Рішення

від 26.04.2024 по справі 466/10449/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/10449/23

Провадження № 2/466/540/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючої - судді Баєвої О.І.

секретаря судових засідань Губач Х.Б.

за участі:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб - органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Служби у справах дітей Маріупольської міської ради Донецької області про поновлення батьківських прав,

у с т а н о в и в:

В жовтні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд ухвалити рішення про поновлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

В позовній заяві зазначила, що 05.05.2021 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполь Донецької області її позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Опікуном дитини призначено її маму - відповідача по справі ОСОБА_2 .

Після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну в лютому 2022 року вона, позивач, разом з сином та матір`ю тікала з міста Маріуполь. Син з бабцею виїхали за кордон, а вона залишилася проживати в м.Львові.

У м.Львові вона вдруге вийшла заміж, має постійне місце проживання, перебуває на обліку у Львівській філії Львівського обласного центру зайнятості, активно шукає роботу, крім того, вона перестала вживати алкоголь, що було основною причиною позбавлення їх батьківських прав, постійно спілкується з сином, опікується ним.

Вона любить сина і хоче жити разом з ним, опікуватися ним, доглядати, виховувати.

За таких обставин вважає, що відпали обставини, які були підставою для позбавлення її батьківських прав, через що звертається до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю. Вказала, що на даний час син повернувся в Україну та проживає разом з нею. Вона опікується ним, повністю виконує батьківські обов`язки щодо сина. Більше двох років вона не вживає алкоголь. Рідний батько дитини помер. У Львові вона вдруге вийшла заміж, створила повноцінну сім`ю, її чоловік повністю забезпечує її та її сина. Просить позов задовольнити

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнала повністю. Просила його задовольнити. Вказала, що саме вона була позивачем у справі про позбавлення їх доньки батьківських прав, оскільки внаслідок зловживання алкоголем донька повністю усунулася від виховання сина. На даний час, донька більше двох років не вживає алкогольні напої. Повністю опікується сином. Любить його. Крім того зазначила, що дитина, під час проживання їх за кордоном постійно просилася до мами, тугувала за нею, розлука негативним чином впливала на його психологічний та фізичний стан. Просить позов задовольнити.

Представники третіх осіб - органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та Служби у справах дітей Маріупольської міської ради Донецької області в судове засідання повторно не з`явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради подав до суду клопотання, в якому повідомив про неможливість надання висновку про доцільність чи недоцільність поновлення ОСОБА_1 у батьківських правах щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Донецьк народила сина - ОСОБА_3 . В 2015 році батько дитини помер.

05 травня 2021 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області було задоволено позов ОСОБА_2 та позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина.

Підставою ухвалення рішення було те, що ОСОБА_1 після смерті чоловіка зловживала алкоголем, внаслідок чого не опікувалась сином, не цікавилась його життям, матеріально не забезпечувала. Дитиною фактично опікувалась баба - ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України: «мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав».

В судовому засіданні встановлено, що після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 змушені були тікати з м.Маріуполь. Позивач ОСОБА_4 залишилася проживати в Україні, в місті Львові, а відповідач ОСОБА_2 разом з дитиною виїхали в Німеччину.

У Львові позивач повторно вийшла заміж, має постійне місце проживання, перестала вести антисоціальний спосіб життя, перебуває на обліку у Львівській філії Львівського обласного центру зайнятості, активно шукає роботу, більше двох років не вживає алкоголь.

Будучи позбавленою батьківських прав, позивач протягом усього цього часу спілкується з сином, цікавиться його життям, навчанням, побутом, по мірі можливості допомагає матеріально. Коли син з бабою поверталися до України, то проживали разом з позивачем.

Відповідач в судовому засіданні категорично ствердила, що неповнолітній ОСОБА_3 страждає без матері, постійно сумує за нею, важко переносить розлуку.

Крім того запевнила суд, що її донька - позивач по справі кардинально змінила свій спосіб життя, перестала вживати алкогольна напої, цікавиться дитиною як матір, опікується ним. Чоловік позивача також бажає, щоб неповнолітній ОСОБА_3 проживав з ними однією сім`єю.

Згідно із ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 2 вересня 1991року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав Людини у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13), установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

На цьому наголошує і практика ЄСПЛ, і практика Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.12 вказаного Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями норм Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні до неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

При цьому, у конкретній ситуації враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 52).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до ч.5 ст.169 СК України при вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відношення позивача - матері ОСОБА_3 , до свого сина кардинально змінилося, тривалий час відсутні обставини, які слугували підставою для позбавлення позивача батьківських прав. Позивач перестала зловживати алкоголем, цікавиться життям, здоров`ям та навчанням сина, піклується про нього. Сам неповнолітній ОСОБА_3 понад усе хоче проживати з матір`ю однією сім`єю.

Щодо повідомлення органу опіки та піклування про неможливість надання висновку про доцільність чи недоцільність поновлення ОСОБА_1 у батьківських правах, то суд зазначає наступне.

Частинами 4 та 6 статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В той же час, суд може не погодитись з висновками органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №523/19706/19 зазначив, не вчинення захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або у зволіканні у захисті інтересів дитини з боку суду. Обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо х тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити справу за наявними у справі доказами.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що поновлення ОСОБА_1 в батьківських правах відносно ОСОБА_3 буде якнайкраще відповідати інтересам дитини, а відтак позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в батьківських правах відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056115, юридична адреса: м.Львів, пр. В.Чорновола, 11

Третя особа: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради Донецької області, тимчасова адреса: вул. Княгині Ольги,11, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄРДПОУ 33852448.

Суддя О. І. Баєва