Ухвала

від 25.04.2024 по справі 907/380/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/380/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Альфа"

на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.10.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024

у справі № 907/380/23

за позовом виконавчого комітету Ужгородської міської ради

до приватного підприємства "Альфа"

про стягнення 1 070 482,50 грн безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року виконавчий комітет Ужгородської міської ради (далі - Комітет) звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до приватного підприємства "Альфа" (далі - ПП "Альфа") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в сумі 1 070 482,50 грн.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.10.2023, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 907/380/23, позов задоволено частково; стягнуто з ПП "Альфа" на користь Комітету 858 433,50 грн безпідставно збережених грошових коштів, а також судовий збір у розмірі 12 876,50 грн; у решті позову відмовлено.

ПП "Альфа" 22.04.2024, через підсистему "Електронний суд", звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 12.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 907/380/23 в частині задоволення позовних вимог Комітету до ПП "Альфа" про стягнення безпідставно збережених коштів, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ПП "Альфа" у справі № 907/380/23, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.

Позов подано у травні 2023 року. Предметом позову у справі № 907/380/23 є стягнення 1 070 482,50 грн безпідставно збережених коштів, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Водночас саме лише посилання на те, що справа має виняткове значення для відповідача, з якого стягнуто грошові кошти в значній сумі, не свідчить про наявність належного обґрунтування, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Альфа" на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 907/380/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного підприємства "Альфа" на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 907/380/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок