Ухвала

від 26.04.2024 по справі 945/376/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/376/24

Провадження № 1-кс/945/190/24

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2024 року м.Миколаїв

Слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022153230000047, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.364, ч.1 ст.362, ч.2 ст.28, ч.3 ст.27, ч.4 ст.27, ч.3 ст.365-2 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Первомайськ Первомайського району Миколаївської області, громадянки України, в.о. начальника відділу №3 Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .

встановив:

Слідчий СВвідділення поліції№5Миколаївського РУПГУНП вМиколаївській області ОСОБА_4 ,за погодженнямз прокуроромМиколаївської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 ,звернулася дослідчого суддіз клопотаннямпро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.3 ст.365-2, ч.1 ст.362 КК України терміном на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, з можливістю внесення застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатної особи.

Досудовим розслідуванням встановлено наступне. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.05.2023 року №483319898679, ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25.06.2013 року являється фізичною особою-підприємцем. 26.03.2013 ОСОБА_8 отримано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №002968, 01.08.2021 року свідоцтво про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, ФОП ОСОБА_8 являється особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану із наданням публічних послуг.

У невстановленому у ході досудового розслідуванні місці, у невстановлений у ході досудового розслідування час, але не пізніше 02.02.2023 року, у ОСОБА_8 виник умисел на організацію зловживання своїми повноваженнями особою, а саме ОСОБА_5 , яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди, що завдало істотної шкоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

02.02.2023 року ОСОБА_8 реалізовуючи задумане, достовірно розуміючи, що він перебуває у дружніх та довірливих стосунках з сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 , надіслав останній на електронну пошту файл з сертифікатом електронного підпису Кеу-6 та вихідні дані на 6 земельних ділянок ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ), розташовані в межах Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, та надав останній вказівку домовитися про реєстрацію вказаних ділянок до Державного земельного кадастру.

У лютому 2023 року, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлені, сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_8 , будучи фізичною особою-підприємцем, здійснюючи професійну діяльність, пов`язану із наданням публічних послуг, в порушення вимог Закону України «Про землеустрій», зловживаючи своїми повноваженнями, діючи умисно, з метою отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, достовірно знаючи, що державний акт на право приватної власності серії ІІІ-МК №042938 ОСОБА_12 не видавався, на підставі вказаного державного акту розробив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 14,2866га, розташовану в межах Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, відскановану копію якої 11.02.2023 року о 23:24 годині разом з обмінним файлом надіслав на електронну пошту сертифікованому інженеру-землевпоряднику ОСОБА_9

28.02.2023 року сертифікований інженер-землевпорядник, за вказівкою ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, достовірно знаючи, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 14,2866 га, розташовану в межах Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, розроблено сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_8 на підставі підробленого акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №042938, розуміючи, що згідно Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051, реєстрація земельних ділянок здійснюється за принципом випадковості, схилила кадастрового реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 до реєстрації в Державному земельному кадастрі вищезазначеної земельної ділянки.

Реалізовуючи задумане, розуміючи протиправність своїх дій, та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 28.02.2023 року о 13:38 годині надіслала на електронну пошту кадастрового реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 відскановану копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_12 площею 14,2866 га, розташовану в межах Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, разом з обмінним файлом.

28.02.2023 року кадастровий реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 будучі особою, яка надає публічні послуги, зловживаючи своїми повноваженнями, діючи умисно, за попередньою змовою з сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 яка у свою чергу діяла за попередньою змовою з ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, з метою отримання неправомірної вигоди, достовірно знаючи, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 14,2866 га, розташовану в межах Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, розроблено сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_8 на підставі підробленого акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №042938, в порушення Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, у період з 15:07 години по 17:37 години здійснила ряд несанкціонованих змін в Держаному земельному кадастрі, внаслідок яких було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4823355700:02:000:0751 приватної форми власності.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій, а саме: зловживанні своїми повноваженнями кадастровим реєстратором відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з комунальної власності Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 14,2866 га, нормативна грошова оцінка якої складає 367 513,76 грн., що спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.365-2 КК України, а саме: зловживання особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди, що завдало істотної шкоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді кадастрового реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, маючи ключ електронно-цифрового підпису, на виконання наказу Держгеокадастру у Миколаївській області «Про Порядок застосування електронних довірчих послуг в апараті Держгеокадастру, територіальних органах та державних підприємствах що належать до сфер управління Держгеокадастру» підписувач електронного цифрового підпису зобов`язаний зберігати особистий ключ у таємниці та не допускати його використання іншими особами.

Згідно з ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про державний земельний кадастр», внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про державний земельний кадастр» документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа. Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.

Перевірка відповідності наданого електронного документа наявним даним Державного земельного кадастру та встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа здійснюється Державним кадастровим реєстратором, уповноваженим здійснювати внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідно до посадової інструкції кадастрового реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 здійснює державну реєстрацію земельної ділянки та видачу витягу з Державного земельного кадастру та внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства.

28.02.2023 року кадастровий реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 будучі особою, яка надає публічні послуги, зловживаючи своїми повноваженнями, діючи умисно, за попередньою змовою з сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, з метою отримання неправомірної вигоди, достовірно знаючи, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 14,2866 га, розташовану в межах Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, розроблено сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_8 на підставі підробленого акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №042938, в порушення Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051, 28.02.2023, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, використовуючи пароль доступу, реалізовуючи злочинний умисел сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_8 , та діючи з останнім за попередньою змовою маючи доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, внесла до нього ряд несанкціонованих змін, а саме:

- 28.02.2023 року о 15:07 годині на підставі заяви №ЗВ-9200393062023 внесла зміни до поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 4823355700:02:000:0708, внаслідок чого зменшено площу земельної ділянки на 14,2866га, видалено відомості щодо власників суміжних земельних ділянок;

- 28.02.2023 року о 16:52 годині на підставі заяви №ЗВ-4800053222023 від 28.02.2023 внесла зміни до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:11:000:0011, в наслідок чого збільшено площу земельної ділянки з 8.3705 га до 14,2866 га, змінено координати поворотних точок меж земельної ділянки, внесено відомості про власників суміжних ділянок ОСОБА_10 та ОСОБА_13 . Таким чином, кадастровим реєстратором відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:11:000:0011 перенесено на місце частини земельної ділянки з кадастровим номером 4823355700:02:000:0708, видаленої останньою 28.02.2023 року о 15:07 годині.

- 28.02.2023 року о 17:02 годині на підставі заяви №ЗВ-4800053242023 від 28.02.2023 внесла зміни до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:11:000:0011, внаслідок чого змінено місце розташування земельної ділянки з Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської област на Первомайську селищну раду Миколаївського району Миколаївської області, змінено відомості про власника земельної ділянки з ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на ОСОБА_12 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ); внесено відомості про документ, що посвідчує право на земельну ділянку державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ- НОМЕР_5 , виданий 29.05.2002 року;

- 28.02.2023 року о 17:06 годині на підставі заяви №ЗВ-4800053252023 від 28.02.2023 внесла зміни до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:11:000:0011, внаслідок чого кадастровий номер земельної ділянки змінено з 4823384700:11:000:0011 на 4823355700:02:000:0751;

- 28.02.2023 року о 17:37 годині на підставі заяви №ЗВ-4800053272023 від 28.02.2023 внесла зміни до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 4823355700:02:000:0751, внаслідок чого змінено відомості про власника земельної ділянки з ОСОБА_12 на ОСОБА_12 .

Внаслідок неправомірних дій кадастрового реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 , з комунальної власності Первомайської селищної військової адміністрації Миколаївського району Миколаївської області вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 14,2866 га, нормативна грошова оцінка якої складає 367 513,76 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 КК України, а саме: несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї.

11.04.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.365-2, ч.1 ст.362 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 підтримали та просили слідчого суддю застосувати вказаний запобіжний захід строком на 60 (шістдесят) днів, в межах строку досудового розслідування, з можливістю внесення застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатної особи.

Підозрювана ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення клопотання слідчого за погодженням з прокурором.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого за погодженням з прокурором та клопотав про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Підозрювана ОСОБА_5 підтримала клопотання свого захисника.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ; вважали його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши у судовому засіданні слідчого та прокурора, думку підозрюваної та її захисника, розглянувши клопотання слідчого за погодженням з прокурором та клопотання захисника підозрюваної, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов наступного.

Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, і може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно доположеньст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: відповідно до п.2 ч.1 ст.178 КПК України тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; відповідно до п.4 ч.1 ст.178 КПК України міцність соціальних зв`язків; відповідно до п.6 ч.1 ст.178 КПК України репутацію обвинуваченого.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий за погодженням з прокурором посилається на продовження існування низки ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Галь проти України, заява №6759/11 від 16 квітня 2015 року суд наголошує на тому, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає заборону позбавлення свободи або заборону продовження позбавлення свободи, за винятком випадків, передбачених пунктом 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, передбачений вищезазначеним положенням, є вичерпним і лише вузьке їх тлумачення відповідає цілям вказаного положення, а саме гарантувати,що нікогоне будесвавільно позбавленосвободи (див. рішення у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 26, від 14 жовтня 2010 року, з подальшими посиланнями). Жодне свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції, поняття «свавільність» у цьому контексті є ширшим, ніж невідповідність законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством все-рівно може бути свавільним і, таким чином порушувати Конвенцію, особливо коли з боку державних органів мали місце недобросовісність або введення в оману (див. вищенаведене рішення у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany), пп. 72, 77 і 78, з подальшими посиланнями) або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (див. рішення у справі «Нештяк проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74, від 27 лютого 2007 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Таран проти України від 17 жовтня 2013 року зазначено, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Звертаючись до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий за погодженням з прокурором посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КК України.

Розглядаючи клопотання слідчогоСВ відділенняполіції №5Миколаївського РУПГУНП вМиколаївській області ОСОБА_4 за погодженнямз прокуроромМиколаївської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 у кримінальномупровадженні №12022153230000047,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 22.09.2022року,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.358,ч.2ст.364,ч.1ст.362,ч.2ст.28,ч.3ст.27,ч.4ст.27,ч.3ст.365-2КК Українипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відноснопідозрюваної ОСОБА_5 ,аналізуючи питання існування у клопотанні ризиків, слідчий суддя дійшов до висновку про недоведеність їх існування з огляду на особу підозрюваної та її репутацію.

Підозрювана ОСОБА_5 , хоча і підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, однак має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Так, ОСОБА_5 на сьогодні розлучена, неповнолітніх дітей на утримані не має, однак, має повнолітнього сина; раніше не судима; має зареєстроване місце проживання та офіційне місце роботи.

Згідно зположеннями п.33-37рішення Європейськогосуду зправ людиниу справіМоскаленко протиУкраїни,заява №37466/04від 20травня 2010року,у своїхрішеннях протримання заявникапід вартою,органи державноївлади додатководо обґрунтованоїпідозри щодозаявника посилалисяв основномуна трипідстави:1)тяжкість злочинів,у вчиненніяких вінобвинувачувався;2)суворість покарання,яке йомумогло бутипризначено і3)необхідність забезпечитиналежний хідпровадження,враховуючи ризиктого,що заявникміг переховуватисявід слідстваі судута примуситисвідків даватинеправдиві показання.Суд вважає,що обґрунтованапідозра щодовчинення заявникомтяжкого злочинумогла первісновиправдовувати йоготримання підвартою.Необхідність забезпечитиналежний хідпровадження (зокрема,для отриманняпоказань свідків)також буладостатньою підставоюдля первісноготримання заявникапід вартою. Однак,з плиномчасу ціпідстави ставалиусе меншобґрунтованими.Тому Судповинен встановити,чи булиінші підстави,наведені судами,зокрема тяжкістьімовірного покарання,ризик того,що заявникпереховуватиметься відслідства ісуду тапримушуватиме свідківдавати неправдивіпоказання,«достатніми» та«відповідними» (див.рішення узгаданій вищесправі «Кудлапроти Польщі»). Суд зазначає,що органисудової владинеодноразово посилалисяна імовірністьтого,що дозаявника можебути застосованесуворе покарання,враховуючи тяжкістьзлочинів,у скоєнніяких вінобвинувачувався.У цьомуконтексті Суднагадує,що суворістьпокарання,яке можебути призначено,є належнимелементом приоцінці ризикупереховування відсуду чискоєння іншогозлочину.Суд визнає,що,враховуючи серйозністьвисунутих щодозаявника обвинувачень,державні органимогли виправдановважати,що такийризик існує.Однак,Суд неодноразововстановлював,що самапо собітяжкість обвинуваченняне можеслугувати виправданнямтривалих періодівтримання підвартою (див.рішення усправі «Ілійковпроти Болгарії»(Іlijkovv.Bulgaria),заява №33977/96,пункти 80-81,рішення від26липня 2001року). Щодо ризику того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання Суд зазначає, що у своїх рішеннях про тримання заявника під вартою чи продовження тримання під вартою, органи державної влади не вказали жодних конкретних причин, на підставі яких вони дійшли такого висновку (див. Пункти 6 і 14 вище). Крім того, по мірі прогресу провадження та завершення збирання доказів ризик того, що заявник загрожуватиме певним свідкам також ставав усе меншим (див. згадане вище рішення у справі «Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine), пункт 136).

Щодо ризику незаконного впливу підозрюваною ОСОБА_5 на свідків у цьому кримінальному провадженні та ризику знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя вважає, що вказані ризики хоча і вказані слідчим за погодженням з прокурором, однак є неконкретними, недеталізованими та такими, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а отже достатніх доказів поза розумним сумнівом на підтвердження того, що вказані ризики взагалі існують у підозрюваної ОСОБА_5 стороною обвинувачення суду не подано.

За результатами розгляду клопотання суд вбачає в діях підозрюваної ОСОБА_5 ризик, визначений п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від суду.

Саме по собі існування ризику з боку підозрюваної ОСОБА_5 переховуватися від суду не може бути співмірним із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бузаджи проти Молдови від 05 липня 2016 року, заява №23755/07, Європейський суд також підкреслює, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо продемонстровано владою. Приймаючи рішення про те, чи слід звільнити особу або залишити його під вартою, влада зобов`язана розглянути альтернативні способи забезпечення явки в суд (ibid).

Згідно з положеннями ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно доч.ч.1,2,4ст.194КПК Українипід часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя вважає, що докази та обставини, на які посилається слідчий за погодженням з прокурором у клопотанні про застосування запобіжного заходу не дають достатніх підстави вважати, що застосування виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_5 і не зможе запобігти вищевказаним ризикам. А отже, у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Розглядаючи клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя дійшов такого.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

Слідчий суддя вважає,що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання занадто м`який та не співмірний тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , а тому, у задоволенні клопотання захисника підозрюваної слід відмовити, обравши відносно останньої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Крім того,частиною 5статті 194КПК Українипередбачено,що якщопід часрозгляду клопотанняпро обраннязапобіжного заходу,не пов`язаногоз триманнямпід вартою,прокурор доведенаявність всіхобставин,передбачених частиноюпершою цієїстатті,слідчий суддя,суд застосовуєвідповідний запобіжнийзахід,зобов`язує підозрюваного,обвинуваченого прибуватиза кожноювимогою досуду абодо іншоговизначеного органудержавної влади,а такожвиконувати одинабо кількаобов`язків,необхідність покладенняяких буладоведена прокурором,а саме: 1)прибувати довизначеної службовоїособи ізвстановленою періодичністю; 2)не відлучатисяіз населеногопункту,в якомувін зареєстрований,проживає чиперебуває,без дозволуслідчого,прокурора абосуду; 3)повідомляти слідчого,прокурора чисуд прозміну свогомісця проживаннята/абомісця роботи; 4)утримуватися відспілкування збудь-якоюособою,визначеною слідчимсуддею,судом,або спілкуватисяз неюіз дотриманнямумов,визначених слідчимсуддею,судом; 5)не відвідуватимісця,визначені слідчимсуддею абосудом; 6)пройти курслікування віднаркотичної абоалкогольної залежності; 7)докласти зусильдо пошукуроботи абодо навчання; 8)здати назберігання довідповідних органівдержавної владисвій паспорт(паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їзд вУкраїну; 9) носити електронний засіб контролю.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що на підозрювану ОСОБА_5 слід покласти такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді і суду за першою вимогою; 2)не відлучатисяіз населеногопункту,в якомувона зареєстрована,проживає чиперебуває,без дозволуслідчого,прокурора,слідчого суддіабо суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Поміж інше, відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Так, ОСОБА_5 11.04.2024 року повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.365-2, ч.1 ст.362 КК України.

Отже, фактично строк досудового розслідування закінчується 11 червня 2024 року. А тому, слідчий суддя вважає, що відносно ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із визначенням часу з 22години 00хвилин до06години 00хвилин строком до 11 червня 2024 року (включно).

Відповідно до ч.6 ст.181, ч.1 ст.219 КПК України строк дії запобіжного заходу спливає 11 червня 2024 року (включно).

Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 194, 196, 197, 205, 369, ч.1 ст.370 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

постановив:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022153230000047, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.364, ч.1 ст.362, ч.2 ст.28, ч.3 ст.27, ч.4 ст.27, ч.3 ст.365-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із визначенням часу знаходження за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин до 11 червня 2023 (включно).

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді і суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк дії ухвали відносно ОСОБА_5 закінчується 11 червня 2024 (включно).

Копію ухвали негайно направити органу Національної поліції, для виконання.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали.

Повний текст ухвали проголошений 26 квітня 2024 року о 09 годині 05 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1

26.04.2024