Рішення

від 24.04.2024 по справі 916/31/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/31/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача -1- Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

позивача-2 Південного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1 Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013

третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними рішення, договору та стягнення 4437696грн

за участю представників:

від прокуратури - Кривельова Т.

від позивача-1 - Федорова О.В.

від позивача-2 - не прибули

від відповідача-1- Марченко О.

від відповідача-2 - не прибули

від третьої особи - не прибули

До суду надійшла позовна заява керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача -1- Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, позивача-2 Південного офісу Держаудитслужби до відповідача-1 Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013, третя особа - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, якою просить суд:

-Визнати недійсним рішення тендерного комітету Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, оформлене протоколом від 16.02.2018 про визнання переможцем і пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013,

-Визнати недійсним договір постачання частин двигунів на м/б Александрія № 18/28-Т від 07.03.2018, укладений між Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013,

-Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013 на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ 4437696грн, а одержані ним за рішенням суду 4437696 грн стягнути в дохід держави.

Ухвалою від 03.01.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.02.2024. Суд також звернув увагу відповідача-2 на його обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 ГПК України.

Крім того, ухвалою від 03.01.2024 задоволено заяву керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОСНАБ 2013 (код ЄДРПОУ 38671643, м. Київ вул. Маршала Гречка 13, офіс 712) у межах ціни позову у розмірі 4437696грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунка, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову

Учасники справи отримали ухвали суду в електронних кабінетах, що підтверджується довідками.

Ухвала про відкриття провадження, надіслана відповідачу-2 за адресою, зазначеною в позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Київ вул. Маршала Гречка 13,офіс 712, повернулась до суду з відміткою пошти адресат відсутній.

Згідно з ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач-2 вважається належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзиву на позов він не надав, в засідання не прибув, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Позивач-1 у встановлений строк подав письмові пояснення щодо позовних вимог, відповідно до яких позивач-1 вважає позовні вимоги прокурора обгрунтованими, зазначає, шо у 2018 році не передбачалось фінансування бюджетних коштів відповідачу-11.

Ухвалою від 18.01.2024 задоволено заяву позивача-1 про участь в засіданнях в режимі відеоконференції.

19.01.2024 від позивача-2 надійшла заява про розгляд справи без його участі а також письмові пояснення, в яких він зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про публічні закупівлі моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Оскільки укладений за результатами процедури закупівлі UA-2018-01-19-000809-с договір виконаний в повному обсязі, про що свідчить оприлюднений в системі Prozorro звіт, то підстави для здійснення Держаудитслужбою моніторингу відсутні.

02.02.2024 відповідач-1 подав до суду відзив та клопотання про поновлення строку для його подання, посилаючись на те, що відзив було подано через підсистему Електронний суд ще 16.01.2024, але через технічну помилку відзив так і не відправився, а залишився в чернетці, що було виявлено лише 02.02.2024. У відзиві відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову, зазначає, що він не міг знати про порушення відповідачем конкурентного законодавства під час закупівель, а також просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки позивач-2 мав право проводити моніторинг лише до закінчення строку спірного договору - 31.12.2018. Крім того, він зазначає, що прокурор не обгрунтував підстав для звернення з позовом в інтересах держави, оскільки відповідач-1 не є державним органом і сплачував за спірним договором власні кошти, а не бюджетні, тобто порушень бюджетного законодавства не було. Також відповідач-1 посилається на те, що в іншій аналогічній справі 916/3435/23 прокурор подав лист ГУ Держказначейської служби в Одеській області від 03.03.2023 № 10-13-06/1915 про те, що ДП МТП Чорноморськ не включений до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Також відповідач-1 посилається на те, що позивач-1 та позивач-2 не мають повноважень у сфері спірних правовідносин, оскільки такі відносини не належать до бюджетної сфери, тому вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд визнав причини поважними та протокольно поновив відповідачу-1 строк для подання відзиву.

29.01.2024 до суду надійшла відповідь прокурора на відзив відповідача-1, у якому він наполягає на задоволенні позову.

05.02.2024 від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову, якою просить суд:

- Визнати недійсним договір постачання частин двигунів на м/б Александрія № 18/28-Т від 07.03.2018, укладений між Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013,

-Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013 на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ 4437696грн, а з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, одержані ним за рішенням суду 4437696 грн, стягнути в дохід держави.

Суд протокольно прийняв до розгляду заяву прокурора відповідно до ст. 46 ГПК України.

Ухвалою від 07.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 13.03.2024.

12.02.2024 від прокурора надійшло клопотання про повернення 2684грн судового збору, оскільки відповідно до заяви про зміну предмету позову, прокурор вилучив одну вимогу немайнового характеру, а саме - про визнання недійсним рішення тендерного комітету

04.03.2024 відповідач-1 подав пояснення, в яких він просить застосувати строки позовної давності, а також зазначає, що прокурором не доведено порушення прав та законних інтересів позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Від прокурора 11.03.2024 надійшла відповідь на пояснення відповідача-1, якою прокурор наполягає на задоволенні позову.

Також 11.03.2024 від прокурора надійшла відповідь на пояснення позивача-1, в яких він зазначає, що позивач-1 є належним позивачем в даній справі, незважаючи на те, що він у відповідь на листи прокуратури повідомив, шо не вбачав підстав для оскарження спірного договору.

Крім того, прокурор подав 11.03.2024 відповідь на пояснення позивача-2, в якій наполягає на тому, що позивач-2 є належним позивачем.

Третя особа пояснень щодо позову не надала, в засідання не прибула.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) 19.01.2018 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів під № UA-2018-01-19-000809-c щодо предмета закупівлі: Частини двигунів на м/б «Александрія» за ДК 021:2015:34310000-3 Двигуни та їх частини, очікуваною вартістю 4 500 000 грн.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ «Енергоснаб»» (код ЄДРПОУ 38671643) з ціновою пропозицією 4 437 696,00 грн з ПДВ та ТОВ «Сіті Форест» (код ЄДРПОУ 35568103) з ціновою пропозицією 4 445 120,00 грн. з ПДВ.

Рішенням тендерного комітету державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», оформленим протоколом засідання його тендерного комітету від 16.02.2018, переможцем торгів визначено ТОВ «Енергоснаб 2013», тендерна пропозиція із сумою 4 437 696,00 грн з ПДВ якого відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації замовника. Цим протоколом із вказаним товариством вирішено укласти відповідний договір.

У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

В подальшому, між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та ТОВ «Енергоснаб 2013» укладено договір постачання частин двигунів на м/б «Александрія» № 18/28-Т від 07.03.2018 вартістю 4 437 696,00 гривень з ПДВ, строком до 31.12.2018.

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000079 від 02.04.2018, № РН-0000080 від 02.04.2018, № РН-0000081 від 02.04.2018, № РН-0000082 від 02.04.2018, № РН-0000083 від 02.04.2018, № РН-0000084 від 02.04.2018, № РН-0000008 від 07.05.2018, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» фактично отримало всі товари, передбачені Специфікацією, що є Додатком 1 і невід`ємною частиною Договору № 18/28-Т від 07.03.2018.

Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за придбання товарів, визначених договором, ТОВ «Енергоснаб 2013» відповідно до платіжних доручень № 494 від 06.04.2018 перераховано 4 062 372,00 грн, № 496 від 06.04.2018 236 484,00 грн, № 1265 від 29.05.2018 138 840,00 грн, усього 4 437 696,00 грн.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю від 03.01.2019 Сторони підтверджують, що замовлені Покупцем товари, передбачені договором, були поставлені Постачальником в повному обсязі належної якості. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 4 437 696,00 грн з ПДВ.

У подальшому, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021 № 65/70-р/к по справі № 13-02/2021, встановлено, що ТОВ «Енергоснаб 2013» (код ЄДРПОУ 38671643) та ТОВ «Сіті Форест» (код ЄДРПОУ 35568103) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів закупівлі UA-2018-01-19-000809-c, проведеної Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Указане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням: https://southmtv.amcu.gov.ua/npas/rishennya-vid-22122021-6570-rk

Відповідно до п. 4 цього рішення антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким:

·спільне використання ТОВ «Енергоснаб 2013» та ТОВ «Сіті Форест» одних і тих же IP-адрес (п. 4.1 рішення);

·синхронність дій у часі під час входу в аукціон Торгів 1-2 (п. 4.2 рішення);

·використання ТОВ «Сіті Форест» під час завантаження документів до майданчику (Торги 1) ІР-адреси, яка закріплена за бухгалтером ТОВ «Енергоснаб 2013» (п. 4.3 рішення);

·спільне використання ТОВ «Енергоснаб 2013» та ТОВ «Сіті Форест» IP-адреси під час входу до електронного кабінету системи дистанційного обслуговування під час Торгів 1-2 (п. 4.4 рішення);

·спільні особливості електронних файлів та схожість в оформленні документів (п. 4.5 рішення);

·синхронність дій у часі під час завантаження файлів в електронну систему закупівель (п. 4.6 рішення);

·спільне подання податкової звітності (п. 4.7 рішення);

·доступ до поштових скриньок (п. 4.8 рішення);

·спільні засоби зв`язку та пов`язаність через третіх осіб (п. 4.9 рішення);

·надання фінансової допомоги (п. 4.10 рішення);

·цінова поведінка учасників (п. 4.11 рішення).

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 22.12.2021 № 65/70-р/к у справі № 13-02/2021 дійшла висновку, що ТОВ «Енергоснаб 2013» та ТОВ «Сіті Форест» під час підготовки документації та участі у вказаних торгах, які проводило Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за допомогою веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2018-01-19-000809-c, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

В результаті такої узгодженої поведінки ТОВ «Енергоснаб 2013» та ТОВ «Сіті Форест» під час участі в торгах не було дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі № 916/376/22 відмовлено у позові ТОВ «Енергоснаб 2013» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними та скасування пунктів рішення адміністративної колегії цього відділення від 22.12.2021 по справі № 13-02/2021. Указане рішення суду набрало законної сили 17.08.2022.

У своєму рішенні Господарський суд вказав, що Комітетом при розгляді справи № 13-02/2021 об`єктивно встановлено обставини, які у своїй сукупності та взаємозв`язку свідчать про антиконкурентну узгоджену поведінку ТОВ «Енергоснаб 2013» та ТОВ «Сіті Форест» під час участі у торгах.

При цьому суд зауважив, що наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності та встановлені у рішенні Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обставини свідчать про узгодження поведінки учасників конкурсних торгів, що спростовує посилання ТОВ «Енергоснаб 2013» на простий збіг дій учасників конкурсних торгів.

Таким чином, з урахуванням відсутності порушень чинного законодавства з боку Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України під час прийняття рішення від 22.12.2021 № 65/70-р/к по справі № 13-02/2021 суд дійшов висновку, що відділенням було надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне й обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення ТОВ «Енергоснаб 2013» як порушника до визначеної законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Абзацами 1 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі

ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України

від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Разом із тим Закон України «Про публічні закупівлі», як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 указаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 указав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Обставини вчинення ТОВ «Енергоснаб 2013» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з постачання частин двигунів на м/б «Александрія» (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2018-01-19-000809-c), підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021 № 65/70-р/к у справі № 13-02/2021.

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ТОВ ««Енергоснаб 2013», результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Законність указаного рішення підтверджена рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі № 91/376/22, а тому в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) не потребує доказування.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.

Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте порушення ТОВ «Енергоснаб 2013» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Дії ТОВ «Енергоснаб 2013» і ТОВ «Сіті Форест», які полягали у використанні одних і тих же ІР-адрес, синхронності дій у часі під час входу в аукціон Торгів, спільному використанні IP-адреси під час входу до електронного кабінету системи дистанційного обслуговування під час Торгів, схожості в оформленні документів, синхронності дій у часі під час завантаження файлів в електронну систему закупівель, спільному поданні податкової звітності, доступу до поштових скриньок, спільних засобах зв`язку та пов`язаності через третіх осіб, наданні фінансової допомоги, ціновій поведінці учасників , є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів, проведених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Через вчинення ТОВ «Енергоснаб 2013» і ТОВ «Сіті Форест» антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Тому дії ТОВ «Енергоснаб 2013» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, у діях ТОВ «Енергоснаб 2013» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ «Енергоснаб 2013» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

У силу положень ст. 202 ЦК України рішення тендерного комітету Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», оформлене протоколом його засідання від 16.02.2018, яким ТОВ «Енергоснаб 2013» вирішено визнати переможцем, акцептувати його пропозицію та укласти з ним угоду, є правочином, учиненим Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» і спрямованим на набуття у нього і вказаного товариства цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 указаного Закону в редакції, чинній на сьогодні.

Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників ТОВ «Енергоснаб 2013» та ТОВ «Сіті Форест», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» товарів відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ТОВ «Енергоснаб 2013» та ТОВ «Сіті Форест» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Тому договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Енергоснаб 2013», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку укладення договору.

Отже, недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 910/16309/18).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Рішення тендерного комітету Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», оформлене протоколом його засідання від 16.02.2018 та договір від № 18/28-Т від 07.03.2018 оспорюються з підстав їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв`язку з невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ТОВ «Енергоснаб 2013».

Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

Так, згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Установлено, що відповідно до вищевказаних платіжних доручень ТОВ «Енергоснаб 2013» за спірним договором одержало 4 437 696,00 гривні.

Таким чином, з урахуванням викладеного, ТОВ «Енергоснаб 2013», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 4 437 696,00 гривні.

Вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ «Енергоснаб 2013» умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Енергоснаб 2013» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 4 437 696,00 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

Іншою стороною договору було Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Таким чином, вищевказані кошти повинні бути повернуті саме Державному підприємству «Морський торговельний порт», а отримані ним за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

Обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Згідно з п. 3 ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18), що надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Цей позов має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених унаслідок прийняття рішення тендерного комітету Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», оформленого протоколом його засідання від 16.02.2018, та укладення спірного договору. Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Близька за змістом правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (№ 910/18605/19).

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Проте порушення учасниками закупівель вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання коштів для придбання товарів, робіт і послуг.

Тому пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави, оскільки вчинення ТОВ «Енергоснаб 2013» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів.

Щодо органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 73 ГК України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику: у сфері, зокрема, автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), мультимодальних перевезень, захисту критичної інфраструктури у секторах, за які відповідальне, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на авіаційному, автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та внутрішньому водному транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на авіаційному, автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та внутрішньому водному транспорті.

Одним із основних завдань Мінінфраструктури є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорт, надання послуг поштового зв`язку; у сфері розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту (п.п. 1, 2 п.3 Положення).

Підпунктом 59 пункту 4 Положення передбачено, що Мінінфраструктури бере участь у справах та діє у судах України, звертається з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 4.1 Статуту).

Мінінфраструктури з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне цільове використання бюджетних коштів (абз.4 п.5 Положення).

Крім того, відповідно до наданих повноважень, до сфери управління Мінінфраструктури у сфері морського транспорту належить Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Відповідно до п. 1 Статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 15.12.2017 № 449, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (Уповноважений орган управління).

Підприємство утворено з метою організації і надання послуг зі здійснення технологічних вантажних операцій з переміщення вантажів з одного виду транспорту на інший, обслуговування суден, пасажирів і вантажів, перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належить Підприємству, а також для отримання прибутку.

Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у даному спорі, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель межах свої повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю, серед інших, є: здійснення державного фінансового контролю за використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ст. 2 цього Закону).

При цьому, на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до п. 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Одеської області здійснює Південний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби»

Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Південний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого основним завдання Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

Згідно з пп. 18 п. 6 зазначеного Положення Південний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до ст. ст. 4, 45 ГПК України сторонами у господарському процесі виступають юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Таким чином, саме Південний офіс Держаудитслужби наділений повноваженням щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Одеської області.

Верховний суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/1, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Щодо нездійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту.

Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень.

При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17,

від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.

Установлено, що Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України та Південний офіс Держаудитслужби як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють.

Згідно з абз. абз. 13 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Чорноморська окружна прокуратура на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листами від 17.02.2023 №63-1018вих-23 та від 17.05.2023 №63-3198вих-23 повідомила Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Енергоснаб 2013». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листами від 21.03.2023 № 2883/46/10-23 та від 04.09.2023 № 14800/46/10-23 повідомило окружну прокуратуру, що заходи щодо визнання договору недійсним не вживалися, підстави для його оскарження у Мінінфраструктури відсутні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, цей факт свідчить, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними вищевказаних рішення та договору як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ТОВ «Енергоснаб 2013, і застосування наслідків недійсності договору.

Крім того, окружна прокуратура відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листами від 17.02.2023 №63-1002вих-23 та від 17.05.2023 №63-3195вих-23 повідомила Південний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Енергоснаб 2013». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь Південний офіс Держаудитслужби листами від 09.03.2023 № 151531-17/1177-2023 та від 31.05.2023 № 151505-17/2495-2023 повідомив окружну прокуратуру, що офісом не проводився моніторинг процедури закупівлі, а також не досліджувалося питання дотримання вимог законодавства при здійсненні процедури закупівлі під час проведення інших заходів державного фінансового контролю.

Зазначене свідчить, що Південний офіс Держаудитслужби не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, викладених у листі Чорноморської окружної прокуратури, не звернулася до суду з необхідним позовом, а також не проінформувала про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів конкретні та строки їх вжиття.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (Південним офісом Держаудитслужби), допущено нездійснення необхідного захисту не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними вказаних рішення тендерного комітету та договору як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ТОВ «Енергоснаб 2013», застосування наслідків недійсності відповідного правочину.

У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

У зв`язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.

Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури та Південного офісу Держаудитслужби шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується:

порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже вчинення ТОВ «Енергоснаб 2013» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товарів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів для цього;

органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання зазначених норм Чорноморською окружною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, листами від 21.12.2023 №63-8169вих-23 та №63-8168вих-23, повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Отже, судом відхиляються посилання відповідача-1 на необхідність залишення позову прокурора без розгляду.

Верховний Суд зазначив у п. 46 постанови від 15 грудня 2021 року у справі № 922/2645/20, що договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини третьої статті 215 та частини третьої статті 228 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. Взаємовиключні висновки судів щодо нікчемності такого договору (суд першої інстанції визнав такі обставини недоведеними, а суд апеляційної інстанції навпаки доведеними), що мали наслідком відмову у позові, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм статті 228 ЦК України.

Так, суд враховує, що за загальним правилом наслідками недійсності договору є двостороння реституція (ст. 216 ЦК України) - кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Однак, в даному випадку договір постачання частин двигунів на м/б Александрія № 18/28-Т від 07.03.2018 визнано недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215, 228 ЦК України, оскільки відповідачем-2 вчинено антиконкурентні дії при проведенні відповідачем-1 публічних закупівель. Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України при наявності умислу лише у однієї із сторін (у відповідача-2) все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні (відповідачу-1), а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору та стягнення 4437696грн обгрунтовані і підлягають задоволенню.

При цьому, відповідач-1 просить застосувати строки позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21 зазначено, що Вирішуючи питання щодо правильності застосування частини першої статті 208 та частини першої статті 250 ГК України, Судова палата враховує, що Верховний Суд України (постанови від 26 вересня 2006 року у справі № 21-460во06, від 09 лютого 2010 року у справі №21-1547во09) спрямував практику вирішення подібних спорів шляхом висловлення правової позиції про те, що санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частині першій статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Згідно з ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності мало місце з дати виконання спірного правочину - 2018 рік. Таким чином, річний строк позовної давності сплинув. Тобто, прокурор направив позов 28.12.2023 поштою з пропуском строку позовної давності.

Прокурор посилається на те, що про порушення стало відомо в 2021 році, коли рішенням Антимонопольного комітету від 22.12.2021 було встановлено вчинення відповідачем-2 антиконкурентних дій. Однак, з цього часу (з 22.12.2021) строк, передбачений ст. 250 ГК України все одно сплинув.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 4437696грн через пропуск строку позовної давності.

Щодо вимог про визнання договору недійсним, то тут діє загальна позовна давність у три роки згідно з ст. 257 ЦК України.

Оскільки прокурору стало відомо про порушення з дати рішення Антимонопольного комітету від 22.12.2021, то прокурор звернувся з позовом з дотриманням строку позовної давності, тому позовні вимоги про визнання недійсним договору постачання частин двигунів на м/б Александрія № 18/28-Т від 07.03.2018, укладений між Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки договір визнано недійсним у зв`язку з вчиненням ним антиконкурентних дій.

Крім того, враховуючи, що прокурор змінив предмет позову, виключивши з нього одну вимогу немайнового характеру, то Одеській обласній прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету 2684 грн судового збору відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір постачання частин двигунів на м/б Александрія № 18/28-Т від 07.03.2018, укладений між Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013,

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоснаб 2013 (код 38671643, м. Київ вул. Маршала Гречка 13, офіс 712) на користь Одеської обласної прокуратури (м. Одеса вул. Пушкінська 3, код 03528552) 2684 грн судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Повернути з державного бюджету Одеській обласній прокуратурі (м. Одеса вул. Пушкінська 3, код 03528552) 2684 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 2956 від 11.12.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова