Постанова

від 26.09.2024 по справі 914/37/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа №914/37/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Малех І.Б., Панової І.Ю.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

прокурор у справі Винницька Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клецко Євгенії Євгенівни на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Манюк П.Т.) від 15 квітня 2024 року у справі №914/37/24 за позовом Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівської області до Фізичних осіб-підприємців Чабан Олександри Василівни та ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати за землю

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівської області звернувся з позовом до ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця Клецко Євгенії Євгенівни про розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

Господарський суд Львівської області рішенням від 15 квітня 2024 року у справі №914/37/24 закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості з орендної плати за договором оренди від 23.11.2004 № 2567 у розмірі 7 907, 53 грн. Позов задоволив. Розірвав договір оренди земельної ділянки від 23.11.2004 № 2567, укладений між Городоцькою районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04056463), правонаступником якої є Великолюбінська селищна рада Львівської області (код ЄДРПОУ 04373057) з однією сторони та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 1712708880) і приватним підприємцем Клецко Євгенією Євгенівною (свідоцтво про реєстрацію ФОП видане 26.07.2004 № 24080000000000004 Сокальською РДА, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 182943240) з іншої сторони щодо оренди земельної ділянки площею 94, 0 га, розташованої за межами населених пунктів на території Завидовицької сільської ради Городоцького району, кадастровий номер земельної ділянки 4620983600:34:000:0001 - 91,70 га та 4620983600:34:000:0002 - 2,3 га. Зобов`язав ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 1712708880) і фізичну особу-підприємця Клецко Євгенію Євгенівну ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб 1829432400) повернути Великолюбінській селищній раді (81555, Львівська обл., Львівський р-н., смт. Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 74, код ЄДРПОУ 04373057) земельні ділянки кадастрові номери 4620983600:34:000:0001 - 91,70 га та 4620983600:34:000:0002 - 2,3 га. Стягнув солідарно з ОСОБА_2 і Фізичної особи-підприємця Клецко Євгенії Євгенівни на користь Львівської обласної прокуратури 5 368 грн судового збору.

Фізична особа-підприємець Клецко Євгенія Євгенівна подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської від 15 квітня 2024 року у справі №914/37/24.

Вважає, що прокурор належним чином не довів підстав для представництва інтересів держави, Великолюбінська селищна рада не має права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів. Відповідачі по справі одразу після надходження позовної заяви сплатили заборгованість з орендної плати за 2021,2022, 2023 роки. Позивач в порушення договору оренди не повідомив про дострокове розірвання договору не пізніше трьох місяців. Крім того, суд першої інстанції повинен був застосувати строк позовної давності.

Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15 квітня 2024 року у справі №914/37/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.11.2004 № 2567, зобов`язання ОСОБА_2 і ФОП Клецко Є.Є. повернути Великолюбінській селищній раді земельні ділянки кадастрові номери 4620983600:34:000:0001 - 91,70 га та 4620983600:34:000:0002 - 2,3 га., стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ФОП Клецко Є.Є. на користь Львівської обласної прокуратури 5 368 грн судового збору.

Західний апеляційний господарський суд у справі №926/5210/23:

- ухвалою від 20 травня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 березня 2024 року;

- ухвалою від 26 червня 2024 року поновив ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження і відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 березня 2024 року.

Суд неодноразово призначав і відкладав розгляд справи. Востаннє розгляд справи призначено на 26 вересня 2024 року, про що учасникам справи повідомлено належним чином, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та довідки про доставку електронного листа прокуратурі, позивачу та адвокату Куць В.В.

24 вересня 2024 року до суду від представника відповідачів надійшла заява про проведення судового засідання 26 вересня 2024 року без його участі та без участі відповідачів.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав прокурора і вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на таке.

23.11.2004 Городоцька районна державна адміністрація (орендодавець) та приватні підприємці ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (надалі орендарі) уклали договір оренди земельної ділянки, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №2567.

Відповідно до п. 1. договору орендодавець надає, а орендарі приймають у довгострокове платне користування земельну ділянку загальною площею 94,0 га, розташовану за межами населених пунктів на території Завидовицької сільської ради Городоцького району, кадастрові номера земельних ділянок 4620983600:34:000:0001 - 91,70 га та 4620983600:34:000:0002 - 2,3 га.

Згідно з п 7.1 договору, земельна ділянка передається з метою створення рибного господарства. Ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 7.2 договору він укладається на 49 років з 23.11.2004 по 23.11.2053. По закінченню терміну договору орендарі мають переважне право на поновлення договору на новий термін.

Згідно із п. 7.3 договору, плата за землю перераховується щорічно у вигляді орендної плати у розмірі 2 187,72 гривень на розрахунковий рахунок орендодавця. На будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором нараховуються річні проценти за подвійною ставкою Національного банку, несплаченої суми за кожний наступний день, доки сума простроченої орендної плати не буде повністю сплачена.

Відповідно до п. 8.1 договору, орендодавець має право вимагати від орендарів використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у цьому договорі; додержання екологічної безпеки землекористування, родючості грунтів, державних стандартів, норм і правил, додержання режиму використання водоохоронних зон, зон санітарної охорони та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. 4 договору підставою для розірвання договору є вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов?язків, передбачених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

19.10.2017 підприємець ОСОБА_2 припинила підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, про що здійснено запис №24040060002028417.

Згідно з ст. 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28.04.2021 за №1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пункту "а" частини другої статті 83 ЗК України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Виходячи з вимог п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім чітко визначеного переліку земель, під які земельна ділянка, що є предметом спору не підпадає.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Право власності на спірні земельні ділянки не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому перейшло у комунальну власність з 27.05.2021.

Суд першої інстанції встановив, що спірні земельні ділянки знаходяться на території Великолюбінської ОТГ Городоцького району Львівської області, отже відбулась фактична зміна власника, правонаступником прав і обов`язків орендодавця щодо вказаної земельної ділянки стала Великолюбінська об`єднана територіальна громада Городоцького району Львівської області.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне стосовно твердження скаржник щодо незаконного представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Пустомитівська окружна прокуратура листами від 26.10.2023 за № 14.55/04-27-7011вих-23 та від 12.12.2023 за № 14.55/04-27-7991вих-23 зверталась до Великолюбінської селищної ради як уповноваженого органу із вимогою вжиття заходів щодо усунення порушень інтересів територіальної громади, однак селищною радою таких заходів не було вжито та запропоновано прокурору самостійно вжити представницьких заходів.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурором повідомлено Великолюбінську селищну раду про те, що буде заявлено до Господарського суду Львівської області позовну заяву в інтересах держави до ОСОБА_2 та ФОП Клецко Є.Є. про розірвання договору оренди земельних ділянок, стягнення заборгованості із орендної плати та зобов`язання повернути Великолюбінській селищній раді земельні ділянки кадастрові номери 4620983600:34:000:0001 площею 91, 70 га та 4620983600:34:000:0002 площею 2, 3 га.

Апеляційний суд констатує, що позивачем, в порядку визначеному ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави з наведених питань не оскаржувалась.

У даному випадку позивач, достовірно знаючи про допущені відповідачами порушення умов договору, адже орендна плата на надходила від орендарів вже три роки та володіючи достатнім обсягом повноважень для належного захисту інтересів держави, не вжив необхідних та достатніх заходів реагування протягом тривалого періоду.

З огляду на викладене, участь прокурора у даній справі відповідає вимогам законодавства, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

Статтею 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об`єктом оподаткування.

За змістом ст. 10, 147, 265 Податкового кодексу України, плата за землю є складовою податку на майно, що в свою чергу є місцевим податком.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що орендарі протягом 2021, 2022, 2023 років не виконували умов договору щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, що є істотним порушенням умов договору оренди та є, відповідно до ст. 141 ЗК України, самостійною підставою для його розірвання, незалежно від того, чи сплачена заборгованість станом на час розгляду справи в суді.

З огляду на викладене, твердження скаржника про те, що ним сплачена орендна плата після надходження на його адресу позовної заяви, не є підставою для відмови в позові в частині розірвання договору оренди.

Відповідно до пункту 7.3 договору, сума річної оренди складає 2 187,72 грн. Згідно з розрахунком Великолюбінської селищної ради сума основного боргу за договором складає 6 563, 16 грн. Сума штрафних санкцій згідно із п.7.3 договору становить 1 344,37 грн. Сума заборгованості з орендної плати, що підлягає стягненню з орендарів становить 7907,53 грн.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач 2 згідно платіжної інструкції від 17.01.2024 сплатив заборговану суму, що не заперечили прокурор і позивач.

Таким чином висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору є обґрунтованими.

Станом на час надання в оренду спірних земельних ділянок орендарям, ведення рибного господарства регламентувалось Законами України Про тваринний світ, Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року, постановами Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 № 1192 Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, від 02.11.2006 №1523 Про утворення Державного комітету рибного господарства України, від 24.01.2007 №42 Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України, наказом Державного комітету рибного господарства від 18.03.1999 №33 Про затвердження правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України.

Із 04.08.2011 вказані правовідносини регулює Закон України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів.

Згідно Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.

Відповідно до листа Великолюбінської селищної ради та акту від 01.11.2023 обстеження земельних ділянок, з кадастровими номерами 4620955300:02:000:0001 площею 22,5 га, 4620983600:34:000:0001 - 91,70 га та 4620983600:34:000:0002 - 2,3 га встановлено, що вказані земельні ділянки фактично не використовуються, відбувається неконтрольоване заболочення та підтоплення грунтів, жодні споруди в т. ч. гідротехнічні на земельних ділянках відсутні, в деяких місцях відбувається стихійне засмічення грунтів, вбачається заліснення орендованих площ, відсутні будь-які ознаки ведення господарської діяльності пов`язаної із створенням рибного господарства.

Згідно із фототаблицями до акту обстеження та паспорту водного об`єкту №25 (який на теперішній час не є чинним) на вказаних землях є об`єкт водного фонду площею водного дзеркала 44, 3 га, який орендарі мали би привести у відповідний стан, готовий для здійснення рибного господарства, проте тривалий час не роблять цього. Внаслідок вказаної бездіяльності на вказаних землях відбувається неконтрольоване заболочення, підтоплення та стихійне засмічення грунтів.

На вказаній земельній ділянці знаходяться водні об`єкти - води, канали, гідротехнічні споруди в т.ч. водозабір (станом на 2005 рік). Вказане підтверджується додатком до паспорту водного об`єкту №25, фототаблицями до акту обстеження земельних ділянок від 01.11.2023. Тому, не дивлячись на те, що в договорі передана в оренду земельна ділянка визначена як заболочені пасовища, фактично це є землі водного фонду згідно ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України.

Згідно постанови КМУ від 30 вересня 2015 року № 979 Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) в Україні створено та діє Державний реєстр рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Його дані є офіційними та можуть використовуватись в тому числі в якості доказів у суді. Згідно з Державним реєстром рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), який доступний на офіційному порталі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (https://data.gov.ua/dataset/darg_rrvo), в якому зазначаються і суб`єкти рибного господарства і відповідні водні об`єкти на яких здійснюється рибогосподарська діяльність, ФОП Чабан О.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФОП Клецко Є.Є. (РНОКПП НОМЕР_2 ) та відповідні водні об`єкти на земельних ділянках кадастрові номери 4620983600:34:000:0001 та 4620983600:34:000:0002 не значаться, а отже рибогосподарська діяльність на них не здійснюється.

Орендарями з 2004 року не вживались заходи щодо реєстрації орендованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Невикористання орендарями спірної земельної ділянки для здійснення рибогосподарської діяльності, нестворення рибогосподарського об`єкту, відсутність відповідної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), вказує на те, що відповідачі не виконують обов`язків, які брали на себе щодо мети використання даної земельної ділянки, а держава (територіальна громада) не досягає мети, на яку розраховувала, коли надавала в оренду земельну ділянку, а саме для здійснення рибогосподарської діяльності на вказаних землях.

Представником відповідача також фактично не заперечувався факт тривалого (майже 20 років) нецільового використання земельної ділянки, а саме не створення рибного господарства, але зазначається що земельна ділянка надана в оренду на 49 років та в договорі не зазначено до якого саме строку має бути створено рибне господарство.

Як видна із листа Мостиського управління водного господарства від 03.03.2017 № 60/06-02, орендар ОСОБА_1 не здійснювала жодних дій щодо оформлення паспорта на водний об`єкт, орендар ОСОБА_2 почала оформлення паспорту у 2005 році, проте він не погоджений районною комісією і є недійсним.

Представником відповідачів було надано суду першої інстанції Дозвіл на спеціальне водокористування ФОП Чабан О.В. від 10.06.2006, який дійсний до 10.06.2009 і термін якого не продовжувався, а отже вже 15 років також не є дійсними. Наявні водні об`єкти на вказаних земельних ділянках жодним чином не оформлені та не інвентаризовані, що означає відсутність їх в юридичному полі.

Положеннями статей 24, 25 Закону України Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Також положення ст. 143 Земельного кодексу України визначають, що підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, не використання відповідачами отриманих в оренду земельних ділянок за цільовим призначенням більше 19 років не можна вважати належним виконанням умов договору, що в сукупності з систематичною несплатою орендної плати свідчить про небажання орендарів виконувати умови договору оренди та досягнення тієї мети, на яку він був спрямований, що є підставою для висновку про істотність порушень умов договору.

На підставі вищевикладеного, судом першої інстанції було зроблено обґрунтовані та законні висновки про недобросовісність поведінки орендарів та недотримання розумності строків виконання взятих на себе обов`язків щодо створення рибного господарства, що є порушенням істотних умов договору.

Відповідачі по справі просили застосувати строк позовної давності та відмовити прокурору у позовній вимозі про розірвання договору оренди з мотивів порушення зобов`язання щодо створення орендарями рибного господарства. Разом із тим, прокурором не ставилася позовна вимога про розірвання договору оренди окремо у зв`язку із нестворенням відповідачами рибного господарства на земельній ділянці. Цей факт є однією із підстав позову, яка в сукупності із систематичною несплатою орендної плати вказує на істотність порушення умов договору.

Підставами позову прокурора є саме систематичне невиконання умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати, невиконання умов договору щодо створення та функціонування на орендованій землі рибного господарства, що засвідчує істотність порушення умов договору, їх довготривалість та небажання орендарів виконувати його в повній мірі.

Обов`язок орендарів використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ними безперервно, протягом усього строку діі? договору оренди землі.

Отже, протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо використання земельної ділянки).

Тобто факт невиконання умов договору в цій частині мав місце як в 2005 році так і зараз (на теперішній час) та мав місце весь цей час. Як зазначено в позові і не заперечується відповідачами, орендарі протягом тривалого часу не виконували і на теперішній час не виконали умов договору щодо мети використання земельної ділянки створення на вказаних землях рибного господарства.

Таким чином, допущене відповідачами правопорушення за своєю суттю не є одноразовим, має тривалий характер та не припинено на момент звернення прокурора до суду з позовом.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

У клопотанні відповідачів не зазначалося з якого саме часу вони вважають, що прокурор (уповноважена особа) мала можливість дізнатись про порушення прав держави.

У даному випадку Великолюбінська селищна рада, в інтересах якої прокурором подано позов, мала можливість дізнатись про порушення своїх прав лише з 27.05.2021 року час коли згідно з вимогами законодавства вказані земельні ділянки перейшли до комунальної власності, тому строки позовної давності не можуть бути застосовані.

Така ж позиція відображена і у висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 357/9328/15-ц.

Отже, прокурор довів правомірність подання ним позову у цій справі, належними та допустимими доказами підтвердив істотність порушення відповідачами умов договору, що й стало підставою для задоволення позову про розірвання договору та зобов`язання орендарів повернути земельну ділянку орендодавцеві.

Доводи скаржника не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Львівської області від 15 квітня 2024 року у справі №914/37/24 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського Львівської області від 15 квітня 2024 року у справі №914/37/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клецко Євгенії Євгенівни - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Клецко Євгенія Євгенівна.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2024 року.

СуддяВ.М. Гриців

Суддя І.Б. Малех

Суддя І.Ю. Панова