за вх. № 1618/24 від 17.01.2024 р., поновлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та долучено відзив відповідача на позовну заяву до матеріалів справи та відповідь позивача на відзив.

В судовому засіданні 07.02.2024 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 08.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 р., постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/3296/23 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі; позовну заяву Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" до відповідача - Приватного підприємства "Галичина Агроресурси" про стягнення заборгованості в розмірі 161 891,95 грн. залишено без руху. Встановлено Приватній науково-дослідній та комерційно-консультативній фірмі "Конкорд-Гей" строк у 5 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків позовної заяви, а саме - надати додаток № 1 до Договору купівлі-продажу № ЗР 158-2022 від 27.05.2022 р., який є його невід`ємною частиною; надати суду належні докази здійсненої відповідачем передоплати на суму 81 582,64 грн.; надати належним чином засвідчені заявки та рахунки, які виставлялись до оплати по накладних, а саме: видаткова накладна № 9 КГ-000254 від 10.09.2022 р. на суму 12 331,01 грн.; видаткова накладна № 9 КГ-000255 від 12.09.2022 р. на суму 177 638,78 грн.; видаткова накладна № 9 КГ-000343 від 17.09.2022 р. на суму 1 022,40 грн.; надати належним чином засвідчені повноваження на відповідальну особу відповідача на отримання товару по видатковій накладній № 9 КГ-000254 від 10.09.2022 р. на суму 12 331,01 грн.

14.02.2023 р. представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2024 р. про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду в систему Електронний суд додаткові пояснення з додатками за вх. № 4434/24.

Крім того, 15.02.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд додаткові пояснення з додатками за вх. № 4504/24, в яких просить поновити позивачу строк для подачі заяви про усунення недоліків з поважних причин.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 р. задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків за вх. № 4504/24 від 15.02.2024 р. та поновлено позивачу процесуальний строк на подання заяви про усунення недоліків. Підготовче засідання призначено на 20.03.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/3296/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.04.2024 р.

Протокольною ухвалою суду від 20.03.2024 р. задоволено усне клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні 17.04.2024 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та вирішено забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.04.2024 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що постановлені судом в даній справі.

17.04.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 2562/24 від 29.01.2024 р., додаткових письмових поясненнях за вх. № 4434/24 від 14.02.2024 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. провадження у справі № 914/3296/23 закрити, у зв`язку із частковою сплатою відповідачем 10 000,00 грн. платіжною інструкцією № 1052 від 17.12.2023 р., стягнути з відповідача на користь позивача 99 409,55 грн. основної заборгованості, 17 480,64 грн. 14,4% річних, 7 724,31 грн. втрат від інфляції, 27 277,45 грн. пені та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн. і витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

17.04.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

17.04.2024 р. представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання про відкладення розгляду справи з додатками за вх. № 10547/24, яке зареєстроване відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації о 10:37 год., тобто після проведення судового засідання у справі № 914/3296/23 (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи 17.04.2024 р. надійшло на адресу суду в систему Електронний суд від представника відповідача за вх. № 10551/24, яке зареєстроване відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації о 10:47 год., тобто після проведення судового засідання у справі № 914/3296/23 (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3296/23.

В судовому засіданні 17.04.2024 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 27.05.2022 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки купівлі-продажу № ЗР 158-2022. На виконання вказаного договору, позивачем були передані відповідачу запасні частини до сільськогосподарської техніки на загальну суму 190 992,19 грн. У позовній заяві позивач зазначає, що поставлений позивачем товар, оплачений відповідачем не в повному обсязі, частково в загальному розмірі 81 582,64 грн.

На підставі наведеного, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 109 409,55 грн. основної заборгованості, 17 480,64 грн. 14,4% річних, 7 724,31 грн. втрат від інфляції, 27 277,45 грн. пені, згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнути понесені позивачем судові витрати, зокрема сплачений судовий збір та 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив за вх. № 2562/24 від 29.01.2024 р. позивач зазначає, що 17.12.2023 р., після відкриття провадження у даній справі, відповідачем частково оплачено основну заборгованість в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1052 від 17.12.2023 р. на суму 10 000,00 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи. На підставі наведеного, позивач просить суд закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору та стягнути з відповідача на користь позивача 99 409,55 грн. основної заборгованості, 17 480,64 грн. 14,4% річних, 7 724,31 грн. втрат від інфляції, 27 277,45 грн. пені, згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнути понесені позивачем судові витрати, зокрема сплачений судовий збір та 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 1624/24 від 17.01.2024 р., відповідач посилається на те, що аналіз документів, які долучені до позовної заяви а також проведений аналіз документів позивача із первинними документами, які надходили відповідачу по виконанню Договору купівлі-продажу № ЗР158-2022 від 27.05.2022 р., не дає підстав вважати правомірними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 161 891,50 грн. Відповідач вважає, що вищеперерахованих документів є недостатньо для підтвердження права позивача вимагати оплати за реалізований товар, та в певній мірі не є належними та допустимими доказами у даній справі, що не дає підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.1 Договору, Продавець на основі заявок формує рахунок, де вказує ціни грн., суму грн., строк та порядок оплати, також термін поставки запчастин. Поставка товару здійснюється за умов та в строки, обумовлені рахунками. Згідно п.4.4 Договору, всі оплати за Договором здійснюються в гривнях на підставі відповідного рахунку Продавця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Відповідач зазначає, що з огляду на вищезазначені умови, підтвердженням факту відвантаження товару Покупцю має бути заявка, виписаний рахунок на узгоджену кількість товару та вартість товару з врахуванням сум ПДВ, видаткова та податкова накладна. Всі ці документи повинні узгоджуватись між собою.

Проте, відповідач вважає, що позивачем не долучено до позовної заяви рахунки на оплату та підтвердження факту їх надсилання Відповідачу, з чого не можливо встановити ні строк оплати, ні узгоджений асортимент товару, ні дату поставки, а долучені Позивачем податкові накладні не узгоджуються по асортименту, кількістю та сумами із видатковими накладними.

На думку відповідача зазначене, не дає підстав вважати доведеними позивачем обставини щодо наявності у відповідача боргу по виконанню Договору, а також вказує на необґрунтованість здійснених Позивачем розрахунків щодо нарахування пені і штрафних санкцій, оскільки за відсутності належних доказів, позивач не довів момент відліку часу по виконанню відповідачем зобов`язань по Договору щодо оплати за придбаний товар. Крім того, відповідач зазначає стосовно нарахування пені та штрафних санкцій, то правильність їх обчислення буде залежати від доведеності позивачем наявності суми основного боргу, та відповідно до строків проведення оплат згідно виставлених рахунків. Проте, з приводу застосування відсоткових ставок, відповідач звертає увагу, що відповідно до п. 6.4 Договору, за прострочення здійснення розрахунку за товар, покупець зобов`язаний виплатити Продавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу за весь період прострочки, а не виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, як про це вказує позивач в позовній заяві та у проведеному розрахунку. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати з розгляду справи покласти на позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

27.05.2022 року між Приватним підприємством "Галичина Агроресурси" (покупець за договором, відповідач у справі) та Приватною науково-дослідною та комерційно-консультативною фірмою "Конкорд-Гей" (продавець за договором, позивач у справі) укладено договір купівлі-продажу № ЗР 158-2022.

Згідно п. 1.1 Договору, продавець передає у власність, а покупець приймає у власність запасні частини до сільськогосподарської техніки та зобов`язується їх сплатити на умовах та в строки, вказані в цьому Договорі. Всі видаткові накладні є додатками до цього договору.

На виконання умов Договору, позивачем згідно з видатковими накладними поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 193 789,25 грн.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № 05КГ-000386 від 27.05.2022 року на суму 6878,47 грн.; № 05КГ-000387 від 27.05.2022 року на суму 24976,13 грн.; № 05КГ-000498 від 31.05.2022 року на суму 2077,94 грн.; № 06КГ-000188 від 06.06.2022 року на суму 120068,28 грн.; № 06КГ-000249 від 10.06.2022 року на суму 21027,12 грн.; № 06КГ-000261 від 10.06.2022 року на суму 20621,14 грн.; № 06КГ-000299 від 14.06.2022 року на суму 51365,57 грн.; № 06КГ-000300 від 14.06.2022 року на суму 122540,35 грн.; № 06КГ-000303 від 14.06.2022 року на суму 859,25 грн.; № 06КГ-000319 від 15.06.2022 року на суму 2362,32 грн.; № 06КГ-000321 від 15.06.2022 року на суму 4753,44 грн.; № 06КГ-000399 від 17.06.2022 року на суму 91452,43 грн.; № 06КГ-000425 від 20.06.2022 року на суму 108536,02 грн.; № 06КГ-000436 від 20.06.2022 року на суму 51492,46 грн.; № 06КГ-000525 від 23.06.2022 року на суму 11599,73 грн.; № 06КГ-000555 від 24.06.2022 року на суму 761,06 грн.; № 06КГ-000596 від 27.06.2022 року на суму 46203,96 грн.; № 06КГ-000622 від 30.06.2022 року на суму 116108,35 грн.; № 06КГ-000629 від 30.06.2022 року на суму 72986,11 грн.; № 06КГ-000630 від 30.06.2022 року на суму 2186,47 грн.; № 07КГ-000126 від 01.07.2022 року на суму 7994,35 грн.; № 07КГ-000270 від 08.07.2022 року на суму 50173,34 грн.

Вказані видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

У пункті 4.2. Договору сторони узгодили, що за умови повного розрахунку за товар, отриманий в попередньому році на період з 01 січня до 01 вересня кожного поточного року покупцю, за рішенням продавця може надаватися відстрочка платежу на суму до 20 000,00 грн. на термін до 3 (трьох) календарних днів з дати накладної на товар відпущений без оплати.

Згідно п. 4.3 Договору, усі платежі, що надходять від покупця на рахунок продавця, як оплата по цьому договору, незалежно від вказівки їхнього призначення в платіжних дорученнях, приймаються в залік оплати незалежно від вказівки їхнього призначення в платіжних дорученнях, приймаються в залік оплати боргів покупця, що хронологічно виникли раніше.

У позовній заяві позивач зазначив, що на момент подання позовної заяви до суду основна заборгованість відповідача перед позивачем за отримані запасні частини становила 109 409,55 грн.

У відповіді на відзив за вх. № 2562/24 від 29.01.2024 р. позивач зазначає, що 17.12.2023 р., після відкриття провадження у даній справі, відповідачем частково оплачено основну заборгованість в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1052 від 17.12.2023 р. на суму 10 000,00 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи. На підставі наведеного, позивач просить суд закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору та стягнути з відповідача на користь позивача 99 409,55 грн. основної заборгованості, 17 480,64 грн. 14,4% річних, 7 724,31 грн. втрат від інфляції, 27 277,45 грн. пені, згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнути понесені позивачем судові витрати, зокрема сплачений судовий збір та 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем оплачено частково основну заборгованість перед позивачем в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1052 від 17.12.2023 р. на суму 10 000,00 грн., суд вважає за необхідне задоволити клопотання представника позивача про закриття провадження у справі № 914/3296/23 в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основної заборгованості, яке викладено у відповіді на відзив за вх. № 2562/24 від 29.01.2024 р. і яке просить позивач задоволити в судовому засіданні та закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основної заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідачем здійснено часткову оплату за вказаним Договором за отримані запасні частини в розмірі 2 094 379,71 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені до матеріалів справи.

Що стосується поставки за Договором, то позивачем долучено за вх. № 4434/24 від 14.02.2024 р. до матеріалів справи на загальну суму 2 193 789,25 грн. копії видаткових накладних, копії рахунків, копії податкових накладних та копію Додатку № 1 до Договору.

Що стосується заявок відповідача на отримання запасних частин, то, як зазначає позивач, такі заявки відповідач надавав позивачу в усній формі, що не суперечить умовам Договору.

Щодо отримання відповідачем запасних частин за видатковою накладною № 9КГ-000254 від 10.09.2022 року на суму 12331,01 грн., то як зазначає позивач, такі запасні частини за видатковою накладною № 9КГ-000254 від 10.09.2022 року на суму 12331,01 грн. з супровідними документами були направлені відповідачу за допомогою оператора Нової Пошти. В подальшому відповідач передав позивачу видаткову накладну № 9КГ-000254 від 10.09.2022 року підписану ОСОБА_1 , яку позивач долучив до позовної заяви.

На час подачі позовної заяви до Господарського суду Львівської області, видаткова накладна № 9КГ-000254 від 10.09.2022 року на суму 12 331,01 грн. оплачена відповідачем і така оплата зарахована позивачем керуючись п. 4.3 Договору.

Згідно п. 4.3 Договору, усі платежі, що надходять від покупця на рахунок продавця, як оплата по цьому договору, незалежно від вказівки їхнього призначення в платіжних дорученнях, приймаються в залік оплати незалежно від вказівки їхнього призначення в платіжних дорученнях, приймаються в залік оплати боргів покупця, що хронологічно виникли раніше.

Факт отримання відповідачем запасних частин за накладною № 9КГ-000254 від 10.09.2022 року на суму 12331,01 грн. підтверджується взаєморозрахунками та податковим обліком позивача.

Таким чином, непогашена основна заборгованість відповідача перед позивачем, яку просить стягнути позивач, за отримані запасні частини становить 99 409,55 грн. (2 193 789,25-2 094 379,71) на час ухвалення рішення у справі.

Стосовно даних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 4.2. Договору сторони узгодили, що за умови повного розрахунку за товар, отриманий в попередньому році на період з 01 січня до 01 вересня кожного поточного року покупцю, за рішенням продавця може надаватися відстрочка платежу на суму до 20 000,00 грн. на термін до 3 (трьох) календарних днів з дати накладної на товар відпущений без оплати.

Положеннями ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, ч. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (положення ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Відтак, сума непогашеної основної заборгованості відповідача перед позивачем на час ухвалення судом рішення у даній справі по видатковій накладній № 09 КГ-000255 від 12.09.2022 р. на суму 177 638,78 грн. в частині неоплати в розмірі 108 388,15 грн. та по неоплаченій видатковій накладній № 09 КГ-000343 від 17.09.2022 р. на суму 1 022,40 грн. становить 99 409,55 грн. (2 193 789,25-2 094 379,71).

З огляду на те, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт поставки товару відповідачу, судом встановлено невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором у встановлений строк, а тому заборгованість в розмірі 99 409,55 грн. підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 480,64 грн. 14,4 % річних за період з 21.10.2022 р. по 31.10.2023 р. та 7 724,31 грн. втрат від інфляції за період з 01.10.2022 р. по 30.09.2023 р., згідно приведених розрахунків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 3.3 Договору сторони погодили, що покупець здійснює платежі за відстрочку та прострочення оплати в розмірі 0,04% за кожен день відповідно відстрочки та прострочення оплати (1,2% за повний місяць) від еквіваленту Євро загальної заборгованості, яка залишилась неоплаченою на дату кожного платежу по цьому Договору. Відтак, розмір процентів річних складає 12 місяців х1.2%=14,4%.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. по справі № 902/417/18 зазначила та вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Здійснивши перерахунок 14,4 % річних, суд вважає, що обгрунтованою сумою стягнення є 16 229,78 грн. і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 14,4 % річних в розмірі 16 229,78 грн. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення 14,4 % річних, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування таких.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: 7 724,31 грн. втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період.

Щодо стягнення з відповідача 27 277,45 грн. нарахованої пені згідно приведених позивачем розрахунків за період з 01.12.2022 р. по 01.06.2023 р., суд зазначає наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

У пункті 6.4 Договору зазначено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний виплатити продавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 27 277,45 грн. пені.

Суд, здійснивши розрахунок пені в розмірі, який встановлений у пункті 6.4 Договору (за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний виплатити продавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення), встановив, що даний розмір пені є більшим, ніж розрахунок пені в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, тому суд вважає обгрунтованим розрахунок пені, здійсненим позивачем, відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 27 277,45 грн. пені.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір купівлі-продажу № ЗР 158-2022 від 27.05.2022 р. із додатками визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і нарахованих 14.4 % річних, втрат від інфляції та пені, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.

Стосовно заперечень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 1624/24 від 17.01.2024 р., то такі спростовуються наступним.

На підтвердження поставки товару відповідачу позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.

Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.

Крім того, суд зазначає, що відповідач перераховував кошти як передоплату на отримання запасних частин в розмірі 81 582,64 грн., тому позивач керуючись п. 187.1 ст. 187 ПК України (датою виникнення податкового зобов`язання є дата зарахування коштів від покупця) виписав податкову накладну № 538 від 09.09.2022 року на суму 81582,64 грн. з описом товару полоз, як основний товар, що буде купувати відповідач. Після того, як відповідач отримав від позивача запасні частини за видатковими накладними: № 9КГ-000254 від 10.09.2022 року на суму 12331,01 грн. та № 9КГ-000255 від 12.09.2022 року на суму 177638,78 грн., позивач виписав податкову накладну № 539 від 12.09.2022 року на суму 108387,15 грн., бо сума податкового зобов`язання позивача склала: 12331,01 грн. + 177638,78 грн. = 189969,79 грн. - 81582,64 грн. = 108387,15 грн.

Таким чином, позивач податковою накладною № 539 від 12.09.2022 року на суму 108387,15 грн., закрив свої податкові зобов`язання за видатковими накладними № 9КГ-000254 від 10.09.2022 року на суму 12331,01 грн. та № 9КГ-000255 від 12.09.2022 року на суму 177638,78 грн., з врахуванням раніше виписаної податкової накладної № 538 від 09.09.2022 року на суму 81582,64 грн.

Відтак, сума двох податкових накладних (№ 538 від 09.09.2022 року та № 539 від 12.09.2022 року) дорівнює сумі двох видаткових накладних (№ 9КГ-000254 від 10.09.2022 року та № 9КГ-000255 від 12.09.2022 року): 81582,64 грн. + 108387,15 грн. = 189969,79 грн. = 12331,01 грн. + 177638,78 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 99 409,55 грн. основної заборгованості, 16 229,78 грн. 14,4% річних, 7 724,31 грн. втрат від інфляції та 27 277,45 грн. пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 250,86 грн. 14,4% річних, суд відмовляє.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 25882 від 31.10.2023 р.

На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 2 497,47 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві за вих. № 175 від 31.10.2023 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 12 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: договір про надання правничої допомоги від 20.10.2023 року, який укладений між Приватною науково-дослідною та комерційно-консультативною фірмою "Конкорд-Гей" та адвокатом Борисенко А.М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7412/10 від 01.03.2019 р.; акт приймання передачі виконаних робіт від 30.10.2023 р. на загальну суму 12 000,00 грн.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача в судових засіданнях у справі № № 914/3296/23 представляв адвокат Борисенко А.М.

Повноваження адвоката Борисенко А.М. підтверджені договором про надання правової допомоги від 20.10.2023 року, який міститься в матеріалах справи.

Згідно статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Так, 20.10.2023 р., між Приватною науково-дослідною та комерційно-консультативною фірмою "Конкорд-Гей" та адвокатом Борисенко А.М. укладено договір про надання правничої допомоги (надалі Договір).

