Постанова

від 23.04.2024 по справі 320/25602/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/25602/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ДЕПО-КАПІТАЛ» від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АТЛАНТІС КАПІТАЛ» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ДЕПО-КАПІТАЛ» від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АТЛАНТІС КАПІТАЛ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Акціонерному товариству «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ДЕПО-КАПІТАЛ» на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди: цегляний гараж літ. Б, цегляна насосна - В, цегляний склад нафтобази - Г, цегляна автозаправка - Д, цегляні насосні - Е, €, цегляний навіс для тари - Ж, металеві резервуари 1, 3-13, 16, 17, металеві резервуари - 18-20, 21-35, за адресою: Львівська обл., Миколаївський р-н., с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 72 б, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 183019431).

З викладеного в позовній заяві вбачається, що при спробі вчинення дій з розпорядження вищевказаним об`єктом нерухомого майна АТ «ЗНВКІФ «ДЕПО-КАПІТАЛ» було виявлено, що на дане нерухоме майно накладено арешт відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі постанови від 21.05.2014 року по виконавчому провадженню НОМЕР_1 (номер запису про обтяження: 5750695 (спеціальний розділ).

Факт наявності вищевказаного арешту підтверджується Інформаційною довідкою «Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна», номер інформаційної довідки 339733180 від 19.07.2023 року.

В свою чергу, в провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 про примусове виконання наказу господарського суду Львівської області №5015/3233/12 від 06.11.2012 року про звернення стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторг» (код ЄДРПОУ 30233002) (як майнового поручителя) на предмет іпотеки на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», а саме: будівлі та споруди: цегляний гараж літ. Б, цегляна насосна - В, цегляний склад нафтобази - Г, цегляна автозаправка - Д. цегляні насосні - Е, Є, цегляний навіс для тари - Ж, металеві резервуари 1, 3-13, 16, 17, металеві резервуари - 18-20, 21-35, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 726.

Вищевказане BП НОМЕР_1 було завершене 03.10.2019 року у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу. Факт завершення даного виконавчого провадження підтверджується також інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Однак, арешт з вищевказаного нерухомого майна не був знятий, хоча станом на 03.10.2019 року дане майно вже не належало ТОВ «Агроторг», оскільки Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ДЕПО-КАПІТАЛ» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки набуло права власності на дане нерухоме майно та зареєструвало дане право власності 12.09.2019 року.

Крім того, згідно інформації, наданої відповідачем, матеріали ВП НОМЕР_1 знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (набув чинності 05 жовтня 2016 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (надалі - Закон України №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV) передбачено, що виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов`язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 50 Закону України №606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно з приписами ст.55 Закону України №606-XIV арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.

Разом з тим, виходячи з наданих представником відповідача до матеріалів справи документів можна встановити, що виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно позивача, було знищено.

Згідно з п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до п.9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Тобто, з аналізу викладених вище приписів Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби висновується, що знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

В свою чергу, статтею 38 Закону України №606-XIV встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу Державної виконавчої служби) припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, згідно з ч.1 ст.40 Закону України №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), припинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що виконавче провадження, у межах якого було прийнято постанову щодо накладення спірного в межах даної справи арешту, було знищено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем при закінченні виконавчого провадження, в межах якого було накладено на належне позивачу на праві приватної власності майно, не було застосовано наслідки, встановлені ст.38 Закону України №606-XIV, відповідно до якої чітко зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника.

Частиною 4 ст.59 Закону України №1404-VIII встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

В свою чергу, ч.5 ст.59 Закону України №1404-VIII встановлено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем було знищено виконавче провадження, при цьому, під час розгляду судом даної справи представником відповідача не було доведено протилежного, в рамках якого накладено арешт на майно належне на праві приватної власності Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ДЕПО-КАПІТАЛ», у зв`язку з його закінченням без застосування передбачених Законом наслідків закінчення такого виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до ст.59 Закону України №1404-VIII, є задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що полягає у відмові вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди: цегляний гараж літ. Б, цегляна насосна - В, цегляний склад нафтобази - Г, цегляна автозаправка - Д, цегляні насосні - Е, Є, цегляний навіс для тари - Ж, металеві резервуари 1, 3-13, 16, 17, металеві резервуари - 18-20, 21-35, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 726, накладеного на підставі постанови від 21.05.2014 року по НОМЕР_1 (номер запису про обтяження: 5750695 (спеціальний розділ) та зобов`язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди: цегляний гараж літ. Б, цегляна насосна - В, цегляний склад нафтобази - Г, цегляна автозаправка - Д. цегляні насосні - Е, Є, цегляний навіс для тари - ж, металеві резервуари 1, 3-13, 16, 17, металеві резервуари - 18-20, 21-35, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 726, накладений на підставі постанови від 21.05.2014 року по НОМЕР_1 (номер запису про обтяження: 5750695 (спеціальний розділ).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.