Постанова від 23.04.2024 по справі 761/28050/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року місто Київ

Справа № 761/28050/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6811/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді: Желепи О. В.

суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Чупріни Ірини Борисівни в інтересах Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року (ухвалене у складі судді Аббасової Н. В., інформація про дату складання повного рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання права власності на майно та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. була заведена спадкова справа № 1/2016, що зареєстрована у спадковому реєстрі за № 60105077.

30березня 2018 року приватним нотаріусом видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на частку квартири.

У березні 2020 року позивачка звернулась до нотаріуса за заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману ОСОБА_3 пенсію, проте нотаріусом було відмовлено у задоволенні такої заяви.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 звернулася з цим позовом до суду, в якому просила:

1) визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриманні нею за життя пенсійні виплати у сумі 59 743,14 грн;

2) стягнути з Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області на користь ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриманні нею за життя пенсійні виплати у сумі 59 743,14 грн.

3) стягнути з Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року позов задоволено.

Визнаноза ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на недоотримані за життя пенсійні виплати у сумі 59 743,14 грн.

Стягнутоз Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області на користь ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоотримані за життя пенсійні виплати у сумі 59 743, 14 грн.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, Чупріна І. Б. в інтересах Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області 09 січня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» направила до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у позивача відсутнє право на спадкування права на нарахування пенсії за померлу ОСОБА_3 , оскільки право на пенсію не входить до складу спадщини. Померла за життя не вжила заходів щодо своєчасного нарахування та отримання нарахованої пенсії, таким чином вона не скористалась своїм правом на отримання належної їй суми пенсії за життя.

Скаржник вказує, що дані правовідносини регулюються Законом України № 2262-XII«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII). Відповідно до вказаного Закону, виплата недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера здійснюється в порядку встановленому статтею 61 цього Закону. Вказана норма визначає, що сума пенсії, яка підлягала виплаті і залишається недоодержаною не включається до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті. Однак позивачем пропущено такий строк, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.

Матеріали цивільної справи №761/28050/22 надійшли на адресу Київського апеляційного суду 25 березня 2024 року.

Позивач своїм правом на надання відзиву не скористалась.

Від відповідача Київської міської ради відзиву також не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

23 квітня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника позивача адвоката Кривошей Олександра Юрійовича надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.

Вказує, що доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дані правовідносини мають регулюватись виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також що позивач претендує на виплати, які мали б бути нараховані, якби спадкодавець у встановленому законом порядку звернулась за їх нарахуванням та виплатою. Однак такі доводи є безпідставними, оскільки в даному випадку йде мова про нараховану, але не виплачену суму недоотриманої пенсії, а дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України,

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Кривошей О. Ю. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року без змін.

Представник відповідача Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій областіу судове засідання не з`явився.

28 березня 2024 року від представника відповідача Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області Чупріної І. Б. надійшла заява, в якій представник вказує, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області.

У судове засідання також не з`явився представник відповідача Київської міської ради. Про розгляд справи Київська міська рада повідомлялась судом належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету в системі «Електронний суд», про що міститься відповідний звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Крім того, судова повістка направлена і на електронну адресу Київської міської ради. Відповідачем судова повістка отримана, про що в матеріалах справи міститься звіт про підтвердження отримання адресатом вхідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, яких належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , актовий запис 3058, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

16січня 2017 року ОСОБА_2 подала Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Михайловій Н.О. заяву на прийняття спадщини після матері, на підставі якої заведено спадкову справу за № 60105077.

30березня 2018 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на частку квартири АДРЕСА_1 .

З відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 березня 2020 на адвокатський запит вбачається, що на момент смерті у ОСОБА_3 залишилась наявна сума недоотриманої пенсії у загальному розмірі 59 743,14 грн, але означена сума не включається до складу спадщини згідно статті 61 Закону № 2262.

В подальшому, представником позивача ОСОБА_4 подано заяву до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після смерті ОСОБА_3 .

Постановою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, після смерті ОСОБА_3 .

Постанова нотаріуса мотивована тим, що відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У зв`язку з чим, нотаріус позбавлена можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року у справі № 757/13007/20-ц, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Наталії Олександрівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у справі №757/13007/20-ц, рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року в частині мотивів для відмови у задоволенні позову змінено.

Так колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про те, що позивачем пред`явлено цивільний позов до неналежного відповідача. Належним відповідачем у даному спорі може бути лише особа або орган, які фактично претендують чи можуть претендувати на спірні кошти. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. За таких умов позов не підлягає до задоволення, однак з інших підстав, ніж зазначив суд першої інстанції.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виснував, що сума пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 59 743,14 грн входить до складу спадщини померлої ОСОБА_3 , позивач є її спадкоємицею, тому ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набула права власності на грошову суму в розмірі 59 743,14 грн., яка була нарахована та залишилась не отриманою, шляхом її спадкування у відповідності до положень ст. 1227 ЦК України, а тому має право на їх виплату.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця. Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті матері права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Водночас за змістом статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який унормовує порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

На переконання колегії суддів, положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ у повній мірі узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, а також положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині першій статті 91 якого вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Тлумачення наведених вище норм права у їх сукупності дає підстави для висновку, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Так, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21 та від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суми, про стягнення яких просить позивачка, не увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Аргументи апеляційної скарги про те, що спірні суми не були нараховані спадкодавиці, а тому не можуть спадкуватися (оспорюватися) її спадкоємцями, апеляційний суд відхиляє з таких мотивів.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зробив висновок, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18).

Тобто навіть ті суми пенсії, які протиправно не були нараховані пенсіонеру за його життя внаслідок неправомірних дій ПФУ, вважаються недоодержаними в розумінні вимог Закону та підлягають спадкуванню.

Водночас у справі, яка переглядається, місцевий суд достеменно встановив, що згідно відповіді самого ж відповідача від 20 березня 2020 на адвокатський запит представника позивача зазначено, що на момент смерті у ОСОБА_3 залишилась наявна сума недоотриманої пенсії у загальному розмірі 59 743,14 грн, тобто вказана сума була нарахована пенсіонеру за його життя й підлягає спадкуванню позивачкою.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості висновків місцевого суду апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Чупріни Ірини Борисівни в інтересах Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2024 року.

Головуючий О. В. Желепа

Судді О. Ф. Мазурик

О. В. Немировська