Рішення

від 19.04.2024 по справі 308/19283/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/19283/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Янцо М.В., представника позивача адвоката Олашина В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №308/19283/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Олашин В.В., до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерне товариство «Оксі Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп», про визнання недійсними правочинів

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Олашин Володимир Володимирович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерне товариство «Оксі Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп», про визнання недійсними правочинів, а саме: визнати недійсним Договір відступлення права вимоги № 114/2 від 27 червня 2019 року, укладений між Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль та Акціонерним товариством ОКСІ БАНК в частині відступлення права вимоги по Кредитному Договору № 014/5409/74/2605 від 25 травня 2006 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_1 ; визнати недійсним Договір відступлення права вимоги б/н від 27 червня 2019 року, укладений між Акціонерним товариством ОКСІ БАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія УКРФІНАНС ГРУП в частині відступлення права вимоги по Кредитному Договору № 014/5409/74/2605 від 25 травня 2006 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_1 ; визнати недійсним Договір про відступлення прав за договорами іпотеки б/н від 02 липня 2019 року, укладений між Акціонерним товариством ОКСІ БАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія УКРФІНАНС ГРУП, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною та зареєстрованим в реєстрі за № Ю09, в частині відступлення прав за Договором іпотеки б/н від 30 травня 2006 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що укладені договори вважає договорами факторингу, а не відступлення права вимоги; в оспорюваних договорах мала бути встановлена плата, однак, така не виконана; договори про відступлення права вимоги зроблені банками мають бути визнані у відповідних частинах недійсними, оскільки суперечать актам цивільного законодавства. Стосовно оспорюваного договору про відступлення прав за договорами іпотеки, то останній має бути визнаний судом недійсним через те, що у разі визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між відповідачем 2 та відповідачем 3 - основного зобов`язання, то в силу вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України, це спричинить недійсність правочину щодо його забезпечення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.11.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідач АТ «Райффайзен Банк» подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. 25.05.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 був укладений Кредитний Договір № 014/5409/74/2605. В забезпечення виконання зобов`язань укладено Договір іпотеки. У зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2010 року у справі № 2- 694/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» стягнено з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 311 085,39 грн., звернувши стягнення на квартиру загальною площею 49,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки. Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що у ОСОБА_1 перед AT «Райффайзен Банк» існує невиконане грошове зобов`язання за кредитним договором №014/5409/74/2605, виражене у наявності заборгованості станом на 06.04.2010 р. у загальній сумі 311085, 39 грн. Разом із тим, 27.06.2019 року AT «Райффайзен Банк Аваль» та AT «ОКСІ БАНК», керуючись ст. 512-519, ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, уклали Договір відступлення права вимоги, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги. Щодо твердження позивача, що укладені договори відступлення права вимоги містять ознаки договору факторингу не відповідає дійсності. Посилання позивача на ст. ст. 1077, 1079, 1084 ЦК України, які регулюють відносини за договором факторингу, взагалі не підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин, адже AT «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір відступлення права вимоги, який регулюється зовсім іншими нормами законодавства. Правова природа договору, щодо якого виник спір, є іншою, а саме: він не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства, а є договором купівлі-продажу вимоги, тому він не може одночасно бути іншим договором, зокрема, договором факторингу. Щодо доводів позивача про те, що AT «Райффайзен Банк» та AT «ОКСІ БАНК» не дотримано вимоги щодо платності за договором і відступлення права вимоги, то у разі, якщо договором передбачено відступлення первісним кредитором права вимоги до боржника новому кредитору з обов`язком нового кредитора сплатити за це первісному кредитору відповідні грошові кошти, та не передбачено зворотного обов`язку первісного кредитора з оплати новому кредитору відповідної плати за надання грошових коштів взамін відступленої вимоги, то такий договір не може бути визнаний договором факторингу, а є за правовою природою оплатним договором відступлення права вимоги (цесії). Звернув увагу на відсутність порушення будь яких прав ОСОБА_1 внаслідок передачі AT «Райффайзен Банк» прав вимоги по оскаржуваному договору, оскільки такий не є стороною оспорюваного договору, спір з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/5409/74/2605 від 25.05.2006 року між новим кредитором та ОСОБА_1 наразі відсутній, і зазначення сум відступлення в оскаржуваному договорі жодним чином не порушує права позивача. Звертає увагу, що позивачем пропущено строк позовної давності. Вказав на наявність рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2022 у справі №308/8792/21 про відмову у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представником позивача вказано, про наявність рішення у іншій справі, яка оскаржувалась з підстав передання права вимоги по пені, у даній справі просить визнати недійсними правочини, оскільки такі суперечать актам цивільного законодавства (предмет позову), підставами позову є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог змісту правочину, - в оспорюваних договорах мала бути також передбачена та виплачена оплата за надані послуги. Вказує на належний спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16, ст. 217 ЦК України, а спосіб захисту, обраний позивачем ефективним, оскільки у результаті визнання правочину недійсним в частині незаконно переданого права вимоги, новий незаконний кредитор - стягувач не зможе утримати для себе кошти від реалізації продажу предмету іпотеки. Вказує, що строк позовної давності почався з липня 2021 року в межах розгляду справи 308/8792/21 з наданих виписок про рахунках.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказав, що відсутні порушення прав позивача по оскаржуваному договору, оскільки такий не є стороною правочину, відсутній спір за кредитним договором, відсутні дії відповідача зі звернення стягнення на майно. Дії зі звернення стягнення є його правом і не впливають на чинність правочину, вважає пропущеним строк позовної давності.

Від відповідача АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшла заява про розгляд справи без його участі, просить відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи відкладався на 12.12.2023, 11.01.2024, 31.01.2024, 28.02.24 з метою належного повідомлення відповідачів. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області від 15.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду. Судовий розгляд справи, призначений на 02.04.2024 та повторно відкладено у зв`язку з необхідністю належного повідомлення відповідачів про розгляд справи судом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Вважає укладені договори саме договорами факторингу, сторонами (банками) не виконано умови договору по їх оплаті. Згідно останнього договору, то така вимога є похідною.

Представники інших відповідачів у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені, заяв про відкладення розгляду не подали.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи івирішення спорупо суті, заслухавши учасників розгляду даної справи, суд приходить до наступних висновків.

Матеріалами даної справи встановлено та не заперечується сторонами, що 25.05.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/5409/74/26058. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/5409/74/26058 від 25.05.2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, яким іпотекодавець зобов`язаний до 24.05.2020 повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 33600 дол. США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 12% згідно з умовами кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором. У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна. Предметом іпотеки є квартира загальною площею 49,40 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належна іпотекодавцю.

Як вказує відповідач у зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2010 року у справі № 2- 694/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» стягнено з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 311 085,39 грн., звернувши стягнення на квартиру.

27.06.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-11, згідно з яким, відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості) (п.2.1. договору). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належних до виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитним договором (п. 2.3 договору). Відповідно до пункту 2.3. договору передбачено, загальний розмір прав вимоги, що відступається, згідно попереднього реєстру боржників становить 13941653,22 дол. США та 651433,06 євро. Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість прав вимоги за договором становить 1783000 грн.

Згідно з витягом з реєстру боржників (додаток №2) до договору відступлення права вимоги від 27.06.2019 реєстру боржників №114/2-11 від 27.06.2019 вказано ОСОБА_1 , кредитний договір №014/5409/74/26058, загальна сума заборгованості 348364,47 грн.

У витягу з додатку №7 до договору про відступлення права вимоги №114/2-11 від 27.06.2019 переліку договорів іпотеки вказано ОСОБА_1 , № кредитного договору 22331999042197 від 25.05.2006.

Згідно з наданою випискою по рахунку вказано про перерахування 27.06.2019 1783000 грн. АТ «Оксі банк» оплата згідно договору відступлення права вимоги №114/2-11 від 27.06.2019

Згідно з договором відступлення прав за договорами іпотеки від 02.07.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі банк», враховуючи укладення між сторонами договору відступлення права вимоги №114-2/11 від 27.06.2019, уклали договір про відступлення прав за договорами іпотеки про наступне, згідно з п. 1. договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, і зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення, предметом якого є відступлення прав вимоги за кредитними договорами відповідно до підписаних реєстрів боржників, первісний іпотекодержатель відступає та передає, а новий іпотекодержатель приймає і набуває всіх прав, належних первісному іпотекодержателю за іпотечними договорами, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами та перелічені в додатку №1 до цього договору реєстрі іпотечних договорів. Згідно з витягом з Додатку №1 до договору відступлення прав за договорами іпотеки від 02.07.2019 реєстру договорів застави вказаний ОСОБА_1 , кредитний договір №014/5409/74/26058 від 25.05.2006, квартира АДРЕСА_3 .

Також 27.06.2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким, відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості) (п.2.1. договору). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належних до виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитним договором (п. 2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору передбачено, загальний розмір прав вимоги, що відступається, згідно попереднього реєстру боржників становить 13941653,22 дол. США та 651433,06 євро. Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість прав вимоги за договором становить 1792000 грн.

Згідно з витягом з реєстру боржників (додаток №2) до договору відступлення права вимоги від 27.06.2019 реєстру боржників №114/2-11 від 27.06.2019 вказано ОСОБА_1 , кредитний договір №014/5409/74/26058, загальна сума заборгованості 348364,47 грн.

У витягу з додатку №7 до договору про відступлення права вимоги №114/2-11 від 27.06.2019 переліку договорів іпотеки вказано ОСОБА_1 , № кредитного договору 22331999042197 від 25.05.2006.

Згідно з договором відступлення прав за договорами іпотеки від 02.07.2019 між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та АТ «Оксі банк», враховуючи укладення між сторонами договору відступлення права вимоги від 27.06.2019 уклали договір про відступлення прав за договорами іпотеки про наступне, п 1. Договору - у порядку та на умовах, визначених цим договором, і зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення, предметом якого є відступлення прав вимоги за кредитними договорами відповідно до підписаних реєстрів боржників, первісний іпотеко держатель відступає та передає, а новий іпотеко держатель приймає і набуває всіх прав, належних первісному іпотеко держателю за іпотечними договорами, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами та перелічені в додатку №1 до цього договору реєстрі іпотечних договорів. Згідно з витягом з Додатку №1 до договору відступлення прав за договорами іпотеки від 02.07.2019 реєстру договорів застави вказаний ОСОБА_1 , кредитний договір №014/5409/74/26058 від 25.05.2006, квартира АДРЕСА_3 .

Як встановлено судом згідно з поданими відомостями, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2022 у справі №308/8792/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 114/2 від 27 червня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК», в частині визначення загальної суми заборгованості ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за кредитним договором №014/5409/74/2605 від 25 травня 2006 року станом на 27 червня 2019 року у розмірі 348364 гривні 47 копійок, яка визначена в Додатку № 2 до Договору відступлення права вимоги № 114/2 від 27 червня 2019 року; Договору відступлення права вимоги б/н від 27 червня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», в частині визначення загальної суми заборгованості ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за кредитним договором №014/5409/74/2605 від 25 травня 2006 року станом на 27 червня 2019 року у розмірі 348364 гривні 47 копійок, яка визначена в Додатку № 2 до Договору відступлення права вимоги б/н від 27 червня 2019 року - відмовлено.

Судом встановлено відсутність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки наявне таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, зокрема, в частині нарахування пені, але з інших підстав.

Поряд з цим, вимогами ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, інші обґрунтування позовних вимог, окрім тих, що зазначені у позовній заяві не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі вже були предметом судового розгляду у іншій справі.

Стосовно заявлених позовних вимог слід відмітити наступне.

Згідно з частиною першоюстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першоїстатті 510 ЦК Українисторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першоюстатті 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконанняобов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бутиоплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно достатті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зістаттею 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно достатті 1079 ЦК Українисторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно дозаконумає право здійснювати факторингові операції.

Згідно зістаттею 1084 ЦК України,якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті1, пункту 11 частини першої статті4Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» №2664-ІІІ (чинного на момент правовідносин між сторонами)фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно з частиною першоюстатті 6 Закону № 2664-ІІІфінансові послуги відповідно до положень цьогоЗаконунадаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбаченозаконом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другійстатті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Відповідно доглави 73 ЦК Україниправова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатисьвідступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначеніЗаконом№ 2664-ІІІумови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормамиглави 47 ЦК України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, від 08 серпня 2023 року №910/8115/19 (910/13492/21).

Проаналізувавши умови договорів відступлення прав вимоги від 27.06.2019 року №114/2-11 та б/н, судом констатується, що предметами договору є відступлення права вимоги виконанняобов`язку у конкретному зобов`язанні (кредитному); зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим (за кредитним договором); відступлення права вимоги єоплатним; форма договору відступлення права вимоги письмова;наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язаннях. Правова природа договорів визначена сторонами як передання новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників; предмет полягає у відступі за плату новому кредитору права вимоги до боржників, а кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти; до матеріалів справи додано докази перерахування коштів АТ «Раффайзен Банк» АТ «Оксі банк» коштів згідно з укладеним договором; та мета - передача прав вимоги до боржника шляхом їх продажу. За наведених ознак, на переконання суду дані договори, в тому числі за відсутності доказів протилежного, враховуючи вимоги про самостійне розпорядження своїми процесуальними правами, не заявлення позивачем клопотань про вжиття заходів забезпечення доказів, не подання клопотання про витребування доказів, слід вважати договором про відступлення прав вимоги, підстав вважати інакше у суду немає. Різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу не може свідчити про наявність фінансової послуги.

Отже, наведені позивачем вимоги про визнання даних договорів договорами факторингу спростовуються наведеним. Відповідно відсутні підстави для визнання недійсним договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 02.07.2019 в частині, що стосується позивача.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленомузакономпорядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позивач не обґрунтував, які саме права та легітимні інтереси було порушено укладенням оспорюваних правочинів, не пояснив, які саме права та обов`язки змінились чи об`єктивно зміняться в майбутньому в бік погіршення в результаті укладення оспорюваних правочинів.

Враховуючи наведене, та зважаючи на додані до матеріалів справи докази, суд вважає, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено порушення своїх прав та законних інтересів при зверненні з даним позовом.

Відповідач заявив про сплив строку позовної давності. Суд при цьому зазначає, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу, що набрали чинності 20.04.2020 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин, який наразі скасований. Також згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Частиною першою статті 8КонституціїУкраїни передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15ЦКУкраїни визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,76-89,95,258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Олашин В.В., до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерне товариство «Оксі Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп», про визнання недійсними правочинів відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Іршавським РВ УМВС України в Закарпатській області від 22.10.1997р.

Відповідач 1: Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль», місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Алмазова, 4-А, Код ЄДРПОУ: 14305909.

Відповідач 2: Акціонерне товариство ОКСІ БАНК, місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Газова, буд. 17, код ЄДРПОУ: 09306278.

Відповідач 3: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінанс груп», код: ЄДРПОУ 40326297, адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63

Повний текст рішення виготовлено 26.04.2024.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської областіІ.В. Логойда