Рішення від 24.03.2025 по справі 945/42/22

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/42/22

Провадження № 2/945/128/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Кінек Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та Служби усправах дітейВиконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті про визнання незаконним та скасування висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що затверджений рішенням виконавчого комітету, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області із позовом до Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що 24 листопада 2021 року Виконавчим комітетом Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області було прийнято рішення № 146 про затвердження висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Даним висновком було доцільним визначити спосіб участі батька - ОСОБА_2 , у вихованні його малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожну суботу місяця з 09:00 до 13:00 години без присутності матері, ОСОБА_1 , та її близьких на нейтральній території, в тому числі за місцем проживання батька, за адресою: садівниче товариство «Агростроєвець», ділянки 39, 40, Миколаївський район, з можливістю прогулянок по місту, відвідування закладів культури та близьких родичів батька дитини ОСОБА_2 з урахуванням стану здоров`я дитини. Про даний висновок ОСОБА_1 дізналася 05.01.2022р. коли її представник ознайомився з матеріалами цивільної справи №945/1298/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. З даним висновком, позивач ОСОБА_1 не погоджується, тому що він суперечить Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. №866. Оскільки був прийнятий без участі матері, яка з поважних причин не змогла бути присутньою на засіданні комісії, через що не враховано ряд документів та пояснень, які надавалися нею раніше, не надано належної оцінки кожному такому документу, загальній негативній характеристиці батька, його незаконним та жорстоким діям, що неодноразово проявлялися в сім`ї на очах дитини, не враховано відношення дитини до батька та наявності прихильності до нього. Часи та дні спілкування батька з дитиною встановлені виключно за бажанням батька, без врахування рівних прав матері на проведення часу з дитиною в дві такі суботи на місяць, з можливістю від`їзду з місця постійного їх проживання, а спілкування батька з дитиною без присутності матері та без врахування бажання самої дитини взагалі є абсурдним, оскільки дитина є малолітньою, не бажає без присутності матері навіть бачитися з батьком, не те що бути з ним в чужому місці та з іншими його родичами, оскільки вже втратила з ними будь-який родинний зв`язок та почуття любові до них.Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, без реєстрації шлюбу, з січня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька - ОСОБА_3 . Через деякий час, після народження дитини, сторони припинили своє спільне проживання, через суперечки та різні погляди на подальше спільне життя. З серпня 2020 року кожен став проживати за різними адресами у своїх будинках. З того часу, ОСОБА_2 почав ще більш агресивно та не поважно відноситися до матері своєї дитини. При кожній зустрічі з нею в присутності дитини, висловлювався відносно неї та її родичів нецензурною та непристойною лайкою, будучи в нетверезому стані принижував її, погрожував що забере дитину назавжди, особисто та шляхом смс повідомлень психологічно тиснув на матір дитини, гучними лайками біля будинку позивача порушував громадський порядок і спокій її сім`ї та громадян сусідів. Декілька разів фізично нападав на позивача в присутності дитини, чим вчиняв їй тілесні ушкодження. Всі ці обставини фіксувалися протоколами поліції, встановлені постановами та рішеннями судів. ОСОБА_2 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафів, застосовано до нього обмежувальний припис, що полягав у забороні перебувати за місцем проживання та знаходження ОСОБА_1 , наближатися до неї на 30 метрів, розшукувати її особисто та через третіх осіб, якщо вона за власним бажанням десь знаходиться, вести з нею листування та телефонні переговори. Всі ці документи надавалися Службі у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради на розгляд комісії. Також, комісії був наданий результат психологічної діагностики тест «Моя родина» від 20 серпня 2021 р. В якості методики аналізу усередині сімейних відносин застосована психологічно проективна методика «Малюнок моєї родини». За цією методикою, дитина малює свою родинну, тобто тих осіб, яких вважає своєю родиною. Батька на своєму малюнку вона не намалювала. Практичний психолог, зробила свій професійний висновок з цього, що відсутність батька на малюнку, вказує що він є її внутрішнім джерелом дискомфорту, дитина відчуває до нього негативні емоції, які вона не може виразити на свідомому рівні. Батька вона свідомо «витіснила» на малюнку, по причині страху та внутрішнього дискомфорту. На запитання психолога відносно прогулянки з батьком та отримання від нього цукерки, дитина категорично та коротко відповідала що не хоче. Враховуючи негативну поведінку батька дитини та висновок психолога відносно ставлення та сприйняття дитиною особу ОСОБА_2 як батька, свідчить далеко не про бажання дитини бачитися з ним і спілкуватися. Дитина боїться дану особу, сприймає його негативно, що просто унеможливлює будь-яке її нормальне спілкування з ним. Навіть при одному слові «батько» або «прогулянка з батьком» викликають у дитини переживання та нервовий стрес. Дитина не бажає про нього говорити та категорично бачитися з ним, виходити до нього на зустрічі та вмовляє свою матір також до нього не виходити. Тому, при таких обставинах, Служба у справах дітей, повинна була вчинити всі дії, щоб спочатку налаштувати хоч якесь нормальне спілкування батька з дитиною, під своїм контролем та завдяки педагогічним методам спільно з батьками з`ясувати причини такого негативу дитини, спробувати цей негатив та думки про нього залагодити, а не ще більше своїм рішенням доводити дитину до психологічної травми та постійних стресів. Задачею Служби у справах дітей повинна була стати психологічна робота з дитиною для усунення негативу до батька, а не висновок з дозволом на проведення з нею ще більше часу в чужому місці, у відсутність та моральної підтримки матері. Неодноразово позивачка ОСОБА_1 повідомляла Службу у справах дітей про небажання дитини бачитися з батьком, просила забезпечити участь представника служби по суботам в часи спілкування дитини з батьком, проконтролювати таке спілкування та зафіксувати поведінку дитини, щоб ОСОБА_2 надалі не вказував у своїх скаргах, що саме ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та не пускає її до батька для зустрічей. У відповіді Веснянська сільська рада вказала, що не може надати такого працівника в суботу (вихідний день), але це питання буде вирішено в подальшому розпорядженням сільського голови. Однак, до сьогодні такого розпорядження прийнято не було, контроль за виконанням рішення № 5 від 21.01.2021 р. ніхто не здійснював, ніхто із Служби у справах дітей не фіксував відсутність батька у дні побачення, не бажання дитини бачитися з ним, чи то перешкоди матері у спілкуванні батька з дитиною, що надалі призвело до прийняття безпідставного танезаконного рішення №146 від 24.11.2021. Позивач повідомляла голову Веснянської сільської ради про причини неможливості прибуття на засідання комісії та викладала обставини та події, що відбулися раніше та незадовго до дати засідання, з наданням копій всіх підтверджуючих документів. Знехтувавши поважними причинами, комісією попри все та всі докази, що негативно характеризують ОСОБА_2 , змінило попереднє діюче рішення №5 від 21.01.2021 р.з визначеним способом спілкування батька з дитиною та прийняло без особистого опитування матері, нове рішення, яким збільшило таке спілкування в часі та при інших умовах, не враховуючи інтереси та побажання самої дитини та матері. Тож, своє рішення комісія прийняла тільки в інтересах батька, не беручи до уваги інтереси та відносини дитини до батька, в порушенняправ матері,оскільки вонатеж маєправо провестизі своєюдонькою двічіна місяцьповні вихіднідні.Знаючи протяжкий емоціональнийстан тавідношення дитинидо батька,комісія немала праваприймати подібногорішення,тому що усвідомлено розуміла,що дитинакожного разубуде отримуватистрес тапсихологічну травму,що вподальшому призведедо тяжкихнепередбачених наслідківдля дитини. Комісія знехтувала тим, що під час розв`язання спорів між батьками щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, Служба усправах дітей,має захищатиінтереси дітей, з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо них. Під час вирішення питання щодо винесення висновку про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, стан здоров`я дітей як фізичний так і психічний, та інші обставини, що мають істотні значення. Перешкоди в спілкуванні з дитиною не можуть бути усунуті для того з батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини. Висновок комісії про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, виноситься тільки тоді, коли наявні належні докази того, що якщо такі перешкоди реально існують, чиняться безпосередньо одним із батьків, з ким проживає дитина, систематично та всупереч будь-яким приписам. ОСОБА_2 не надав жодного такого доказу, який би підтверджував, що саме мати дитини, ОСОБА_1 , перешкоджає йому бачитися з донькою. Комісія зробила такий хибний висновок тільки на підставі слів батька, який вказав, що в певні дні він приїздив та не бачив доньку (оскільки та відмовилась до нього виходити), звинуватив позивача в тому, що це вона не дозволяє їй виходити, або не бажає її виводити до нього та налаштовує дитину проти нього. Комісія ж з цим погодилась і на тих підставах, що і сама весь часне проводиланалежну роботу з дитиною, не впевнилася в її психологічному стані та відношенні до батька, не засвідчила тих разів коли дитина не бажала бачитися з батьком з власної ініціативи, не відреагувала жодним чином на скарги про факти неодноразового вчинення батьком фізичного та психологічного насилля в сім`ї. Маючи такі докази, Служба у справах дітей не ініціювала питання становлення на облік сім`ї зі складними сімейними обставинами, що говорить про некомпетентність данихосіб,невиконання своїхпрофесійних обов`язківта злісненехтування ними. За висновком вбачається, що Служба у справах дітей, не проводила жодного разу будь-якої педагогічної роботи з дитиною, самостійно не з`ясувала її прихильності до кожного з батьків. З дитиною не працював психолог, призначений Службою у справах дітей, який би міг з`ясувати її бажання бачитися з батьком, встановити її психологічний стан, прив`язаність до батька. Надання права батьку забирати дитину в будь-яке невідоме місце, не погоджуючи його з матір`ю, взагалі є неправомірною дією та грубим порушенням прав матері, оскільки мати не буде навіть знати де розшукувати свою дитину у випадку чогось. Висновок органу опіки та піклування - Служби у справах дітей, є дорадчим та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав. Виконавчий комітет Веснянської сільської ради не є органом опіки і піклування або опікунською радою, повноваження опікунської ради як і Служби у справах дітей, визначені дорадчою функцією, а їх рішення як колегіального консультативно-дорадчого органу, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії та має не обов`язковий характер. Проте, на його підставі і з його доводами суд може повністю погодитися, оскільки саме на Службу у справах дітей покладається обов`язок як збору документів, так і перевірка та підтвердження інформації, яка викладена в тих документах, що вже надані сторонами. Таким чином, і даний висновок, затверджений рішенням державного органу (органу місцевого самоуправління), вже має правовий характер та породив обов`язок кожної сторони постійно виконувати його припис. Його невиконання тягне за собою відповідальність, а не згода з ним з правових підстав та його скасування, можливе лише в судовому порядку. Тож, не погоджуючись з даним висновком позивач здійснила своє конституційне право і звернувся до суду з вищезазначеним позовом, наводячи при цьому аргументи порушення його прав безпосередньо Службою у справах дітей Виконавчого комітету Веснянської сільської ради. На підставі вищевикладеного просила визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №146 від 24 листопада 2021 року про затвердження висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області всі судові витрати, понесені нею при розгляді даної судової справи.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.01.2022 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник Веснянськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської областіподав відзивна позовнузаяву,відповідно доякого проситьу задоволенніпозовних вимогвідмовити,оскільки вважаєвимоги безпідставними,необгрунтованими йтакими,що непідлягають задоволенню,виходячи знаступного.Спеціальним нормативно-правовимактом,яким усвоєї діяльностікеруються виконавчийкомітет Веснянськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської областіта створеніпри ньомуСлужба усправах дітейі Комісіяз питаньзахисту правдитини,є постановаКабінету МіністрівУкраїни від24вересня 2008р.№ 866«Питання діяльностіорганів опікита піклування,пов`язаної іззахистом правдитини»,якою затвердженіПорядок провадженняорганами опікита піклуваннядіяльності,пов`язаної іззахистом правдитини (далі-Порядок)та Типовеположення прокомісію зпитань захиступрав дитини.У разівиникнення споруміж батькамищодо участіу вихованнідитини одиніз батьків,що проживаєокремо віддитини,подає службіу справахдітей замісцем проживання(перебування)дитини заяву.Після з`ясуванняобставин,що призвелидо виникненняспору міжбатьками щодоучасті увихованні дитини,служба усправах дітейскладає висновок.Участь увихованні дитинита уразі потребипорядок побаченняз дитиноютого збатьків,який проживаєокремо віднеї,встановлюються рішеннямрайонної,районної ум.Києвіта Севастополідержадміністрації,виконавчого органуміської,районної умісті (уразі утворення)ради,сільської,селищної радиоб`єднаної територіальноїгромади зурахуванням висновкуслужби усправах дітей.Рішенням виконавчогокомітету Веснянськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської області(далі-виконком сільради)від 14.12.2020№ 79(зізмінами,внесеними згіднорішенню виконкомусільради від24.11.2021№ 136)було затвердженоПоложення прокомісію зпитань захиступрав дитинипри виконавчомукомітеті Веснянськоїсільської ради(далі-Положення).На підставіухвали Миколаївськогорайонного судуМиколаївської областівід 12.08.2021року усправі №945/1298/21комісія зпитань захиступрав дитинипри виконавчомукомітеті Веснянськоїсільської ради(даті-Комісія)мусила надатисуду висновокщодо усуненняперешкод успілкуванні здитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .З метоюсвоєчасного виконаннявимог ухвалисуду Комісіяздійснила необхідніпідготовчі діїта призначилапроведення свогозасідання на22.09.2021о 13.30год.,про щоповідомленням №280від 16.09.2021р.завчасно повідомила ОСОБА_1 (далі-Позивач).На засіданняКомісії 22.09.2021р.Позивач нез`явилася знеповажної причини,що підтверджуєтьсяскриншотом смс-повідомлення наособистий телефонначальника службиу справахдітей Веснянськоїсільської радиО.Мельничак.Повторним повідомленням№ 327від 13.10.2021р.Позивач булазапрошена назасідання Комісії,призначене на22.10.2021о 13.00год.На засіданняКомісії 22.10.2021р.Позивач нез`явилась тапро причининеявки неповідомила.Таким чином,у Комісіївиникло законнеправо розглядатипитання щодоусунення перешкоду спілкуванніз дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,без участіматері дитини.Незважаючи навиникнення уКомісії правана розглядспірного питаннябез участіматері дитини,члени Комісіїз метоюзабезпечення участіПозивачці узасіданні тавислуховування їїпозиції,вирішили зновуперенести засіданняна наступниймісяць.Повідомленням № 416 від 08.11.2021 р. Позивачку було сповіщено про призначення засідання Комісії на 17.11.2021 р. о 14.00 год. На засідання Комісії 17.11.2021 р. Позивач знову не з`явилась та про поважність причин неявки не повідомила. Тому, 17.11.2021 р. засідання Комісії було проведено без її участі. При цьому батько дитини ОСОБА_2 регулярно та своєчасно з`являвся на всі зазначені засідання Комісії, незважаючи на те, що він теж працевлаштований й працює. Таким чином, засідання Комісії з розгляду питання щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбувались у суворій відповідності до вимог чинного законодавства. Як вбачаться зі змісту Висновку Комісії з цього питання, доданого до позовної заяви, службою у справах дітей були виконані всі необхідні підготовчі дії, зокрема з`ясовані позиції батьків дитини, обстежені умови проживання обох батьків тощо. За такого, Висновок Комісії містить об`єктивну оцінку відношення дитини до обох батьків, відношень батьків між собою, наявності умов проживання чи тимчасового знаходження дитини з обома батьками та вирішення спірного питання саме на користь дитини, а не на користь одного з батьків, як того вимагає Позивач у позовній заяві. Наявність триваючих конфліктних відносин між батьками дитини, першоджерелом яких є, як випливає з пояснень Позивачки, негативне ставлення її батьків та родичів до батька її доньки, не повинна впливати на особисті родинні стосунки між дитиною та безпосередньо матір`ю та батьком. 24 листопада 2021 року виконавчим комітетом Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області було прийнято рішення № 146 про затвердження висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Даним висновком було доцільним визначити спосіб участі батька - ОСОБА_2 , у вихованні його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожну суботу місяця з 09:00 до 13:00 години без присутності матері, ОСОБА_1 , та її близьких на нейтральній території, в тому числі за місцем проживання батька, за адресою: садівниче товариство «Агростроєвець», ділянки 39, 40, Миколаївський район, з можливістю прогулянок по місту, відвідування закладів культури та близьких родичів батька дитини ОСОБА_2 , з урахуванням стану здоров`я дитини. Вищезазначений висновок на підставі копії ухвали Миколаївського районного суду від 12.08.2021 року у справі №945/1298/21 був надісланий Миколаївському районному суду Миколаївської області 30.11.2021 року за вих. № 457/03-18 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Як зазначає Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог, що висновок був прийнятий без її участі, яка з поважних причин не змогла бути присутньою на засіданні комісії. Однак, це спростовується наведеним вище. Доказів на підтвердження таких доводів Позивачем не надано. ОСОБА_1 стверджує у позовній заяві, що не була присутня на засіданні Комісії з прийняття рішення № 146 від 24.11.2021 р.,причинами відсутності була нібито хвороба дитини, що підтверджено доданою до позовної заяви довідкою про лікування. Дане твердження є взагалі безпідставним, оскільки останнє засідання Комісії, на якому був прийнятий проект висновку, відбулось 17.11.2021 р. Також 24.11.2021р. відбувалось засідання виконкому сільради, на якому серед інших питань порядку денного розглядалось питання затвердження згаданого висновку. На засідання виконкому сільради сторонні особи не запрошуються. Тому хвороба дитини в цей день не має жодного правового значення. Крім того, згідно з довідкою виконкому Веснянської сільської ради від 10.02.2021 № 62, за адресою проживання малолітньої ОСОБА_3 спільно проживають її дід, баба, дядько і тітка, які мали об`єктивну можливість догляду за хворою дитиною на час відлучення її матері на відповідне засідання. Малолітня ОСОБА_3 , яка постійно проживає з матір`ю ОСОБА_1 , в силу свого віку, 4 роки, не може висловити свою думку щодо спору, особливо якщо на неї є негативний вплив з боку спільно проживаючих родичів щодо їх ставлення до батька дитини. В такомувіці дитинаще позбавленаможливості надаватиоб`єктивну критичнуоцінку подібнимобставинам.Доданий допозовної заяви«Результат психологічноїдіагностики тест«Моя сім`я»,виконаний нібитопрактичним психологомМиколаївської загальноосвітньоїшколи І-ІІІступенів ОСОБА_4 відповіднодо пі.ч.2ст.76ЦПК Українивідноситься дописьмових доказів.Безпосередньо уцьому документівказано,що вінвиготовлений назапит ОСОБА_1 .Повноваження особи,що йоговиготовила,її фах,освіта,правомочність надаватитакі документиу самомудокументі та/абододатках донього невизначені.Яким нормативно-правовимактом Українивстановлено застосуванняпевної методикидо дитинита вякій галузізнань -не зазначено.Проведення судовоїпсихологічної експертизищодо дитинисудом непризначалось.Тобто,достовірність цьогописьмового доказує сумнівною.Будь-якихдоказів щодонеправомірності (протиправності)дій Комісіїта виконкомусільради допозовної заявине додано.Наведені у позовній заяві численні доводи наявності неприязних стосунків між батьками та родичами дитини не впливають на предмет доказування у даній справі щодо вирішення спірних питань на користь самої дитини. За таких обставин виконавчий комітет Веснянської сільської ради просить суд у задоволенні вимог Позивача відмовити повністю за їх безпідставністю та недоведеністю.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої вказує, що у своєму відзиві відповідач посилається на затверджене рішенням виконавчого комітету від 24.11.2021 року №136 Положення про комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Веснянської сільської ради (далі Положення), яким він керувався при прийнятті оскаржувального рішення та висновку. Вказане Положення було затверджене того ж дня, яким було прийняте оскаржувальне рішення, а тому на час засідання Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Веснянської сільської ради, а саме 17.11.2021р. було ще не чинним. Незважаючи на це, відповідач надає свої пояснення та посилається саме на це Положення, яке було на той час основним документом, на підставі якого вчиняла свої повноваження Комісія з питань захисту прав дитини. Так, згідно пункту 4.1.8. Положення, Комісія має право залучати до участі у своїх засіданнях фахівців та експертів з різних сфер, для розгляду питань, які потребують додаткового вивчення. У своєму відзиві відповідач вважає сумнівним та недопустимим доказом наданий позивачем «Результат психологічної діагностики тест «Моя сім`я», виконаний «нібито» (як зазначає відповідач) практичним психологом Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №47 М.Букацовою. Відповідачем ставиться під сумнів фах та правомочність психолога проводити такий тест, застосування ним певної методики. Даний документ позивачем був поданий голові Веснянської сільської ради разом із заявою від 21.09.2021 р. та іншими документами та поясненнями. Проте, на Комісії цей документ не досліджувався, не обговорювався, не оцінювався та навіть не був зазначений у тексті висновку, як доказ того, що дитина негативно відноситься до батька, має перед ним страхи та образи. Як цей документ, так і ряд інших, які надаватися позивачем через заяви голові Веснянської сільської ради, не були враховані Комісією, не надано їм відповідної оцінки, оскільки, в інакшому б випадку, ті сумніви, які зараз викладені відповідачем у відзиві, були б більш детально досліджені та/або було б запрошено до Комісії психолога ОСОБА_5 , залучено іншого психолога для з`ясування дійсного ставлення дитини до свого батька. Однак цього Комісією не було зроблено, попри їх права та обов`язки. Психолог ОСОБА_6 має відповідну освіту і фах, що підтверджується її дипломом спеціаліста. Як зауважує відповідач, проведення судової психологічної експертизи щодо дитини судом не призначалося. Але виникає питання, якщо служба у справах дітей провадить діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, то чому представник служби не заявив такого клопотання в суді, маючи для цього безліч підстав (притягнення двічі батька дитини до адміністративної відповідальності за прояв жорстокості в сім`ї, небажання та страх дитини бачитися та спілкуватися з батьком та його родичами, побиття батьком матері на очах у дитини, регулярне не бажання батька спілкуватися з дитиною у визначені дні та часи, застосування до нього обмежувальних приписів). Щодо неодноразового перенесення засідання Комісії та не поважність причини відсутності позивача на засіданні Комісії 17.11.2021 р. Позивачем, було надано до позову поважність своєї відсутності на Комісії 17.11.2021р. Це була хвороба дитини, що підтверджується довідкою про лікування дитини ОСОБА_3 та перебування на лікарняному з 17.11.2021 р. по 23.11.2021 р. Звісно довідку про це позивач не могла подати раніше, однак про причини відсутності було повідомлено службу у справах дітей в телефонному режимі. Проте, і це не стало підставою для відкладення засідання Комісії, оскільки як вважає відповідач, позивач могла покинути свою хвору дитину на будь-кого із родичів та попри все з`явитися на засідання, відклавши візит з хворою дитиною до лікаря. Більше того, відповідач зовсім не бачить зв`язку між проведеним засіданням Комісії 17.11.2021 р. та прийнятим на ньому висновком, та прийнятим 24.11.2021р. рішенням виконкому сільради, яким же і було затверджено вказаний висновок. Тобто наче у позивача була можливість прийти до виконкому сільради та вплинути на прийняття чи не прийняття рішення про затвердження висновку. Відносно довідки №62 від 10.02.2022 р., яка надається відповідачем до відзиву та посилається в обґрунтуванні свого доводу щодо можливості залишення хворої дитини на родичів, позивач звертає увагу, що дана довідка засвідчує факт реєстрації осіб за відповідною адресою, а не проживання, як це вказано у відзиві. З чого відповідачем було зроблено висновок, що будь-хто з родичів мав об`єктивну можливість доглядати дитину в той час та день, не зрозуміло. Крім того, якщо це довідка про реєстрацію осіб, то яким чином до неї внесено дані про проживання особи без реєстрації. Не зрозуміло, який факт за цією довідкою встановлено і з яких підстав зроблено такий висновок, адже за адресою жодний орган не виходив та факту реального проживання осіб не встановлював. Довідка №62 від 10.02.2022 р. не може бути взята до уваги судом та підтверджувати той чи інший факт до обставин, які відбулися раніше, ніж вона видана. Щодо організації роботи Комісії, позивач зауважує наступне. Відповідачем не надано до відзиву такого протоколу, щоб переконатися, або підтвердити суду, що Комісії було подано всі документи і звернення ОСОБА_1 , які були направлені з 18.11.2020 р. по 17.11.2021р. Без наявності такого протоколу неможливо переконатися, хто і як із членів комісії голосував «за» чи «проти», хто висловив окрему думку чи сумнів відносно конкретного питання чи документу. У висновку конкретно не зазначено, яким чином службою чи Комісією було з`ясовано позицію матері, чи то з її попередніх особистих пояснень служби, чи то з її письмових заяв, де та коли такі пояснення надавалися. Судячи із пункту 5.9. Положення, то Комісія у межах своєї компетенції надає рекомендації,подає рекомендації органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення абопідготовки висновку для подання його до суду. Однак, що вбачається не голова Комісії, а просто Веснянський сільський голова Л.Мухарський, рішенням №146 від 24.11.2021р. вирішив та наказав, навіть не рекомендував, службі у справах дітей надати висновок щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та тим же рішенням як вже додаток затвердив даний висновок, який знову ж таки не в рекомендованому, а в наказовому порядку визначає способи участі батька у вихованні дитини. Таким чином, по даному питанню виноситься не один документ, як це передбачено пунктом 5.9. Положення, а два, перший з яких (рішення) несе обов`язковий до виконання характер, а не рекомендаційний, що дає особам вибір виконувати його чи ні. Позивач вважає, що відповідачем перевищено повноваження щодо прийняття та затвердження такого документу, неправомірно змінено його характер дії з рекомендаційного на обов`язковий. Відповідачем порушено ще один пункт вказаного Положення, а саме пункт 5.13, за яким, фізичним особам надаються рішення виконавчого комітету Веснянської сільської ради, прийняті за результатами розгляду питання на засіданні Комісії на основі витягу з Протоколу. Так, відповідачем досі не було надано або направлено такого рішення позивачу і про його існування стало відомо зовсім з іншого джерела. Така бездіяльність відповідача могла б призвести до того, що позивача могли б притягнути до адміністративної відповідальності за невиконання рішення місцевого органу, про виконання якого вона і не знала. Також, в тексті висновку, зазначено застарілі та не актуальні дані. Так, наприклад, дитина з вересня 2021 р. вже відвідує інший дошкільний заклад, ніж той, що вказано. Також, надається характеристика умов проживання батька не за його місцем реєстрації, а за начебто його проживанням у батьків, де все облаштовано та відповідає умовам, а от щодо умов проживання у житлі, де зареєстрований батько дитини, взагалі нічого не вказується. Однак, за висновком, він може спілкуватися з дитиною на нейтральній території, тобто і за своїм місцем реєстрації, а які там умови для перебування дитини, то ніхто не знає і навіть не спромігся дізнаватися. Щодо іншого, що вказує відповідач у відзиві, Відповідач посилається на Закони України, які позивач не розуміє яке конкретно відношення вони мають до її дитини, адже вона не є дитиною-сиротою або дитиною, що позбавлена батьківського спілкування. Якщо вони містять окремі норми, що регулюють правовідносини такої дитини, якою є Варвара, а Варвара дитина, що проживає з матір`ю, то вони повинні бути чітко зазначені. Відповідачем зазначено та навіть в деякій мірі акцентовано для суду, що ОСОБА_2 регулярно та своєчасно з`являвся на всі засідання Комісії, незважаючи на те, що він теж працевлаштований і працює. Однак це не так, жодним документом відповідач не підтверджує, що ОСОБА_2 десь працевлаштований та має офіційний заробіток. Аліменти позивач отримує від ОСОБА_2 як від безробітного. Не зрозумілим залишається твердження відповідача про те, що малолітня ОСОБА_3 , в свої 4 роки не може висловити свою думку щодо спору. Конкретно до заявлених позовних вимог її батька то дійсно, не може, але відносно свого бажання бачитися з ним та спілкуватися то однозначно може. Не зрозуміло з чого відповідачем було зроблено висновок, що на дитину здійснюється негативний вплив з боку спільно проживаючих родичів щодо їх ставлення до її батька, адже жодної бесіди з дитиною не проводилося та її таких пояснень не зафіксовано спеціалістами. Тож таке твердження є надуманим самим відповідачем та ґрунтується на припущеннях. Відповідач посилається на постійні запрошення позивача на засідання комісії, однак надає до відзиву тільки повідомлення про начебто заплановану дату засідання. Розділом 10 Положення передбачено, що документом, який свідчить про дату проведення засідання Комісії, є «Запрошення». Більш того, воно повинно бути направлено заздалегідь, як це передбачено пунктом 10.3 Положення, проте жодної квитанції про завчасне направлення позивачу відповідач суду не надав. Як одне, так і інше, свідчить про не попередження позивача про засідання Комісії.

Представником відповідача подано заперечення на відзив, обґрунтовуючи його тим, що у відповіді позивач посилається на нібито невідповідність Положення про комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Веснянської сільської ради, затвердженого рішенням виконкому Веснянської сільської ради, за датою його затвердження оскаржуваному рішенню за датою його прийняття. Зазначені доводи позивача вважає безпідставними. Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Веснянської сільської ради від 14.12.2020 № 79 було затверджено Положення про комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Веснянської сільської ради (далі- Положення), яке за змістом практично не відрізняється від попереднього Положення, затвердженого рішенням виконкому Веснянської сільської ради від 20.03.2020 р. № 16. Пунктом 5 рішення виконавчого комітету Веснянської сільської ради № 79 було визнано нечинним рішення виконкому Веснянської сільської ради від 20.03.2020 р. № 16. В зв`язку зі змінами у складах комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Веснянської сільської ради (далі Комісія) переліченими рішеннями виконкому Веснянської сільської ради вносились зміни саме у склад Комісії не змінюючи тексту Положення. Станом на дату складання Комісією висновку від 17.11.2021р. чинним було Положення від 14.12.2020. Натомість, на дату прийняття оскаржуваного позивачем рішення виконкому Веснянської сільської ради від 24.11.2021 р № 146 набуло чинності Положення від 24.11.2021, затверджене рішенням № 136. Таким чином, виконком Веснянської сільської ради при прийнятті рішення від 24.11.2021 № 146 правомірно керувався Положенням від тієї ж дати. Всі інші аргументи та доводи відповіді грунтуються на припущеннях та домислах позивача, які не мають сили доказів та відповідно, правового значення для справи. Додані до відповіді копії документів певної особи про освіту не спростовують аргументів відзиву відповідача про неналежність і недопустимість як доказу результату психологічної діагностики та його сумнівного походження за замовленням позивача.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.01.2023 року закрито підготовчепровадження усправі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05.05.2023 року повернуто до стадії підготовчого судового засідання у справі та залучено як співвідповідача Службу у справах дітей Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Єновою Л.М. подано письмову заяву про зміну предмету позову. В якій просить визнати незаконним та скасувати висновок, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною прийнятий Службою у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,що затверджений рішенням Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №146 від 24.11.2021року.

Ухвалою Миколаївськогорайонного судуМиколаївської областівід 30.01.2024року постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову.

Ухвалою Миколаївськогорайонного судуМиколаївської областівід 25.04.2024року зупиненодію рішення№146Виконавчогокомітету Веснянськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської області від 24 листопада 2021 року про затвердження висновкущодо усуненняперешкод успілкуванні здитиною до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та Служби усправах дітейВиконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті про визнання незаконним та скасування висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що затверджений рішенням виконавчого комітету.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.04.2024 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та Служби усправах дітейВиконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті про визнання незаконним та скасування висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що затверджений рішенням виконавчого комітету та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов, просили його задовольнити з викладених підстав. В останнє судове засідання не з`явилися, при цьому 23.07.2024 року представником подано заяву про розгляд справи без участі.

Представник Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. В останнє судове засідання не з`явився,при цьому 23.07.2024року подав заяву про розгляд справи без участі.

Представник Служби усправах дітейВиконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті проти задоволення позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити. В останнє судове засідання не з`явилася, при цьому 23.07.2024року подала заяву про розгляд справи без участі.

Дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право на захист цивільних прав та інтересів визначеност. 15 ЦК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені уст. 16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Вимогамист. 10 ЦПК Українипередбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положенняст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно достатті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 157 СК Українипередбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За положеннямистатті 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першоїстатті 19 СК Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Згідно з частиною першоюстатті 161 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У частині першійстатті 158 СК Українивизначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другоїстатті 19 СК Українирішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другоюстатті 170 цього Кодексу.

Частинами першою, третьоюстатті 159 СК Українивстановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

З указаного вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьоюстатті 159 СК Українивстановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Судом встановлено, що висновок, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною прийнятий Службою у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,що затверджений рішенням Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №146 від 24.11.2021року був виготовлений на виконання ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області у справі № 945/1298/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

В межах цивільної справи № 945/1298/21 був наданий вищезазначений спірний висновок, відповідно до якого вважається за доцільне визначити способи участі батька, у вихованні дитини,а саме: кожну суботу місяця з 09:00 до 13:00 години без присутності матері та її близьких на нейтральній території,в тому числі за місцем проживання батька, за адресою: СТ «Агростроєвець», ділянки 39,40 Миколаївський район,з можливістю прогулянок по місту, відвідування закладів культури та близьких родичів батька дитини ОСОБА_2 , з урахуванням стану здоров`я дитини.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду із даним позовом просить визнати незаконним та скасувати висновок, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною прийнятий Службою у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,що затверджений рішенням Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №146 від 24.11.2021року, який є одним із доказів у справі за № 945/1298/21 та наданийна виконання ухвали суду.

Висновок органу опіки та піклування є дорадчим та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, він не порушує прав та обов`язків жодного з батьків.

Рішення опікунської ради як колегіального консультативно-дорадчого органу, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії та має не обов`язковий характер.

Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 12.08.2024року у справі №758/9245/22,оскаржуваний висновок органу опіки та піклування не породжує певних правових наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин, правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті ухвалення судом рішення. Під час розгляду справи надається оцінка усім доказам в сукупності, в тому числі й висновкам органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір.

Разом з тим, ст.ст.158,159,165 СК Українивизначено, що при наявності між батьками спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, в разі неможливості його врегулювання рішенням органу опіки та піклування, такий спір розглядається судом та саме судове рішення є остаточним у вирішенні цього питання.

Крім того, у постанові від 09.06.2021 року у справі № 370/408/19 (провадження № 61-15434св20) Верховний Суд наголосив на тому, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у разі якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть вирішити його в судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки та піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується з рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки ч. 3ст. 159 СК Українивстановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Відповідно до змісту вказаної постанови, Верховний суд дійшов висновку, про те, що позивач мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування. Це відповідає принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.

Оскаржуване рішення органу опіки та піклування не породжує певних правових наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин, правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якогоі відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі оцінка висновку органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Подібний висновок викладений зокрема у постанові Верховного Суду від 28.09.2023 року у справі №754/17038/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.

Позивач не довів наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивач не довів порушення свого права або інтересу, у зв`язку із чим позов не підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки в позові відмовлено повністю, тому судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,51,141,200,223,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; уродженка с.Сливине Миколаївського району миколаївської області;паспорт серія НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 20883438; місцезнаходження: с.Весняне, вул. Центральна, 6 Миколаївського району Миколаївської області) та Служби усправах дітейВиконавчого комітетуВеснянської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті (ЄДРПОУ43821437;місцезнаходження:с.Весняне,вул.Центральна,6 Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті) про визнання незаконним та скасування висновку щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що затверджений рішенням виконавчого комітету - відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський