Постанова

від 24.04.2024 по справі 580/365/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа №580/365/20

адміністративне провадження № К/9901/30741/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 (суддя - Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 (судді - Вівдіченко Т.Р., Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01 березня 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 01 березня 2017 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №713 від 09.08.2002) та проводити виплати без обмеження її максимальним розміром.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та з 01.04.2004 отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу, призначену, відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.10.2004.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №1694/Б-10 1695/Б-12-1 від 24.12.2019 вбачається, що розмір перерахованої, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, пенсії позивача з 01.03.2017 до 01.01.2018 становив 16059 грн; з врахуванням обмеження, відповідно до частини 3 статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 у дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія розмір пенсії становив 12956,53 грн. та був обмежений розміром 10740 грн, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24.12.2015.

Розрахунок: 21 412 грн. 99 коп. (заробітна плата) х 75% = 16 059 грн. 74 коп.; але не більше 12 956 грн. 53 коп. (5182 грн. 61 коп. (середня заробітна плата за 2016 рік) х 2,5); та не більше 10 740 грн.

З 01.01.2018 розмір пенсії ОСОБА_1 становив 12956,53 грн. з врахуванням обмеження у дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

З 01.03.2018 розмір пенсії ОСОБА_1 становив 22013,09 грн., але не більше 17759,48 грн. з врахуванням обмеження у дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія, та не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011, а саме: 13730,00 грн.

Розрахунок: 29 350 грн. 79 коп. (заробітна плата) х 75% = 22 013 грн.; але не більше 17 759 грн. 48 коп. (7103 грн. 79 коп. (середня заробітна плата за 2017 рік) х 2,5); та не більше 13 730 грн. (1373 грн. х 10).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №823/2536/18, яке набрало законної сили 24.09.2018, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) з 01.03.2018, з урахуванням вже виплаченої пенсії та правової оцінки викладеної в рішенні.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №823/2536/18, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 , після якого, розмір пенсії з 01.03.2018 становить 17 759 грн. 48 коп. з врахуванням обмеження у дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. Вказане підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №1694/Б-10 1695/Б-12-1 від 24.12.2019.

18.12.2019 позивач звернувся до відповідача щодо виплати пенсії без обмеження з 01.03.2017.

Листом №1694/Б-10 1695/Б-12-1 від 24.12.2019 відповідач повідомив позивача, що розмір його пенсії почав обмежуватись з 01.03.2017 та становив 10 740 грн. З 01.03.2018 розмір пенсії позивача становив 13 730 грн. З 01.07.2018 розмір пенсії позивача становив 14 350 грн. Після перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №823/2536/18 розмір пенсії позивача з 01.03.2018 становить 17 759 грн. 48 коп. Оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011, для перерахунку пенсії з 01.03.2019 підстав немає. Виплата пенсії здійснюється в розмірах, визначених рішенням суду. Для виплати пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами з 01.03.2017 підстави відсутні.

Не погоджуючись із вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що має право на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром, в чому відповідачем протиправно відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 максимальним розміром 10740 гривень.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , перерахованої відповідно до пункту 7 Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992, без обмеження граничним розміром 10740 гривень, визначеним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24.12.2015, за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24.12.2015 визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Оскільки пенсія позивачу призначена з 01.04.2004, до нього не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії 10 740 грн., визначені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24.12.2015.

Водночас, суди дійшли висновку, що на позивача поширюються обмеження щодо максимального розміру пенсії, встановлені Законом №1788 та Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011, а саме: не більше двох з половиною величин середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія; або не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно.

Здійснивши перевірку нарахування та виплати позивачу пенсії за спірні періоди, суди дійшли висновку, що за період з 01.03.2017 до 01.01.2018 відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача сумою 10 740 грн.

Що стосується періоду з 01.01.2018 до 01.03.2018, а також з 01.03.2019, суди дійшли висновку щодо відсутності порушень з боку відповідача при виплаті пенсії за вказаний період, оскільки у вказані періоди пенсія позивача перевищувала встановлений законодавством її максимальний розмір, а тому її виплата здійснювалась з врахуванням відповідних обмежень її розміру.

Також суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог за період з 01.03.2018, оскільки виплата пенсії з вказаної дати визначена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №823/2536/18 і відповідач на його виконання з 01.03.2018 виплачує позивачу пенсію в розмірі 17 759 грн. 48 коп., що становить 2,5 величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія. Тобто за вказаний період пенсія позивача не обмежена десятьма розмірами прожиткового мінімуму.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо проведення виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, суди виходили з того, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Враховуючи, що на час розгляду справи права позивача в цій частині вимог відповідачем не порушені, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій невірно встановили обставини справи, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права в частині з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Покликався на те, що в силу положень Законів України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та «Про пенсійне забезпечення» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак, оскільки норми права щодо обмеження максимальним розміром пенсії не визнані неконституційними, тому вони підлягають застосуванню.

Покликається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19.

Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Cпірним у цій с праві є правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржує лише відповідач і лише в частині задоволених позовних вимог, в силу положень ст. 341 КАС України, в іншій частині висновки судів попередніх інстанцій не переглядаються.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судами і не заперечується відповідачем, позивач має право на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня у відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992.

Проте, розмір пенсії після такого перерахунку виплачувався позивачу із врахуванням обмеження максимального розміру на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, за правилами статті 2 якого, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Верховний Суд вже розглядав справи, в яких поставало питання перерахунку та виплати пенсії, згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713).

Зокрема в постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних справ Касаційного адміністративного суду дійшов наступних висновків:

«…згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10.12.2020 у справі №580/492/19, від 22.12.2022 у справі №440/608/19, від 26.12.2022 у справі №280/5502/19.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI та ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Застосовуючи висновки Верховного Суду у справі №580/234/19, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у цій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Враховуючи, що у спірний період (з 01.03.2017 по 31.12.2017) відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI та ч. 3 ст. 85 Закону 1788-XII тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не міг перевищувати 10740 гривень, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо протиправності обмеження пенсії позивача за вказаний період сумою 10740 грн.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні, а врешті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 в частині задоволення позовних вимог скасувати, у задоволенні позову у вказаній частині відмовити.

В решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук