Постанова

від 16.04.2024 по справі 926/3300/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа №926/3300/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Плотніцький Б.Д.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Релігійної організації парафії Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви Свято-Николаївського храму міста Чернівці (вул. Руська, 35) Чернівецького міського благочиння (вх. № ЗАГС 01-05/438/24 від13.02.2024)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.01.2024 (суддя Проскурняк О.Г. повний текст рішення складено 22.01.2024)

у справі № 926/3300/23

за позовом: 1) Релігійної організації парафії Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви Свято-Николаївського храму міста Чернівці (вул. Руська, 35) Чернівецького міського благочиння;

2) Релігійної організації Релігійна громада парафія храму-усипальниці на честь Трьох Святителів Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви міста Чернівці вулиця Кишинівська, 1 Чернівецької області

до відповідача Чернівецької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача - Міське комунальне підприємство Історико - культурний заповідник Кладовища по вул. Зеленій

про визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької міської ради № 1179 від 27.04.2023

за участю учасників справи:

від позивача-1: Черказ М.І.

від позивача-2: не з`явився

від відповідача: Юзьків М.І.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Релігійна організація парафія Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви Свято-Николаївського храму міста Чернівці (вул. Руська,35) Чернівецького міського благочиння та Релігійна організація Релігійна громада парафія храму-усипальниці на честь Трьох Святителів Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви міста Чернівці вулиця Кишинівська, 1 Чернівецької області звернулись до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Чернівецької міської ради про скасування рішення 32 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №1179 від 27.04.2023 про визнання таким, що втратив чинність пункт 3.5 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів «Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на будівництво і проектування підприємствам та організаціям міста» від 24.04.1990 №141/6 щодо передачі Свято-Миколаївському кафедральному собору Усипальниці Буковинських Митрополитів, яка знаходиться на Християнському кладовищі квартал 17, територія МКП «Історико-культурний заповідник «Кладовища по вул. Зеленій» за адресою вул. Кишинівська, 1 в місті Чернівці».

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю. При ухваленні рішення судом встановлено відсутність факту виконання рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на будівництво і проектування підприємствам та організаціям міста № 141/6 від 24 квітня 1990 року та відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. З огляду на відсутність вказаних фактів, суд прийшов до висновку, що орган місцевого самоврядування правомірно прийняв оскаржуване рішення та визнав таким, що втратив чинність пункт свого попереднього рішення за наявності умов, викладених Конституційним Судом України у рішенні від 16 квітня 2009 року у справі №7-рп/2009, саме з мотивів невідповідності Конституції або законам України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Релігійна організація парафії Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви Свято-Николаївського храму міста Чернівці (вул. Руська, 35) Чернівецького міського благочиння звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення ухвалено з порушенням законних прав та інтересів позивачів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення фактично самоусунувся від здійснення правового аналізу положень, які зазначені у пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) про неможливість скасування рішень органів місцевого самоврядування, які реалізовані без згоди на це особи, стосовно якої вони прийняті в позасудовому порядку.

Апелянт вважає, що суд не врахував того факту, що оспорюваний пункт рішення вичерпав свою дію внаслідок його фактичного виконання, а відтак, не може бути скасований чи змінений органом місцевого самоврядування після його виконання.

Окрім того, на думку апелянта, судом не взято до уваги того, що відповідач не є власником спірного приміщення усипальниці, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи.

Третя особа не скористалась своїм правом та не подала письмових пояснень по суті апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024 справу № 926/3300/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Матущак О.І. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою від 04.03.2024 призначено справу № 926/3300/23 до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2024.

Подальший хід розгляду справи викладено в процесуальних ухвалах суду.

Представник апелянта в судовому засіданні 16.04.2024 доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні та відзиві на апеляційну скаргу ( вх. № 01-04/1719/24 від 11.03.2024) проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необгрунтованою, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду залишити без змін. Зокрема, відповідач звертає увагу, що пунктом 35 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 141/6 від 24.04.1990 дозволено передати у відання усипальницю Буковинських Митрополитів, що знаходиться на руському кладовищі Святому Миколаївському Кафедральному Собору. Проте, надання дозволу на передачу майна, не є самим фактом передачі майна та не є правовстановлюючим документом на користування майном.

Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції не встановлено обставин виконання пункту 3.5. рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів № 141/6 від 24.04.1990, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які договори, акти приймання передачі майна, чи будь-які інші докази щодо виконання цього рішення. Також відповідач зазначає, що державна реєстрація позивача-1 проведена 22.01.1992, а позивача -2 - 06.03.2012, тобто, на час прийняття рішення № 141/6 від 24.04.1990, релігійних організацій позивача 1 та позивача 2 не існувало. Аналізуючи вище викладене, вбачається, що між відповідачем та позивачами не виникало жодних договірних чи інших правовідносин та зобов?язань, що дало підстави міській раді прийняти оскаржуване у даній справі рішення. Доводи апелянта про відсутність у відповідача права власності на нерухоме майно (приміщення усипальниці) не спростовують законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки спір у даній справі виник з приводу прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а не з приводу права власності на нерухоме майно.

Позивач-2 та третя особа не забезпечили участі уповноваженого представника в судове засідання 16.04.2024, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Як вбачається із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, датою державної реєстрації позивача 1 - Релігійної організації парафії Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви Свято-Николаївського храму міста Чернівці (вул. Руська, 35) Чернівецького міського благочиння є 22 січня 1992 року. Датою реєстрації позивача 2 - Релігійної організації Релігійна громада парафії храму-усипальниці на честь Трьох Святителів Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви міста Чернівці вулиця Кишинівська, 1 Чернівецької області є 06 березня 2012 року.

24 квітня 1990 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради народних депутатів прийнято рішення № 141/6 Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на будівництво і проектування підприємствам та організаціям міста, згідно з пунктом 3.5. якого дозволено передати усипальницю Буковинських митрополитів, що знаходиться на Руському кладовищі Святому Миколаївському Кафедральному Собору. Зобов`язано Собор утримувати усипальницю в належному естетичному стані.

Каплиця-усипальниця входить до комплексу каплиць на кладовищі та є комунальною власністю Чернівецької територіальної громади та перебуває на балансі МКП «Заповідник», що підтверджується довідкою від 15.06.2023 № 14/01-11/1045.

Усипальниця-каплиця розташована на земельній ділянці (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-ЧВ № 000962 від 09.07.1998 року) кадастровий номер 7310136600:27:001:003. Земельна ділянка відноситься до комунальної власності, історико-культурного призначення власником є Чернівецька міська територіальна громада.

Дана каплиця-усипальниця є культурною пам`яткою місцевого значення, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури молоді та спорту України від 18.02.2020 № 851 , охоронний № 2680-Чв.

30.12.2022 між Управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради та балансоутримувачем усипальниці - Міським комунальним підприємством «Історико-Культурний заповідник «Кладовища по вул. Зеленій» укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 03-14/117 від 30.12.2022 року.

Рішенням 32 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №1179 від 27.04.2023 визнано таким, що втратив чинність пункт 3.5 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на будівництво і проектування підприємствам та організаціям міста від 24 квітня 1990 року за №141/6, зокрема, щодо передачі Свято-Миколаївському кафедральному собору усипальниці Буковинських Митрополитів, яка знаходиться на Християнському кладовищі квартал 17, території МКП Історико-культурний заповідник Кладовища по вул. Зеленій за адресою, вул. Кишинівська, 1.

В преамбулі вказаного рішення зазначено, що воно прийнято відповідно до статей 26, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України Про поховання та похоронну справу, Закону України Про оренду державного та комунального майна, Закону України Про охорону культурної спадщини, статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації в частині, яка стосується назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління і якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, враховуючи висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, затверджений наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті 27.01,2023 № Н-8/11, з метою захисту інтересів та запобігання порушенню прав та свобод мешканців Чернівецької міської територіальної громади, зміцнення безпеки у сфері свободи совісті.

Позивачі, не погоджуючись із прийнятим Чернівецькою міською радою рішенням, звернулись з позовом до господарського суду, покликаючись на те, що Чернівецька міська рада скасувала своє попереднє рішення № 141/6 від 24.04.1990, яким було передано Храм-Усипальницю Буковинських Митрополитів, що знаходиться на руському кладовищі, Свято-Миколаївському Кафедральному Собору, тобто позивачу 1, а відтак позбавило останнього можливості утримувати будівлю храму в належному естетичному стані, а позивача-2 позбавила конституційного права здійснювати релігійні обряди в храмі - усипальниці Буковинських Митрополитів. Позивачі стверджують, що міською радою прийнято рішення поза межами своїх повноважень, оскільки рішення ухвалене всупереч позицій, викладених у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 по справі № 7-рп/2009, що і стало підставою для звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької міської ради № 1179 від 27.04.2023.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частинами 9 та 10 ст. 59 вказаного Закону визначено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційним Судом України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

В той же час, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Як вбачається зі змісту пункту 3.5. рішення № 141/6 Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на будівництво і проектування підприємствам та організаціям міста, виконавчий комітет Чернівецької міської ради народних депутатів дозволив передати усипальницю Буковинських митрополитів, що знаходиться на Руському кладовищі Святому Миколаївському Кафедральному Собору та зобов`язав Собор утримувати усипальницю в належному естетичному стані.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи наведене, оспорюване рішення Чернівецької міської ради є актом індивідуальної дії, отже, відповідач міг його скасувати, за умов встановлених законом.

На час прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів № 141/6 від 24.04.1990, діяло Положення про релігійні об`єднання в Українській РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 01.07.1976. Пунктами 28, 32 цього Положення унормовано, що молитовні споруди, а також необхідне для відправлення культу майно, що перебувають на обліку виконавчого комітету районної, міської ради народних депутатів, передаються релігійним громадам в безплатне користування за договором. Молитовна споруда і наявне в ній майно приймаються від представника виконавчого комітету районної, міської ради народних депутатів особами, які підписали договір, для надання в користування всім віруючим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази - договори, акти приймання передачі майна, чи будь-які інші докази щодо виконання пункту 3.5.рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів №141/6 від 24.04.1990.

Окрім того, судом першої інстанції зроблено правильно висновок, що надання дозволу на передачу майна не є фактом, що підтверджує передачу майна та не є правовстановлюючим документом на користування майном.

Враховуючи наведене, правові наслідки прийнятого Чернівецькою міською радою рішення № 141/6 від 24.04.1990 не настали, оскільки Святим Миколаївським Кафедральним Собором та Чернівецькою міською радою з моменту прийняття рішення не вживалось будь-яких заходів для укладення договору на користування спірним майном, в свою чергу Святий Миколаївський Кафедральний Собор не відступав свої права на користування спірним майном позивачам, тому відсутні підстави вважати, що між вищевказаними суб`єктами виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, судова колегія приходить до висновку про відсутність факту виконання вказаного рішення № 141/6 про передачу усипальниці Буковинських митрополитів, що знаходиться на Руському кладовищі Святому Миколаївському Кафедральному Собору, яке було скасоване рішенням Чернівецької міської ради № 1179 від 27 квітня 2023 року.

Позивачем не спростовано обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення Чернівецькою міською радою.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що державна реєстрація позивача 1 проведена 22.01.1992, а позивача 2 - 06.03.2012 .

Тобто, на час прийняття виконавчим комітетом Чернівецької міської ради народних депутатів рішення №141/6 від 24.04.1990, релігійні організації позивача-1 та позивача-2 не були утворені. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували правонаступництво позивачів Святого Миколаївського Кафедрального Собору.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує правової оцінки по суті спору та обраного позивачем способу захисту. Така правова позиція наведена у низці постанов Верховного Суду, а саме від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20.

Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 926/5179/22 з огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 925/142/18).

Враховуючи, що позивачі у даній справі не довели порушення їхнього будь-якого речового права у зв?язку із прийняттям відповідачем рішення №1179 від 27.04.2023, яким визнано таким, що втратив чинність пункт 3.5 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на будівництво і проектування підприємствам та організаціям міста від 24 квітня 1990 року за №141/6, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про відсутність у відповідача права власності на нерухоме майно (приміщення усипальниці) не спростовують законності рішення №1179 від 27.04.2023, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції, спір у даній справі виник з підстав, на думку позивачів, перевищення повноважень Чернівецької міської ради, а не з приводу права власності на нерухоме майно.

Отже, враховуючи, що органи місцевого самоврядування наділені правом скасовувати власні рішення за визначених умов, відсутність доказів фактичного виконання Святим Миколаївським Кафедральним Собором рішення Чернівецької міської ради № 141/6 від 24.04.1990, відсутність доказів правонаступництва позивачами вказаного Собору, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення Чернівецької міської ради №1179 від 27.04.2023 прийнято відповідачем в межах його повноважень, є законним та не суперечить вимогам законодавства.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про скасування рішення 32 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №1179 від 27.04.2023 про визнання таким, що втратив чинність пункт 3.5 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів «Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на будівництво і проектування підприємствам та організаціям міста» від 24.04.1990 №141/6 щодо передачі Свято-Миколаївському Кафедральному Собору Усипальниці Буковинських Митрополитів, яка знаходиться на Християнському кладовищі квартал 17, територія МКП «Історико-культурний заповідник «Кладовища по вул. Зеленій» за адресою вул. Кишинівська, 1 в місті Чернівці» є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського Львівської області від 28.11.2023 у справі № 914/2481/23.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Релігійної організації парафії Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви Свято-Николаївського храму міста Чернівці Чернівецького міського благочиння залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.01.2024 у справі № 926/3300/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 25.04.2024

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді Б.Д. Плотніцький

О.І. Матущак