Постанова

від 04.12.2024 по справі 320/17419/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17419/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к позивача Кермач А.І.

пр-к відповідача Гайдай В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніспорт» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УС Т А Н О В И В:

ТОВ «Юніспорт» звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №00274020702 від 20.04.2023

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 19 вересня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 жовтня 2024 року.

У зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_1 , 30 жовтня 2024 року адміністративну справу № 320/17419/23 знято з розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2024 року справу № 320/17419/23 передано на розгляд колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Грибан І.О. суддів Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.

04 листопада 2024 року повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у відкритому судовому засіданні 04 грудня 2024 року.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ЮНІСПОРТ» є суб`єктом господарювання, зареєстроване 03.12.2019 за №10691020000044356.

Основний вид діяльності є оптова торгівля одягом і взуттям (46.42).

На підставі направлення від 16.12.2022 № 15847/26-15-07-02-01, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв`язку зі змінами у п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, унесеними Законом України від 03.11.2022 № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністративного погашення» та незгодою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСПОРТ» (код ЄДПОУ 43380577) з висновками акту перевірки від 08.07.2021 № 52867/26-15-07-02- 01-17/43380577 з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за квітень 2021 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень 2020 року, лютий, березень 2021 року та поданням заперечення разом з додатковими документами від 19.07.2021 № б/н (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 19.07.2021 № 78897/6), на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.12.2022 № 5615-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮНІСПОРТ».

З направленням на право проведення перевірки від 16.12.2022 за № 15847/26-15-07-02-01 ознайомлено під підпис 26.12.2022 представника ТОВ «ЮНІСПОРТ» за довіреністю від 09.11.2021 Шереметенко Ларису Василівну.

Копію наказу про проведення перевірки від 12.12.2022 № 5615-п вручено під підпис 26.12.2022 представнику ТОВ «ЮНІСПОРТ» за довіреністю від 09.11.2021 Шереметенко Ларисі Василівні.

Перевіркою встановлено порушення:

1) п.п.44.1, 44.6, ст. 44, п. 85.2 ст.85, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст .200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 1 863 386 грн., в т.ч: - за квітень 2021 року на суму 1 863 386 грн.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду рядка 21 Декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 року на суму 3 248 323 гривень;

2) п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за квітень 2021 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.01.2023 №349/26-15-07-02-01-03/43380577.

Позивачем подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на акт.

Листом від 16.01.2023 №1478/1/26-15-07-02-01-09 відповідач повідомив ТОВ «ЮНІСПОРТ», що висновки акту документальної виїзної позапланової перевірки залишаються незмінними, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.01.20236

- № 00032320702 за формою «Р», відповідно до якого Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених на території України товарів у розмірі 2 329232 грн. 00 коп. за квітень 2021 року, з яких 1863386 грн. 00 коп. виявлене заниження та 465847 грн. 00 коп. штрафних санкцій4

- № 00032340702 за формою «В4», відповідно до якого Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2021 року на суму 3248323 грн. 00 коп.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся із скаргою до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 14.04.2023 № 9204/6/99-0-06-01-05-06 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.01.2023 №00032320702 скасовано, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.01.2023 № 00032340702 скасовано в частині завищення від`ємного значення податку на додану вартість на 1540211 грн, а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін, а скаргу частково задоволеною.

У подальшому відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форма «В4» від 20.04.2023 №00274020702, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «ЮНІСПОРТ» п.п.44.1, 44.6, ст. 44, п. 85.2 ст.85, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст .200 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за квітень 2021 року на суму 1708112 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 20.04.2023 №00274020702 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив із того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 22.09.2015 у справах № 810/5645/14 та № 2а-2717/11/2670, в яких було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Крім того, згідно висловленої Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі № 822/2373/17 та від 18.04.2019 у справі №813/4430/14 правової позиції, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЮНІСПОРТ» п.п.44.1, 44.6, ст. 44, п. 85.2 ст.85, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст .200 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за квітень 2021 року на суму 1708112 грн, оскільки встановлено декларування сум податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками, по яким непідтверджено постачання товарів за відсутності залучення сторонніх осіб для здійснення таких операцій.

Зокрема, відповідач стверджує, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» (ЄДРПОУ 42769916), ТОВ «ПРЕМІУМ РІТЕЙЛ ГРУП»(ЄДРПОУ 41496435) мали нереальний характер, у зв`язку з чим завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що між ТОВ «ЮНІСПОРТ» (Покупець) і ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» (код ЄДРПОУ 42769916, нова назва ТОВ «ЛАЙМЕР ЛТ») укладено Договір купівлі-продажу від 11.03.2021 №11032021.

На виконання умов договору ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» поставило 12.03.2021 на користь ТОВ «ЮНІСПОРТ» одяг на суму 754348,4 грн., в т.ч. ПДВ 125724,73 грн.

За фактом постачання товару сторонами складено видаткові накладні №7 та №8 від 12.03.2021.

На підтвердження перевезення товару від Продавця до Покупця складено товарно-транспортну накладну №26 від 12.03.2021.

Між ТОВ «ЮНІСПОРТ» та ТОВ «ПРЕМІУМ РІТЕЙЛ ГРУП» укладено договір поставки №04/02 від 04.02.2020.

На виконання договору ТОВ «ПРЕМІУМ РІТЕЙЛ ГРУП» поставило на користь ТОВ «ЮНІСПОРТ» протягом вересня 2020 року, березня-квітня 2021 року одягу та взуття на суму 9494324,40 грн., в т.ч. ПДВ 1582387,39 грн., за фактом чого складено видаткові накладні за 11, 21, 29 вересня 2020 року, 01.03.2021, 23.03.2021, 01.04.2021 та 14.04.2021, а також товаро-транспортні накладні на транспортування товару по видатковим накладним за березень та квітень 2021 року.

Так, в акті перевірки відповідач посилається на недоліки складених товарно-транспортних накладних, які на думку відповідача є суттєвим доказом нереальності господарських операцій.

Разом з тим, надані на перевірку первинні документи мають всі передбачені обов`язкові реквізити відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що підтверджується копіями первинних документів, наявними в матеріалах справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 24.05.2019 у справі №826/7423/16 виснував правову позицію, «що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення..». Дану позицію підтримав Верховний Суд і у постанові від 21.01.2021 у справі №813/2204/17, від 19.04.2023 у справі № 420/20757/21.

Крім того, відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують господарські операції, дають змогу ідентифікувати господарські операції та факт їх здійснення, що призводить до зміни активів позивача.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що посилання відповідача на те, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не в достатньому обсязі визначено основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати вантаж, не відповідає дійсності, так як у товарно-транспортних накладних чітко вказано, що вантажем є одяг, речі та взуття, які зазначені у видаткових накладних які є супровідними документами до вантажу, які були надані під час перевірки працівнику контролюючого органу.

Також, в акті відповідач припускає, що ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» та ТОВ «ПРЕМІУМ РЕТЕЙЛ ГРУП» не могли поставити придбаний позивачем товар так як мають мало трудових ресурсів, не декларують основних фондів, а також через те, що з 08.12.2021 органами ДПС встановлено відповідність ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» п.8. Критеріїв ризиковості платника податків.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Наразі, на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, зареєстровані платниками податку на додану вартість, перебували на обліку в податкових органах, їх реєстрація не була визнана нечинною у судовому порядку, що було перевірено відповідальними особами Позивача.

Тобто, контрагенти були наділені правосуб`єктністю та могли здійснювати господарські операції. Також контрагенти мали товари, необхідні позивачу для здійснення його господарської діяльності.

Також, аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/9072/16, в якій суд зазначив, що «Посилання податкового органу як на підставу для відмови в позові, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, зокрема, на відсутність у останніх умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з поставки вищевказаного товару, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Щодо доводів апелянта про те, що на момент здійснення з ТОВ «ЮНІСПОРТ» господарських операцій в штаті ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» працювало 6 осіб, а в штаті ТОВ «ПРЕМІУМ РІТЕЙЛ ГРУП» - 4 особи, колегія суддів зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, скільки працівників необхідно для здійснення господарських операцій певного виду, а тому твердження відповідача про недостатність персоналу є лише припущенням, не підтвердженим допустимими доказами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що під час проведення перевірки мають досліджуватися безпосередньо господарські операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, а платники податків не повинні нести негативні наслідки за дії свої контрагентів.

Оскільки позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентами.»

Водночас, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що відповідно до п.5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1165 від 11.12.2019 (надалі - Порядок), платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно п.7 Порядку у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Водночас, одним із критеріїв ризиковості здійснення операцій є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Також, щодо позиції податкового органу про нереальність господарських операцій, яка ґрунтується, на підставі наявних та триваючих кримінальних проваджень на стадії досудового розслідування, в яких фігурує контрагент позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в акті контролюючий орган вказує, що ТОВ «АЙЛЕНДЕР ГРУП» згідно з Єдиного реєстру судових рішень фігурує у кримінальному провадженні №12018100000000339 від 12.04.2018.

Однак, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача».

При цьому необхідно зазначити, що ТОВ «АЙЛЕРНДЕР ГРУП» зареєстрована як юридична особа лише 23.01.2019, тобто майже через рік після того, як було відкрито кримінальне провадження. А остання постанова суду по даному провадженню датується 09.06.2020, що свідчить про те, що по даній справі відсутній вирок, а саме провадження тривало більше 4 років.

До того ж, провадження відкрито за ознаками правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 191 КК України, тобто привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а не за кримінальним правопорушенням у сфері господарської діяльності (ст. 205 КК України яка діяла на момент відкриття провадження, ст. 212 КК України, тощо).

Таким чином, оскільки, в ході перевірки не встановлено порушення оформлення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законодавством, по господарських операцій між ТОВ «ЮНІСПОРТ» з його контрагентами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «ЮНІСПОРТ» не було допущено порушення п.44.1. ст.44 Податкового кодексу при веденні обліку витрат, та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань по відображенню господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи, покладені ГУ ДПС у м. Києві в основу висновків акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.04.2023 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в акті перевірки не наведено обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаним вище контрагентом цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, акти приймання-передачі, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20 квітня 2023 року №00274020702 та наявність підстав для його скасування.

Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніспорт» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 09.12.2024р.)