У пункті 1 Договору зазначено, що клієнт доручає, а адвокат зобов`язується виконати роботу по наданню правничої допомоги на стадії досудового врегулювання спору, підготовки позовної заяви та її подачі до суду, участі в підготовчих засіданнях по справі та розгляду справи по суті, що розглядатиметься в Господарському суді Львівської області за позовною заявою клієнта про стягнення суми основного боргу, пені, втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 14,4 проценти річних з простроченої суми, за невиконання зобов`язань ПП "Галичина Агроресурси" (код ЄДРПОУ № 44119007, адреса: 80720, Львівська область, Львівський район, м. Глиняни, вул. Львівська, 85) по Договору купівлі-продажу № ЗР 158-2022 від 27.05.2022 року, в об`ємі та на умовах, передбачених цим Договором.

У пунктах 4.1, 4.2 Договору сторони узгодили, що надання правничої допомоги адвоката клієнт сплачує на підставі актів виконаних робіт. Вартість наданої правничої допомоги є договірною. Сторони погодили та встановили, що вартість виконаних робіт по наданню правничої допомоги по досудовому врегулюванню спору, підготовці та подачі до суду позовної заяви та участь адвоката в судових засіданнях у справі в підготовчому засіданні та слухання справи по суті оплачується клієнтом в розмірі 12 000,00 грн., про що сторонами підписується акт виконаних робіт.

У долученому до матеріалів справи акті приймання передачі виконаних робіт від 30.10.2023 р. на суму 12 000,00 грн. зазначено, що адвокатом Борисенко А.М. підготовлено для подачі до Господарського суду Львівської області позовну заяву клієнта про стягнення суми основного боргу, пені, втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 14,4 проценти річних з простроченої суми в розмірі 161 891,95 грн. за невиконання зобов`язань ПП "Галичина Агроресурси" (код ЄДРПОУ: 44119007, адреса: 80720, Львівська область, Львівський район, м. Глиняни, вул. Львівська, 85) по Договору купівлі-продажу № ЗР 158-2022 від 27.05.2022 року. Надані послуги відповідають вимогам, що передбачені в Договорі про надання правничої допомоги від 20.10.2023 р.

Стосовно витрат на професійну-правничу допомогу на загальну суму 12 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Загальна сума оплати, яка зазначена в акті приймання передачі виконаних робіт від 30.10.2023 р. на суму 12 000,00 грн., на думку суду є завищеною.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

На думку суду, надані представником позивача докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (12 000,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові по справі №905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн., що на переконання суду, є достатнім у даній справі.

Суд звертає увагу, що не втручається в договірні відносини позивача з його адвокатом. Водночас процесуальне законодавство не передбачає повного та безумовного відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених стороною у справі, на користь якої ухвалено рішення, і надає можливість стороні, яка повинна відшкодувати судові витрати, піддати сумніву їх розмір та довести, що витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними, враховуючи визначені законодавцем критерії.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує право на зменшення розміру цих витрат, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, в розмірі 6 000,00 грн. У задоволенні решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника позивача про закриття провадження у справі № 914/3296/23 в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основної заборгованості, яке викладено у відповіді на відзив за вх. № 2562/24 від 29.01.2024 р. - задоволити.

2. Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: Приватного підприємства "Галичина Агроресурси" (80720, Львівська область, Львівський район, м. Глиняни, вул. Львівська, 85; код ЄДРПОУ № 44119007) основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

3. Позов стосовно решти позовних вимог задовольнити частково.

4. Стягнути з відповідача: Приватного підприємства "Галичина Агроресурси" (80720, Львівська область, Львівський район, м. Глиняни, вул. Львівська, 85; код ЄДРПОУ № 44119007) на користь позивача: Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірма "Конкорд-Гей" (08662, Київська область, Білоцерківський район, с.м.т. Гребінки, вул. Київська, 186; код ЄДРПОУ № 13726552) 99 409,55 грн. основної заборгованості, 16 229,78 грн. 14,4% річних, 7 724,31 грн. втрат від інфляції, 27 277,45 грн. пені, 6 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 497,47 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 25.04.2024 р.

СуддяДолінська О.З.