Ухвала

від 26.04.2024 по справі 373/1858/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1858/23

Номер провадження 2-і/373/1/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 р. м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого ? судді Реви О. І.

за участю:

секретаря судових засідань Хоменко Н. І.

розглянувши заяву представника відповідача приватного підприємства «Фавор» адвоката Шаповалова Дмитра Володимировича про стягнення судових витрат,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 13.09.2023 звернувся до суду з позовом про встановлення факту трудових відносин з відповідачем в період з 05.08.2021 до 30.06.2022; зобов`язання відповідача провести оформлення трудових відносин із ним та провести нарахування та виплату йому заробітної плати за вказаний період.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11.04.2024 даний позов був залишений без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

11.04.2024 після постановлення такої ухвали суду представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заяву про відшкодування понесених відповідачем судових витрат у розмірі 7300 грн, подавши копії документів, що підтверджують таку вимогу. У заяві просить стягнути із позивача на користь відповідача суму понесених ним судових витрат, оскільки позивач недобросовісно користувався своїми процесуальними правами, що полягало у неявці в судові засідання, незабезпеченні явки свідків до суду, що призвело до розгляду судом справи впродовж шести місяців.

Також просив розглянути таку заяву без його участі.

До заяви також додав докази направлення її копії позивачу поштовим зв`язком через АТ «Укрпошта».

Через сервісну послугу АТ «Укрпошта» про відстеження відправлення за трекінгом відправлень судом установлено, що позивач отримав копію такої заяви представника відповідача 18.04.2024. Станом на 26.04.2024 будь-яких заяв по суті до суду не направив.

Вирішуючи заяву представника відповідача про відшкодування понесених відповідачем судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною 5 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За правилами, що визначені частиною 6 статті 142 ЦПК України у такому випадку суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст.141ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою, п. 1 ч. 2 ст.44ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц (провадження № 61-6264св20), від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц (провадження № 61-15039св20), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20); Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року у справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 820/4347/17 (адміністративне провадження № К/9901/39893/18), від 18 березня 2020 року у справі № 280/5628/18 (адміністративне провадження № К/9901/16400/19, № К9901/16405/19).

Особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Повторна неявка позивача в судове засідання не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації, а лише тягне за собою певні процесуальні наслідки.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Аналогічного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 листопада 2020 року (провадження №61-16711св19).

Однак, у заяві про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу не зазначено, які дії позивача були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишення позову без розгляду.

Вирішуючи питання щодо вимог представника відповідача про компенсацію здійснених відповідачем витрат на правничу допомогу,суд виходить із того, що немає підстав для задоволення заяви представника відповідача про відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу, оскільки відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, так як звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Виходить із системного тлумачення положень ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141ЦПК України необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №711/64/23 (провадження № 61-8686св23).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону, встановлені обставини справи та з огляду на доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу,суд вважає, що немає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Керуючись ч. 5 ст. 142 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви представника відповідача приватного підприємства «Фавор» адвоката Шаповалова Дмитра Володимировича про стягнення судових витрат про відшкодування судових витрат відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О. І. Рева