Постанова

від 18.04.2024 по справі 910/12529/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. Справа№ 910/12529/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023

у справі №910/12529/23 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джон Макс»

до Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича

про стягнення 150 000,00 грн

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖОН МАКС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 150 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 150 000,00 грн, у якості передоплати за послуги, які відповідач зобов`язаний був надати після укладення між сторонами договору, проте сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, відповідно договір не був укладений, послуги не були надані, у зв`язку з чим відповідач, на думку позивача, повинен повернути передоплату. Позивач зазначає, що грошові кошти утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.

В свою чергу відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що позивач здійснював перерахування коштів за зобов`язаннями ФОП Гуліна С.В. з погашення заборгованості, з яким у відповідача укладений договір оренди і наявна заборгованість з оплати орендної плати та комунальних платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джон Макс» 147 000 грн 00 коп. - боргу та 2 630 грн 32 коп. - судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору оренди, чи будь-яких інших договорів на спірну суму, як і відсутні докази надання відповідачем позивачу послуг, поставки товару чи виконання робіт на вказану суму, а саме відповідні первинні документи, як підставу для утримання відповідачем перерахованих позивачем коштів. При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи платіжні інструкції підтверджують сплату позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 147 000,00 грн, а не 150 000,00 грн, як зазначає позивач.

Крім того, судом не прийняті твердження відповідач, що грошові кошти не були перераховані позивачем помилково, а сплачені позивачем на виконання зобов`язань ФОП Гуліна С.В., з яким у відповідача укладений договір оренди, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин, а доданий до відзиву договір оренди свідчить лише про наявність договірних відносин між відповідачем та ФОП Гуліним С.В., який не є стороною у даній справі. Тобто, матеріали справи, не містять відповідних листів, гарантій чи інших документів, у т. ч. договору про заміну сторони у зобов`язанні на підставі яких позивач взяв на себе виконання зобов`язання ФОП Гуліна С.В. за укладеним з відповідачем договором.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Ярмолинський Юрій Петрович звернувся 04.12.2023 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12529/23 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Відповідач стверджує, що позивачем здійснювались платежі з серпня 2022 року по квітень 2023 року за зобов`язаннями ФОП Гулін С.В., а тому не може бути застосована ст. 1212 ЦК.

Крім того, відповідачем разом з апеляційною скаргою надано копію довідки ТОВ «Джон Макс» від 05.10.2023 №25.09.2022; копію відзиву ФОП Гуліна С.В. від 05.10.2023 у справі №908/2867/23; угоду про використання платформи Bolt Food партнерами, підписантами є ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШНЗ УКРАЇНА» та ТОВ «Джон Макс»; виписку з банківського рахунку ТОВ «Джон Макс» за період з 01.07.2022 по 22.09.2023; копію Z-звіту РРО нульового, де зазначена адреса діяльності: м. Київ, Святошинський район, вул. Миколи Краснова, 17, нежитлове приміщення №198, кафе.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/12529/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12529/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця «Ярмолинський Юрій Петрович» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12529/23.

21.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12529/23.

У зв`язку з перебуванням суддів Станіка С.Р. та Тарасенко К.В. у відпустці з 25.12.2023 по 29.12.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/12529/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 прийнято справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ярмолинський Юрій Петрович на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 визначеною колегією суддів, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ярмолинський Юрій Петрович на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 925/1372/22 залишено без руху. Запропоновано апелянту надати до суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують оплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме 4 026,00 грн., а також доказів надсилання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Джон Макс». Надано строк для усунення недоліків.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 була направлена апелянту засобами поштового зв`язку 29.12.2023 та вручена 04.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

16.01.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через електронну пошту Північного апеляційного господарського суду, надійшла заява скаржника, сформована в системі «Електронний суд», про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та доказами направлення апеляційної скарги позивачу.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 16.01.2024 по 20.01.2024 та у відпустці 22.01.2024. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (23.01.2023).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 поновлено Фізичній особі-підприємцю Ярмолинському Юрію Петровичу пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12529/23, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича та призначено до розгляду на 21.03.2024 без повідомлення (виклику) учасників справи. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/12529/23 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 у зв`язку з тим, що головуючий суддя Тищенко О.В. у призначену дату судового засідання перебуватиме у відрядженнях та у відпустці, розгляд справи № 910/12529/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12529/23 призначено на 18.04.2024 без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.03.2024 через електронну пошту Північного апеляційного господарського суду, надійшли додаткові пояснення позивача, сформовані в системі «Електронний суд», в яких позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі.

01.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив стягнути з відповідача 147000,00 грн., тобто фактично просив залишити рішення місцевого господарського суду в силі.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/12529/23 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем протягом серпня 2022 року - квітня 2023 року було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 147 000,00 грн, на підтвердження чого додано до позовної заяви платіжні інструкції №9296-4460-7767-8479 від 13.02.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9295-0655-8146-1520 від 30.01.2023 на суму 15 000,00 грн, №9281-0478-6189-6119 від 12.09.2022 на суму 7 000,00 грн, № 9277-9590-3789-1437 від 11.08.2022 на суму 6 000,00 грн, № 9277-9586-7314-3861 від 11.08.2022 на суму 9 000,00 грн, № 9281-1676-6170-0957 від 12.09.2022 на суму 10 000,00 грн, № 9288-2482-2468-3057 від 22.11.2022 на суму 15 000,00 грн, № 9291-1552-8457-2870 від 21.12.2022 на суму 10 000,00 грн, № 9303-1616-1647-5917 від 20.04.2023 на суму 41 000,00 грн, № 9281-1497-5371-8988 від 12.09.2022 на суму 8 000,00 грн, № 9277-9590-3789-1437 від 11.08.2022 на суму 6 000,00 грн, №9282-0381-2842-2429 від 21.09.2022 на суму 10 000,00 грн.

Звертаючись з вказаним позовом, позивач стверджував, що ним велись переговори з відповідачем про укладення договору оренди, проте сторони не досягли згоди та договір не був укладений, а тому відповідач зобов`язаний повернути перераховані йому протягом серпня 2022 року - квітня 2023 року кошти у сумі 150 000,00 грн., як безпідставно набуте майно на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 29/06/2023 від 29.06.2023, в якій позивач просив відповідача повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» та фіскальним чеком. Але, відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що грошові кошти не були перераховані позивачем помилково, а сплачені позивачем на виконання зобов`язань Фізичної особи-підприємця Гуліна С.В., з яким у відповідача укладений договір оренди. Також, відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що у справі №908/2876/23 позивач підтвердив, що здійснював підприємницьку діяльність у спірному приміщенні, яке перебувало в оренді Фізичної особи-підприємця Гуліна С.В., та сплачував грошові кошти як оплату за оренду приміщення.

Проте, доказів на підтвердження наявності між товариством з обмеженою відповідальністю «Джон Макс» та фізичною особою-підприємцем Ярмолинським Ю.П. договірних відносин відповідачем суду не надано, як і не надано первинних документів на підтвердження надання відповідачем позивачу будь-яких послуг на суму 147 000,00 грн.

Слід звернути увагу, що відповідачем разом з апеляційною скаргою додано копію довідки ТОВ «Джон Макс» від 05.10.2023 №25.09.2023; копію відзиву ФОП Гуліна С.В. у справі №908/2867/23; угоду про використання платформи Bolt Food партнерами, підписантами якої є ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШНЗ УКРАЇНА» та ТОВ «Джон Макс»; виписку з банківського рахунку ТОВ «Джон Макс» за період з 01.07.2022 по 22.09.2023; копію Z-звіту РРО нульового. Проте зазначені докази не приймаються колегією суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 та 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. В той же час, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи №908/2867/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Ю.П. до Фізичної особи-підприємця Гуліна С.В., третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Джон Макс» про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Гуліна С.В. до Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Ю.П. про визнання договору оренди припиненим, і відповідно отримав копії зазначених документів лише 03.12.2023.

Проте, як свідчать копії документів, які відповідач подав разом з апеляційною скаргою, вони були подані в рамках справи №908/2867/23 05.10.2023, більше того у вказаній справі скаржник є позивачем, а тому був обізнаний про наявність відповідних документів до прийняття рішення у справі №910/12529/23, але не скористався можливістю подання доказів для обґрунтування своїх заперечень проти вимог позивача у цій справі у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Додатково колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі №910/12529/23 від 14.08.2023, він отримав 22.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором 0105494976230. При цьому, ухвалою суду про відкриття провадження встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали. Відзив на позовну заяву отримано судом 04.09.2023, який відповідач сформував в системі «Електронний суд» 03.09.2023. Рішення ж у справі ухвалено місцевим господарським судом лише 06.11.2023, що вказує на те, що у відповідача було достатньо часу для подачі відповідних доказів у цій справі в суді першої інстанції.

З огляду на вищевстановлені обставини, оскільки скаржником відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання вищенаведених документів під час розгляду даної справи в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, такі докази Північним апеляційним господарським судом не приймаються та не оцінюються.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між товариствам з обмеженою відповідальністю «Джон Макс» та Фізичною особою-підприємцем Ярмолинським Ю.П. договору оренди, чи будь-яких інших договорів на суму 147 000,00 грн., як і відсутні докази надання відповідачем позивачу послуг, поставки товару чи виконання робіт на вказану суму, а саме відповідні первинні документи, як підставу для утримання відповідачем перерахованих позивачем коштів.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під відсутністю правової підстави для набуття особою майна розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Як встановлено судом, позивачем перераховано відповідачеві грошові кошти в сумі 147 000,00 грн., при цьому, платіжні інструкції, наявні в матеріалах справи, підтверджують сплату позивачем на користь відповідача грошових коштів саме у розмірі 147 000,00 грн, а не 150 000, 00 грн, як зазначає позивач.

Як вже зазначалось вище, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів наявності між сторонами договірних відносин або інших доказів на підтвердження надання відповідачем позивачу послуг на суму 147 000,00 грн, як підставу для утримання відповідачем перерахованих позивачем коштів. Але, зазначена сума грошових коштів відповідачем позивачу не повернута.

Місцевим господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки останнім не надано суду доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин, а доданий до відзиву договір оренди свідчить лише про наявність договірних відносин між відповідачем та ФОП Гуліним С.В., який не є стороною у даній справі.

Тобто, матеріали справи, не містять відповідних листів, гарантій чи інших документів, у т. ч. договору про заміну сторони у зобов`язанні на підставі яких позивач взяв на себе виконання зобов`язання ФОП Гуліна С.В. за укладеним з відповідачем договором.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначав, що позивач у справі №908/2867/23, яка розглядалась господарським судом Запорізької області, підтвердив, що здійснював підприємницьку діяльність в приміщенні відповідача.

Проте, колегія суддів не може вважати встановленими обставини, наведені в рішенні господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 (повний текст якого складено 01.04.2024) у справі №908/2867/23 відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в силу вимог ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, останнє не набрало законної сили станом на 18.04.2024, і відповідно вони підлягають доведенню у цій справі в загальному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 147 000,00 грн..

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідач не позбавлений звернутись до суду за захистом своїх прав, в тому числі і стягнення суми заборгованості з Фізичної особи-підприємця Гуліна С.В., з яким у відповідача укладений договір оренди від 02.06.2022, оскільки як вбачається з рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі №908/2867/23 (оприлюдненого в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.04.2024) суд відмовив в задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця Гуліна Сергія Володимировича до фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича про визнання договору оренди від 02.06.2022 припиненим.

Отже, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12529/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/12529/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/12529/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв