Постанова від 25.04.2024 по справі 322/806/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 322/806/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області

на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25 липня 2023 року (головуючий суддя Губанов Р.О.)

у справі №322/806/23

за позовом ОСОБА_1

до інспектора СРПП ВП №2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Мирошниченка Сергія Сергійовича,

третя особа Головне управління Національної поліції в Запорізькій області,

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора СРПП ВП №2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Мирошниченка Сергія Сергійовича, третя особа Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ №706093 від 15 червня 2023 року, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної постанови з огляду на те, що: 15.06.2023 о 10:07 год. автомобіль позивача не перебував за адресою: м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе (Блок-пост 3-15), а перебував в іншому місці - на автодорозі Запоріжжя-Донецьк (який саме кілометр не пам`ятає); про те, що 12.10.2022 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, він не знав, до суду його не викликали і посвідчення водія не вилучалось.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25 липня 2023 року позов задоволено.

Суд виходив з того, що за наявності встановленого факту необізнаності позивача про позбавлення його права керування транспортним засобом, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП неможливо визнати правомірним, оскільки в діях позивача відсутній умисел на вчинення вказаного правопорушення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа (Головне управління Національної поліції в Запорізькій області) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що у спірному випадку інспектором поліції виявлений факт керування транспортним засобом особою, яка була позбавлена права керування на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Аргументи позивача про те, що він не був обізнаний про наявність рішення суду, за твердженням скаржника не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки позивачу було відомо про складення відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та направлення справи для розгляду до суду, а отже останній мав можливість вжити заходів задля з`ясування результатів розгляду справи.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, інспектором СРПП ВП №2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Мирошниченком С.С. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №706093 від 15.06.2023, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн на підставі ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 15.06.2023 о 10 год. 13 хв., м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе (Блокпост 3-15), ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , при цьому 12.10.2022 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська він був позбавлений права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1. «а» ПДР України.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред`явити його.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий документ.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

В свою чергу, відповідно до пп. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В спірному випадку з матеріалів даної справи вбачається, що відповідачем фото/відео фіксація події не здійснювалась. За поясненнями відповідача та третьої особи, оскільки скоєне позивачем адміністративне правопорушення було зафіксоване на блокпосту №3-15 у м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, 4, відеозйомку поліцейськими застосовано не було, так як блокпост є військовим об`єктом, де будь-яка фото або відеозйомка заборонена згідно із Законом №7189 від 24.03.2022.

В той же час, позивач визнав факт, що у вказаному місці і часі він дійсно керував автомобілем, втім, за його твердженням, він не був обізнаний про існування постанови судді, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами. Про цю постанову він дізнався саме від інспектора Мирошниченка С.С. Посвідчення водія у позивача не вилучалось, було пред`явлено інспектору поліції і після перевірки по відповідній базі встановлено, що позивач був позбавлений права керування, що стало підставою для притягнення позивача до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сама по собі наявність в базі даних ІПНП певної інформації не дає підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Суб`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно до статті 10 КУАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

Відтак, визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, обов`язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

З рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року у справі №205/4197/22 слідує, що ОСОБА_2 під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП присутній не був.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив і це не спростовано відповідачем та скаржником, що на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, позивач не був обізнаний про позбавлення його права керувати транспортними засобами за рішенням суду та мав при собі посвідчення водія, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого наведеною нормою ч.4 ст.126 КУпАП.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25 липня 2023 року у справі №322/806/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ч.3 ст.272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко