Ухвала

від 11.09.2024 по справі 916/31/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

11 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/31/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від прокуратури Коломійчук І.О.,

від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України участі не брали,

від Південного офісу Держаудитслужби участі не брали,

від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" Марченко О.М.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" участі не брали,

від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України участі не брали,

розглянувши заяву прокуратури про зупинення апеляційного провадження

за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024, прийняте суддею Литвиновою В.В., м. Одеса, повний текст складено 25.04.2024,

у справі №916/31/24

за позовом: керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України і Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

-Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ";

-Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним договору та стягнення 4 437 696 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 р. керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України і Південного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому у редакції заяви про зміну предмету позову №63-648ВИХ-24 від 31.01.2024 (вх.№4685/24 від 05.02.2024) просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" 4437696 грн, а з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" одержані ним за рішенням суду 4437696 грн стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства за наявності умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013", внаслідок чого кошти, перераховані на користь вказаного товариства в якості оплати за вищенаведеним договором, підлягають стягненню з останнього на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а в подальшому з даного підприємства в дохід держави.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.01.2024 відкрито провадження у справі №916/31/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним договір постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018, укладений між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" на користь Одеської обласної прокуратури 2684 грн судового збору; у решті позову відмовлено; повернуто Одеській обласній прокуратурі з державного бюджету 2684 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №2956 від 11.12.2023.

Судове рішення мотивоване тим, що договір постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 укладений між відповідачами за наявності умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013", спрямованого на порушення встановленого юридичного порядку з метою одержання права на укладення вказаного договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, тобто суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин і не сприяє, а, навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі, у зв`язку з чим оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним. Крім того, місцевий господарський зазначив про те, що набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" на виконання вищенаведеного правочину кошти в силу приписів статті 228 Цивільного кодексу України та статті 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а з останнього в дохід держави, проте пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду у даній справі з вимогою про стягнення коштів зумовлює необхідність відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору постачання частини двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що, з огляду на недоведеність прокурором наявності порушених прав чи законних інтересів держави, на захист яких подано позов, крім вчинення двома учасниками закупівлі правопорушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, за які вони вже понесли відповідальність у вигляді штрафу, беручи до уваги те, що у процедурі закупівлі взяли участь лише два вказаних учасники і цінова пропозиція переможця є навіть нижчою за очікувану вартість закупівлі, враховуючи правову конструкцію частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, якою передбачено право, а не обов`язок суду визнати недійсним правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, відсутні підстави для визнання договору постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 недійсним, тим більше, що недійсність зазначеного правочину призведе не до захисту державних інтересів, а, навпаки, створить ризик їх подальшого порушення, адже Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" буде змушене компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" вартість частини двигунів, поставлених останнім на виконання вищенаведеного правочину, яка на дату відшкодування може бути навіть більшою, ніж на дату проведення процедури закупівлі. Крім того, апелянт стверджує про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави та про пропуск прокурором строку позовної давності при зверненні до суду з позовом у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу №63-3937ВИХ-24 від 19.06.2024 (вх.№1917/24/Д2 від 19.06.2024) керівник Чорноморської окружної прокуратури просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 залишити без задоволення. Зокрема, прокурор наголошує на доведеності ним порушення оспорюваним договором інтересів держави внаслідок укладення вказаного договору за результатами процедури закупівлі, проведеної з недотриманням вимог щодо добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, при цьому самі по собі факти притягнення учасників торгів до відповідальності, повного виконання договору постачання частин двигунів на м/б "Александрія" №18/28-Т від 07.03.2018 та фінансування закупівлі за рахунок власних коштів Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" жодним чином не впливають на оцінку незаконності вказаного правочину саме на момент його укладення. Водночас прокурор зауважує на наявності підстав для представництва ним інтересів держави шляхом звернення до суду в інтересах Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України і Південного офісу Держаудитслужби, а також на тому, що строк позовної давності для позовних вимог у цій справі не пропущений.

Крім того, заступник керівника Одеської обласної прокуратури також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 4437696 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

У вказаній апеляційній скарзі прокурор стверджує про те, що, застосовуючи у спірних правовідносинах приписи статей 238, 250 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні безпідставно та необґрунтовано ототожнив адміністративно-господарські санкції та наслідки недійсності правочину, внаслідок чого помилково застосував річний строк позовної давності до позовної вимоги про стягнення коштів замість загального строку позовної давності тривалістю у три роки. З огляду на викладене, беручи до уваги те, що про порушення оспорюваним договором інтересів держави та суспільства внаслідок умислу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" позивачі могли довідатися лише 22.12.2021 (дата прийняття рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/70-р/к від 22.12.2021 у справі №13-02/2021), трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами у даній справі прокурором не пропущений.

18.06.2024 до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 18.06.2024 (вх.№1979/24/Д2 від 18.06.2024), в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення, посилаючись на те, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді односторонньої реституції є неефективним у спірних правовідносинах та не передбачений нормами чинного законодавства України, а стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", тобто з одного відповідача на користь іншого відповідача, грошових коштів є помилковим, оскільки не відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України в частині особи, що має право вимоги позивача до особи, яка є боржником.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 05.06.2024 за вказаними апеляційними скаргами відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання відзивів на апеляційні скарги до 20.06.2024.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південний офіс Держаудитслужби, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоснаб 2013" та Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційні скарги не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 вирішено розглянути апеляційні скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 21.08.2024 об 11:30.

Між тим, з огляду на перебування головуючого судді Таран С.В. у відрядженні з 17.08.2024 по 24.08.2024 відповідно до наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду №213-в від 07.08.2024, проведення судового засідання у справі №916/31/24, призначеного на 21.08.2024 об 11:30, було унеможливлене, у зв`язку з чим ухвалою суду від 12.08.2024 призначено розгляд цієї справи на 11.09.2024 об 11:30.

У судовому засіданні 11.09.2024 прокурор заявив усне клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №916/31/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №918/1043/21, проти задоволення якого присутній у судовому засіданні представник Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" висловив заперечення.

Розглянувши вищенаведене клопотання прокурора про зупинення апеляційного провадження, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

За результатами опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що 02.08.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу №918/1043/21, в якій колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказувала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також на необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 Цивільного кодексу України). Крім того, в ухвалі про передачу справи №918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідна колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначала про необхідність викладення висновку щодо того, хто може звертатися з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства, - органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а в разі відсутності такого органу - прокурор, чи таке право мають й інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо, зокрема, обґрунтують наявність порушених прав/інтересів шляхом вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства.

Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов`язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов`язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно з частиною першою, пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що правовідносини у справах №916/31/24 та №918/1043/21 за сферою правового регулювання є подібними, а правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 (зокрема, щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №916/31/24, з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" і заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №918/1043/21.

Даний висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності зупинення апеляційного провадження до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці ухвал останнього, зокрема, від 05.09.2024 у справі №910/6780/23, від 22.07.2024 у справі №910/7160/23, від 23.04.2024 у справі №910/7314/23 тощо.

Керуючись статтями 228, 229, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Зупинити апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 у справі №916/31/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №918/1043/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.09.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук