Рішення

від 15.04.2024 по справі 620/17578/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/17578/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Краснової О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області), Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 та з 09.07.1999 по 22.07.2001;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 таз 09.07.1999 по 22.07.2001;

-зобов`язати Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області призначити ОСОБА_1 з 16.10.2023 тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, згідно Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1098.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 19.12.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області подало відзив на позов щодо позовної вимоги стосовно неї та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими. Вказують, що вперше позивачка звернулася до них із заявою про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату 11.12.2019, та допомога вперше була призначена з 11.12.2019 по 31.12.2020, потім продовжено, з 01.01.2021 по 15.08.2023. Оскільки пенсійним органом позивачці було відмовлено у призначенні пенсії, остання повторно звернулася 16.10.2023 із заявою про подовження їй виплати тимчасової допомоги, проте згідно довідки з пенсійного органу про наявний страховий стаж від 11.08.20123 №2500-0215-8/52489 управлінням 19.10.2023 прийнято рішення про відмову в наданні позивачці тимчасової соціальної допомоги з підстав відсутності 15 років страхового стажу.

ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позов, в якому заперечує проти позову, вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що загальний страховий стаж позивачки становить 12 років 06 місяців 16 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи, з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 з підстав, що з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, згідно якої при призначенні пенсії на території України особі зараховувався стаж за нормами українського законодавства незалежно від того, в якій із країн учасників Угоди вона працювала, тому на осіб, які працювали, зокрема в Республіці Узбекистан, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії набутого в цій країні стажу та заробітку.

Ухвалою суду від 28.02.2024 вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11:00 год. 11.03.2024.

Ухвалою суду від 11.03.2024 підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.03.2024 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 13.03.2024 задоволено клопотання представника позивача адвоката Голика Євгена Валерійовича про проведення судових засідань в режимі відеоконференції у справі; вирішено розгляд справи у судових засіданнях, у тому числі 27.03.2024 о 11:00 год., проводити в режимі відеоконференції; доручити Семенівському районному суду Чернігівської області (вул. Центральна, буд. 6, м. Семенівка, Чернігівська область) забезпечити участь представника позивача адвоката Голика Євгена Валерійовича у судових засіданнях, у тому числі 27.03.2024 о 11:00 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.03.2024 задоволено заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечкно проведення судових засідань, в тому числі судове засідання, що призначено на 27.03.2024 о 11:00 год, у справі в режимі відеоконференції за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало відзив на позов, в якому заперечує проти позову, вважає, що він не підлягає задоволенню з підстав, що з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, згідно якої при призначенні пенсії на території України особі зараховувався стаж за нормами українського законодавства незалежно від того, в якій із країн учасників Угоди вона працювала, тому на осіб, які працювали, зокрема в Республіці Узбекистан, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії набутого в цій країні стажу та заробітку. При цьому відповідач зазначив що загальний страховий стаж позивачки становить 12 років 06 місяців 16 днів.

Ухвалою суду від 10.04.2024 клопотання представника позивача адвоката Голика Євгена Валерійовича про проведення судових засідань в режимі відеоконференції у справі задоволено; розгляд справи у судовому засіданні 11.04.2024 о 11:00 год. вирішено проводити в режимі відеоконференції; доручено Семенівському районному суду Чернігівської області (вул. Центральна, буд. 6, м. Семенівка, Чернігівська область) забезпечити участь представника позивача адвоката Голика Євгена Валерійовича у судовому засіданні 11.04.2024 о 11:00 год., в режимі відеоконференції.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Розгляд справи здійснювався без фіксування судового засідання згідно частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України, серії НОМЕР_1 (а.с.7).

16.10.2023 позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області із заявою про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з відповідним пакетом документів.

19.10.2023 Управлінням соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області прийнято рішення про відмову в наданні позивачці тимчасової соціальної допомоги з підстав, що наявний страховий стаж менше 15 років (а.с.61).

Згідно довідки ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 09.12.2019 №26 про наявний страховий стаж ОСОБА_1 страховий стаж становить 17 років, на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує (а.с. 59).

З матеріалів справи також слідує, що позивачці рішеннями Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 19.12.2019 призначена тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 11.12.2019 по 31.12.2020 у сумі 1638,00 грн, та подовжена з 01.01.2021 по 15.08.2023 у сумі 1769,00 грн (а.с. 58, 60).

Згідно довідки ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.08.2023 №2500-0215-8/52489 про наявний страховий стаж ОСОБА_1 страховий стаж становить 12 років, на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує (а.с. 62).

Також рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.07.2023 не зараховано до страхового стажу періоди роботи, з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 та у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відмовлено з підстав відсутності необхідного страхового стажу (а.с. 63).

Не погодившись з відмовою у призначенні соціальної допомоги, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Зі змісту частини 3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» установлено в період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року особам, які досягли віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та не набули страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за умови наявності у них не менше 15 років страхового стажу, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Зазначена тимчасова державна соціальна допомога призначається органами соціального захисту населення і виплачується до досягнення такими особами віку, з якого вони набувають право на призначення пенсії.

Тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, призначається з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.12.2017 №1098, якою затверджено Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі Порядок №1098), який визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі - тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.

Зазначена тимчасова державна соціальна допомога призначається органами соціального захисту населення і виплачується до досягнення такими особами віку, з якого вони набувають право на призначення пенсії.

Пунктами 3-4 Порядку №1098 визначено, що під час досягнення пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, особа звертається до органів Пенсійного фонду України із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж.

Довідка про наявний страховий стаж за формою згідно з додатком видається органами Пенсійного фонду України за заявою особи, до якої додаються копія трудової книжки та у разі потреби документи, що підтверджують трудовий стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (ЗП України, 1993 р., № 12, ст. 273).

Обчислення страхового стажу проводиться відповідно до статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Системний аналіз вказаних норм дає можливість дійти висновку про те, що Держава, в зв`язку зі змінами в законодавстві щодо пенсійного забезпечення згідно Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» встановила на перехідний період право особам, які досягли в період, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року віку, визначеного частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, право на отримання тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі.

Отже Порядок №1098 регулював призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату лише в перехідний період, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року, проте позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення тимчасової державної допомоги 16.10.2023.

Натомість відповідно до пункту 5 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261 (далі Порядок №261, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (далі - соціальна допомога) мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:

1) особи, які досягли віку 65 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або яким установлено інвалідність в установленому порядку. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 65 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 31 грудня 1960 року; не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та допомоги, що призначається відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (крім осіб з інвалідністю з дитинства або дітей з інвалідністю, які мають право на державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю); є малозабезпеченими особами (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника).

Як слідує з матеріалів справи позивачка 15.08.1960 року народження, отже станом на момент звернення до Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області із заявою про призначення їй тимчасової державної соціальної допомоги як непрацюючій особі, останній не виповнилося 65 років, а тому права на таку допомогу вона не набула згідно Порядку №261.

За таких обставин в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області призначити ОСОБА_1 з 16.10.2023 тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, згідно Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1098 слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 та з 09.07.1999 по 22.07.2001 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 таз 09.07.1999 по 22.07.2001 суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 визначено поняття страхового стажу як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі- Закон №1788-ХІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі- Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно довідки ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 09.12.2019 №26 про наявний страховий стаж ОСОБА_1 страховий стаж становить 17 років (а.с. 59), а згідно довідки ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.08.2023 №2500-0215-8/52489 про наявний страховий стаж ОСОБА_1 страховий стаж уже визначений 12 років (а.с. 62).

Отже ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області за наявності однієї трудової книжки позивачки встановила їй в довідках різний страховий стаж.

Також рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.07.2023 не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 з підстав, що з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, згідно якої при призначенні пенсії на території України особі зараховувався стаж за нормами українського законодавства незалежно від того, в якій із країн учасників Угоди вона працювала, тому на осіб, які працювали, зокрема в Республіці Узбекистан, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії набутого в цій країні стажу та заробітку.

Таку ж підставу зазначило у відзиві на позов і ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Проте з таким твердженням відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Республікою Узбекистан та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Таким чином наведені положення вказаного міжнародного договору передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у місті Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19.06.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування громадянам стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Інших підстав для неврахування вказаних спірних періодів роботи до страхового стажу позивачки, відповідачами у рішеннях не зазначено.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 та з 09.07.1999 по 22.07.2001 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 таз 09.07.1999 по 22.07.2001 підлягають задоволенню за обґрунтованістю.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову частково, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 та з 09.07.1999 по 22.07.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 19.02.1992, з 09.01.1996 по 21.01.1998, з 04.01.1999 по 09.07.1999 таз 09.07.1999 по 22.07.2001.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбаченістаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 квітня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, буд. 8, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ - 13486010).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Майстренка, буд. 6, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ - 03196104).

Суддя В.В. Падій