Вирок
від 25.04.2024 по справі 368/1362/23
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1362/23

номер провадження 1-кп/368/89/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2024 року

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12023111230001905 від 14.08.2023 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мирівка Кагарлицького району Київської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, освіта технічна (професійно-технічна), заміжньої, непрацюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6

- сторони захисту обвинуваченої ОСОБА_3

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7

цивільний позивач ОСОБА_8

представник цивільних позивачів адвокат ОСОБА_6

цивільний відповідач ОСОБА_3

представник цивільноговідповідача адвокат ОСОБА_7 , -

в с т а н о в и в:

13 серпня 2023 року, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно-справним транспортним засобом, автомобілем марки «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалась авто дорогою Н - 01, сполученням «Київ - Знам`янка» Обухівського району Київської області в населеного пункту Леонівка в межах нерегульованого перехрестя, вул. Миру та автодороги Н - 01 «Київ - Знам`янка», в напрямку до міста Обухів, Київської області.

Під час руху водій ОСОБА_3 , не стежила за дорожньою обстановкою, не була уважною під час керування транспортним засобом та відповідно не реагувала на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров`ю громадян, а також порушуючи вимоги пунктів: 10.1. та 16.11. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, згідно з якими передбачено, що:

- п. 16.11. ПДР України, відповідно до якого - «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

- п. 10.1. ПДР України, відповідно до якого - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Внаслідок чого перед початком руху не впевнилась в безпеці інших учасників дорожнього руху, допустила виїзд керованого нею транспортного засобу на нерегульоване перехрестя, де не надала перевагу в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, з ліва на право відносно її напрямку руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки "Chery Kimo", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась на нерегульованому перехресті по автомобільній дорозі Н - 01, сполученням «Київ - Знам`янка» прямо в напрямку від м. Обухів у напрямок м. Кагарлик, Київської області.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажири автомобіля "Chery Kimo", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді субарахноїдального крововиливу в ліві тім`яні долі, перелому проксимального відділу правої плечової кістки. Виявлені тілесні ушкодження утворили від дії тупого (-их) твердого (-их) предмета (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею та за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин вказаних в постанові слідчого від 23 серпня 2023 року, тобто при ДТП яка мала місце 13.08.2023 року і можуть знаходитись в причинному зв`язку з вищевказаною ДТП.

Грубе порушення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пунктів 10.1. та 16.11. Правил дорожнього руху України, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України визнає та пояснила, що 13 серпня 2023 вона поверталася до м. Києва. Коли виїжджала на головну дорогу, то ніяких машин не бачила. Потім відчула удар. Кається і просить вибачення у потерпілої та свідка, оскільки наміру скоїти ДТП не було. Більше такого робити не буде.

Винність обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами по справі, зокрема:

?витягом з кримінального провадження № 12023111230001905, відомості про яке внесено 14.08.2023 р. (т. 3 а.с. 7), згідно якого (ЄО № 4318) 13.08.2023 року приблизно о 15 год. 40 хв. за адресою: Київська область с. Леонівка перехрестя автодороги Н-01 «Київ-Знам`янка» та вул. Миру, гр. ОСОБА_3 , 1978 р.н., керуючи автомобілем марки "Форд Фокус", н.з. НОМЕР_1 , при виїзду з вул. Миру не надала перевагу в русі автомобілю марки "Чері Кімо", н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , 1956 р.н., яка рухалися по автодорозі Н-01 (головна) прямо. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля Чері Кімо, ОСОБА_5 , 1930 р.н., отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Обухівської КНП.

Даним доказом підтверджується подія вчинення злочину, а саме, - дорожньотранспортна пригода з потерпілою.

?карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (т. 3 а.с. 10), згідно якої сьогодні дві години тому було ДТП. Доставили ШМД потерпілу ОСОБА_5 , 1930 року народження на приймальному з діагнозом полі травма, проживає в АДРЕСА_2 , пенсіонерка.

Даним доказом підтверджується подія вчинення злочину, а саме, - дорожньотранспортна пригода з потерпілою.

? протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.08.2023 р. (т. 3 а.с. 11-19), схемою до протоколу ОМП (т. 3 а.с. 20), фото таблицею до протоколу ОМП (т. 3 а.с. 21-26), що було проведено в присутності двох понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , об`єктом якого було перехрестя дороги Н.01 в с. Леонівка на вул. Миру, де маються напрямки руху на м. Обухів та на м. Кагарлик, огляд проводився за наступних погодних умовах було ясно без опадів та при температурі повітря НОМЕР_3 ; елементами дороги є неврегульоване перехрестя; стан асфальтобетонне покриття; мається дорожня розмітка 1.1. з розділу 34 ПДР та дорожній знак «Головна дорога». З місця пригоди були вилучені автомобіль «Форд фокус», державний номер НОМЕР_1 , та автомобіль «Чері Кімо», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які було поміщено на штраф майданчик.

Даним доказом належним чином зафіксована обстановка безпосередньо після вчинення злочину, вилучено речі матеріального світу, які в подальшому слідчим з дотриманням вимог КПК України визнані речовими доказами на підтвердження факту вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який передбачено ч. 1 ст. 286 КК України.

?актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (т. 3 а.с. 27) встановлено, що було здійснено огляд та тимчасово затримано легковий автомобіль марки «Форд фокус», державний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з ДТП та було його доставлено евакуатором на спеціальний майданчик;

?актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (т. 3 а.с. 28) встановлено, що було здійснено огляд та тимчасово затримано легковий автомобіль марки «Чері Кімо» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з ДТП та було його доставлено евакуатором на спеціальний майданчик;

?висновком № 24 щодо результату медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (т. 3 а.с. 29) встановлено, що було проведено огляд лікарем КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» ОСОБА_11 гр.. ОСОБА_8 і ознак сп`яніння не виявлено;

? висновком № 24 щодо результату медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (т. 3 а.с. 29) встановлено, що було проведено огляд лікарем КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» ОСОБА_11 гр.. ОСОБА_3 і ознак сп`яніння не виявлено;

?посвідченням водія НОМЕР_4 (т. 3 а.с. 31) встановлено, що вказане посвідчення видано ОСОБА_3 та вона має право керувати легковим транспортним засобом з 20.06.2013 року;

?свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (т. 3 а.с. 31), згідно якого власником автомобіля марки «FORD» моделі «Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 ;

?свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (т. 3 а.с. 32), згідно якого власником автомобіля марки «CHERY» моделі «Kimo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_8 .

Даним доказами підтверджено право керування транспортними засобами автомобіля марки «FORD» моделі «Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «CHERY» моделі «Kimo», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

?постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 14.08.2023 р. (т. 3 а.с. 33), згідно якої автомобіль марки "Форд Фокус", н.з НОМЕР_1 , визнати речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023111230001905 від 14.08.2023 та залишено на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_3 ;

?постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 14.08.2023 р. (т. 3 а.с. 34), згідно якої автомобіль марки "Чері Кімо", н.з НОМЕР_2 , визнати речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023111230001905 від 14.08.2023 та залишено на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_3 ;

?клопотанням про арешт майна від 14.08.2023 р. (т. 3 а.с. 35-37), згідно якого старший слідчий СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області звернувся до слідчого судді та просив накласти арешт на автомобіль марки "Форд Фокус" н.з НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки "Чері Кімо" н.з НОМЕР_7 , який належить на праві власності ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , залишивши їх на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_3 ;

?ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 17.08.2023 р. (т. 3 а.с. 38-39), згідно якої клопотання старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_12 про арешт майна було задоволено та накладено арешт на автомобіль марки "Форд Фокус" н.з НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки "Чері Кімо" н.з НОМЕР_2 який належить на праві власності ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , залишивши їх на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_3 ;

?протоколом огляду відеозапису від 24.08.2023 року (т. 3 а.с. 42) та диск з відеозаписом з місця ДТП (т. 3 а.с. 41), де в ході огляду оптичного диска встановлено, що даний носій містить один файли з назвою «Відео ДТП». При відкритті файлу «Леонівка на Київ Оглядова», за допомогою програми для перегляду відео файлів «МРС - НС х64». В результаті перегляду відео файлу «Леонівка На Київ_Оглядова» встановлено, що на відеозаписі зафіксовано ділянку проїзної частини автодороги Н-01 сполученням «Київ-Знам`янка» с. Леонівка нерегульоване перехрестя вул. Миру та автодороги Н-01 «Київ-Знам`янка», Обухівського району, Київської області в денний час доби. Під час перегляду відео встановлено, що проїзна частина суха, погодні умови задовільні, без опадів. Проїзна частина має по одній смуги руху як по автодорозі Н-01 «Київ-Знам`янка» так і по вул. Миру. Камера встановлена нерухомо на електроопорі, яка розташований на проїзній частині. Відео нагляд здійснюється у напрямок м. Обухів. У верхній лівій частині відео знаходиться зображення показників системної дати та часу. На 00:30 хв. відеозапису при показниках системного таймеру 16:00:25 перегляду відео помітно як зі сторони с. Антонівка у напрямок автодороги Н-01 «Київ-Знам`янка» з`являється легковий автомобіль "Форд Фокус", державний номерний знак НОМЕР_1 , який під`їжджає до нерегульованого перехрестя по другорядній дорозі, також на відео помітно, що по головній дорозі Н-01 «Київ-Знам`янка» зі сторони м. Обухів у напрямок м. Кагарлик рухається "Чері Кімо", державний номерний знак НОМЕР_2 , ближче до правого краю проїзної частини. Після чого на 00:35 хв. відеозапису при показниках системного таймеру 16:00:30 перегляду відео помітно автомобіль "Форд Фокус", державний номерний знак НОМЕР_1 здійснює виїзд на головну дорогу, при цьому не надає перевагу в русі автомобілю що рухається по головній дорозі і на 00:37 хв. відеозапису при показниках системного таймеру 16:00:37 відбулось зіткнення автомобіля "Форд Фокус", державний номерний знак НОМЕР_1 , з автомобілем "Чері Кімо", державний номерний знак НОМЕР_2 ;

?постановою про визнання речовим доказом та передачу на відповідальне зберігання від 17.08.2023 р. (т. 3 а.с. 43), згідно якої DVD-R диск з відеозаписом з камер «Безпечна Київщина» з моментом ДТП визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023111230001905 від 14.08.2023 та залишено у матеріалах кримінального провадження.

?заявою ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 44), згідно якої вона просила залучити її як потерпілу до кримінального провадження № 12023111230001905, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2023;

?пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого від 21.08.2023 р. (т. 3 а.с. 46), згідно якої ОСОБА_5 повідомлено під розпис про її права та обов`язки;

?копією паспорта потерпілої (т. 3 а.с. 47), згідно якого ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

?заявою ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 48), згідно якої вона добровільно надала свою медичну документацію, а саме: виписку епікріз із медичної картки стаціонарного хворого № 5864/23 з КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» та СД-диск з КТ та виписка до нього (опис) з КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ»;

?висновком експерта № 119, яку було розпочато 24.08.2023 р. та закінчено 08.09.2023 р. (т. 3 а.с. 56-58), згідно якого у ОСОБА_5 , 1930 року народження, згідно даних наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді субарахноїдального крововиливу в лівій тім`яній долі, перелому проксимального відділу правої плечової кістки. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) твердого (-их) предмету (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею та за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу. Виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин та в термін вказаних в постанові від 23.08.2023 р., тобто внаслідок ДТП яка мала місце 13.08.2023 р.

?висновком експерта № СЕ-19/111-23/43709-ІТ від 11.09.2023 року (т. 3 а.с. 62-68), згідно якого рульове керування автомобіля «Ford Focus» н.з НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в рульовому керуванні перед ДТП не виявлено. Гальмівна система автомобіля «Ford Focus» н.з НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі гальмівної системи перед ДТП не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «Ford Focus» н.з НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено;

?висновком експерта № СЕ-19/111-23/43749-ІТ від 05.09.2023 року (т. 3 а.с. 72-78), згідно якого рульове керування автомобіля «Chery Kimo», н.з НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в рульовому керувані перед ДТП, не виявлено. Гальмівна система автомобіля «Chery Kimo», н.з НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі гальмівної системи перед ДТП, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «Chery Kimo», н.з НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено;

?висновком експерта № КСЕ-19/111-23/46340 від 20.09.2023 року (т. 3 а.с. 85-93), згідно якого виходячи з даних відеофайлу «Леонівка_На_Київ_Оглядова 20230813155955_to_20230813160051.mp4» та розмірних характеристик автомобіля «Чері Кімо», швидкість автомобіля «Чері Кімо» р.н. НОМЕР_2 до моменту зіткнення складає 53,78 км/год. ±2,15 км/год. Виходячи з даних відеофайлу «Леонівка_На_Київ_Оглядова 20230813155955_to_20230813160051.mp4» час з моменту виїзду автомобіля марки «Форд Фокус», н.з. НОМЕР_1 з другорядної дороги до моменту зіткнення автомобіля «Чері Кімо» з автомобілем «Форд Фокус» складає 1,92 ± 0,08 с. В даній дорожній обстановці, за умов викладених у постанові, з технічної точки зору водій автомобіля марки «Чері Кімо», р.н. НОМЕР_2 ;

?ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 17.08.2023 р. (т. 3 а.с. 94-95), згідно якої арешт накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 17 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 12023111230001905 від 14.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на автомобіль марки "Форд Фокус" н.з НОМЕР_1 , скасовано та автомобіль марки "Форд Фокус" н.з НОМЕР_1 , передано на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_3 .

?розпискою від 31.08.2023 р. (т. 3 а.с. 96), згідно якої ОСОБА_3 зобов`язалася зберігати транспортний засіб марки «Форд Фокус», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_5 , без експлуатації та проводження будь-які операції пов`язані з відчуженням і ремонтом без дозволу слідчого, прокурора та суду.

Крім того винність обвинуваченої ОСОБА_3 , доводиться і іншими доказами, а саме:

?показаннями свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що вони із мамою їхали на АДРЕСА_6 , коли стали під`їжджати до перехрестя, то їх протаранила інша машина. Машину обвинуваченої вона бачила і чому вона їх не пропустила, а почала рух, їй не зрозуміло. Двері зі сторони пасажира, де сиділа її мати, не можна було відкрити. Вона приймала участь у процесуальній дії як огляд місця події. Чому сталося ДТП їй не зрозуміло, бо було сухо, тепло і вона рухалася не швидко.

Відповідно дост. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідност. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно дост.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно дост. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, відповідно дост. 86 КПК Україниякщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Що ж стосується доказів, які були здобуті під час судового слухання даного кримінального провадження, то суд оцінював їх на підставі Глави 4 Докази і доказування діючого КПК України.

Згідно ст. 95 КПК України:

Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Свідок, експерт зобов`язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, згідно ч. 4 ст. 95 КПК Українисуд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 94 КПК України(оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2ст. 94 КПК України).

Судом всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказівз точки зору достатності та взаємозв`язку.

Так, відповідно дост. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а відповідно до ч.2 ст.91та ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування вини покладено на прокурора, як сторону обвинувачення.

Всі вище перелічені письмові докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі відомості про факти, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, жоден доказ не має наперед встановленої сили, що відповідає вимогамст.94 КПК України.

Отже, оцінюючи досліджені судом докази, які є належними, допустимими, достовірними в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх достатніми для визнання винуватою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Даючиоцінкунаданимстороноюобвинуваченнядоказам,судвраховує,щовониотриманіупередбачений КПК України спосіб, істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, під час отримання таких доказів допущено не було, тому суд визнає, що вони є належними та допустимими.

Згідно ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змістуст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справ судами, як іКонвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

Відповідно до вимогст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Крім того, відповідно до цієї жстатті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».

Суд, відповідно дост. 94 КПК Україниза своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, встановив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та неспростовних презумпцій факту доведеності вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України.

Суд дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 1ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується обвинувачена, винна та підлягає покаранню.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченої.

Згідно паспорту СМ 367432, виданого 16.01.1997 року обвинувачена ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Мирівка Кагарлицького району Київської області, відповідно, на момент вчинення злочину була повнолітньою та є громадянкою України.

Згідно вимоги про судимість № 11778/109/1600/2023 від 24.08.2023 р. станом на 26.08.2023 року ОСОБА_3 є особою раніше не судимою.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія»» обвинувачена ОСОБА_3 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2» обвинувачена ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває.

Обгрунтування судом призначення обвинуваченій ОСОБА_3 міри та виду покарання.

Так, санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України - нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченою ОСОБА_3 , є нетяжким злочином.

При призначенні обвинуваченій покарання суд керується вимогамист.ст. 65-67 КК Українита роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 за пред`явленим обвинуваченням зазначено їй щире каяття.

За оцінкою перевірки під час судового розгляду обставину пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення доказами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щире каяття є оціночне поняття, зміст якого визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування.

Щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в поведінці винної особи.

ВС роз`яснив, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

ОСОБА_3 під час судового розгляду вину свою визнала, але будь-яких дій направлених на виправлення наслідків вчиненого, в тому числі і відшкодування завданих злочином збитків потерпілій, не здійснила.

За відсутності ознак таких обставин по справі, визнання на досудовому розслідуванні пом`якшуючим покарання ОСОБА_3 обставиною - щире каяття обвинуваченій слід вважати безпідставним.

Судом, в процесі судового розгляду ознак обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , згідност. 67 КК України, суд не вбачає.

У пункті 1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»(із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимогст. 65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно дост. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимогст. 65 КК Українисуд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частиниКК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Тобто, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів (ч. 2ст. 50 КК України).

Однак, призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених уКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно дост. 9 Конституції Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, а саме: враховується особа ОСОБА_3 , яка є особою раніше не судимою, вперше вчинила кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів та яке вчинила з необережності, заміжня, маюча постійне місце реєстрації та проживання, думку прокурора, яка просила призначити покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, думку представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , яка погодилася із покаранням, що було запропоновано прокурором та з урахуванням висновку досудової доповіді, згідно якої було зроблено висновок про можливе виправлення без ізоляції від суспільства, тому суд прийшов до висновку про застосування до обвинуваченої покарання в межах санкції статті 286 КК України, а саме: у виді штрафу.

Крім того, враховуючи обставини кримінального провадження, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання, яке передбачене санкцією ч. 1ст. 286 КК Україниу виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки дане покарання покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченою кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме її виправленню та перевихованню, як учасника дорожнього руху.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України, суд не вбачає.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Що стосується цивільного позову, то слід зазначити наступне.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»» про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Адвокат ОСОБА_6 звернулася із позовом в інтересах потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 3 368, 86 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 30000,00 гривень, стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивача ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 116 046,38 грн., з яких: 105 346,38 грн. - вартість ремонту автомобіля марки «Чері Кімо», д.н.з. НОМЕР_2 , 6 700 грн. - вартість утримання автомобіля марки «Чері Кімо»,-д.н.з. НОМЕР_2 на майданчику тимчасового утримання, 4 000 - вартість послуг евакуатора з доставки автомобіля марки «Чері КІМО», д.н.з. з місця ДТП до майданчику тимчасового утримання, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 30000,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_5 в ході досудового розслідування укримінальному провадженні№12023111230001905від 14серпня 2023в сумі119600,00грн.,обґрунтовуючи позов наступним.

Органом досудового розслідування встановлено, що 13.08.2023 приблизно о 15 год. 40 хв. за адресою: АДРЕСА_7 , гр. ОСОБА_3 , 1978 р.н., керуючи автомобілем марки «Форд Фокус», н.з. НОМЕР_1 при виїзді з вул. Миру не надала перевагу в русі автомобіля марки «Чері Кімо», н.з. НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_8 , 1956 р.н., яка рухалась по авто дорозі Н-01 (головна) прямо. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля Чері КІМО, ОСОБА_5 , 1930 р.н., отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, перелом правої плечової кістки, внутрішньо мозкова гематома лівої півкулі та була доставлена до Обухівської КНП.

Під час руху водій ОСОБА_3 , не стежила за дорожньою обстановкою, не була уважною під час керування транспортним засобом та відповідно не реагувала на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого своїми діями створила загрозу безпеці руху, життю та здоров`ю громадян, а також порушуючи вимоги пунктів 10.1. та 16.11. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі ПДР України), згідно з якими передбачено, що

- п. 16.11. ПДР України, відповідно до якого «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

- п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Внаслідок чого перед початком руху ОСОБА_3 не впевнилась в безпеці інших учасників дорожнього руху, допустила виїзд керованого нею транспортного засобу на нерегульоване перехрестя, де не надала перевагу в русі транспортному засобу, що рухався на головній дорозі, з ліва на право відносно її напрямку руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Чері Кімо» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась на нерегульованому перехресті по автомобільній дорозі «Н-01», сполученням «Київ - Знам`янка» прямо в напрямку від м. Обухів у напрямок м. Кагарлик, Київської області.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажирка автомобіля марки «Чері Кімо» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді субарахноїдального крововиливу в ліві тім`яні долі, перелому проксимального відділу правої плечової кістки. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) твердого (-их) предмета (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею та за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин вказаних у постанові слідчого від 23.08.2023 року, тобто при ДТП, яка мала місце 13.08.2023 року і можуть знаходитись у причинному зв`язку з вищевказаною ДТП.

Грубе порушення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пунктів 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Крім того, автомобіль марки «Чері Кімо» н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , належить на праві власності ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , внаслідок вищевказаної ДТП отримав значні пошкодження кузовної частини, внаслідок порушення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пунктів 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, що перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Так, згідно рахунку-фактури №0000002703 від 02.11.2023 виданої Акціонерним Товариством «Українська автомобільна корпорація» автосервісна філія «Універсал-авто» (ідентифікаційний код 05482653) загальна вартість ремонту автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, марки «Чері Кімо» н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , належить на праві власності ОСОБА_8 - становить 105 346, 38 грн.

Крім того, 17.08.2023 ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області (справа №372/3866/23, провадження 1-кс-1022/23) накладено арешт на автомобіль марки «Чері Кімо» н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , належить на праві власності ОСОБА_8 . Внаслідок чого, вищевказаний автомобіль було поміщено на майданчик тимчасового утримання за адресою: АДРЕСА_8 ) на 74 дні, до 26.10.2023. Загальна вартість тимчасового утримання автомобіля марки «Чері Кімо» н.з. НОМЕР_2 становить 6700 грн., яку в повному обсязі сплатила ОСОБА_8 .

Крім того, 13.08.2023 автомобіль марки «Чері Кімо» н.з. НОМЕР_2 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , належить на праві власності ОСОБА_8 за допомогою евакуатора було доставлено з місця дорожньо-транспортної пригоди до майданчика тимчасового утримання авто за адресою: АДРЕСА_3 (ІД 2717705958). Вартість вказаної послуги становить 4000 гривень, яку в повному обсязі оплатила ОСОБА_8 .

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Внаслідок вказаних незаконних дій потерпілій ОСОБА_5 заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Внаслідок вказаних незаконних дій свідку (власнику пошкодженого майна) ОСОБА_8 заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Загальна сума заподіяння матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_5 становить - 3 368, 86 грн.

Загальна сума заподіяної моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5 становить 30 000 грн.

Загальна сума заподіяння матеріальної шкоди свідку (власнику пошкодженого майна) ОСОБА_8 становить - 116 046,38 грн.

Загальна сума заподіяння моральної шкоди свідку (власнику пошкодженого майна) ОСОБА_8 становить 30000,00 грн.

Нормативно обґрунтування позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Такі вимоги наведені у ст. 119 і ст. 120 Цивільного процесуального кодексу України.

Цей цивільний позов підготовлено з урахуванням встановлених вимог.

Відповідно до ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні зокрема є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Згідно ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути зокрема фізична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Щодо визначення моральної шкоди:

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю іншої осіб.

Підставами для відшкодування моральної шкоди, серед іншого, можуть бути:

?порушення майнових прав особи (ст. 386, ст. 396 ЦК України);

?заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров`я або смерті особи (ст. 1168 ЦК України) тощо.

Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1176 ЦК України.

Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, вирішується, у таких випадкам:

?відшкодування шкоди, завданої майну та здоров`ю (наприклад, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири);

?вчинення злочину;

?пошкодження майна;

?завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;

?та інші випадки порушення прав особи.

Нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди одразу оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

При визначення розміру моральної шкоди необхідно враховувати обсяг та характер страждань потерпілого, їх тривалість та можливість відновлення.

Вказана позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 20.02.2018 у справі № 303/4076/15-к.

Таким чином, вказаний цивільний позов у кримінальному провадженні пред`явлено своєчасно та обгрунтовано.

В ч. 1 ст. 4 ЦПК України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 5 ЦПК України визначено способи захисту, які застосовуються судом, а саме: здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитнів та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Крім того, звертають увагу суду, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільярде Саффі проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Аналіз наведених норм вказує, що судове рішення повинно ставити остаточну крапку у спірних правовідносинах, а не породжувати спір, та повністю відновлювати порушене права, в тому числі включаючи майновий стан особи, що звернулася до суду за захистом, який передував такому зверненню.

Отже, законодавчо передбаченим способом відновлення порушеного права позивача є також подання цивільного позову про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обгрунтовування розміру витрат на правову допомогу.

Частина 1 ст. 118 КПК України - види процесуальних витрат.

1. Процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Згідно статті 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.

Відповідно до ст. 121 КПК України - витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження

1.Витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження - це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв`язку із відривом від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

2.Витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження підозрюваного, обвинуваченого, він несе самостійно.

3.Витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження захисника, несе підозрюваний, обвинувачений.

4.Витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження представника, несе особа, яку він представляє.

5.Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 124 КПК України - у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Потерпіла ОСОБА_5 з метою представництва її інтересів на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023111230001905 від 14 серпня 2023 та судового розгляду кримінального провадження (справа № 368/1362/23 ), звернулась до Адвокатського об`єднання «Юскутум» за правовою допомогою.

17.08.2023 між Адвокатським об`єднанням « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та ОСОБА_5 було підписано договір про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до п. 1.1.2 Договору, надання Клієнту правової (правничої) допомоги щодо представництва та захисту його інтересів у всіх правоохоронних органах, в тому числі, перед НАБУ, МВС України, Національною поліцією України, органами прокуратури України, органами СБУ, органами ДФС, податкової міліції, ДБР, підприємствами, установами, організаціями в незалежності від форми власності та підпорядкування, в будь-яких судах усіх інстанцій України та за її межами, в тому числі, але не виключно в будь-яких кримінальних провадженнях, в яких клієнт є заявником, підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, засудженим, виправданим, свідком, потерпілим, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особи, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії або має інший процесуальний статус.

Згідно з п. 1.1.3 Договору, договором також обумовлено право представництва клієнта в усіх органах судової системи України під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства, в усіх органах, підрозділах державної виконавчої служби України та перед приватними виконавцями, перед фізичними особами та підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, нотаріусами, в тому числі, але не виключно з усіма правами, що надані позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, стягувачу, боржнику та/або іншому учаснику судового процесу та/або виконавчого провадження, з правом здійснення всіх та будь-яких дій, що передбачені чинним законодавством.

У пункті 2.1 Договору зазначається про те, що перелік послуг, їх вартість, порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються сторонами в окремих додатках до договору та в окремих замовленнях послуг.

24.10.2023 між ОСОБА_8 , яка є дочкою ОСОБА_5 , та вносила оплату в рахунок Договору між АО «Юскутум» та ОСОБА_5 підписано Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 69, вартість яких складає 119 600,00 гривень.

Ця сума складається, зокрема, з вартості послуг, наданих АО «Юскутум» під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023111230001905 від 14 серпня 2023, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та представлення інтересів потерпілої ОСОБА_5 під час судового розгляду справи № 368/1362/23 Кагарлицьким районним судом Київської області.

Крім того, ця сума включає витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування, судового провадження.

Станом на день подання цієї заяви, потерпіла ОСОБА_5 послуги вказані у акті прийняла та оплатила.

Отже, існує необхідність у винесенні додаткового рішення про стягнення із обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілої ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 119 600, 00 грн.

Цивільний позивач ОСОБА_8 підтримала позовні вимоги подані в її інтересах адвокатом ОСОБА_6 та просить задовольнити.

Представник цивільного відповідача в особі ПАТ НАСК «Оранта» ОСОБА_13 просить суд задоволити позовні вимоги частково в розмірі 44 824 грн. 45 коп., обґрунтовуючи наступним. 30 грудня 2023 року між ПАТ НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс 212743670), яким було застраховано цивільну відповідальність володільця забезпеченого транспортного засобу «Форд», НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду завдану майну - 160 000грн., франшиза нуль. 13 серпня 2023 року в с. Леонівка, Київської області сталася ДТП за участю наступних транспортних засобів: забезпеченого вищезазначеним договором страхування автомобіля «Форд», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 ; автомобіля «Чері», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 в результаті ДТП автомобілі зазнали пошкоджень, чим їх власникам було завдано матеріальну шкоду. Порядок визначення розміру збитку та виплати страхового відшкодування згідно полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних, прямих збитків. 16 серпня 2023 року позивач подав до ПАТ НАСК «ОРАНТА» повідомлення про подію, та просив провести огляд на штраф майданчику пошкодженого автомобіля, на підставі якого 28.09.2023 року, за участю позивача проведено огляд пошкодженого автомобіля позивача, за результатами якого було складено калькуляцію відновлювального ремонту на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 в поточній редакції), згідно висновків якого прямий матеріальний збиток (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без ПДВ), завданий в результаті вищезазначеного ДТП склав 44 824 грн. 45 коп. Претензій чи зауважень до проведеного огляду пошкодженого позивач не пред`являв, і своїм власноручним підписом в акті огляду підтвердили правильність та повноту проведеного огляду і належну фіксацію його результатів. Результати цього огляду були покладені в основу зазначеного дослідження з визначення розміру матеріального збитку. Окрім того, зазначаємо, що заяви про проведення додаткового огляду транспортного засобу від позивача не надходило (у випадку наявності прихованих пошкоджень тощо), що теж свідчить про погодження ним результатів огляду від 28.09.2023 року. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється його виконанням. Щодо наданих позивачем рахунку фактури № 0000002703 від 02.11.2023 року. Згідно якої вона просить доплати страхове відшкодування обґрунтовуючи це рахунком-фактурою № 0000002703 від 02.11.2023 року, згідно якого загальна вартість відновлювального ремонту разом із ПДВ пошкодженого ТЗ «Чері», д.р.н. НОМЕР_2 склала 105 346,38 грн. В рахунку-фактурі не визначено, який матеріальний збиток по відновленню даного ТЗ складає з врахуванням зносу, спеціаліст СТО не є сертифікованим спеціалістом по оцінці завданих збитків. Позивач не просить виплатити відшкодування згідно рахунку фактури та СТО, просить стягнути дані кошти на власне ім`я, таким чином не підтверджуючи, що кошти зазначені в рахунку-фактурі будуть використані згідно нього. Перерахунок коштів на СТО це є право страховика, яке він може реалізувати за певних умов, визначених ст.36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна». Положення п 8.5.6. Методики товарознавчої експертизи передбачають можливість корегування вартості ремонту за умови документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві. Таким чином, законодавством встановлено чіткий порядок виплати страховою компанією страхового відшкодування тільки на рахунок СТО та лише за погодженням такого рахунку Страховиком. При визначенні матеріального збитку страховик керувався нормами та положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до положень яких: у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст. 22 «Відшкодування шкоди, заподіяної третій особі» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»); у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 «Шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»); відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, який здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.п. 1.6. та 8.5.3 Методики). Рішення про заміну складових частин КТЗ приймається у разі неможливості їх відновлення відповідно до технічних вимог або в разі економічної недоцільності їх відновлення (ремонту) (п. 8.5.3. Методики); відповідно до ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних, прямих збитків. Економічна доцільність саме відновлення пошкоджених складових частин за калькуляцією ПАТ НАСК «ОРАНТА» була очевидною і вбачалася з результатів акту огляду пошкодженого транспортного засобу та фото таблиць до нього. Це було однозначно і безспірно зафіксовано в Акті огляду пошкодженого автомобіля позивача, який проводився за участю позивача та водія пошкодженого транспортного засобу. Попри те позивачем, не надано до суду, а також страховику доказів того, що транспортний засіб відремонтовано саме за цим рахунком-фактурою на сертифікованому СТО. Виставляючи рахунок-фактуру, згідно якого кошти мають бути перераховані на СТО, позивач разом із тим просить сплатити страхове відшкодування на його користь без відповідних доказів ремонту (актів виконаних робіт), які б підтверджували фактичні витрати. Таким чином розмір прямого матеріального збитку, як підстава для розрахунку розміру страхового відшкодування, має визначатися судом виходячи з приписів та положень ст.ст. 22, 29, 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що в свою чергу веде до логічної і обґрунтованої відмови в задоволенні позову. Законність виплати страхового відшкодування на підставі оцінки, наданого страховиком, в строки та порядку визначеного ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в аналогічних справах, де Позивачами як доказ надавались замовлені ними самостійно рахунки-фактури чи звіти-дослідження, також підтверджується і судовою практикою. Тому, вимоги позивача по стягненню з відповідача додаткової, завищеної виплати відшкодування по цій справі, компенсації витрат па додаткові дослідження, які позивач проводив за власним замовленням і на власний розсуд, та пов`язаних з цим додаткових нарахувань, є безпідставними, необґрунтованими та незаконними. Позиція ПАТ НАСК «ОРАНТА» узгоджуються в правовими висновками, що містяться в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 398/1808/15-ц, від 11.09.2019 року по справі № 161/14532/16-ц, від 11.09.2019 року по справі №570/5521/16-ц, від 13.11.2019 року по справі №520/8867/15-ц, від 20.11.2019 року по справі № 295/6973/16-ц, від 01.04.2020 року по справі №686/24003/18. 02.04.2024 року ПАТ HACK «ОРАНТА» здійснено виплату страхових відшкодування на ім`я позивача ОСОБА_5 в розмірі 42 153,53 грн. за пошкоджений транспортний засіб (платіжне доручення № 17604 додано). Дані виплати було здійснено до набрання вироком законної сили на підставі судової експертизи. Окрім того, ПАТ HACK «ОРАНТА» здійснив виплату позивачу за ліки в сумі 2575,41 грн.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_14 просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зменшити суму моральної шкоди позивачам, а також відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі, обґрунтовуючи наступним. Відповідальність обвинуваченої ОСОБА_3 у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застрахована у Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» згідно полісу № 212743670 з лімітом страхового відшкодування 160 000 грн. Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачає, страховим випадком є дорожньої-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та /або майну потерпілого. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі в врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика (страхової організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винною у заподіянні майнової шкоди (пошкодження транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладання з винним у ДТП і власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаний суб`єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу пошкодженого з вини страхувальника та здійснює відшкодування в межах своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завданої шкоди замість останнього. За таких обставин, згідно положень закону, покладання на застраховану у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнової шкоди можливо лише у випадку обгрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком відшкодування є меншою від розміру фактично завданих збитків. У такому випадку може бути підставою винною особою відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди, при цьому, розмір здійсненої страхової виплати має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст. 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Наведений правовий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018р. справа №755/18006/15. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 15.08.2018р. в справі № 209/3145/15-ц. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначеній: вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. А отже, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоду - 3 368, 86 гри. на користь потерпілої не підлягають задоволенню. При цьому, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Розрахунок оціненої шкоди здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу є належним документом, що підтверджує та встановлює розмір завданих збитків. Так, цивільним позивачем ОСОБА_8 жодних звітів про оцінку вартості матеріального збитку до матеріалів справи не надано. Не оплачений позивачем рахунок-фактура виданий станцією сервісного обслуговування не є належним доказом завданих збитків, оскільки такий рахунок підтверджує загальні обсяги і вартість ремонту автомобіля, а не вартість збитку, який завданий власнику саме внаслідок ДТП. Позивачем не надано обгрунтованих доказів понесених збитків, а отже позов в цій частині також не підлягає задоволенню. Щодо стягнення моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі; зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди; у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини; завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи; гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди». Так, у позовній заяві позивачами не зазначено жодного обгрунтування ступеня та характеру понесеної моральної шкоди, а також обгрунтування щодо вираження в грошовому еквіваленті розміру моральної шкоди. При цьому, слід зазначити, що при призначенні суми моральної шкоди має враховуватись і особа заподіювача шкоди, зокрема ступінь винних дій відповідача, майновий стан та поведінка відповідача спрямована на відшкодування завданої шкоди. Так, порушення правил дорожнього руху відповідачем, що як наслідок спричинило ДТП, відповідачем вчинено з необережності, при цьому слід врахувати, що відповідач має на утриманні хворих батьків, а отже відшкодування моральної шкоди у розмірі заявленому позивачами (60 000 грн.) не може, вважатись обгрунтованним з огляду на майновий стан винної особи. Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілих(почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необгрунтованого збагачення. Окрім того, представником потерпілої ОСОБА_5 подано заяву про винесення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 119600,00 грн. Захисник, вважає, що витрати на правничу допомогу заявлені потерпілою необгрунтовані та суперечать принципам відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Потерпілою ОСОБА_5 , на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до заяви надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 17.08.2023р. укладений з Адвокатським об`єднанням «Юскутум» та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 69 від 24.10.2023р. за договором на юридичне обслуговування № 1608-1 від 16.08.2023 р., за яким Адвокатським об`єднанням «Юскутум» надано ОСОБА_8 юридичні послуги на суму 119 600,00 грн. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Такі витрати складаються, у тому числі, із витрат на правову допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України). Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (справи № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 826/1216/16). Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні ст. 91 КПК України. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС викладений у постанові від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц). Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат. ( висновок Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 07.09.2023р. № 202/8301/21) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. На підтвердження витрат на правничу допомогу представником потерпілої надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №69 від 24.10.2023р. за договором на юридичне обслуговування №1608-1 від 16.08.2023р. за яким Адвокатським об`єднанням «Юскутум» надано ОСОБА_8 юридичні послуги на 119 600,00 грн. Зазначений акт не є належним доказом понесених витрат на правничу допомогу, оскільки по-перше він складений на виконання іншого договору укладеного не з потерпілою, по-друге цей акт здачі-приймання робіт (надання послуг) взагалі не містить опису наданих адвокатським об`єднанням послуг саме потерпілій ОСОБА_5 та жодного зв`язку що такі послуги надавались ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12023111230001905 від 14 серпня 2023 року, при цьому, що акт складений не потерпілою, а ОСОБА_8 . Крім того, слід зазначити, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 119 600,00 грн., є необгрунтованою з критеріїв не відповідності та не реальності таких витрат. ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що є нетяжким злочином. Потерпілою заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмір 3 368, 86 грн. та 30 000 грн. моральної шкоди, тобто витрати на правничу допомогу у розмірі 119 600,00 грн. більш ніж в три рази перевищують розмір заявленої шкоди. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, тобто, подані заявником документи на підтвердження наданих послуг з правничої допомоги та опис цих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір, окрім того, що має бути доведений, документально обґрунтований, також має відповідати критеріям реальності адвокатських витрат та розумної необхідності таких витрат.

Цивільний відповідач ОСОБА_3 щодо позовів потерпілої та свідка підтримує думку свого представника.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Виходячи зі змісту 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, котрий вчинив суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК і при цьому застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12023111230001905, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2023, про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Судом встановлено, що 13 серпня 2023 року, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно-справним транспортним засобом, автомобілем марки «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалась авто дорогою Н - 01, сполученням «Київ - Знам`янка» Обухівського району Київської області в населеного пункту Леонівка в межах нерегульованого перехрестя, вул. Миру та автодороги Н - 01 «Київ - Знам`янка», в напрямку до міста Обухів,Київської області.

Під час руху водій ОСОБА_3 , не стежила за дорожньою обстановкою, не була уважною під час керування транспортним засобом та відповідно не реагувала на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров`ю громадян, а також порушуючи вимоги пунктів: 10.1. та 16.11. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01,01.2002, згідно з якими передбачено, що:

- п. 16.11. ПДР України, відповідно до якого - «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

- п. 10.1. ПДР України, відповідно до якого - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Внаслідок чого перед початком руху не впевнилась в безпеці інших учасників дорожнього руху, допустила виїзд керованого нею транспортного засобу на нерегульоване перехрестя, де не надала перевагу в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, з ліва на право відносно її напрямку руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки "Chery Kimo", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась на нерегульованому перехресті по автомобільній дорозі Н - 01, сполученням «Київ - Знам`янка» прямо в напрямку від м. Обухів у напрямок м. Кагарлик, Київської області.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажири автомобіля "Chery Kimo", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді субарахноїдального крововиливу в ліві тім`яні долі, перелому проксимального відділу правої плечової кістки. Виявлені тілесні ушкодження утворили від дії тупого (-их) твердого (-их) предмета (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею та за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу. Виявлені тілесні ушкодження моли утворитися за обставин вказаних в постанові слідчого від 23 серпня 2023 року, тобто при ДТП яка мала місце 13.08.2023 року і можуть знаходитись в причинному зв`язку з вищевказаною ДТП.

Грубе порушення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пунктів 10.1. та 16.11. Правил дорожнього руху України, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_5 , а саме: матеріальної шкоди, то слід зазначити наступне.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Представником потерпілої ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 були надані відповідні розрахункові документи, квитанції на загальну суму 3735,81 грн.

Представником відповідача в особі ПАТ НАСК «ОРАНТА» було надано відомості про те, що ними було відшкодовано вартість ліків на суму 2575,41 грн., що також підтверджено позивачем ОСОБА_8 про отримання цих коштів, тому в цій частині вимог позивача провадженням необхідно закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Що стосується чеків на суму 1160,40 грн., то вказана матеріальна шкода не підлягає відшкодуванню, оскільки чеки є неконкретизованими та такими, що не стосуються лікування потерпілої ОСОБА_5 , тому суд приходить до висновку, оскільки частина вимог позивачу ОСОБА_5 відшкодовано ПАТ НАСК «Оранта», а інша частина не підлягає до задоволення, тому в цій частині позовних вимогах ОСОБА_5 слід відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 , а саме: моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Вирішуючи питання щодо розміру грошового відшкодування заподіяної потерпілій моральної шкоди, суд керується положеннями частини 3 статті 23 ЦК України, відповідно до яких такий розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено ч.1ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.9постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(із змінами, внесеними згідно зПостановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на життя та безпеку свого здоров`я є фундаментальним правом людини, що охороняється законом, а тому суд погоджується з доводами потерпілої, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вона зазнала фізичного болю та страждань, а також зазнала душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченої.

Безумовно, за наслідками дорожньо-транспортної пригоди потерпілій заподіяно моральну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка ОСОБА_5 , характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, стану здоров`я потерпілої, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках, яка зазнала тілесні ушкодження у вигляді: у вигляді субарахноїдального крововиливу в лівій тім`яній долі, перелому проксимального відділу правої плечової кістки, яке відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу, суд вважає, що представником цивільного позивача ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 доведено заподіяння їй цивільним відповідачем обвинуваченою ОСОБА_3 моральної шкоди.

Що ж стосується розміру морального відшкодування, то з урахуванням ступеня вини цивільного відповідача, обставин за яких вчинено злочин, тривалості моральних страждань цивільного позивача та негативних наслідків, які настали для позивача у зв`язку із вчиненням по відношенню до неї дій, суд вважає, що 30 000 грн., є достатнім розміром для відшкодування заподіяної даним кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

Щодо витрат на правничу допомогу ОСОБА_5 , то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

При визначенні обґрунтованого розміру гонорару беруть до уваги такі фактори:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання дорученням; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта щодо строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жоден з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв`язку щодо обставин кожного конкретного випадку.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат в судових засіданнях участі не брав.

Відповідно до вимог діючого законодавства витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Вказівка законодавця на обмеження розміру компенсації витрат на правову допомогу законом свідчить, що ці витрати не будуть відшкодовуватися в повному розмірі, якщо вони перевищуватимуть певну суму.

При визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката по конкретній справі, адресований клієнту.

На підтвердження відповідності понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів. Відсутність відповідних доказів не дає можливості суду визначити відповідність понесених стороною витрат наданій правовій допомозі.

Положеннямист.118 КПК Українивизначено, що процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Таким чином, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентованіглавою 8 КПК України. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначеніглавою 9 цього Кодексу. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов`язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння.

Відповідно до ч.1ст.128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні дійшла до висновку, що потерпілий від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані. Таке право залишається у потерпілого незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено ухваленням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження.

Частиною 1ст.124 КПК Українивстановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

На підтвердження витрат на правову допомогу представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 надано договір про надання правової допомоги від 17.08.2023 р. між потерпілою та Адвокатським об`єднанням «Юскутум», акт здачі приймання робіт із зазначенням - юридичні послуги підписана між виконавчим директором Адвокатським об`єднанням «Юскутум» та ОСОБА_8 та квитанції на загальну суму 119600,00 грн. з ПДВ.

Разом з тим, представником позивача ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 не надано детального розрахунку суми зазначених витрат заявлених стороною позивача та її складових, відсутній час, який було витрачено на надання професійної правничої допомоги, зокрема на кожний вид послуг наданих адвокатом.

При вирішенні вказаного питання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року).

У своєму рішенні від 11 лютого 2019 року №335/9780/15-ц Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вказаними доказами підтверджується надання адвокатом ОСОБА_6 професійної правничої допомоги. Проте суд звертає увагу на завищений розмір заявлених до відшкодування цивільним позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом.

Зокрема, суд бере до уваги фактично витрачений адвокатом час на участь в семи судових засіданнях, тривалість судових засідань; обсяг поданих суду представником цивільного позивача документів по справі (позовна заява, відповідь на відзив та заява про скасування арешту).

З огляду на вищевикладене, враховуючи позицію Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, де акцентується увага саме на врахуванні розумного розміру та співмірності, суд вважає за доцільне заявлені вимоги щодо стягнення витрат, на правову допомогу задовольнити частково, стягнувши на користь потерпілої зазначені витрати сумі 20 000 гривень, а в решті вимог відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_8 , а саме: матеріальної шкоди, то слід зазначити наступне.

По питанню вартості автомобіля, вартості послуг евакуатора та за утримання на майданчику, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст.22 Цивільного кодексуУкраїни особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст.22Цивільного кодексуУкраїни збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з положеннями ч. 2ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК Українипередбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. (справа №465/4621/16-к) положення ч. 1ст. 128 КПК Українищодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов`язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою).

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Згідно п.п. 9.4.ст. 9 вказаного Закону, страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно із п. 22.1ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно дост. 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.Статтею 999 ЦК Українивизначено, що до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Стаття 1194 ЦК Україничітко регламентовано, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Так, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальнимЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судом встановлено, що відповідальність обвинуваченої ОСОБА_3 у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застрахована у Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» згідно полісу № 212743670 з лімітом страхового відшкодування 160 000 грн.

Частиною 2ст. 416 ЦПК Українипередбачено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 04 липня 2018 року по справі ЄУН 755/18006/15-ц дійшла наступних висновків.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» порядку.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до ст.1194Цивільного кодексуУкраїни особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-24/471-АВ від 22.02.2024 р. встановлено, що вартість відновлювального ремонту, необхідного для усунення пошкоджень транспортного засобу марки «CHERY» моделі «КІМО», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання ДТП, яке мало місце 13.08.2023 року, станом на дату цієї події, з урахуванням зносу замінних складових транспортного засобу та без врахування ПДВ, складає: 42 153,53 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «CHERY» моделі «КІМО», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без врахування ПДВ, в результаті ДТП, що мало місце 13.08.2023 року, станом на дату цієї події, складає: 42 153,53 грн. Ринкова вартість автомобіля марки «CHERY» моделі «КІМО», реєстраційний номер НОМЕР_8 на момент ДТП, що мало місце 13.08.2023 року, станом на дату цієї події, становить: 109 401,14 грн. За результатом порівняння вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) і втрати товарної вартості (ВТВ) з ринковою вартістю цього ж автомобіля в непошкодженому стані (С), було визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості менше ринкової вартості непошкодженого автомобіля, станом на момент настання події 13.08.2023. Таким чином встановлено, що відповідно до технічних вимог виробника, відновлення КТЗ можливе та доцільне за умови проведення комплексу ремонтно-відновлювальних робіт

Як вбачається із листа ПАТ «НАСК «Оранта» від 10.04.2024 року № 3390-05-27, цей суб`єкт страхування, із яким у відповідача укладено договір страхування, фактично підтвердив виникнення обов`язку з виплати страхового відшкодування за завдану ОСОБА_8 майнову шкоду, згідно умов договору.

Таким чином, у зв`язку із тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 щодо заподіяння майнової шкоди застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним з ПАТ «НАСК «Оранта», то матеріальна шкода в розмірі 42153 гривні 53 копійок виплачена ПАТ «НАСК «Оранта», що також підтверджено цивільним позивачем ОСОБА_8 , тому позовні вимоги до цивільного відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» провадженням слід закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Окрім того, ПАТ «НАСК «Оранта» цивільному позивачеві було сплачено витрати по евакуатору в сумі 4000,00 грн., тому в цій частині вимог позивача необхідно провадженням закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд не приймає до уваги рахунок-фактуру №0000002703 від 02.11.2023 виданої Акціонерним Товариством «Українська автомобільна корпорація» автосервісна філія «Універсал-авто» (ідентифікаційний код 05482653) про загальну вартість ремонту автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, марки «Чері КІМО», д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , належить на праві власності ОСОБА_8 та становить 105 346,38 грн.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентованостаттею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Частиною 2ст. 416 ЦПК Українипередбачено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 04 липня 2018 року по справі ЄУН 755/18006/15-ц дійшла наступних висновків.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до ст.1194Цивільного кодексуУкраїни особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Мірою цивільної відповідальності у деліктах служить не міра вини правопорушника, а розмір заподіяної шкоди, залежно від якої і визначатиметься розмір та порядок її відшкодування, на що позивач не звернув свою увагу і не закріпив та не обґрунтував свої позовні вимоги жодними доказами в цій частині позовних вимог (квитанції, рахунки-фактури та т.д.), тому в цій частині вимог до ОСОБА_3 суд цивільному позивачу ОСОБА_8 відмовляє.

Що стосується витрат з утримання машини на майданчику в сумі 6700,00 грн., то слід зазначити наступне.

Якщо ж автомобіль постановою слідчого було визнано речовим доказом у кримінальній справі, то відповідно до ст.118 Кримінального процесуального кодексу витрати, пов`язані із зберіганням речей є різновидом процесуальних витрат. Відповідно до ч.5 ст.100 КПК речові докази у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, можуть знаходитися у спеціальних місцях зберігання. За загальним правилом речові докази зберігаються протягом усього часу кримінального провадження.

В такому випадку зберігання автомобіля регулюється Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою КМУ від 19.11.2012р. №1104.

Відповідно до п.20 вказаного Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках Державтоінспекції МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Відповідно до ст.123 КПК витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо автомобільпередано назберігання слідчим,то втакому випадкупідстав оплачуватистоянку автомобіляна штрафмайданчику немає,навіть незважаючина відсутністьзатвердженого КМУпорядку відшкодуваннявитрат назберігання речовихдоказів.

З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_8 , то суд в цій частині вимог позивачу відмовляє.

Щодо позовних вимог ОСОБА_8 , а саме: моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Згідно частини 5 статті 128КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно частини 1ст.91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому (ч.1ст. 129 КПК України). При вирішенні цивільного позову суд керується нормами ст.ст. 127-130 КПК Українита цивільного законодавства, зокрема, ст.23,1166-1168 ЦК України.

Відповідно до вимогстатті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті, у т.ч. якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як визначено устатті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченої на користь цивільного позивача суд враховує глибину фізичних та душевних страждань.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду УкраїниПро судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодивід 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Вирішуючи позов в частині стягнення з обвинуваченої на користь цивільного позивача моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст.23,1167 ЦК Україниморальна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується фізичній особі одноразово, грішми, майном або в інший спосіб особою, яка завдала шкоду за наявності її вини.

Виходячи з принципу розумності та справедливості, із урахуванням того, що відшкодування моральної шкоди не засобом збагачення, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь цивільного позивача ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, а в решті вимог відмовити.

Відповідно дост.124 КПК Українивсі судові витрати покладаються на обвинувачену та підлягають стягненню з неї.

Відповідно до ч. 1ст. 124 КПК Українисуд стягуєна користь потерпілоговсі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. В той же час ОСОБА_8 потерпілою в даному кримінальному провадженні не визнавалася, а тому згідно вказаної норми підстав для стягнення суми витрат на залучення експерта в розмірі 14539 грн. 84 коп. не вбачається.

Долю речових доказів вирішити на підставіст. 100 КПК України.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Арешт, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 17.08.2023 р., слід скасувати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні нею злочину, який передбачено ч. 1 ст. 286 КК України, іпризначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп. з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

У задоволенні цивільного позову адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням відмовити.

Провадження по справі за позовом адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»» про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням закрити.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_5 20000 (двадцять тисяч) гривень в рахунок витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимогах відмовити.

У задоволенні цивільного позову адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням відмовити.

Провадження по справі за позовом адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»» про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням закрити.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимогах відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) процесуальні витрати на користь держави вартість проведеної судової експертизи № СЕ-19/111-23/43709-ІТ від 11.09.2023 р. в сумі 2868 грн. 00 коп., вартість проведеної судової експертизи № СЕ-19/111-23/43749-ІВ від 05.09.2023 р. в сумі 2390 грн. 00 коп., вартість проведеної судової експертизи № КСЕ-19/111-23/46340 від 20.09.2023 р. в сумі 5736 грн. 00 коп., а всього 10 994 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 00 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню: (т. 3 а.с. 33) автомобіль марки "Форд Фокус" н.з НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили, - залишити ОСОБА_3 ; (т. 3 а.с. 34) автомобіль марки "Чері Кімо" н.з НОМЕР_2 який належить на праві власності ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , після набрання вироком законної сили, - залишити ОСОБА_8 ; (т. 3 а.с. 43) DVD-R диск із записом з місця ДТП, який долучений до матеріалів кримінального провадження після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.

Арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 17.08.2023 р., на автомобіль марки "Форд Фокус" н.з НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки "Чері Кімо" н.з НОМЕР_2 який належить на праві власності ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , - скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1

СудКагарлицький районний суд Київської області
Дата ухвалення рішення25.04.2024
Оприлюднено29.04.2024
Номер документу118642496
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Судовий реєстр по справі —368/1362/23

Вирок від 25.04.2024

Кримінальне

Кагарлицький районний суд Київської області

Шевченко І. І.

Ухвала від 18.12.2023

Кримінальне

Кагарлицький районний суд Київської області

Шевченко І. І.

Ухвала від 18.12.2023

Кримінальне

Кагарлицький районний суд Київської області

Шевченко І. І.

Ухвала від 09.11.2023

Кримінальне

Кагарлицький районний суд Київської області

Шевченко І. І.

Ухвала від 09.11.2023

Кримінальне

Кагарлицький районний суд Київської області

Шевченко І. І.

Ухвала від 25.10.2023

Кримінальне

Кагарлицький районний суд Київської області

Шевченко І. І.

Ухвала від 25.10.2023

Кримінальне

Кагарлицький районний суд Київської області

Шевченко І. І.

Ухвала від 27.09.2023

Кримінальне

Кагарлицький районний суд Київської області

Шевченко І. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні