Ухвала

від 24.04.2024 по справі 914/2745/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2745/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області

та клопотання Головного управління ДПС у Львівській області

про відстрочення сплати судового збору

за подання касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 (колегія суддів у складі: Гриців В.М. - головуючий, Зварич О.В., Орищин Г.В.)

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління ДПС у Львівській області (суддя Чорній Л.З.)

у справі №914/2745/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромарка"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області ) 15.03.2024 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 в частині розгляду (відмови у визнанні) кредиторських вимог ГУ ДПС у Львівській області у справі №914/2745/22 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2024 касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області залишено без руху; надано строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 10736,00 грн та зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; роз`яснено скаржнику, що у разу невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

17.04.2024 ГУ ДПС у Львівській області надіслало до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якому просило суд відстрочити сплату судового збору на 30 днів після закінчення воєнного стану в Україні, а у випадку неможливості задоволення такого клопотання, продовжити строк на усунення недоліків на 30 днів після закінчення воєнного стану в Україні. Також скаржником додано виправлену та уточнену касаційну скаргу, в якій зазначено, що касаційна скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтовано тим, що станом на 17.04.2024 у ГУ ДПС у Львівській області відсутні кошти для сплати судового збору, органи ДПС не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору вони зобов`язані звернутися до Управлінь Державної казначейської служби України, проте внаслідок запровадження воєнного стану, на рахунку КВЕК 2800 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору) в умовах воєнного стану не здійснюється фінансування, внаслідок чого контролюючий орган об`єктивно позбавлений можливості сплати судового збору.

Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, ГУ ДПС у Львівській області не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з відсутністю коштів на рахунку, запровадженням воєнного стану, складністю фінансування, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору.

Стосовно клопотання скаржника, в якому він просить у разі відмови в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору продовжити строк на усунення недоліків на 30 днів після закінчення воєнного стану в Україні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, вирішуючи питання щодо наслідків відмови суду в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, висловленого в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, дійшла висновку, що прийнявши рішення про відмову у звільненні від сплати судового збору, суд має постановити ухвалу про залишення скарги без руху, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

З огляду на викладене, враховуючи, що скаржник скористався правом на усунення недоліків касаційної скарги, однак документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі не надав, натомість заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, у задоволенні якого відмовлено, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ГУ ДПС у Львівській області залишається без руху для надання скаржнику строку для сплати судового збору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.12.2023 у справі №911/2579/22.

Крім того, слід зазначити, що звертаючись з уточненою касаційною скаргою скаржником не було в повному обсязі виконано вказівки ухвали Верховного Суду від 08.04.2024 щодо визначення підстав касаційного оскарження.

ГУ ДПС у Львівській області, в уточненій касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та ухвали Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 в частині розгляду (відмови у визнанні) кредиторських вимог ГУ ДПС у Львівській області є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Верховний Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

Проте, касаційна скарга ГУ ДПС у Львівській області такому критерію не відповідає, оскільки не містить норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, до того ж скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми.

При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини другої статті 287 ГПК України і не усунув недоліки касаційної скарги, що були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 08.04.2024.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Згідно з частини другої статті 292 ГПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 119, 174, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 в частині розгляду (відмови у визнанні) кредиторських вимог ГУ ДПС у Львівській області у справі №914/2745/22.

2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 в частині розгляду (відмови у визнанні) кредиторських вимог ГУ ДПС у Львівській області у справі №914/2745/22 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

К. Огороднік