Постанова

від 24.04.2024 по справі 620/13672/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/13672/23 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 08.06.2023 № Ю-2949-2501 про сплату боргу (недоїмки).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2023 відповідач надав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №10-2949-2501 від 08.06.2023, відповідно до якої станом на 31 травня 2023 року недоїмка зі сплати єдиного внеску складає 9 245 833,15 грн.

Позивач подав до Державної податкової служби України скаргу №01-06/751 від 20.06.2023 на вказану вимогу.

Рішенням від 05.07.2023 №17869/6/99-00-06-02-01-06 про продовження строку розгляду скарги Державною податковою службою України продовжено строк розгляду скарги до 20.08.2023 (включно).

Рішенням від 18.08.2023 №23762/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги Державною податковою службою України зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Чернігівській області від 08.06.2023 №Ю-2949-2501 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач не надав доказів її правомірності.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фактичне знаходження виробничих потужностей позивача - Малинівська селищна територіальна громада Чугуївського району Харківської області, за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Малинівка, вул. Гетьмана Я. Острянина, 2, в виробничих приміщеннях з обладнанням, орендованих у ТОВ «Інтер Прем`єр» (оренда на підставі договорів: №У04.01/11-16 від 04.11.2016 р.; №У01.01/12-19 від 01.12.2019 р.; №У01.02/12-19 від 01.12.2019 р.; №У01.01/06-21 від 01.06.2021 р.; №У11.01/01 -22 від 11.01.2022р.).

Малинівська селищна територіальна громада є такою, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до пп. 3 п. 7 розділу VII «Переліки територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані)», що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75.

Дата початку бойових дій на території Малинівської селищної територіальної громади - 24.02.2022, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року за №309 є територією можливих бойових дій.

Вказана обставина є підставою звільнення позивача від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності за дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень) відповідно до приписів п. 69.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та наказу Мінфіну від 29.07.2022 № 225.

Приписами підпункту 6 частини II «Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення'' Податкового кодексу України», що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225 встановлено, що підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є, у тому числі, перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження/знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями російської федерації.

Таким чином, відповідно до підпункту 6 цього переліку, перебування позивача на території Малинівської селищної територіальної громади, де велися воєнні (бойові) дії, - є підставою неможливості виконання позивачем податкових обов`язків по сплаті єдиного соціального внеску.

Відтак, у цьому випадку відповідач зобов`язаний винести рішення щодо неможливості своєчасного виконання позивачем свого податкового обов`язку.

Необхідно вказати, що після початку воєнної агресії російської федерації позивач опинився в зоні активних бойових дій, в результаті яких було пошкоджене майно, яке позивач орендує у ТОВ «Інтер Прем`єр», і позивач був вимушений фактично припинити діяльність з виробництва продукції.

Пошкодження виробничих приміщень та орендованого обладнання було підтверджено актами обстеження, складеними комісією Малинівської селищної ради: від 10.03.2022 щодо події 03.03.2022; від 06.04.2022 щодо події 04.04.2022; від 25.04.2022 щодо події 21.04.2022; від 28.04.2022 щодо події 26.04.2022; від 10.05.2022 щодо події 05.05.2022; від 30.07.2022 щодо події 30.07.2022; від 17.08.2022 щодо події 15.08.2022; від 26.08.2022 щодо події 24.08.2022 з додаванням фото/відео матеріалів.

У зв`язку з цим, слідчим відділом УСБУ в Харківській області від 13.09.2022 здійснюється розслідування у кримінальному провадженні №22022220000002862 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (Порушення законів та звичаїв війни). В період з 24.02.2022 по 13.09.2022 встановлено порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійсненні обстрілів території Малинівської ОТГ, Чугуївського району, Харківської області, у тому числі - смт. Малинівка, внаслідок чого пошкоджено промислові підприємства, а також є загиблі та поранені особи, що підтверджує витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань. Органом досудового розслідування були допитані посадові особи позивача, відібрані від них заяви, оформлені протоколи. Всі документи, які складені під час слідчих дій, долучені до матеріалів кримінального провадження.

Артилерійські та ракетні обстріли, пошкодження виробничих приміщень та обладнання привели до того, що позивач за періоди з березня 2022 року по серпень 2022 року фактично не здійснював виробництво продукції, внаслідок чого за цей період ним фактично не було отримано доходів від нового виробництва продукції.

Рішенням від 15.11.2022р за №104/25-01-04-03 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви.

Позивач оскаржив рішення до Державної податкової служби України, подавши скаргу за № 01/06-633 від 01.12.2022.

ДПС України листом від 09.12.2022 за №16384/6/99-00-06-02-01 повідомила позивача про те, що дана скарга прийнята до розгляду.

Рішенням 22.08.23 за №24122/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги Державна податкова служба України залишила скаргу позивача без задоволення.

Вказане рішення вмотивоване тим, що 27 грудня 2022 року набрав чинності наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, яким визнано таким, що втратив чинність наказ цього Міністерства від 25.04.2022 №75, а Малинівська селищна територіальна громада з 05.05.2022 визнана територією можливих бойових дій.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказаний наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309, на який посилається Державна податкова служба України набув чинності вже після подання позивачем заяви від 29.09.2022 за №01-06/485 щодо відсутності можливості сплати податкових зобов`язань зі сплати, у тому числі, єдиного соціального внеску, та після ухвалення відповідачем зазначеного рішенням від 15.11.2022 за № 104/25-01-04-03 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Водночас, відповідно до частини 1 розділу III зазначеного Порядку підтвердження № 225 обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган. Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - рішення) за формою, що додається.

При цьому, враховуючи, що позивачем надані відповідачу докази пошкодження виробничих приміщень та орендованого обладнання, колегія суддів вважає, що зазначене рішення за наслідками розгляду заяви позивача прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, наведені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також, згідно з пунктом 1 розділу III зазначеного Порядку підтвердження №225 контролюючий орган у разі потреби може звертатися до компетентних органів щодо додаткового підтвердження обставин, викладених у заяві платника податків та відповідних документах. Обов`язок доведення можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Розділу III Порядку підтвердження №225 платники податків надають документ чи кілька документів (копію документа чи документів), інформацію, що можуть бути використані для підтвердження неможливості виконання ними своїх податкових обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що таким документом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про неможливість сплати податків від 19.08.2022 є Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за №453/37789, у якому вказана Малинівська селищна територіальна громада Чугуївського району Харківської області, (фактичне знаходження виробничих потужностей позивача), зазначена як територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій з 24.02.2022.

Отже, позивач надав відповідачу разом із заявою належні та достатні докази для підтвердження неможливості виконання ним податкового обов`язку з підстави, передбаченої підпунктом 6 пункту 1 розділу II Порядку підтвердження №225.

При цьому, необхідно вказати на принципи податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом.

При цьому, тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відзначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Підпунктом 4.1.4 пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що одним із принципів на якому ґрунтується податкове законодавство України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (№29979/04) викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy №33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Відповідно до правових позицій, що викладені у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19), загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч. 12 ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до ч. 14 ст. 9 Закону №2464 єдиний внесок, що відповідно до цього Закону підлягає сплаті із сум виплат за період з дня виникнення у платника відповідного зобов`язання до дня включення податковим органом даних про такого платника до реєстру страхувальників Державного реєстру , сплачується (стягується) на загальних підставах відповідно до цього Закону за зазначений період.

Сума єдиного внеску, своєчасно ненарахована та/або несплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки х єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником к визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, станом на 28.02.2022 кредиторська заборгованість по розрахунках з єдиного внеску (бухгалтерський рахунок 651), яка підлягала сплаті на казначейський рахунок, складала 508 225 грн., і була сплачена на протязі 1-4 березня 2022 року.

Станом на 05.03.2022 переплата коштів на казначейський рахунок склала 693 600 грн., а станом на 30.03.2022 переплата вже складала 1 425 232, 00 грн.

3 урахуванням внесків, нарахованих за березень 2022 р., заборгованість позивача станом на 31.03.2022 складала 363 125 грн.

Починаючи з січня по травень 2023 року позивач нарахував 5 240 670 грн. та сплатив 4 387 410 грн. єдиного внеску на казначейський рахунок наступним чином: за січень нараховано - 1 575 853 грн., сплачено - 1 039 900 грн.; за лютий нараховано - 925 247 грн., сплачено - 1 172 525 грн.; за березень нараховано - 1010 439 грн., сплачено - 668 895 грн.; за квітень нараховано - 943 669 грн., сплачено - 811 510 грн.; за травень нараховано - 785 462 грн., сплачено - 694 580 грн.

При цьому, несплата єдиного внеску, зазначена в оскарженій вимозі відповідача, відноситься до періоду практичної відсутності господарської діяльності в 2022 році, неможливість сплати якого позивач задекларував заявою про відсутність можливості сплати податкових зобов`язань, а після відмови у задоволенні такої заяви, 01.12.2022 подав скаргу до ДПС України, яка на день пред`явлення оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2023 № Ю-2949-2501 ще не була розглянута.

Водночас, відповідно до пункту 56.15 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням відповідних строків, зупиняє виконання платником податків тих зобов`язань, які є предметом розгляду скарги, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Оскільки процедура адміністративного оскарження на день пред`явлення оскарженої вимоги не була закінчена, рішення по скарзі не було прийнято, то можливість сплати позивачем ЄСВ контролюючим органом не доведена.

Також, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 10.12.2019 у справі №440/665/19 вказано, що посилаючись в акті перевірки на вимоги пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, податковий орган зобов`язаний був навести в цьому акті обґрунтовані відомості про проведені ним зарахування, відображені ним в інтегрованих картках платника.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем перевірка правильності нарахування та сплати єдиного внеску позивачем не проводилась, інформація була взята виключно за наслідком аналізу інтегрованої картки. Однак, остання містить лише інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, і не розкриває підстав, змісту та суті проведених операцій.

Саме до компетенції контролюючого органу віднесено перевірку сплати єдиного внеску у відповідному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.06.2020 у справі № 817/1785/17.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 813/3274/17, при необґрунтованому визначенні контролюючим органом суми грошових зобов`язань, відповідна податкова вимога підлягає скасуванню в повному обсязі.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen V. Finland), № 37801/97 від 01 липня 2003 року, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Чернігівській області від 08.06.2023 № Ю-2949-2501 та наявність підстав для її скасування, а також задоволення позовних вимог.

Доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 25.04.2024.