Постанова

від 25.04.2024 по справі 910/15371/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15371/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А.А. і Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Декор" - не з`яв.,

позивача-2 - приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" - Лисич О.В. - адвокат (ордер від 29.02.2024 серія АІ № 1559231),

відповідача - Антимонопольного комітету України - Бабченко Ю.Ю. (у порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" (далі- Фірма)

на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023

(суддя Зеленіна Н.І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024

(головуючий - суддя Євсіков О.О., судді: Алданова С.О. і Корсак В.А.)

у справі № 910/15371/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Декор" (далі - ТОВ "Стиль-Декор") та

Фірми

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

про визнання недійсним та скасування рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ТОВ "Стиль-Декор" звернулося з позовом до АМК про визнання незаконним та скасування пунктів 1, 4, 5, 8 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 19.07.2019 № 52-р/тк (далі - Рішення АМК).

У листопаді 2019 року Фірма звернулася з позовом до АМК про визнання незаконним та скасування пунктів 1, 2, 5, 6 резолютивної частини Рішення АМК.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на неповне з`ясування АМК обставин, які мають значення для справи, не доведення обставин, які свідчать про вчинення позивачами разом з іншими суб`єктами господарювання антиконкурентних дій, невідповідність висновків АМК щодо вчинених правопорушень фактичним обставинам справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2020 об`єднано справи № 910/15371/19 за позовом ТОВ "Стиль-Декор" та справу № 910/16271/19 за позовом Фірми в одне провадження, присвоєно справі № 910/15371/19.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024, відмовлено у задоволенні позовів ТОВ "Стиль-Декор" та Фірми.

Судові рішення мотивовані зокрема тим, що АМК в Рішенні дійшов обґрунтованих висновків, що Фірма та ТОВ "Стиль-Декор" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Фірма просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024, а справу направити на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:

- про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, а саме статей 5, 6 Закону та статті 79 ГПК України за наявності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 01.10.2020 у справі №908/540/19, від 24.04.2018 у справі №917/1357/17, від 24.04.2018 у справі № 914/1195/17, від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19, від 30.09.2021 у справі №910/13451/20, від 28.10.2021 у справі №910/20229/20;

- про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 269 та 282 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах;

- суди попередніх інстанцій порушили норми 86, 236 ГПК України та не дослідили всі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення тих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи інших учасників справи

АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Рішенням АМК:

- визнано, що Фірма, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудреммонтаж Інжиніринг" (далі - ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг"), ТОВ "Стиль-Декор" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів "Реконструкція очисних споруд продуктивністю 1 500 м.куб./добу в м. Березне Рівненської області", проведених Департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації за допомогою системи електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі UA-2016-09-13-000136-а) (пункт 1);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Фірму штраф у розмірі 3 900 000 грн. (пункт 2);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ "Стиль-Декор" штраф у розмірі 1 996 000 грн. (пункт 4);

- визнано, що Фірма, ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг", ТОВ "Стиль-Декор" і товариство з обмеженою відповідальністю "Елікон" (далі - ТОВ "Елікон") вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів "Добудова незавершеного будівництва приміщення на вул. Драгоманова, 7 в м. Рівному під управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому, в тому числі проектні роботи", яку проводило Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради за допомогою системи електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі UA-2016-09-19-000989-с) (пункт 5);

- за порушення, зазначене в пункті 5 резолютивної частини цього рішення, накладено на Фірму штраф у розмірі 3 000 000 грн. (пункт 6);

- за порушення, зазначене в пункті 5 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ "Стиль-Декор" штраф у розмірі 1 627 000 грн. (пункт 8).

Рішенням АМК встановлено, зокрема, що:

Фірмою, ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг" і ТОВ "Стиль-Декор" подано пропозиції для участі в торгах:

- "Реконструкція очисних споруд продуктивністю 1500 м /добу в м. Березне Рівненської області", які проводив Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації у системі електронних публічних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівлі UA-2016-09-13-000136- а (далі - Процедура закупівлі 1).

Крім того, Фірмою, ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг", ТОВ "Стиль-Декор" і ТОВ "Елікон" також подано пропозиції для участі в торгах:

- "Добудова незавершеного будівництва приміщення на вул. Драгоманова, 7 в м. Рівному під управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому, в тому числі проектні роботи", які проводило Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради у системі електронних публічних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівлі UA-2016-09-19-000989-C (далі - Процедура закупівлі 2).

Розпорядженням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.11.2017 № 16 розпочато розгляд справи № 05-03/5-17 за ознаками вчинення Фірмою, ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг", ТОВ "Стиль-Декор" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (процедура закупівлі UA-2016-09-13-000136-a).

Крім того, розпорядженням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.11.2017 № 17 розпочато розгляд справи № 05-03/6-17 за ознаками вчинення Фірмою, ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг", ТОВ "Стиль-Декор" і ТОВ "Елікон" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (процедура закупівлі UA-2016-09-19- 000989-с).

Розпорядженням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.08.2018 № 67/5-рп/к справи № 05-03/5-17 та № 05-03/6-17 об`єднано в одну справу, якій присвоєно номер 03-1/04- 18.

Також у Рішенні АМК встановлені такі обставини:

- Департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Замовник 1) проведено відкриті торги на закупівлю - "Реконструкція очисних споруд продуктивністю 1500 м3 /добу в м. Березне, Рівненської області";

- номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель UA-2016-09-13- 000136-а оприлюднено на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель;

- строк подання тендерних пропозицій (дата й час): 29 вересня 2016 року о 10:00;

- дата розкриття тендерних пропозицій (дата й час): 30 вересня 2016 року об 11:34;

- місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 34600, Україна, Рівненська обл., Березне, вул. Буховича, 95;

- строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 25 грудня 2017 року;

- за результатами оцінки пропозицій учасників закупівель Замовником-1 по Процедурі закупівлі-1 17.10.2016 було акцептовано пропозицію Фірми, з якою 04.11.2016 укладено договір підряду № 68 на загальну суму 19 999 998 грн з ПДВ;

- крім того, Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Замовник 2) проведено відкриті торги на закупівлю "Добудова незавершеного будівництва приміщення на вул. Драгоманова, 7 в м. Рівному під управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому, в тому числі проектні роботи";

- номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель UA-2016-09-19- 000989-с оприлюднений на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель;

- строк подання тендерних пропозицій (дата й час): 05 жовтня 2016 року о 16:00;

- дата розкриття тендерних пропозицій (дата й час): 06 жовтня 2016 року о 14:28;

- місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 33028, Україна, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Драгоманова;

- строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 01 серпня 2018 року;

- до оцінки закупівель Процедури закупівлі-2 були допущені пропозиції Фірми і ТОВ "Елікон";

- за результатами оцінки пропозицій учасників закупівель Замовником-2 по Процедурі закупівлі-2 14.11.2016 було акцептовано пропозицію ТОВ "Елікон", з яким 01.12.2016 укладено договір підряду № 14 на загальну суму 17 199 998 грн з ПДВ.

АМК встановлено, що аналіз матеріалів антимонопольної справи засвідчив, що ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг", Фірмою та ТОВ "Стиль-Декор" узгодили між собою умови участі у Процедурі закупівлі - 1. Крім того, ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг", Фірма, ТОВ "Елікон" і ТОВ "Стиль-Декор" узгодили між собою умови участі у Процедурі закупівлі - 2.

За результатами аналізу інформації та матеріалів, отриманих АМК, виявлено обставини, які свідчать про вчинення відповідачами в антимонопольній справі порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (Процедури закупівлі - 1 та Процедури закупівлі - 2), що підтверджується:

- одночасним перебуванням одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах із відповідачами в антимонопольній справі, а також перехід працівників з одного підприємства на інше свідчить про спільне здійснення відповідачами господарської діяльності та може сприяти обміну інформації між ними;

- спільне використання засобів зв`язку, що свідчить про тісну комунікацію та координацію між представниками відповідачів, зокрема, саме в період проведення Процедур закупівель - 1 та 2;

- наявність сталих господарських відносин між відповідачами в антимонопольній справі, що підтверджується: наданням ТОВ "Укрбудреммонтаж Інжиніринг" поворотної фінансової допомоги Фірмі, взаємними розрахунками між відповідачами під час проведення Процедур закупівель -1 та 2, господарські відносини між відповідачами існували ще до участі у Процедурах закупівель - 1 та 2, що створювало умови для обміну інформацією та погодженою поведінкою під час участі у Процедурах закупівель - 1 та 2;

- спільна підготовка відповідачів до Процедур закупівель, що підтверджується: подання пропозицій з однієї IP -адреси; залучення однієї особи для отримання довідки; синхронність дій відповідачів у часі; схожість в оформлені документів, пов`язаних із підготовкою (отриманням) документів, наданих у пропозиціях конкурсних торгів; спільна підготовка кошторисної документації;

- отже, наведені вище обставини свідчать про те, що відповідачі в антимонопольній справі під час підготовки документації для участі у Процедурах закупівель - 1 та 2 діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі".

Наведене є свідченням того, що ТОВ "Стиль-Декор" та Фірма під час підготовки документації та участі у Процедурах закупівель 1 та 2 діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування Рішення АМК в оскаржуваній позивачами частинах.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

За доводами касаційної скарги Фірма посилається, зокрема, на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (статей 5, 6 Закону, статті 79 ГПК України), викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 01.10.2020 у справі №908/540/19, від 24.04.2018 у справі №917/1357/17, від 24.04.2018 у справі № 914/1195/17, від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19, від 30.09.2021 у справі №910/13451/20, від 28.10.2021 у справі №910/20229/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Із з`ясованого попередніми судовим інстанціями змісту Рішення АМК вбачається, що дії Фірма та ТОВ "Стиль-Декор" було кваліфіковано АМК за ознаками пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю.

У справі № 910/23375/17 (постанова від 10.09.2020) розглядався позов про визнання немотивованою відповіді державного уповноваженого АМК Вовка А.М. про відмову у розгляді справи за заявою ТОВ фірма "Журавлина" від 23.02.2017 № 02-17/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія Україна".

У справі № 908/540/19 (постанова від 01.10.2020) розглядався позов про визнання недійсними пунктів рішення адміністративної колегії Запорізького територіального відділення АМК яким: визнано ПАТ "Запоріжжяобленерго" таким, що протягом 2016-2018 років займає монопольне становище на ринку послуги з доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики в територіальних (географічних) межах м. Приморськ Запорізької області (у межах розміщення локальних електричних мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго"), як таке що немає жодного конкурента; визнано дії ПАТ "Запоріжжяобленерго", які полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуги з доступу до об`єктів електроенергетики, а саме до опор повітряних ліній електропередач, які знаходяться у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону, у вигляді встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; накладено на ПАТ "Запоріжжяобленерго" штраф.

У справах №917/1357/17 (постанова від 24.04.2018), № 914/1195/17 (постанова від 24.04.2018), № 910/8399/19 (постанова від 19.05.2020), №910/13451/20 (постанова від 30.09.2021), №910/20229/20 (постанова від 28.10.2021) позивачів було притягнуто до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Суд у розгляді даного спору, в контексті доводів касаційної скарги та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, ураховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19 зокрема: "що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині".

Касаційний господарський суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 910/15371/19 ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 01.10.2020 у справі №908/540/19, від 24.04.2018 у справі №917/1357/17, від 24.04.2018 у справі № 914/1195/17, від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19, від 30.09.2021 у справі №910/13451/20, від 28.10.2021 у справі №910/20229/20, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах хоча і є однаковими за матеріально-правовим регулюванням, предметом спору і змістом позовних вимог, але істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах та в даній справі, зокрема з урахуванням змісту правовідносин та доводів учасників справи, якими вони обґрунтовували свої позиції.

Отже, наведена Фірмою підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Крім того, касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до приписів Закону:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 59 Закону встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, в тому числі в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, і підстави для відступу від неї відсутні.

Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, в ухвалі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 923/330/19.

Верховний Суд зауважує, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Постановляючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій, дослідивши повно і всебічно всі обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права, встановили, що встановлені АМК у Рішенні АМК факти у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком об`єктивних чинників, дійшли висновку про узгодження ТОВ "Стиль-Декор" та Фірмою своєї поведінки при підготовці та участі у Процедурах закупівлі 1 та 2 зокрема про обмін між ними інформацією, і наведене давало можливість дійти висновку про наявність, зокрема, у діях ТОВ "Стиль-Декор" та Фірми складу правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.

Суд враховує, що судами попередніх інстанцій надано оцінку доказів у справі з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

З огляду на викладене, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що рішенням суду апеляційної інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві АМК на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною постановою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи Фірми викладені у касаційній скарзі на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Фірми в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Фірмою у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Фірму, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 910/15371/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. Касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 910/15371/19 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 910/15371/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок