Рішення

від 24.04.2024 по справі 320/17419/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року № 320/17419/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Юніспорт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Юніспорт» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від №00274020702 від 20.04.2023

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства, відображені в акті перевірки, ґрунтуються на непідтверджених даних відповідача про нереальність здійснених позивачем господарських операцій. Таким чином, на думку позивача, висновки акту перевірки не можна вважати достовірними, всебічними і об`єктивними, а податкові повідомлення-рішення законними.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 закрито підготовче провадження у справі.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «ЮНІСПОРТ» є суб`єктом господарювання, зареєстроване 03.12.2019 за №10691020000044356. Основний вид діяльності є оптова торгівля одягом і взуттям (46.42).

На підставі направлення від 16.12.2022 № 15847/26-15-07-02-01, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв`язку зі змінами у п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, унесеними Законом України від 03.11.2022 № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністративного погашення» та незгодою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСПОРТ» (код ЄДПОУ 43380577) з висновками акту перевірки від 08.07.2021 № 52867/26-15-07-02- 01-17/43380577 з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за квітень 2021 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень 2020 року, лютий, березень 2021 року та поданням заперечення разом з додатковими документами від 19.07.2021 № б/н (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 19.07.2021 № 78897/6), на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.12.2022 № 5615-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮНІСПОРТ».

З направленням на право проведення перевірки від 16.12.2022 за № 15847/26-15-07-02-01 ознайомлено під підпис 26.12.2022 представника ТОВ «ЮНІСПОРТ» за довіреністю від 09.11.2021 ОСОБА_1 .

Копію наказу про проведення перевірки від 12.12.2022 № 5615-п вручено під підпис 26.12.2022 представнику ТОВ «ЮНІСПОРТ» за довіреністю від 09.11.2021 ОСОБА_1 .

Перевіркою встановлено порушення:

1) п.п.44.1, 44.6, ст. 44, п. 85.2 ст.85, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст .200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 1 863 386 грн., в т.ч: - за квітень 2021 року на суму 1 863 386 грн.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду рядка 21 Декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 року на суму 3 248 323 гривень;

2) п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за квітень 2021 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.01.2023 №349/26-15-07-02-01-03/43380577.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.01.20236

- №00032320702 за формою «Р», відповідно до якого Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених на території України товарів у розмірі 2 329 232 грн 00 коп за квітень 2021 року, з яких 1 863 386 грн 00 коп виявлене заниження та 465 847 грн 00 коп штрафних санкцій4

- №00032340702 за формою «В4», відповідно до якого Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2021 року на суму 3 248 323 грн 00 коп.

Позивачем, не погоджуючись висновками, викладеними в акті перевірки, подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на акт.

Листом від 16.01.2023 №1478/1/26-15-07-02-01-09 відповідач повідомив ТОВ «ЮНІСПОРТ», що висновки акту документальної виїзної позапланової перевірки залишаються незмінними, а заперечення без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся із скаргою до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 14.04.2023 № 9204/6/99-0-06-01-05-06 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.01.2023 №00032320702 скасовано, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.01.2023 № 00032340702 скасовано в частині завищення від`ємного значення податку на додану вартість на 1540211 грн, а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін, а скаргу частково задоволеною.

У подальшому відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форма «В4» від 20.04.2023 №00274020702, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «ЮНІСПОРТ» п.п.44.1, 44.6, ст. 44, п. 85.2 ст.85, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст .200 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за квітень 2021 року на суму 1708112 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЮНІСПОРТ» п.п.44.1, 44.6, ст. 44, п. 85.2 ст.85, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст .200 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за квітень 2021 року на суму 1708112 грн, оскільки встановлено декларування сум податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками, по яким непідтверджено постачання товарів за відсутності залучення сторонніх осіб для здійснення таких операцій.

За змістом частини другої ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ "АЙЛЕНДЕР ГРУП" (ЄДРПОУ 42769916), ТОВ "ПРЕМІУМ РІТЕЙЛ ГРУП"(ЄДРПОУ 41496435) мали нереальний характер, у зв`язку з чим завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Судом встановлено, що між ТОВ «ЮНІСПОРТ» (Покупець) і ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» (код ЄДРПОУ 42769916, нова назва ТОВ «ЛАЙМЕР ЛТ») укладено Договір купівлі-продажу від 11.03.2021 №11032021.

На виконання умов договору ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» поставило 12.03.2021 на користь ТОВ «ЮНІСПОРТ» одяг на суму 754348,4 грн., в т.ч. ПДВ 125724,73 грн.

За фактом постачання товару сторонами складено видаткові накладні №7 та №8 від 12.03.2021.

На підтвердження перевезення товару від Продавця до Покупця складено товарно-транспортну накладну №26 від 12.03.2021.

Між ТОВ «ЮНІСПОРТ» та ТОВ «ПРЕМІУМ РІТЕЙЛ ГРУП» укладено договір поставки №04/02 від 04.02.2020.

На виконання договору ТОВ «ПРЕМІУМ РІТЕЙЛ ГРУП» поставило на користь ТОВ «ЮНІСПОРТ» протягом вересня 2020 року, березня-квітня 2021 року одягу та взуття на суму 9494324,40 грн., в т.ч. ПДВ 1582387,39 грн., за фактом чого складено видаткові накладні за 11, 21, 29 вересня 2020 року, 01.03.2021, 23.03.2021, 01.04.2021 та 14.04.2021, а також товаро-транспортні накладні на транспортування товару по видатковим накладним за березень та квітень 2021 року.

В акті перевірки відповідач посилається на недоліки складених товарно-транспортних накладних, які на думку відповідача є суттєвим доказом нереальності господарських операцій.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Надані на перевірку первинні документи мають всі передбачені обов`язкові реквізити, що підтверджується копіями первинних документів, наявними в матеріалах справи.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд. Так, в своїх постановах від 31.01.2018 у справі № 2а/1270/7925/12 та від 31.02.2018 у справі № 2а-865/12/2170 суд зазначає наступне: «… сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій».

Водночас, Верховний Суд у своїй постанові від 24.05.2019 у справі №826/7423/16 вказав, «що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення..». Дану позицію підтримав Верховний Суд і у постанові від 21.01.2021 у справі №813/2204/17, від 19.04.2023 у справі № 420/20757/21.

Крім того, відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, надані позивачем документи підтверджують господарські операції, дають змогу ідентифікувати господарські операції та факт їх здійснення, що призводить до зміни активів позивача.

Посилання відповідача на те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не в достатньому обсязі визначено основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати вантаж, не відповідає дійсності, так як у товарно-транспортних накладних чітко вказано, що вантажем є одяг, речі та взуття, які зазначені у видаткових накладних які є супровідними документами до вантажу, які були надані під час перевірки працівнику контролюючого органу.

В описовій частині акту відповідач припускає, що ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» та ТОВ «ПРЕМІУМ РЕТЕЙЛ ГРУП» не могли поставити придбаний позивачем товар так як мають мало трудових ресурсів, не декларують основних фондів, а також через те, що з 08.12.2021 органами ДПС встановлено відповідність ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» п.8. Критеріїв ризиковості платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, зареєстровані платниками податку на додану вартість, перебували на обліку в податкових органах, їх реєстрація не була визнана нечинною у судовому порядку, що було перевірено відповідальними особами Позивача. Тобто, контрагенти були наділені правосуб`єктністю та могли здійснювати господарські операції. Також контрагенти мали товари, необхідні позивачу для здійснення його господарської діяльності.

Вказане узгоджується із рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік. заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), які у відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди використовують як джерело права при розгляді справ.

Крім того, згідно із ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують системний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

Так, Європейським судом з прав людини у п. 71 рішення по справі «Булвес АД проти Болгарії» сформовано висновок, відповідно до якого компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності

Також, аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/9072/16, в якій суд зазначив, що «Посилання податкового органу як на підставу для відмови в позові, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, зокрема, на відсутність у останніх умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з поставки вищевказаного товару, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що на момент здійснення з ТОВ «ЮНІСПОРТ» господарських операцій в штаті ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» працювало 6 осіб, а в штаті ТОВ «ПРЕМІУМ РІТЕЙЛ ГРУП» - 4 особи.

Суд звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, скільки працівників необхідно для здійснення господарських операцій певного виду, а тому твердження відповідача про недостатність персоналу є лише припущенням, не підтвердженим допустимими доказами.

Крім того, у своєму відзиві податковий орган зазначає про неможливість дослідження ланцюга походження товарів.

Як зазначалося раніше, що під час проведення перевірки мають досліджуватися безпосередньо господарські операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, а платники податків не повинні нести негативні наслідки за дії свої контрагентів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.04.2021 по справі №808/8600/15, в якій суд зазначив наступне: «Колегія суддів Верховного Суду також наголошує, що судами під час дослідження факту здійснення господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі, і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань.

Оскільки позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентами.»

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до п.5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1165 від 11.12.2019 (надалі Порядок), платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно п.7 Порядку у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Водночас, одним із критеріїв ризиковості здійснення операцій є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Щодо посилання відповідача на кримінальне провадження №12018100000000339 від 12.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 191 КК України та в якому фігурує ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП», то в силу вимог ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу на той факт, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій ґрунтується, в тому числі, на підставі наявних та триваючих кримінальних проваджень на стадії досудового розслідування, в яких фігурує контрагент позивача.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі №2а/0370/205/12 зазначив наступне: «… посилання контролюючого органу на постанову від 26 жовтня 2011 року старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП «ОСОБА_4» та ФОП «ОСОБА_3», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого статтею 205 частиною 2 Кримінального кодексу України, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагента своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 у справі №826/2358/14 вказав наступне: «Суд не погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про можливість використання висновків результатів перевірки проведеної в межах кримінального провадження, до набрання законної сили відповідним рішення у кримінальній справі».

Водночас, в акті контролюючий орган вказує, що ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» згідно з Єдиного реєстру судових рішень фігурує у кримінальному провадженні №12018100000000339 від 12.04.2018. При цьому необхідно зазначити, що ТОВ «АЙЛЕРНДЕР ГРУП» зареєстрована як юридична особа лише 23.01.2019, тобто майже через рік після того, як було відкрито кримінальне провадження. А остання постанова суду по даному провадженню датується 09.06.2020, що свідчить про те, що по даній справі відсутній вирок, а саме провадження тривало більше 4 років. До того ж, провадження відкрито за ознаками правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 191 КК України, тобто привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, тобто не за кримінальним правопорушенням у сфері господарської діяльності (ст. 205 КК України яка діяла на момент відкриття провадження, ст. 212 КК України, тощо), а за кримінальним правопорушенням проти власності.

Враховуючи те, що в ході перевірки не встановлено порушення оформлення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законодавством, по господарських операцій між ТОВ «ЮНІСПОРТ» з його контрагентами, суд доходить висновку, що ТОВ «ЮНІСПОРТ» не було допущено порушення п.44.1. ст.44 Податкового кодексу при веденні обліку витрат, та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань по відображенню господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами.

Вказані операції були об`єктом оподаткування для підприємств постачальників і саме вони визначали базу оподаткування вказаних операцій, а ТОВ «ЮНІСПОРТ», у відповідності до п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України було віднесено до податкового кредиту суми податку, сплачені та нараховані при здійсненні операцій з придбання товарів у вказаних в акті контрагентів.

На думку суду, перевіряючими помилково вказано про порушення ТОВ «ЮНІСПОРТ» п. 198.3 ст. 198 ПКУ, так як підприємством до податкового кредиту віднесено лише суми, визначені виходячи з договірної вартості товарів у зв`язку з придбанням товарів, сплаченого та нарахованого у зв`язку з придбанням товарів, що підтверджено видатковими накладними.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що доводи, покладені ГУ ДПС у м. Києві в основу висновків акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.04.2023 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

Таким чином, в акті перевірки не наведено обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаним вище контрагентом цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, акти приймання-передачі, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час розгляду справи документів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 25621, 69 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.05.2023 №9481.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 25621, 69 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форма «В4» від 20.04.2023 № 00274020702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ТОВ «Юніспорт» сплачений судовий збір у розмірі 25621 (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять одна) грн 69 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.