Рішення

від 15.04.2024 по справі 914/37/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 Справа № 914/37/24 За позовом: Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівської області, смт. Великий Любінь Львівської області

до відповідача 1: ОСОБА_1 , село Лапаївка Львівська область

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , м. Угнів Львівська область

про розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати за землю

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Артишук В.І.

Представники cторін:

від прокурора: Лєонтьєва Наталія Теодорівна;

від позивача: не з`явився;

від відповідачів 1, 2: ОСОБА_3 представник.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/37/24 за позовом Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівської області до ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

Ухвалою суду від 08.01.2024, з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 640/16902/18, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2024. Ухвалою суду від 12.02.2024 підготовче засідання відкладено на 04.03.2024.

Ухвалою суду від 04.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 25.03.2024, у задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Ухвалою суду від 25.03.2024 розгляд справи по суті відкладено на 15.04.2024.

У судове засідання, яке відбулося 15.04.2024, прокурор з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив на позовну заяву та письмових поясненнях.

У судові засідання представник позивача не з`явився. В заяві від 06.02.2024 позовні вимоги прокурора підтримав та просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

У судове засідання 15.04.2024 представник відповідачів з`явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на позов.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 15.04.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція прокурора та позивача.

Керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівської області звернувся в господарський суд з позовом до ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

В обґрунтування своїх позовних вимог, прокурор посилається на те, що 23.11.2004 між Городоцькою районною державною адміністрацією з однієї сторони та приватним підприємцем ОСОБА_1 і приватним підприємцем ОСОБА_2 з іншої сторони укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 2567 (надалі договір).

Згідно з п 7.1 договору, земельна ділянка передається з метою створення рибного господарства. Ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 7.2 договору, договір укладається терміном на 49 років з 23.11.2004 по 23.11.2053.

Згідно з п. 7.3 договору, плата за землю перераховується щорічно у вигляді орендної плати у розмірі 2 187, 72 гривень на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідачі, протягом щонайменше 2021, 2022, 2023 років, не виконували умови договору щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, що є істотним порушенням умов договору та самостійною підставою для його розірвання. Заборгованість з орендної плати підлягає примусовому стягненню за останні три роки в межах строку загальної позовної давності.

Також, на думку прокурора, підставою для розірвання договору є порушення істотних умов договору, а саме щодо цільового використання даної земельної ділянки. Так, згідно з умовами договору, вказані земельні ділянки надавались відповідачам з метою створення рибного господарства, яке до теперішнього часу ними не створено.

У письмових поясненнях позивач позовні вимоги підтримав, просив розірвати договір, зобов`язати відповідачів повернути земельні ділянки та закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 7 907, 53 грн, оскільки 17.01.2024 відповідачами було оплачена заборгованість.

Зазначені обставини, на думку прокурора та позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів селищної ради і є підставою для їх захисту у судовому порядку, що зумовило звернення з цим позовом до суду.

Позиція відповідачів.

Позовні вимоги, зазначені в позовній заяві, відповідачі заперечили та зазначають, що однією з причин несвоєчасної сплати орендної плати стала відсутність інформації про рахунки правонаступника орендодавця Городоцької РДА Львівської області, з якою відповідачами укладено договір та на які слід було сплатити орендну плату.

За період 2021-2023 років як від Великолюбінської селищної ради, так і від ДПІ в Червоноградському районі і ДПІ в Пустомитівському районах ГУ ДПС на адресу відповідачів не надходило жодних повідомлень щодо сплати орендної плати за землю саме на рахунок Великолюбінської селищної ради згідно з вимогами, зазначеними в позовній заяві.

Заборгованість за договором зі сплати орендної плати за 2021, 2022, 2023 роки на суму 7 907, 60 грн сплачена відповідачами одразу же після надходження 17.01.2024 року на адресу відповідачів копії позовної заяви прокурора, де були зазначені реквізитів рахунку Великолюбінської селищної ради.

Відповідачі зазначають, що згідно з договором, їм надано в оренду до 2053 року земельну ділянку площею 94,0 га, в т.ч. 91,7 га за рахунок земель постійного користування ТзОВ фірми «Галич ЛТД» і 2,3 га земель запасу. На вказаних землях є об`єкт водного фонду площею водного дзеркала 44, 3 га, вказаний об`єкт водного фонду створений саме відповідачами, відтак позов не підлягає до задоволення, оскільки відповідачами не було порушено істотних умов договору.

Також, відповідачі просять застосувати строк позовної давності та відмовити прокурору у позовній вимозі про розірвання договору оренди в частині порушення зобов`язання щодо створення орендарями рибного господарства.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що 23.11.2004 між Городоцькою районною державною адміністрацією (надалі орендодавець) з однією сторони та приватним підприємцем ОСОБА_1 і приватним підприємцем ОСОБА_2 (надалі орендарі) з іншої сторони укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 2567.

Відповідно до п. 1. договору орендодавець надає, а орендарі приймають у довгострокове платне користування земельну ділянку загальною площею 94,0 га, розташовану за межами населених пунктів на території Завидовицької сільської ради Городоцького району, кадастрові номера земельних ділянок 4620983600:34:000:0001 - 91,70 га та 4620983600:34:000:0002 - 2,3 га.

Згідно з п 7.1 договору, земельна ділянка передається з метою створення рибного господарства. Ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 7.2 договору договір укладається на 49 років з 23.11.2004 по 23.11.2053. По закінченню терміну договору орендарі мають переважне право на поновлення договору на новий термін.

Згідно з п. 7.3 договору, плата за землю перераховується щорічно у вигляді орендної плати у розмірі 2 187, 72 гривень на розрахунковий рахунок орендодавця. На будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором нараховуються річні проценти за подвійною ставкою Національного банку, несплаченої суми за кожний наступний день, доки сума простроченої орендної плати не буде повністю сплачена.

Відповідно до п. 8.1 договору, орендодавець має право вимагати від орендарів використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у цьому договорі; додержання екологічної безпеки землекористування, родючості грунтів, державних стандартів, норм і правил, додержання режиму використання водоохоронних зон, зон санітарної охорони та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. 4 договору підставою для розірвання договору є вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов?язків, передбачених договором.

Судом встановлено, що 19.10.2017 підприємець ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, про що здійснено запис № 24040060002028417.

Відповідно до вимог статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Необхідно зазначити, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про добровільне об?єднання територіальних громад» об?єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов?язків територіальних громад, що об?єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об?єднаною територіальною громадою.

Крім цього, 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28.04.2021 за № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

У відповідності до положень пункту "а" частини другої статті 83 ЗК України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Виходячи з вимог п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім чітко визначеного переліку земель, під які земельна ділянка, що є предметом спору не підпадає.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Право власності на земельну ділянку, що є предметом даного спору не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому перейшло у комунальну власність з 27.05.2021 року.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Великолюбінської ОТГ Городоцького району Львівської області, отже відбулась фактична зміна власника спірної земельної ділянки, що надана в оренду орендарям, а правонаступником прав і обов?язків орендодавця щодо вказаної земельної ділянки стала Великолюбінська об`єднанна територіальна громада Городоцького району Львівської області.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (ст. 93 Земельного кодексу України).

Статтею 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов?язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об`єктом оподаткування.

За змістом ст. ст. 10, 147, 265 Податкового кодексу України, плата за землю є складовою податку на майно, що в свою чергу є місцевим податком.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Згідно з пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що орендарі протягом щонайменше 2021, 2022, 2023 років не виконували умов договору щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, що є істотним порушенням умов договору оренди та є, відповідно до ст. 141 ЗК України, самостійною підставою для його розірвання, незалежно від того, чи сплачена заборгованість станом на час розгляду справи в суді.

Відповідно до пункту 7.3 договору, сума річної оренди складає 2 187, 72 грн. Згідно з розрахунком Великолюбінської селищної ради сума основного боргу за договором складає 6 563, 16 грн. Сума штрафних санкцій згідно з п.7.3 договору становить 1 344, 37 грн. Отже, остаточна сума заборгованості з орендної плати, що підлягає стягненню з орендарів становить 7 907, 53 грн.

Відповідачем 2 відповідно до платіжної інструкції від 17.01.2024 здійснено сплату вказаної заборгованості, що також не заперечується прокурором та позивачем, відтак провадження у справі в цій частині необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Станом на час надання в оренду спірних земельних ділянок орендарям, ведення рибного господарства регламентувалось Законами України «Про тваринний світ», «Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», постановами Кабінету Міністрів України від 28.09.96 № 1192 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства», від 02.11.2006 № 1523 «Про утворення Державного комітету рибного господарства України», від 24.01.2007 № 42 «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України», наказом Державного комітету рибного господарства від 18.03.1999 № 33 «Про затвердження правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України».

На теперішній час (з 04.08.2011) вказані правовідносини регулює Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Аналізом вказаних законодавчих актів встановлено, що рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції. Рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Суб`єкти господарювання здійснюють рибогосподарську діяльність у водних об`єктах (їх частинах). Тобто основою рибогосподарської діяльності є рибогосподарський водний об`єкт.

Згідно із Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» чинного на теперішній час, рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.

Згідно з умовами договору, земельні ділянки надавались орендарям з метою створення на них рибного господарства та здійснення на ньому в подальшому рибогосподарської діяльності.

Водночас, відповідно до листа Великолюбінської селищної ради та акту від 01.11.2023 обстеження земельних ділянок, з кадастровими номерами 4620955300:02:000:0001 площею 22,5 га, 4620983600:34:000:0001 - 91,70 га та 4620983600:34:000:0002 - 2,3 га встановлено, що вказані земельні ділянки фактично не використовуються, відбувається неконтрольоване заболочення та підтоплення грунтів, жодні споруди в т. ч. гідротехнічні на земельних ділянках відсутні, в деяких місцях відбувається стихійне засмічення грунтів, вбачається заліснення орендованих площ, відсутні будь-які ознаки ведення господарської діяльності пов`язаної із створенням рибного господарства.

Згідно із фототаблицями до акту обстеження та паспорту водного об`єкту № 25 (який на теперішній час не є чинним) на вказаних землях є об`єкт водного фонду площею водного дзеркала 44, 3 га, який орендарі мали би привести у відповідний стан, готовий для здійснення рибного господарства, проте тривалий час не роблять цього. Внаслідок вказаної бездіяльності на вказаних землях відбувається неконтрольоване заболочення, підтоплення та стихійне засмічення грунтів.

Необхідно зазначити, що на вказаній земельній ділянці знаходяться водні об`єкти - води, канали, гідротехнічні споруди в т.ч. водозабір (станом на 2005 рік). Вказане підтверджується додатком до паспорту водного об`єкту № 25, фототаблицями до акту обстеження земельних ділянок від 01.11.2023. Тому, не дивлячись на те, що в договорі земельна ділянка, що передається в оренду визначена як заболочені пасовища, фактично це є землі водного фонду згідно з ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України.

Згідно з постановою КМУ від 30 вересня 2015 року № 979 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об`єктів (їх частин)» в Україні створено та діє Державний реєстр рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Його дані є офіційними та можуть використовуватись в тому числі в якості доказів у суді. Згідно з Державним реєстром рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), який доступний на офіційному порталі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (https://data.gov.ua/dataset/darg_rrvo), в якому зазначаються і суб`єкти рибного господарства і відповідні водні об`єкти на яких здійснюється рибогосподарська діяльність, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та відповідні водні об`єкти на земельних ділянках кадастрові номери 4620983600:34:000:0001 та 4620983600:34:000:0002 не значаться, а отже рибогосподарська діяльність на них не здійснюється.

Орендарями з 2004 року не вживались заходи щодо реєстрації орендованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Невикористання орендарями спірної земельної ділянки для здійснення рибогосподарської діяльності, нестворення рибогосподарського об`єкту, відсутність відповідної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), вказує на те, що відповідачі не виконують обов`язків, які брали на себе щодо мети використання даної земельної ділянки, а держава (територіальна громада) не досягає тої мети, на яку розраховувала, коли надавала в оренду земельну ділянку, а саме для здійснення рибогосподарської діяльності на вказаних землях.

Представником відповідача також фактично не заперечується факт тривалого (майже 20 років) нецільового використання земельної ділянки, а саме не створення рибного господарства, але зазначається що земельна ділянка надана в оренду на 49 років та в договорі не зазначено до якого саме строку має бути створено рибне господарство.

Судом встановлено, що згідно з листом Мостиського управління водного господарства від 03.03.2017 № 60/06-02, орендар ОСОБА_2 не здійснювала жодних дій щодо оформлення паспорта на водний об`єкт, орендар ОСОБА_1 почала оформлення паспорту у 2005 році, проте він не погоджений районною комісією і є недійсним.

Представником відповідачів надано суду Дозвіл на спеціальне водокористування ФОП ОСОБА_1 від 10.06.2006, який дійсний до 10.06.2009 і термін якого не продовжувався, а отже вже 15 років також не є дійсними. Наявні водні об`єкти на вказаних земельних ділянках жодним чином не оформлені та не інвентаризовані, що означає відсутність їх в юридичному полі.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Також положення ст. 143 Земельного кодексу України визначають, що підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, не використання відповідачами отриманих в оренду земельних ділянок за цільовим призначенням більше 19 років не можна вважати належним виконанням умов договору, що в сукупності з систематичною несплатою орендної плати свідчить про небажання орендарів виконувати умови договору оренди та досягнення тієї мети, на яку він був спрямований, що є підставою для висновку про істотність порушень умов договору.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про недобросовісність поведінки орендарів та недотримання розумності строків виконання взятих на себе обов`язків щодо створення рибного господарства, що є порушенням істотних умов договору.

Щодо доводів відповідачів про необхідність застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідачі просять застосувати строк позовної давності та відмовити прокурору у позовній вимозі про розірвання договору оренди з мотивів порушення зобов`язання щодо створення орендарями рибного господарства. Разом із тим, прокурором не ставиться позовна вимога про розірвання договору оренди окремо у зв`язку із нестворенням відповідачами рибного господарства на земельній ділянці. Цей факт є однією із підстав позову, яка в сукупності із систематичною несплатою орендної плати вказує на істотність порушення умов договору.

Підставами позову прокурора є саме систематичне невиконання умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати, невиконання умов договору щодо створення та функціонування на орендованій землі рибного господарства, що засвідчує істотність порушення умов договору, їх довготривалість та небажання орендарів виконувати його в повній мірі.

Обов`язок орендарів використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ними безперервно, протягом усього строку діі? договору оренди землі.

Отже, протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо використання земельноі? ділянки).

Тобто факт невиконання умов договору в цій частині мав місце як в 2005 році так і зараз (на теперішній час) та мав місце весь цей час. Як зазначено в позові і не заперечується відповідачами, орендарі протягом тривалого часу не виконували і на теперішній час не виконали умов договору щодо мети використання земельної ділянки створення на вказаних землях рибного господарства.

Таким чином, допущене відповідачами правопорушення за своєю суттю не є одноразовим, має тривалий характер та не припинено на момент звернення прокурора до суду з позовом.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК Украі?ни).

У клопотанні відповідачів не зазначається з якого саме часу вони вважають, що прокурор (уповноважена особа) мала можливість дізнатись про порушення прав держави.

Судом встановлено, що у даному випадку Великолюбінська селищна рада в інтересах якої прокурором подано позов мала можливість дізнатись про порушення своїх прав лише з 27.05.2021 року часу коли згідно з вимогами законодавства вказані земельні ділянки перейшли до комунальної власності, тому строки позовної давності не можуть бути застосовані.

Така ж позиція відображена і у висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 357/9328/15-ц.

Пустомитівська окружна прокуратура листами від 26.10.2023 за № 14.55/04-27-7011вих-23 та від 12.12.2023 за № 14.55/04-27-7991вих-23 зверталась до Великолюбінської селищної ради як уповноваженого органу із вимогою вжиття заходів щодо усунення порушень інтересів територіальної громади, однак селищною радою таких заходів не було вжито та запропоновано прокурору самостійно вжити представницьких заходів.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором повідомлено Великолюбінську селищну раду про те, що буде заявлено до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави до ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельних ділянок, стягнення заборгованості із орендної плати та зобов`язання повернути Великолюбінській селищній раді земельні ділянки кадастрові номери 4620983600:34:000:0001 площею 91, 70 га та 4620983600:34:000:0002 площею 2, 3 га.

Варто зазначити, що позивачем, в порядку визначеному ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави з наведених питань не оскаржувалась.

У даному випадку позивач, достовірно знаючи про допущені відповідачами порушення умов договору, адже орендна плата на надходила від орендарів вже три роки та володіючи достатнім обсягом повноважень для належного захисту інтересів держави, не вжив необхідних та достатніх заходів реагування протягом тривалого періоду.

Отже, участь прокурора у даній справі відповідає вимогам законодавства, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку що прокурором належними доказами підтверджено свої доводи щодо істотного порушення відповідачами умов договору, відтак позовні вимоги щодо розірвання договору та зобов`язання орендарів повернути земельну ділянку орендодавцеві підлягають до задоволення.

Судовий збір, в частині задоволених позовних вимог, підлягає відшкодуванню прокурору за рахунок відповідачів солідарно.

Питання про повернення прокурору судового збору в частині позовних вимог, провадження щодо яких закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, буде розглянуто судом, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", після надходження до господарського суду відповідної заяви прокурора.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 53, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 124, 129, 231, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості з орендної плати за договором оренди від 23.11.2004 № 2567 у розмірі 7 907, 53 грн закрити.

2. Позов задоволити.

3. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.11.2004 № 2567, укладений між Городоцькою районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04056463), правонаступником якої є Великолюбінська селищна рада Львівської області (код ЄДРПОУ 04373057) з однією сторони та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 1712708880) і приватним підприємцем ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію ФОП видане 26.07.2004 № 24080000000000004 Сокальською РДА, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 182943240) з іншої сторони щодо оренди земельної ділянки площею 94, 0 га, розташованої за межами населених пунктів на території Завидовицької сільської ради Городоцького району, кадастровий номер земельної ділянки 4620983600:34:000:0001 - 91,70 га та 4620983600:34:000:0002 - 2,3 га.

4. Зобов?язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 1712708880) і фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 1829432400) повернути Великолюбінській селищній раді (81555, Львівська обл., Львівський р-н., смт. Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 74, код ЄДРПОУ 04373057) земельні ділянки кадастрові номери 4620983600:34:000:0001 - 91,70 га та 4620983600:34:000:0002 - 2,3 га.

5. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 1712708880) і фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 1829432400) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві, 79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19) 5 368 грн судового збору.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.