Рішення

від 25.04.2024 по справі 477/2561/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2561/23

Провадження №2/477/138/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді Глубоченка С.М.

за участі секретаря судових засідань Резуник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Мішково-Погорілівська сільська рада як орган опіки та піклування

про позбавлення батьківських прав

та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім цього, просить призначити її опікуном над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідач є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого з 2020 року не виявляє належної материнської уваги та турботи, не підтримує його матеріально, ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Указує, що наявні обставини для позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітнього сина.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 05 березня 2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22 квітня 2024 року постановлено про розгляд справи в заочному порядку за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 22 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Луконіна Н.В. не з`явилися, надіслали заяву, в якій позов підтримали, з підстав, викладених в ньому, просили його задовольнити в повному обсязі, не заперечували щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомила, відзив не подала.

Від третьоїособи Мішково-Погорілівськоїсільської радиМиколаївської областінадійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника, позов підтримали та не заперечували щодо його задоволення.

04 березня 2024 року від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно яких органом опіки та піклування надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітнього сина.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини шостоїстатті 259 ЦПК Україниу виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд установив наступне.

Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини відсутні, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 серпня 2017 року (а.с.15, 19).

Відповідно до приписів частини другої статті 150СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно частини першої статті 12Закону України«Про охоронудитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

З усталеної судової практики вбачається, що ухилення батьків від свої обов`язків має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до відомостей Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_1 (а.с.11).

Малолітній ОСОБА_3 зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_1 , однак відповідно до наказу служби у справах дітей Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області від 25 липня 2023 року №13 тимчасово влаштований та проживає в родині позивача ОСОБА_1 (а.с.11, 16).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 (а.с.9,14,18,22).

Згідно з інформацією дошкільного навчального закладу №79 Миколаївської міської ради від 18 вересня 2023 року №24 малолітній ОСОБА_3 відвідував указаний дошкільний навчальний заклад, вихованням дитини займалася бабуся ОСОБА_4 та рідна тітка ОСОБА_1 , матір дитини ніколи участі у вихованні та розвитку дитини не приймала (а.с.34).

Відповідно до висновку Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області як органу опіки та піклування від 22 березня 2024 року №388/02-05 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с.94-95).

Згідно приписів статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 №789-ХІІ, яка є частиною національного законодавства України у відповідності до статті 9 Конституції України, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини, а також дитинi забезпечується такий захист i піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейський суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Савіни проти України», яке 18 березня 2009 року набуло статусу остаточного, вказав, в тому числі, на необхідності з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №459/3411/18 (провадження № 61-10531св21) від 29 вересня 2021 року дійшов правового висновку, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначеностаттею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини, інших осіб, які незаконно їх утримують та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, які не виконують батьківські обов`язки, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі №306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі №461/7447/17).

Під час судового розгляду судом встановлено, що ні позивач, ні будь-яка інша особа не чинила перешкод відповідачу у реалізації її батьківських прав, відповідач втратила інтерес до сина та не бажає налагодити спілкування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, ухиляється від обов`язку по його вихованню, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками.

Згідно частини шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, згідно частини четвертої статті 155 СК України, є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини або якщо є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

За приписами частини другої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

З урахуванням віку дитини суд дійшов висновку, що малолітній ОСОБА_3 не зможе свідомо висловити свою думку щодо предмету спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав та вважає, що такий крайній захід впливу на відповідача, як позбавлення її батьківських прав, є необхідним та відповідає інтересам її малолітнього сина.

Разом з тим, суд уважає за необхідне роз`яснити відповідачу положення статті 169 СК України щодо права матері, позбавленої батьківських прав, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни її поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо вимоги позивача про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно приписів статей 55 та 58 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до частини третьої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд дійшов висновку про передчасність вказаної вимоги, оскільки органом опіки та піклування не ухвалено рішення про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 , а також не надано відповідного подання до суду, а також з урахуванням того, що малолітній відповідно до наказу Служби у справах дітей Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області від 25 липня 2023 року №13 влаштований на тимчасове утримання, як дитина, позбавлена батьківського піклування в сім`ю ОСОБА_1 .

Ураховуючи зазначене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Мішково-Погорілівська сільська рада як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити у відповідності до статті 141 ЦПК України.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 293, 294 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

третя особа Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївської області, як орган опіки та піклування, 57214, с. Мішково-Погоірлове Миколаївського району Миколаївської області, вул. Миру, 38 ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 04375257.

(Повне рішення складено 25 квітня 2024 року).

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО