Постанова

від 11.04.2024 по справі 482/832/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 482/832/22

провадження № 61-9041св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2023 року у складі судді Сергієнка С. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Тищук Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (далі - ТОВ «ПЛК Груп») про розірвання договору та стягнення коштів у порядку захисту прав споживачів.

Позов обґрунтовано тим, що 19 листопада 2021 року між ним та ТОВ «ПЛК Груп» укладено договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 523Д191121, за яким відповідач зобов`язався підібрати та доставити йому автомобіль марки «КІА», а він мав сплати кошти за договором надання послуг.

У грудні 2021 року ним було сплачено за договором 8 221 долар США, що станом на 12 вересня 2022 року за офіційним курсом Національного банку України становить 300 630,46 грн.

Відповідач свої договірні зобов`язання не виконав, а 03 березня 2022 року надіслав листа за № ФМ-1/22 про те, що з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан і Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). У зв`язку із цим відповідач вказує про неможливість виконувати раніше взяті на себе договірні зобов`язання.

Проведення переговорів за електронною поштою та в телефонному режимі результатів не дало. Лист Торгово-промислової палата України не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання та не може бути належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин, а крім того форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний характер.

Просив суд:

розірвати договір про надання послуг з підбору та доставки автомобілю № 523Д191121, укладений 19 листопада 2021 року між ним та ТОВ «ПЛК Груп»;

стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 8 221 дол. США, що станом на 12 вересня 2022 року за офіційним курсом Національного банку України становить 300 630, 46 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що посилання позивача на істотне порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором не підтверджені належними та допустимими доказами. Як вбачається з матеріалів справи, спілкування позивача з представником відповідача надалі, після укладення договору, відбувалося через електронні засоби, а саме через месенджер VIBER, що передбачено п. 4.4. договору. Надана переписка між сторонами, яка ними не оспорюється, свідчить про те, що придбаний позивачем автомобіль не був доставлений в Україну з причин початку 24 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та запровадженням в Україні воєнного стану, в зв`язку з чим порт доставки автомобіля було закрито з причин, що не залежали від відповідача. Тривалість виконання послуги з доставки автомобіля, а також зміна маршруту доставки виконавцем спричинені об`єктивними обставинами, зокрема, введенням воєнного стану на території України і такі обставини в жодній мірі не залежали волі виконавця. Крім того, про зміну вартості супутніх послуг у зв`язку із виниклими обставинами, у встановленому договором порядку, а саме засобами електронного зв`язку, неодноразово повідомлявся замовник.

Отже, відповідач вчасно, відповідно до умов укладеного договору приступив до його виконання, вчиняв усі необхідні дії на виконання зобов`язань, покладених на нього умовами договору, не ухилявся від виконання умов договору та сприяв в отриманні очікуваних результатів виконання договору замовником. Про зміну вартості супутніх послуг у зв`язку із виниклими обставинами у встановленому договором порядку, а саме засобами електронного зв`язку, неодноразово повідомлявся позивач, як замовник, але чіткої позиції, що б підтверджувалася його подальшими діями, спрямованими на отримання очікуваного результату за договором, позивачем відповідачу надано не було та додаткові витрати не погоджено і не сплачено.

З урахуванням встановлених судом обставин, вини виконавця (відповідача) за договором в тому, що придбаний позивачем автомобіль не було доставлено в Україну, не встановлено, від виконання такої послуги відповідач не відмовлявся та її вартість з урахуванням змін умов доставки позивачем не оплачена, кінцевий строк виконання зазначених в договорі послуг не встановлений, тому передбачені статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» підстави для розірвання укладеного між сторонами договору також відсутні.

Відповідно до пункту 9.2 укладеного між сторонами договору, такий може бути розірваний достроково, з ініціативи однієї із сторін, але не раніше дати проведення усіх взаєморозрахунків. Така обставина позивачем не доводиться, оскільки позивач обґрунтовує позов наявністю претензій до відповідача.

В договорі сторони передбачили припинення дії договору у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, проте з такими вимогами позивач не звертався, а тому відсутні підстави для розірвання договору в межах заявлених вимог.

Тому і підстави для стягнення з відповідача 8 221,00 дол. США, сплачених позивачем по договору про надання послуг, також відсутні.

З огляду на викладене, позивачем не доведено обставин істотного порушення умов договору відповідачем, які б вказували на значну міру позбавлення того, на що він розраховував при укладенні договору. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аргументи учасників справи

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди послались на можливість розірвання договору тільки в тому випадку, якщо наявні істотні порушення умов договору. Однак суди не звернули уваги: переговори в телефонному режимі та засобами електронного зв`язку не дали результатів; на його прохання (лист) від 26 липня 2022 року надіслати на електронну пошту сертифікат ТПП України про засвідчення форс-мажорних обставин, виданий ТОВ «ПЛК Груп», від відповідача відповіді не отримав; листом від 03 березня 2022 року, посилаючись на форс-мажорні обставини, відповідач фактично відмовився від виконання укладеного між ними договору, чим порушив його умови; погодження змін умов договору не було; жодна із запропонованих відповідачем пропозицій подальшого розвитку у форс-мажорній ситуації була неприйнятна для нього; відповідач не довів форс-мажорні обставини у цьому випадку, оскільки такі обставини засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28 лютого 2022 року розміщено загальний офіційний лист, в якому зазначено, що його видано на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та статуту ТПП України.

Посилаючись на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавлена сторона повинна довести, в чому саме їх вплив в кожному конкретному випадку. Схожа позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21.

Апеляційний суд вказав на неправильно обраний ним спосіб захисту і не можливість припинення зобов`язання на підставі статей 598, 607 ЦК України, однак припинення зобов`язання є похідню вимогою. Хоча відповідач уже фактично і так розірвав з ним договір, відмовляється спілкуватися, кошти не повертає.

У вересні 2023 року ТОВ «ПЛК Груп»подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що 15 березня 2022 року позивачеві повідомлено про вимогу морського перевізника сплатити близько 1 000,00 дол. за повернення автомобіля в Республіку Корею та необхідність сплатити цю суму. Також йому було запропоновано обрати варіант подальшого розвитку подій у цій форс-мажорній ситуації. Відповідь позивач не надав. Окрім того відповідач, обґрунтовуючи свою позицію в суді, не посилався на форс-мажорні обставини як підставу для звільнення від обов`язків, передбачених договором. Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про непогодження сторонами умов договору та змін до нього, то докази незгоди позивача з умовами і порядком виконання відсутні. Також позивач замовчує той факт, що між сторонами досягнуто згоди про продаж авто, який є у його власності, однак знаходиться за межами України, і передачу коштів від його продажу відповідачу, що створить позивачу подвійний дохід.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21).

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 19 листопада 2022 року між ТОВ «ПЛК Груп» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 523Д191121 (надалі - Договір).

За умовами договору виконавець зобов`язується відповідно до листа-замовлення Замовника забезпечити надання комплексу послуг по підбору, оформленню (в тому числі митному) та доставці автомобіля в пункт призначення, зазначений в листі-замовлення, і видати його, а також супутні документи Замовнику за Актом приймання-передачі автомобіля (Додаток 2 до цього Договору), а Замовник зобов`язується на умовах даного Договору прийняти та оплатити вартість автомобіля, а також вартість комплексу послуг, наданих Виконавцем та супутніх послуг.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. Договору під час заповнення листа-замовлення Замовник видає Виконавцю завдаток в розрахунок платежів за комплекс послуг на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Розмір завдатку становить 400,00 дол. США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом на день розрахунку. В разі якщо ставка на аукціоні становитиме більше, ніж 4 000,00 дол. США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом Національного банку України на день розрахунку, то завдаток складає 10 % від вартості максимальної ставки на аукціоні.

Відповідно до листа-замовлення, що є додатком № 1 до Договору про надання послуг підбору, оформлення та доставки автомобіля № 523Д191121, ОСОБА_1 замовив автомобіль марки «KIA»; роки випуску: 2012, тип кузова: cедан; модель: Optima; вид палива: пропан - бутан, об`єм двигуна: 2.0; коробка передач: автомат; вартість автомобіля за цим договором встановлено в доларах по курсу Національного банку України і орієнтовно складає (включає стандартні послуги, які містяться в п. 3) до 10 000,00 дол. США, що відповідає сумі 264 427,00 грн за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату підписання договору.

Комплекс послуг включає оформлення в країні продажу, митне оформлення на кордоні, митне оформлення на митниці призначення, державну реєстрацію.

Сторони узгодили, що до комплексу послуг включено доставку автомобіля до України по окремим тарифам, вартість якої буде входити в кінцеву вартість автомобіля за цим договором.

Вартість комплексу послуг за Договором встановлено в доларах і складає 500 доларів США, що відповідає 13 221,00 грн за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату підписання договору. Сума завдатку за цим Договором встановлено в доларах і складає 400,00 дол. США, що відповідає 10 577,00 грн за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату підписання договору.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору виконавець має право на будь-які зміни тривалості та інших параметрів послуг, що входять до складу комплексу послуг за погодженням з замовником. В разі, якщо це пов`язано з необхідністю гарантування якості виконання послуг замовника, Виконавець має право в односторонньому порядку змінювати тривалість, маршрут доставки.

Пунктом 5.10. Договору передбачено, що у разі зміни вартості автомобіля та супутніх послуг Виконавець погоджує цю зміну із Замовником. Замовник повинен здійснити доплату вартості за замолений автомобіль та супутні послуги в касу Виконавця протягом 1-го банківського дня після узгодження нової ціни за замовлений автомобіль та супутні послуги.

В ході виконання Договору зміни відповідно до п. 4.5. Договору узгоджуються, серед іншого, засобами електронного зв`язку обома сторонами.

Пунктом 6.1 Договору передбачено право замовника відмовитись від виконання даного Договору. Заява про відмову замовника від надання послуг в письмовій формі приймається виконавцем до виконання з дня отримання такої заяви.

Відповідно до п. 9.2 Договору він може бути розірваний достроково з ініціативи однієї із сторін, але не раніше дати проведення усіх взаєморозрахунків.

Згідно з пунктами 8.1., 8.2., 8.3. Договору сторони звільняються від майнової відповідальності за невиконання зобов`язань, передбачених Договором, при виникненні форс-мажорних обставин, а саме: повінь, землетрус, цунамі, епідемії й інші стихійні явища природи, що віднесені в даній місцевості до розряду стихійних; лісові пожежі, вибухи, страйк, саботаж; локаут, оголошена чи неоголошена війна, революція, масові безладдя, терористичні акти, аварії, інші непередбачені ситуації, що безпосередньо вплинули на виконання умов даного Договору; несприятливі погодні умови, що не є стихійними явищами, але які призводять до неможливості надання послуг в повному обсязі та належної якості, прийняття державними органами нормативних актів, що призвели до неможливості належного виконання сторонами зобов`язань, які вони взяли на себе відповідно до умов даного Договору.

З метою виконання покладених на себе зобов`язань після підписання Договору, ОСОБА_1 сплатив ТОВ «ПЛК Груп» 8 221,00 дол. США (7409+408+404) згідно з умовами 5.1 та 5.2 Договору.

Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року

№ 2024/02.0-7.1 на підставі статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

За повідомленням ДП «АМПУ» (Адміністрація морських портів України), і така обставина є загальновідомою, станом на 08:00 26 лютого 2022 року: вхід/вихід до портів Скадовськ, Херсон, Миколаїв, Ольвія, Одеса, Чорноморськ, Південний, Б-Дністровськ, Ізмаїл, Рені, Усть - Дунайськ було закрито.

15 березня 2022 року ОСОБА_1 отримав від менеджера ТОВ «ПЛК Груп» повідомлення в мессенджері Viber, в якому вказувалося про повернення судна, на якому перевозився призначений позивачу автомобіль, до Кореї через військові дії в Україні, і від позивача вимагалося сплатити ще вартість доставки (повернення) автомобіля в Корею.

Після цього відповідач запропонував позивачу врегулювати відносини за Договором шляхом реалізації одного з таких варіантів: 1) ОСОБА_1 доплачує ТОВ «ПЛК Груп», окрім вже сплачених раніше коштів, додаткові витрати на доставку придбаного для нього автомобіля; 2) надає згоду на реалізацію автомобіля у Республіці Корея і сума виручених коштів з відрахуванням фактичних витрат повертається ОСОБА_1 ; 3) якщо не вчиняти ніяких дій - авто буде виставлене на продаж з метою покриття витрат на його транспортування і зберігання, а грошові кошти повернуті не будуть.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17)).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (стаття 651 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (див. пункти 78, 82 - 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (див. пункти 116 - 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження

№ 12-140гс19)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц (провадження

№ 61-17601свп18)).

Касаційний суд зауважує, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 (провадження № 61-11710св23)).

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Тлумачення статті 6 ЦК України свідчить, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непонайменованими, оскільки не визначені в актах законодавствах. Свої відносини в непонайменованих договорах сторони врегульовують на власний розсуд (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі № 761/11589/16-ц (провадження № 61-194св17)).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20) зазначено, що «відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України».

Установлені судами обставини та тлумачення змісту договору про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 523Д191121 від 19 листопада 2022 року дозволяють зробити висновок про те, що між сторонами вчинено непонайменований договір.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Тлумачення положень статті 527 ЦК України свідчить, що кредитору дозволяється не приймати самостійно виконання зобов`язання у разі його переадресування, під яким розуміється уповноваження кредитором іншої особи на прийняття виконання від боржника, якщо така можливість передбачена договором, актом цивільного законодавства або ж випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Уповноважена кредитором особа приймає виконання (тобто вчиняє фактичні дії, зокрема щодо прийняття майна) без заміни кредитора, і всі правові наслідки настають для кредитора. Під уповноваженою особою слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження від кредитора на прийняття виконання обов`язку боржником або іншою особою. Такі повноваження можуть бути визначені, зокрема: у договорі між кредитором уповноваженою особою; у договорі між боржником та кредитором; кредитором у виданій ним довіреності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 757/46709/16-ц (провадження № 61-8253св18)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, яка переглядається:

суди встановили, що відповідно до листа-замовлення, який є додатком № 1 до Договору ОСОБА_1 замовив автомобіль марки «KIA»; вартість автомобіля за цим договором встановлено в доларах по курсу НБУ і орієнтовно складає (включає стандартні послуги, які містяться в п. 3) до 10 000,00 дол. США, що відповідає сумі 264 427,00 грн за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату підписання договору; ОСОБА_1 сплатив 8 221,00 дол. США (7409+408+404) відповідно до умов 5.1 та 5.2 Договору; пунктом 5.10. Договору передбачено, що у разі зміни вартості автомобіля та супутніх послуг Виконавець погоджує цю зміну із Замовником. Замовник повинен здійснити доплату вартості за замолений автомобіль та супутні послуги в касу Виконавця протягом 1-го банківського дня після узгодження нової ціни за замовлений автомобіль та супутні послуги; 15 березня 2022 року відповідач повідомив позивачу про повернення судна, на якому перевозився призначений позивачу автомобіль, до Кореї через військові дії в Україні, і від позивача вимагалося сплатити вартість доставки (повернення) автомобіля в Корею; згодом відповідач запропонував позивачу врегулювати відносини за Договором шляхом реалізації одного з таких варіантів: 1) ОСОБА_1 доплачує ТОВ «ПЛК Груп», окрім вже сплачених раніше коштів, додаткові витрати на доставку автомобіля, придбаного для нього, 2) надає згоду на реалізацію автомобіля у Республіці Корея і сума виручених коштів з відрахуванням фактичних витрат повертається ОСОБА_1 ; 3) якщо не вчиняти ніяких дій - авто буде виставлене на продаж з метою покриття витрат на його транспортування і зберігання, а грошові кошти повернуті не будуть;

ОСОБА_1 у вересні 2022 року звернувся до суду з цим позовом до ТОВ «ПЛК Груп» про розірвання Договору та стягнення коштів, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо доставки замовленого та попередньо оплаченого автомобіля;

суди не звернули уваги, що ОСОБА_1 заявив вимогу про розірвання Договору у зв`язку з його істотним порушенням другою стороною на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Тому необґрунтовані висновки судів стосовно невикористання ним договірних (позасудових) підстав дострокового розірвання Договору (розірвання договору з ініціативи однієї із сторін, припинення дії договору у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин);

суди не врахували, що істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Сторони не визначили в Договорі вплив існування форс-мажору на строках виконання зобов`язання. Відповідач не виконав Договору від 19 листопада 2021 року, цілі Договору щодо придбання автомобіля марки «KIA» вартістю до 10 000,00 дол. США (яка включає стандартні послуги, передбачені Договором) позивачем не досягнуті і він позбавлений того, на що розраховував при його укладенні.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок щодо відсутності істотного порушення ТОВ «ПЛК Груп» умов Договору, відповідно, і підстав для його розірвання.

Суди відмовили у задоволенні позову в частині стягнення коштів як похідної вимоги від вимоги про розірвання Договору, обставин, необхідних для визначення наслідків розірвання цього договору, не встановили.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

За таких обставин судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ПЛК Груп» про стягнення грошових коштів підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що рішення судів ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення судів скасувати, в частині позовних вимог про розірвання договору ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а в частині позовних вимог про стягнення коштів передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 рокускасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» про розірвання договору про надання послуг з підбору та доставки автомобіля задовольнити.

Розірвати договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля від 19 листопада 2021 року № 523Д191121, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп».

Справу № 482/832/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» про стягнення коштів передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2023 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 17 травня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов

М. Є. Червинська