Постанова

від 25.07.2024 по справі 914/3296/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2024 р. Справа №914/3296/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Галичина Агроресурси" б/н від 13.05.2024 року (вх. № 01-05/1390/24 від 14.05.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2024 року (суддя О.З.Долінська; повний текст рішення складено 25.04.2024 року)

у справі № 914/3296/23

за позовом: Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей"

до відповідача: Приватного підприємства "Галичина Агроресурси" (надалі ПП "Галичина Агроресурси")

про стягнення заборгованості в розмірі 150 641,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

06.11.2023 року Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей" звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП "Галичина Агроресурси" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.05.2022 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № ЗР 158-2022. На виконання вказаного договору позивач передав відповідачу згідно з видатковими накладними запасні частини до сільськогосподарської техніки. Позивач зазначає, що поставлений позивачем товар оплачений відповідачем не в повному обсязі, а частково. Залишок несплачених коштів у розмірі 109409,55 грн. просив стягнути з відповідача на його користь. Також до стягнення заявлено 17480,64 грн. 14,4% річних, 7724,31 грн. втрат від інфляції та 27277,45 грн. пені.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.04.2024 року у справі №914/3296/23 клопотання представника позивача про закриття провадження у справі №914/3296/23 в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основної заборгованості, яке викладено у відповіді на відзив за вх. № 2562/24 від 29.01.2024 р. задоволено. Закрито провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: ПП "Галичина Агроресурси" основної заборгованості в розмірі 10000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору). Позов стосовно решти позовних вимог задоволено частково. Стягнуто з відповідача: ПП "Галичина Агроресурси" на користь позивача: Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірма "Конкорд-Гей" 99409,55 грн. основної заборгованості, 16229,78 грн. 14,4% річних, 7724,31 грн. втрат від інфляції, 27277,45 грн. пені, 6000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 497,47 грн. понесених витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт поставки товару відповідачу, судом встановлено невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором у встановлений строк, а тому заборгованість в розмірі 99 409,55 грн. підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку на користь позивача. Також суд виснував, що 16 229,78 грн. 14,4% річних, 7 724,31 грн. втрат від інфляції та 27 277,45 грн. пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. Зазначає, що позивачем відвантажено товар на суму 1 295 467,93 грн., в той час коли відповідачем станом на 01.09.2022 року перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 1 314 579,56 грн. Вказує на те, що внаслідок переплати відповідачем не порушувались умови проведених розрахунків, передбачених договором. Звертає увагу суду на те, що позивач не надав погоджених рахунків на поставку і оплату товару, не надав суду повторне узгодження придбання товару по договору по прострочених з боку відповідача оплатах, а відтак у відповідача відсутні будь-які зобов`язання щодо оплати. Також зазначає, що сума по виставлених рахунках не узгоджується із сумами, зазначеними у видаткових накладних та з датами поставки товару, а отже такі суми підлягали коректуванню і перепогодженню сторонами шляхом виписування додаткових рахунків, які являються основою для оплати товару. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2024 року у справі №914/3296/23, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/3296/23 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: В.М. Гриців, І.Б. Малех.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою у справі №914/3296/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення позивача та відповідача з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.

05.06.2024 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року про розгляд справи № 914/3296/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про порядок розгляду справи №914/3296/23.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 27.05.2022 року ПП "Галичина Агроресурси" (Покупець) та Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей" (Продавець) уклали договір купівлі-продажу № ЗР 158-2022.

Згідно пункту 1.1 договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність запасні частини до сільськогосподарської техніки та зобов`язується їх сплатити на умовах та в строки, вказані в цьому Договорі. Всі видаткові накладні є додатками до цього договору.

Зі змісту пункту 2.1 договору продавець на основі заявок формує рахунок, де вказує ціни, суму, строк та порядок оплати, також термін поставки запасних частин. Покупець перевіряє та узгоджує з продавцем кожен рахунок на предмет зокрема ціни, строків, умов та розміру оплати, умов та строків поставки та підписує його.

Відповідно до пункту 2.2 договору товари, що поставлені продавцем по узгоджених рахунках покупець зобов`язаний отримати та оплатити у строк, визначений умовами цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору прийомка-передача товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється на складі продавця шляхом підписання уповноваженими особами сторін видаткових накладних або актів прийому-передачі товару. У разі виявлення неналежної якості товару покупець негайно, в момент прийняття, письмово інформує про це продавця.

За положеннями пункту 3.2 договору загальна вартість товару по цьому договору дорівнює сумі еквівалентів євро усіх видаткових накладних на товар, відпущений по цьому договору, перерахованих в грн. за обраним продавцем курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню накладної.

За змістом пункту 3.3 договору покупець здійснює платежі за відстрочку та прострочення оплати в розмірі 0,04% за кожен день відповідно відстрочки та прострочення оплати (1,2% за повний місяць) від еквіваленту євро загальної заборгованості, яка залишилась неоплаченою на дату кожного платежу по цьому договору.

У пункті 4.2. договору сторони узгодили, що за умови повного розрахунку за товар, отриманий в попередньому році на період з 01 січня до 01 вересня кожного поточного року покупцю, за рішенням продавця може надаватися відстрочка платежу на суму до 20 000,00 грн. на термін до 3 (трьох) календарних днів з дати накладної на товар відпущений без оплати.

За приписами пункту 4.3 договору усі платежі, що надходять від покупця на рахунок продавця, як оплата по цьому договору, незалежно від вказівки їхнього призначення в платіжних дорученнях, приймаються в залік оплати боргів покупця, що хронологічно виникли раніше.

Згідно пункту 4.4 договору всі оплати здійснюється в гривнях на підставі відповідного рахунку продавця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, і зараховується в еквіваленті євро за обраним продавцем курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню оплати, але не нижче курсу, за яким було розраховано еквівалент євро за п. 3.2 договору.

У відповідності до пункту 4.4.3 договору платіж за відстрочку та прострочення оплати здійснюється покупцем не пізніше 01.09 кожного поточного року в розмірі 0,04% за кожен день відстрочки та прострочення оплати від Еквіваленту євро кожної відвантаженої без оплати накладної за весь строк відстрочення та прострочення до повної оплати по цій накладній.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний виплатити продавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № 05КГ-000386 від 27.05.2022 року на суму 6878,47 грн.; № 05КГ-000387 від 27.05.2022 року на суму 24976,13 грн.; № 05КГ-000498 від 31.05.2022 року на суму 2077,94 грн.; № 06КГ-000188 від 06.06.2022 року на суму 120068,28 грн.; № 06КГ-000249 від 10.06.2022 року на суму 21027,12 грн.; № 06КГ-000261 від 10.06.2022 року на суму 20621,14 грн.; № 06КГ-000299 від 14.06.2022 року на суму 51365,57 грн.; № 06КГ-000300 від 14.06.2022 року на суму 122540,35 грн.; № 06КГ-000303 від 14.06.2022 року на суму 859,25 грн.; № 06КГ-000319 від 15.06.2022 року на суму 2362,32 грн.; № 06КГ-000321 від 15.06.2022 року на суму 4753,44 грн.; № 06КГ-000399 від 17.06.2022 року на суму 91452,43 грн.; № 06КГ-000425 від 20.06.2022 року на суму 108536,02 грн.; № 06КГ-000436 від 20.06.2022 року на суму 51492,46 грн.; № 06КГ-000525 від 23.06.2022 року на суму 11599,73 грн.; № 06КГ-000555 від 24.06.2022 року на суму 761,06 грн.; № 06КГ-000596 від 27.06.2022 року на суму 46203,96 грн.; № 06КГ-000622 від 30.06.2022 року на суму 116108,35 грн.; № 06КГ-000629 від 30.06.2022 року на суму 72986,11 грн.; № 06КГ-000630 від 30.06.2022 року на суму 2186,47 грн.; № 07КГ-000126 від 01.07.2022 року на суму 7994,35 грн.; № 07КГ-000270 від 08.07.2022 року на суму 50173,34 грн; № 09КГ-000254 від 10.09.2022 року на суму 12331,01 грн.; № 09КГ-000255 від 12.09.2022 року на суму 177638,78 грн.; № 09КГ-000343 від 17.09.2022 року на суму 1022,40 грн. Всього: 2193789,25 грн.

ПП "Галичина Агроресурси" здійснено часткову оплату за укладеним між сторонами договором за отримані запасні частини в розмірі 2 094 379,71 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені до матеріалів справи.

Залишок заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті за отримані товари з урахуванням передоплати в розмірі 81582,64 грн., склав 109409,55 грн.

Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей" звернулась до ПП "Галичина Агроресурси" з вимогою про сплату заборгованості, що підтверджується листом-вимогою № 168 від 20.10.2023 року, яка була залишена ПП "Галичина Агроресурси" без реагування.

Несплата відповідачем позивачу основної заборгованості в повному обсязі стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Як вбачається з копії платіжної інструкції №1052 від 17.12.2023 року, ПП "Галичина Агроресурси" перераховано Приватній науково-дослідній та комерційно-консультативній фірмі "Конкорд-Гей" 10000,00 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що ПП "Галичина Агроресурси" та Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей" уклали договір купівлі-продажу №ЗР 158-2022 від 27.05.2022 року, що стало підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2.2 договору товари, що поставлені продавцем по узгоджених рахунках покупець зобов`язаний отримати та оплатити у строк, визначений умовами цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору прийомка-передача товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється на складі продавця шляхом підписання уповноваженими особами сторін видаткових накладних або актів прийому-передачі товару. У разі виявлення неналежної якості товару покупець негайно, в момент прийняття, письмово інформує про це продавця.

Судом встановлено, що Приватне науково-дослідне та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей" виконало свої зобов`язання за договором, що підтверджується видатковими накладними.

Частиною 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно пункту 2.4 договору прийомка-передача товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється на складі продавця шляхом підписання уповноваженими особами сторін видаткових накладних або актів прийому-передачі товару. У разі виявлення неналежної якості товару покупець негайно, в момент прийняття, письмово інформує про це продавця.

В матеріалах даної справи наявні копії видаткових накладних на загальну суму 2 193 789,25 грн., підписаних сторонами без зауважень, копії рахунків, копії платіжних інструкцій, копії податкових накладних та копія Додатку № 1 до Договору.

Судом встановлено, що видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Колегія суддів зазначає, що жодних зауважень з боку відповідача не надходило щодо кількості та якості товару, а відтак відповідач прийняв зазначений товар. Прийняття товару з боку відповідача означає, що у нього виникло зобов`язання по оплаті прийнятого товару згідно умов договору.

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника про те, у зв`язку з ненаданням позивачем погоджених рахунків на поставку і оплату товару, ненаданням повторного узгодження придбання товару по договору по прострочених з боку відповідача оплатах у відповідача відсутні будь-які зобов`язання щодо оплати.

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за вказаним Договором за отримані запасні частини в розмірі 2 094 379,71 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що ним не порушувались умови проведених розрахунків, передбачених договором, з огляду на наявність переплати грошових коштів станом на 01.09.2022 року, оскільки ці доводи не підтверджені належними і допустимими доказами.

Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отримані товари, яка станом на час заявлення позову до суду складала 109 409,55 грн., з урахуванням передоплати в розмірі 81582,64 грн., що підтверджується вищеописаними доказами, які відповідач належним чином не спростував.

У матеріалах справи наявна платіжна інструкція №1052 від 17.12.2023 року, згідно якої ПП "Галичина Агроресурси" перерахувала Приватній науково-дослідній та комерційно-консультативній фірмі "Конкорд-Гей" 10000,00 грн. після відкриття судом першої інстанції провадження у справі.

Враховуючи вищеописані норми права та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обгрунтованості позовних вимог та вважає його правомірним в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 99 409,55 грн.

Щодо стягнення 14,4% річних, втрат від інфляції та пені апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 3.3 договору покупець здійснює платежі за відстрочку та прострочення оплати в розмірі 0,04% за кожен день відповідно відстрочки та прострочення оплати (1,2% за повний місяць) від еквіваленту євро загальної заборгованості, яка залишилась неоплаченою на дату кожного платежу по цьому договору.

Здійснивши перерахунок 14,4 % річних, суд першої інстанції вірно зазначив у рішенні про те, що обгрунтованою сумою стягнення є 16 229,78 грн. і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 14,4 % річних в розмірі 16 229,78 грн. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 14,4 % річних, суд правомірно відмовив позивачу у зв`язку із безпідставністю нарахування таких.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: 7 724,31 грн. втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний виплатити продавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення.

Згідно частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, встановив, що він проведений вірно та визнав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 27 277,45 грн.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у частині нарахування пені, 14,4 % річних та втрат від інфляції.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу

В апеляційній скарзі скаржник не наводить жодних мотивів в частині оскарження судового рішення про стягнення з нього на користь позивача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 12 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: договір про надання правничої допомоги від 20.10.2023 року, який укладений між Приватною науково-дослідною та комерційно-консультативною фірмою "Конкорд-Гей" та адвокатом Борисенко А.М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7412/10 від 01.03.2019 р.; акт приймання передачі виконаних робіт від 30.10.2023 р. на загальну суму 12 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зауважує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас, вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір таких витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, при вирішенні питання щодо витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції врахував пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення розміру витрат на правничу допомогу у контексті обсягу наданих юридичних послуг і доцільність понесених витрат.

З огляду на вищеописані обставини та зважаючи на характер спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений ним на виконання робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача та покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. В іншій частині заяви підставно відмовлено.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від Львівської області від 17.04.2024 року у справі № 914/3296/23.

За приписами частин 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 8, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Галичина Агроресурси" б/н від 13.05.2024 року (вх. № 01-05/1390/24 від 14.05.2024 року) залишити без задоволення. рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2024 року у справі №914/3296/23 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех