Ухвала

від 22.04.2024 по справі 632/1789/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/1789/23 провадження № 1-кп/632/107/24

У Х В А Л А

22 квітня 2024 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

19 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Прокурор мотивував подане клопотання тим, що ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2023 року щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 05 листопада 2023 року.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2023 року відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 січня 2024 року.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 грудня 2023 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 продовжено строком до 26 лютого 2024 року.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 25 квітня 2024 року.

Прокурор зазначає, що необхідність продовження строку дії тримання під вартою обумовлена тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, а встановлені під час досудового розслідування та судового провадження ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість переховування обвинуваченого від суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконного впливу на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні; п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, не зменшилися та продовжують існувати.

Застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити запобігання наведеним вище ризикам та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Тому прокурор просить суд продовжити на 60 днів строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати: 1) обґрунтованість висунутого ОСОБА_4 обвинувачення; 2) тяжкість кримінальних правопорушень у вчинення яких обвинувачується останній, зокрема те, що ОСОБА_4 вчинив ряд тяжких злочинів; 3) суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються у виді позбавлення волі на строк до восьми років; 4) майновий стан ОСОБА_4 ; 5) відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, зокрема те, що обвинувачений є внутрішньо переміщеною особою, не працевлаштований, розлучений (неодружений).

При визначенні ймовірності незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження свідків та потерпілих, прокурор просив врахувати необхідність допиту вказаних осіб під час судового розгляду та процедуру отримання показань від свідків та потерпілих, оскільки показання від цих учасників кримінального провадження суд отримує усно та досліджує їх безпосередньо під час судового розгляду.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

За таких обставин, як зазначив прокурор, ризик впливу на потерпілих та свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх під час судового розгляду.

При визначені ймовірності перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином прокурор послався на те, що ОСОБА_4 може здійснювати це шляхом не з`явлення за викликом до суду та необґрунтовано затягувати судовий розгляд.

При визначенні ймовірності вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, прокурор просив врахувати обставини тривалої злочинної діяльності ОСОБА_4 , наполегливість останнього при досягненні злочинної мети, а також те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення тяжких злочинів проти власності, не працевлаштований, законних джерел доходів для існування не має.

Наведені обставини. на думку прокурора свідчать про завзятість злочинних намірів ОСОБА_4 і схильність останнього до подальшого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

Відтак, перебуваючи на свободі обвинувачений може продовжити свою кримінальну протиправну діяльність, зокрема вчиняти кримінальні правопорушення проти власності, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи зазначені ризики та той факт, що обвинувачений схильний та має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, на думку прокурора, виключно застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання наведеним вище ризикам, що не можливо забезпечити та чому не можливо запобігти шляхом застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів.

Внесення зазначеного клопотання обумовлено тим, що вказаний запобіжний захід щодо обвинуваченого був продовжений по 25 квітня 2024 року включно.

У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 законним і обґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечували.

При цьому обвинувачений ОСОБА_4 подав суду клопотання, у якому зазначив, що ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: ризик переховування від суду; ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується, на які прокурор послався у своєму клопотанні, жодними фактичними підставами, відомостями та обґрунтованими фактами не підтверджені, тобто є необґрунтованими, а тому вони не можуть бути взяті судом до уваги згідно із положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України.

Разом із цим обвинувачений зазначив, що суду не надані фактичні дані про порушення ним раніше умов, передбачених ст. ст. 179 182 КПК України, або умов умовно дострокового звільнення, передбачених ст. 81 КПК України.

Він не має наміру впливати на потерпілих та свідків, навпаки зацікавлений у тому щоб зазначені учасники кримінального провадження були допитані судом, однак потерпілі подали заяви про проведення судового провадження за їх відсутності, що унеможливлює допит цих осіб судом, їх показання не мають жодного значення для даного судового розгляду (за рішенням судді ОСОБА_6 від 05 лютого 2024 року), а свідки у своїх показаннях не вказують на нього як на особу винну у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, тобто вони не є очевидцями злочинів.

За таких обставин, як вбачається із змісту клопотання обвинуваченого, у впливі на потерпілих і свідків з його боку відсутній будь який сенс.

Таким чином, на думку ОСОБА_4 , і цей ризик не може бути взятий судом до уваги.

До того ж прокурор не надав суду доказів, що характеризують його як особу здатну чинити вплив на будь кого, такі відомості відсутні і у клопотанні прокурора, зокрема такими доказами могли бути данні, що він, обвинувачений, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.

На підтвердження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор зобов`язаний надати слідуючи факти: наявність обґрунтованої підозри, обвинувачення в іншому кримінальному провадженні; наявність фактів застосування надзору після закінчення основного строку вироку, умови якого обвинуваченим були порушені; затримання обвинуваченого безпосередньо на місці злочину за даним кримінальним провадженням.

Проте, таких даних суду не надано.

Крім того, у своєму клопотанні ОСОБА_4 зазначив, що прокурор у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не у повному обсязі зазначив обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а ті що зазначені не відповідають дійсності.

Так, не можна вважати доведеним те, що висунуте обвинувачення є обґрунтованим, оскільки на даному етапі кримінального провадження, це судом не встановлено, у тому числі й тому, що докази не досліджувалися.

Як зазначив обвинувачений, на даний час його вина не доведена, причетність до кримінального правопорушення він не визнає.

Тяжкість покарання, що йому загрожує згідно із висунутим обвинуваченням не може бути підставою для утримання його під вартою.

При цьому прокурором не враховано та не зазначено у клопотання про те, що він, ОСОБА_4 , має незадовільний стан здоров`я, страждає на ряд захворювань у зв`язку із чим потребує постійного лікування та кваліфікованої медичної допомоги, що в умовах слідчого ізолятору забезпечено бути не може.

Внаслідок цього стан його здоров`я погіршується.

У зв`язку із цим він не може утримуватися у слідчому ізоляторі.

Також прокурором у клопотанні не зазначено про існування ряду обставин, що мають суттєве значення, зокрема про те, що: на момент затримання він, обвинувачений, дійсно будучи тимчасово переміщеною особою, мав постійне місце мешкання, де зареєстрований та проживав із сім`єю своєю дружиною та дітьми, мав постійний дохід, отримуючи допомогу, як тимчасово переміщена особа, та дохід від діяльності яку він проводив разом із дружиною, яка є приватним підприємцем, що у сукупності вказує на наявність міцних соціальних зв`язків.

Разом із цим ОСОБА_4 заявив, що він має майно у вигляді квартири у АДРЕСА_1 , якою він не може користуватися з об`єктивних причин.

Доводи прокурора про його негативну репутацію не ґрунтуються на об`єктивних даних та носять характер припущень.

Наявність у нього судимостей, не може бути взята до уваги судом, оскільки він хоча і був двічі засудженим до покарання у виді позбавлення волі, однак у першому випадку був звільнений від відбування покарання умовно достроково на 14 місяців, під час цього строку порушень не допускав, у другому відбув покарання повністю, до відповідальності за ст. 391 КК України не притягався, після закінчення строку покарання нагляд щодо нього не встановлювався, що характеризує його як особу, що стала на шлях виправлення. Після звільнення із місць позбавлення волі, протягом двох років, у жодних правопорушеннях він помічений не був.

Раніше до нього не застосовувалися заходи передбачені ст. ст. 179 182 КПК України.

Відсутні факти існування підозри у вчиненні ним іншого злочину.

Сума завданого збитку внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, складає 14590 гривень.

Обвинувачений наголосив, що він перебуває під вартою 7 місяців і два тижні, тоді як законодавством встановлений арешт строком на 6 місяців. Перевищення цього строку дорівнюється відбуванню покарання.

Водночас, у своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що на підставі вищевикладеного, зокрема на підставі ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 199 КПК України, суд зобов`язаний змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту.

Разом із клопотанням, зміст якого наведений вище, обвинувачений ОСОБА_4 , під час підготовчого судового засідання, подав суду заяву у якій зазначив, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею не вірно визначений розмір застави.

Так, слідчим суддею при визначені розміру застави взятий розмір прожиткового мінімуму, сума якого станом на 01 січня 2023 року складала 2684 гривні, тоді як, на думку ОСОБА_4 , слідчий суддя повинен був виходити із суми 1342 гривні встановленої для норм адміністративного і кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних і кримінальних правопорушень, а також, як зазначив обвинувачений, в якості заставних зобов`язань, передбачених ст. 182 КПК України.

У зв`язку із наведеним, на думку ОСОБА_4 , застосування слідчим суддею при визначенні розміру застави прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2684 гривні, є незаконним.

Таким чином, як вважає обвинувачений, розмір застави у 150 мінімумів (одиниць) повинен становити 201300 гривень, а не 402600 гривень, як його визначив слідчий суддя у своєму рішенні від 07 вересня 2023 року.

З огляду на викладене ОСОБА_4 просить суд своїм рішенням затвердити суму, як можна вважати застави, в розмірі 201300 гривень.

Також обвинувачений зазначив, що суд зобов`язаний зі спливом шести місяців тримання особи під вартою своїм рішенням зменшити суму первинної застави на 50%.

Отже, як зазначає обвинувачений, суд зобов`язаний затвердити суму застави на підставі того, що він перебуває під вартою 7 місяців і два тижні у розмірі 100650 гривень.

Крім того, ОСОБА_4 , як він зазначив, на підстав Закону № 7688, що набрав чинності з 06 лютого 2024 року, згідно із яким, у період воєнного стану, дозволяється внесення застави у розстрочку та після внесення її першої частини обвинувачений звільняється з-під варти з покладанням на нього відповідно до ст. 182 КПК України, зобов`язання в установлений судом строк сплатити частину суми застави, що залишилася, просить надати дозвіл на внесення суми застави розмір якої на його думку повинен складати 100650 гривень у розстрочку - рівними платежами по 16775 гривень кожний місяць.

Після внесення першого платежу звільнити його з-під варти і зобов`язати протягом наступних п`яти місяців внести суму застави, що залишилась, із зобов`язаннями зазначеними у ст. 182 КПК України.

У свою чергу захисник ОСОБА_5 підтримавши позицію обвинуваченого ОСОБА_4 заявила клопотання про зміну останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить наступного.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України, одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2023 року у справі № 629/4789/23, щодо ОСОБА_4 , який мав статус підозрюваного, в межах кримінального провадження № 12023221110000539 від 11 червня 2023 року, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор». Строк тримання під вартою був визначений до шістдесяти днів, до 05 листопада 2023 року включно. Одночасно ОСОБА_4 визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402600 гривень. У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покладено на нього такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Підставами для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України; існування ризиків, визначених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, переховування або спотворення будь якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілих та свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.

Разом з тим, розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя визначив з огляду на тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрювався ОСОБА_4 , його майновий стан, дані про особу підозрюваного.

Ухвалами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2023 року та 29 грудня 2023 року, які були постановлені під час підготовчого провадження, а також ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року, постановленої у порядку ч. 6 ст. 199 КПК України, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою був продовжений до 01 січня, 26 лютого та 25 квітня 2024 року, відповідно.

Водночас, ухвалою слідчого судді від 26 лютого 2024 року ОСОБА_4 визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402600 гривень. У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покладено на нього такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Підставами для прийняття таких рішень як судом, так і слідчим суддею стала наявність наступних обставин: негативна репутація обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема систематичне вчинення ним кримінальних протиправних дій у минулому; наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких злочинів; наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище, ступінь яких не зменшився, а також недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.

При цьому при прийнятті рішень про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку його дії як слідчим суддею, так і судом фактично були враховані ті обставини на які обвинувачений посилається у своєму клопотанні, зміст якого наведений вище.

У поданому клопотанні прокурор просить суд продовжити на 60 днів строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи положення ч. ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Разом із цим під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

ОСОБА_4 будучи раніше судимою особою, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, у тому числі тяжких злочинів, за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк як від п`яти до восьми років, так і на строк від трьох до семи років , що відповідає законодавчо передбаченим підставам (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023221110000539 від 11 червня 2023 року, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2023 року у справі № 629/4789/23 про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2023 року та 29 грудня 2023 року, постановлені у даній справі під час підготовчого судового провадження, а також ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року у справі № 629/4789/23, постановлену у порядку ч. 6 ст. 199 КПК України про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання продовження запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Щодо тверджень сторони захисту, зокрема обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що висунуте йому обвинувачення є необґрунтованим та фактично спростовується матеріалами кримінального провадження, то суд зазначає, що питання встановлення наявності чи відсутності складу певного кримінального правопорушення у діях особи, вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості, а також вірності кваліфікації дій обвинуваченого суд має право вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду в підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Прокурор у поданому клопотанні зазначив, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 наразі продовжують існувати ризики встановлені під час досудового розслідування, а саме: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Таким чином, суд погоджується із твердженням прокурора та вважає, що на даний час ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду; ризик незаконного впливу обвинуваченим на потерпілих та свідків та ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, є актуальними та достатньо високими.

Злочини, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжкими та відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років; позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

До того ж суд зазначає, що даний ризик, в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків і потерпілих, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками і потерпілими у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків і потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.

Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту потерпілих і свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості обвинуваченого ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує тримання особи під вартою.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, репутацію, майновий стан та спосіб життя, у сукупності з обставинами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, зокрема 27 липня 2010 року Єнакіївським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; 21 лютого 2018 року Олександрівським районним судом Донецької області за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, після звільненні за відбуттям покарання 10 вересня 2021 року, йому вже 07 вересня 2023 року було повідомлено про підозру у вчиненні тяжких злочинів проти власності, суд доходить висновку, що наведені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження обвинуваченим ОСОБА_4 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і вказане також виправдовує його тримання під вартою.

У той же час, в обґрунтування існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором жодних об`єктивних даних суду не надано, а доводи наведені в його обргунтування, фактично є тотожними доводам наведеним на підтвердження ризику переховування від суду.

Під час вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім встановлених ризиків кримінального провадження, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом враховано існування інших обставин, визначених ст. 178 КПК України, а саме:

1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк до восьми років;

2) вік обвинуваченого (39 років), відсутність відомостей про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 (не дивлячись на доводи обвинуваченого, документи, що підтверджують його незадовільний стан здоров`я суду не надані);

3) обвинувачений раніше неодноразово судимий, не працевлаштований, розлучений;

4) майновий стан ОСОБА_4 , зокрема відсутність даних про те, що останній має стабільні джерела для існування та власність, а також те, що він утримується за рахунок інших осіб, отримує соціальні виплати;

5) відсутність відомостей про застосування раніше щодо ОСОБА_4 запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

6) розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , репутацію останнього, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які його характеризують, тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

При цьому обставини, на які посилається сторона захисту у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченим не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо нього більш м`яких запобіжних заходів.

Так, особистого зобов`язання для запобігання зазначеним вище ризикам буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Застосування застави або домашнього арешту, як запобіжного заходу, на даному етапі кримінального провадження не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризикам переховування від суд, незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , оскільки лише цей запобіжний захід зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту. а також клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт, задоволенню не підлягають.

Щодо доводів заяви обвинуваченого ОСОБА_4 , яка за своїм змістом є клопотанням, то суд вважає, що вони є не спроможними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають з огляду на те, що норми КПК України, зокрема ст. ст. 182, 183 КПК України не передбачають обов`язку для суду своїм рішенням «автоматично» зменшувати розмір застави визначеної при застосуванні запобіжного заходу зі спливом певних строків, у тому числі через шість місяців на 50%, як і не передбачають можливості у період воєнного стану внесення застави у розстрочку з одночасним звільненням обвинуваченого з під варти з покладанням на нього обов`язків відповідно до ст. 182 КПК України, з зобов`язанням у встановлений судом строк сплатити частину суми застави, що залишилася.

Крім того, суд вважає надуманими доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що підстави на які він посилається у своїй заяві (клопотанні) передбачені Законом № 7688, що набрав чинності з 06 лютого 2024 року, оскільки останні зміни до статей, які передбачають порядок визначення та внесення застави, зокрема ст. 182 КПК України були внесені згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018, а до ст. 183 КПК України згідно із Законом № 2997-ІХ від 21 березня 2023 року.

У той же час суд зазначає, що відповідно до даних Офіційного вебпорталу парламенту України документ на який посилається ОСОБА_4 є проектом Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення ефективної роботи пенітенціарної системи в умовах воєнного стану, зареєстрований під № 7688 та 06 лютого 2024 року включений до порядку денного одинадцятої сесії Верховної Ради України дев`ятого скликання.

Щодо перевірки законності ухвали слідчого судді, у тому числі щодо правильності застосування Законів та визначення розміру застави під час постановлення відповідного судового рішення, то вирішення зазначених питань відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції такими повноваженими не наділений.

Разом із цим ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2023 року та 26 лютого 2024 року, згідно із якими щодо ОСОБА_4 був застосований та продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначено розмір застави, перевірені Харківським апеляційним судом при їх апеляційному оскаржені стороною захисту та згідно із ухвалами від 18 жовтня 2023 року і 26 березня 2024 року залишені без змін.

Таким чином, наведене у заяві (клопотанні) обвинуваченого не є підставою для зміни (зменшення) розміру застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 199, 315, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 20 червня 2024 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання - відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну (зменшення) розміру застави та про надання дозволу на внесення суми застави у розстрочку рівними платежами - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику і прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя:ОСОБА_1