Ухвала від 25.04.2024 по справі 945/42/22

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/42/22

УХВАЛА

25 квітня 2024року Миколаївський районнийсуд Миколаївськоїобласті вскладі головуючогосудді ВойнарівськогоМ.М.,за участю:секретаря судовогозасідання ФутиО.В., розглянувши у підготовчомусудовому засіданнів залісуду вм.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та Служби усправах дітейВиконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті про визнання незаконним та скасування висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що затверджений рішенням виконавчого комітету,

встановив:

В провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та Служби усправах дітейВиконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті про визнання незаконним та скасування висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що затверджений рішенням виконавчого комітету №146 від 24.11.2021року.

Представником позивача ОСОБА_2 .В адвокатом Єновою Л.М. подано заяву про зупинення виконання рішення посилаючись на те, що Виконавчим комітетом Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 24 листопада 2021 року було прийнято рішення №146 про затвердження висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. За затвердженим висновком було визначено спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожну суботу місяця з 09:00 до 13:00 години без участі матері та її близьких, на нейтральній території, в тому числі за місцем проживання батька, з можливістю прогулянок по місту, відвідування закладів культури та близьких родичів батька дитини ОСОБА_3 з урахуванням стану здоров`я дитини. Вказане рішення сільради оскаржується ОСОБА_1 , однак це не припинило його дію і обов`язок виконувати обома сторонами. Проте, у всіх своїх заявах як ОСОБА_3 так і служба у справах дітей Веснянської сільської ради посилається ще на рішення №5 виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 21 січня 2021 р. про визначення способу участі батька ОСОБА_3 у вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким ОСОБА_3 встановлено дні спілкування із малолітньою дочкою щосуботи з10:00до 12:00години,на нейтральнійтериторії вприсутності матерідитини. Позивачці не зрозуміло, яке саме з рішень на сьогодні діє та вона має виконувати,оскільки останнєрішення повиннобуло скасуватидію попередньогорішення.Так як позивачка ОСОБА_1 не погоджуєтьсяз висновкомслужби усправах дітейта рішеннями№5та №146виконавчого комітетуВеснянської сільськоїради,яке порушуєправа іінтереси дитинита права ОСОБА_1 ,то вважає,що довирішення основногоспору посуті виконаннябудь-якогоз рішеньта висновківслужби єнеможливим.

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Єнова Л.М. не з`явилися, при цьому ними подано заяви про розгляд клопотання,щодо зупинення дії рішення без їх участі та призначення справи до розгляду по суті.

Представник відповідача Виконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті упідготовче засіданняне з`явився,при цьомуподав заяву в якій висловив свою думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник відповідача Служби у справах дітей Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у підготовче судове засідання не з`явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без участі.

Провівши підготовче засідання,дослідивши клопотання представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено устатті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України,Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Зміст клопотання позивача та аналіз положень ЦПК України дає підстави для висновку, що таке клопотання по своїй суті та правовій природі є заявою про забезпечення позову.

Стаття 149 ЦПК України визначає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже,за змістом наведеної норми забезпечення позову допускається виключно у випадках якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити:- виконання рішення суду;- ефективний захист;- поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 п.10 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 159 СК України за заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України кожнаособа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першійстатті 5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить яквід змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так івід характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно достатті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 157 СК Українипередбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За положеннямистатті 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першоїстатті 19 СК Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Згідно з частиною першоюстатті 161 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У частині першійстатті 158 СК Українивизначено, щоза заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другоїстатті 19 СК Українирішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другоюстатті 170 цього Кодексу.

Частинами першою, третьоюстатті 159 СК Українивстановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

З указаного вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьоюстатті 159 СК Українивстановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Стосовно зупиненнядії рішення Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №5 від 21.01.2021 року про визначення способу участі батька у вихованні доньки суд зазначаєнаступне.

Судом встановлено,що рішення №5 виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 21 січня 2021 р. визначено спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким ОСОБА_3 встановлено дні спілкування із малолітньою дочкою щосуботи з10:00до 12:00години,на нейтральнійтериторії вприсутності матерідитини.

Отже, між сторонами існує спір щодо порядку і способу участі відповідача у спілкуванні і вихованні дитини.

Заявляючи клопотання про зупинення виконання рішення Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області позивач посилається на положення ч.3 ст.159 СК України.

Саме ж по собі непогодження з рішенням Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області не є підставою для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення.

Суд також зауважує, що застосування ч.3 ст.159 СК України без належного на це обґрунтування і підстав буде грубим порушенням гарантованого ст.157 СК України права батька, який проживає окремо від дитини, на особисте спілкування з дитиною.

Тобто, рішення Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №5 від 21.01.2021 року про визначення способу участі батька у вихованні доньки не є предметом розгляду даної судової справи, яка наразі перебуває в провадженні суду.

Наведене свідчить, що позивач просить зупинити виконання рішення Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, яке не є предметом даного спору.

Таким чином, за викладених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо необхідності зупинення виконання рішення Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №5 від 21.01.2021 року та відсутність підстав для її задоволення.

Стосовно зупиненнядії рішення№146від 24.11.2021рокупро затвердженнявисновку щодоусунення перешкоду спілкуванніз дитиною.

Судом встановлено,що 24 листопада 2021 року Виконавчим комітетом Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області було прийнято рішення №146 про затвердження висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. За затвердженим висновком було визначено спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованнідитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено порядок: кожну суботумісяця з09:00до 13:00години безучасті матеріта їїблизьких,на нейтральнійтериторії,в томучислі замісцем проживаннябатька,з можливістюпрогулянок помісту,відвідування закладівкультури таблизьких родичівбатька дитини ОСОБА_3 з урахуваннямстану здоров`ядитини.

Позивач не погоджується із встановленим цим рішенням порядком участі батька у вихованні дитини та вважає, що при прийнятті цього рішення виконавчий комітет не прийняв до уваги ряд обставин, які мають значення для вирішення цього питання.

Таким чином, за викладених обставин, оскільки дане рішення є предметом даного спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги щодо необхідності зупинення виконання рішення №146від 24.11.2021рокупро затвердженнявисновку щодоусунення перешкоду спілкуванніз дитиною танаявність підстав для задоволення.

У підготовчому засіданні судом виконано вимоги ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Згідно з положеннями п. 15 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити діюрішення №146Виконавчогокомітету Веснянськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської області від 24 листопада 2021 року про затвердження висновкущодо усуненняперешкод успілкуванні здитиною до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та Служби усправах дітейВиконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті про визнання незаконним та скасування висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що затверджений рішенням виконавчого комітету.

Закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та Служби усправах дітейВиконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті про визнання незаконним та скасування висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що затверджений рішенням виконавчого комітету та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.05.2024року на 10 годину 00 хвилин.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський