Вирок

від 25.04.2024 по справі 539/694/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/694/24

Провадження № 1-кп/539/148/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лубни матеріали кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023170570001149, за обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лубни, Полтавської області, українця, громадянина України, непрацюючого, не депутата, не одруженого, не інваліда, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 03.07.2015 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75, ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 17.02.2016 року Київським районним судом м. Полтава за ч.1 ст.121, ч.1 ст.71, ч.5 ст.72 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці. На підставі ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13.12.2017 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання з не відбутим терміном покарання 2 роки 2 дні;

- 22.07.2020 року Лубенським міськрайонним судом за ч.2 ст.190 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2(два) роки. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.05.2021 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено в місця позбавлення волі для відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст.186 КК України,

установив:

ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, 22.12.2023 приблизно о 19 годині 30 хвилин, знаходячись поряд із приміщенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , що на АДРЕСА_2 , помітив малолітнього ОСОБА_6 . Після чого одягнувши на голову балаклаву, ОСОБА_4 попрямував за малолітнім ОСОБА_6 . Наздогнавши ОСОБА_6 на пішохідному мосту над залізничними коліями, який знаходиться неподалік від залізничного вокзалу, що за адресою: АДРЕСА_3 та погрожуючи застосуванням насильства відносно малолітнього ОСОБА_6 поставив вимогу віддати мобільний телефон та сережки. Після чого, малолітній ОСОБА_6 злякавшись реалізації погроз, віддав ОСОБА_4 свій мобільний телефон марки «Realme c30s stripe blue» imei 1 НОМЕР_1 , imei 2 - НОМЕР_2 вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №СЕ-19/117-24/550-ТВ від 10.01.2024 становить 3576 гривень 00 копійок, навушники марки «SMART STEREOHEADSET SUPERBASS» вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи №СЕ-19/117-24/2485-ТВ від 12.02.2024 становить 177 гривень 75 копійок, після чого розпорядився майном ОСОБА_6 на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 3753 гривні 75 копійок

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 26.12.2023 приблизно о 14 годині 45 хвилин, проходячи поряд із домогосподарством за адресою: АДРЕСА_4 , помітив поряд припаркований автомобіль марки Dacia Sandero д.н.з. НОМЕР_3 . Підійшовши ближче до вище вказаного автомобіля, ОСОБА_4 виявив, що автомобіль не зачинений, після чого відкривши задні праві пасажирські дверцята проник до салону автомобіля марки Dacia Sandero д.н.з. НОМЕР_3 , звідки таємно, вчиняючи повторно, в умовах воєнного стану викрав чоловічі ботинки (типу берци) марки «НАІХ» модель «mondo» 43 розміру, належні ОСОБА_7 , які згідно висновку товарознавчої експертизи №СЕ-19/117-24/1174-ТВ від 22.01.2024 вартість становить 4591 гривень 67 копійок. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 разом із викраденим майном покинув місце вчинення злочину, спричинивши ОСОБА_7 матеріальних збитків на суму 4591 гривень 67 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, пояснив, що у грудні 2023 року в середині місяця ввечері прогулювався в районі ж/д вокзалу та побачив потерпілого ОСОБА_6 та пройшов за ним. Погрожував йому, що скине його з моста, щоб забрати телефон та навушники. Потерпілий віддав телефон та навушники. Балаклаву носив замість шапки, надів її щоб потерпілий його не бачив. Телефон викрав для того щоб зателефонувати. Телефон видав поліції добровільно, а навушники вже були порвані і він їх викинув. За потерпілим йшов від приміщення банку в одному напрямку, не переслідував його, а просто побачив телефон, коли потерпілий дістав його. Затримали його на ж/д. Щодо крадіжки пояснив, що 25 грудня 2023 року, точно не пам`ятає коли, йшов по вулиці до свого товариша в день, коли вийшов від нього та побачив машину, відкрив машину побачив пакет з взуттям, забрав його і далі пішов. Марку машини не пам`ятає, але вона була сірого кольору. Двічі підходив пересвідчився, що авто не зачинено. Викрадене заховав в той же день, добровільно показав, де знаходиться взуття. Вину визнає повністю, щиро кається.

Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності позиції.

Малолітній потерпілий ОСОБА_6 та його законний представник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, на адресу суду від ОСОБА_8 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, при визначенні міри покарання покладає на розсуд суду, але просить суворо покарати обвинуваченого. Збитки відшкодовано, цивільний позов заявляти не буде.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, на адресу суду надав заяву про розгляд справи без його участі, при визначенні міри покарання покладає на розсуд суду, але просить суворо не карати обвинуваченого. Збитки відшкодовано, цивільний позов заявляти не буде.

Учасники судового провадження не оспорюють обставини щодо місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення за ч. 4 ст. 185, ч.4 ст.186 КК України, тому суд переконавшись у правильності розуміння учасниками судового провадження змісту ч.3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним досліджувати докази по справі в повному обсязі.

Заслухавши обвинуваченого, прийнявши до уваги добровільне визнання ним своєї вини, суд вважає, що данні кримінальні правопорушення скоїв обвинувачений ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану та за ч. 4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у інше сховище, в умовах воєнного стану.

Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень суд вважає доведеною.

Прокурор в судових дебатах просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання просить призначити у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Захисник та обвинувачений ОСОБА_4 просили призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років у зв`язку із наявністю кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з урахуванням особи винного, його поведінки протягом розгляду справи, та призначити остаточне покарання в вигляді 6 років позбавлення волі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст.50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Загальні засади призначення покарання визначені ст.65 КК України.

Даною нормою закону визначено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таким чином при призначенні обвинуваченому покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст.12 КК України є тяжкими злочинами проти власності, їх наслідки, дані про особу винного, який притягався до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, стан здоров`я, що він на обліку у лікаря нарколога та лікаря невролога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра з 2007 року з діагнозом - легка розумова відсталість, неодружений, на утримані немає неповнолітніх дітей, не працює, за місцем проживання характеризується як звичайний мешканець, за час проживання вів себе ввічливо, скарг від сусідів не надходило.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №37 від 18.01.2024 року ОСОБА_4 в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, не перебував в стані тимчасового розладу психічної діяльності. Ступінь розумової відсталості з порушеннями поведінки у досліджуваного є таким, що не позбавляє його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, і не позбавляє здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

До обставин, відповідно до ч.1 ст.66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння у розкритті у вчинених кримінальних правопорушень.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Суд також приймає до уваги досудову доповідь, згідно з якою виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі може становити дуже високу небезпеку для суспільства. На думку органу пробації застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Учинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, доведення якого встановлено судом, карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

Учинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України, доведення якого встановлено судом, карається позбавленням волі на строк від 7 до 10 років.

Відповідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Таким чином суд вважає за належне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ять років за ч. 4 ст. 185 КК України та сім років за ч. 4 ст. 186 КК України та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на строк 7 (сім) років позбавлення волі.

Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, як просить сторона захисту за ч. 4 ст. 186 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить. Так описані вище дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання, дають лише підстави для призначення покарання у мінімальних його межах, передбачених санкцією відповідної статті, у виді позбавлення волі, а не застосування ст.69 КК України, з урахуванням наявності у обвинуваченого судимості за злочин проти власності, що не знята і не погашена, останній не зробив належних висновків і знову вчинив тяжкі злочини.

Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою слід залишити без змін, зважаючи на вид покарання, яке призначається судом, відсутність клопотань з боку сторін провадження та з огляду на вимоги ст.377 КПК України; суд не вбачає виняткових обставин для звільнення останнього з-під варти до набрання вироком законної сили.

Крім того, суд вважає, що обвинуваченому слід зарахувати у строк покарання його попереднє ув`язнення день за день з 27 грудня 2023 року на підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст. 368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі за проведення судово товарознавчих експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого, цивільні позови не заявлено.

Матеріальна шкода, завдана кримінальними правопорушеннями відшкодована шляхом повернення майна.

Після набранням вироком суду законної сили підлягає скасуванню арешт накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.12.2023 (справа №539/6257/23).

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч.4 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 27 грудня 2023 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, понесені при проведенні судово - товарознавчих експертиз №СЕ-19/117-24/550-ТВ від 10.01.2024 у сумі 1514,56 грн, №СЕ-19/117-24/2485-ТВ від 12.02.2024 у сумі 1514,56 грн та № СЕ-19/117-24/1174-ТВ від 22.01.2024 у сумі 2271,84 грн, що в загальному розмірі становить 5300,96 грн.

Речові докази:

- мобільний телефон марки realme c30s stripe blue» imei 1 НОМЕР_1 , imei 2 - НОМЕР_2 , що зберігається в камері зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області - повернути власнику ОСОБА_6 ;

- кросівки з біло - оранжевою підошвою, спортивні штани чорного кольору, жилетку чорного кольору, балаклаву чорного кольору, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- DVD диски із відеозаписами, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- взуття типу берци марки HAIX mondo коричневого кольору, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області - повернути власнику ОСОБА_7 .

Після набранням вироком суду законної сили підлягає скасуванню арешт накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.12.2023 (справа №539/6257/23).

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1